Справа № 11-647/2010 р. Головуючий 1 інстанції Соловей В.В.
Категорія – ст. 286 ч.2 КК України Доповідач Сердюк О.Г.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
30 вересня 2010 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі :
головуючого-судді – Щербакова О.С.
суддів – Сердюка О.Г., Салая Г.А.
за участю прокурора - Євхименка В.В.
захисника – ОСОБА_1
засудженого – ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові кримінальну справу за апеляціями захисника ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2 та потерпілої ОСОБА_3 на вирок Козелецького районного суду Чернігівської області від 20 липня 2010 року.
Цим вироком:
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин України, українець, уродженець м. Києва, із вищою освітою, не одружений, працюючий провідним економістом ДП «Вугілля України» м. Києва, житель АДРЕСА_1, раніше не судимий,
засуджений за ст. 286 ч.2 КК України до 3 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки.
Стягнуто із засудженого ОСОБА_2 на користь потерпілої ОСОБА_3 50000 гривень у рахунок відшкодування моральної шкоди.
Стягнути із засудженого ОСОБА_2 у доход держави судові витрати в розмірі 14448 гривень 39 копійок за проведення експертних досліджень.
Доля речових доказів вирішено у відповідності з вимогами ст. 81 КПК України.
Судом ОСОБА_2 визнаний винним та засуджений за те, що він о 8 годині 50 хвилин 13 квітня 2009 року, керуючи автомобілем НОМЕР_1, рухаючись на 83 км автодороги Київ-Чернігів-Нові Яриловичі в напрямку м. Києва, у порушення п.п. 2.3б, 12.1 і 12.3 Правил дорожнього руху України, не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, не вибрав безпечної швидкості руху з урахуванням дорожньої обстановки, втратив можливість контролювати рух транспортного засобу, внаслідок чого виїхав на праве узбіччя, після чого з’їхав у кювет, де автомобіль кілька разів перекинувся і став на колеса. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля ОСОБА_4 отримала тяжкі тілесні ушкодження і була доставлена до медичного закладу, де 21 квітня 2009 року померла від отриманих тілесних ушкоджень. Порушення Правил дорожнього руху України ОСОБА_2 знаходяться у прямому причинному зв’язку з наслідками, що настали.
В апеляції захисник ОСОБА_1 зазначає, що вирок суду є незаконним та таким, що не відповідає фактичним обставинам справи, також судом порушено кримінальний та кримінально-процесуальний закон, з наступних підстав. При розгляді справи судом було порушено вимоги ст. 22 КПК України, оскільки справу розглянуто неповно, однобічно та необ’єктивно. Покарання призначене судом ОСОБА_2 не відповідає тяжкості злочину та особі засудженого. ОСОБА_2 злочин скоїв вперше, щиро розкаявся, частково визнав свою вину, сприяв розкриттю злочину, до адміністративної відповідальності не притягувався. Під час досудового та судового слідства не було встановлено точної причини дорожньо-транспортної пригоди. Зазначає, що судово - автотехнічна та транспортно-трасологічна експертизи проведені неповно та поверхнево. Також вважає, що розмір моральної шкоди необґрунтований та підлягає зменшенню. Просить вирок суду скасувати, виправдати ОСОБА_2 у зв’язку з недоведеністю його вини у скоєнні інкримінованого йому злочину.
В апеляції потерпіла ОСОБА_3, не заперечуючи фактичні обставини справи та доведеність вини засудженого, просить вирок суду змінити та пом`якшити покарання ОСОБА_2 шляхом застосування ст. 75 КК України. Просить взяти до уваги те, що ОСОБА_2 раніше до кримінальної та адміністративної відповідальності не притягувався, характеризується виключно позитивно, приніс свої вибачення, повністю відшкодував понесені матеріальні збитки і те, що по справі відсутні обтяжуючі вину обставини. Крім цього, просить збільшити розмір відшкодування моральної шкоди до 200000 грн. з врахуванням обсягу моральних страждань та їх тривалістю.
Заслухавши доповідача, захисника ОСОБА_1 та засудженого ОСОБА_2, які підтримали апеляцію, думку прокурора, який вважав, що як апеляція захисника так і потерпілої підлягають задоволенню лише в частині пом’якшення покарання призначеного засудженому, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляції потерпілої та захисника підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні зазначених у вироку діянь за обставин, встановлених судом ґрунтується на допустимих і достатніх, ретельно досліджених в судовому засіданні доказах, детально викладених у вироку, яким суд дав належну юридичну оцінку.
Правильність кваліфікації дій засудженого не оспорюється в апеляціях.
Дії ОСОБА_2, які виразились в порушенні правил безпеки дорожнього руху при керуванні ним автомобілем, внаслідок чого сталась дорожньо-транспортна пригода в якій потерпіла ОСОБА_4 отримала тілесні ушкодження від яких настала смерть, правильно кваліфіковані за ст. 286 ч.2 КК України.
Посилання захисника засудженого на те, що як досудове так і судове слідство проведені неповно і те, що висновками автотехнічної та трасологічної експертиз не встановлено причину та механізму дорожньо-транспортної пригоди, є безпідставними, оскільки спростовується матеріалами кримінальної справи.
Як слідує з матеріалів справи, з метою встановлення об’єктивної істини, в ході досудового слідства по справі проведено огляди місця дорожньо-транспортної пригоди та транспортного засобу «Ford Fusion» д.н. НОМЕР_2, допитані свідки, потерпіла, обвинувачений ОСОБА_2 та проведено ряд експертиз.
Згідно висновку судово-медичної експертизи (а.с. 40-45) потерпілій ОСОБА_4 в наслідок дорожньо-транспортної пригоди були заподіяні тяжкі тілесні ушкодження, у вигляді перелому шийного відділу хребта з неповним розривом спинного мозку, внаслідок чого настала її смерть.
Висновками судово - металознавчої та автотехнічної експертиз (а.с. 67-75, 83-85) підтверджується, що в системі рульового керування, робочій гальмівній системі і ходовій частині автомобіля НОМЕР_3 не виявлено будь-яких технічних несправностей, які б існували до дорожньо-транспортної пригоди і могли спричинити неконтрольований виїзд автомобіля за межі проїзної частини з наступним перекиданням.
Із висновку, проведеної в ході судового слідства, судово-автотехнічної експертизи ( а.с.210-214) слідує, що дорожньо-транспортна пригода з участю водія ОСОБА_2 сталась внаслідок невідповідності дій водія автомобіля «Ford Fusion» вимогам п.12.1 Правил дорожнього руху.
Зазначеними висновками експертиз, які об’єктивно узгоджуються з іншими доказами по справі, підтверджується причина дорожньо-транспортної пригоди її механізм і наслідки.
Що стосується посилання захисника та потерпілої про необхідність пом’якшення покарання засудженому, то колегія суддів вважає, що вони обґрунтовані і підлягають задоволенню, оскільки призначаючи ОСОБА_2 покарання, суд першої інстанції не в повній мірі врахував вимоги ст. 65 КК України, і призначив його без врахування всіх обставин скоєного злочину та особи засудженого.
З матеріалів справи вбачається, що засуджений ОСОБА_2 виключно позитивно характеризується за місцем проживання та роботи, раніше до ні кримінальної ні адміністративної відповідальності не притягувався, при розгляді справи в апеляційному суді вину свою визнав повністю, добровільно відшкодував потерпілій матеріальну шкоду, злочин скоєно з необережності. Будь-яких даних про те, що засуджений є суспільно небезпечною особою в матеріалах справи немає. Всі ці обставини свідчать про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.
З врахуванням викладеного, колегія суддів вважає за можливе застосувати до ОСОБА_2 ст. 75 КК України і звільнити останнього від відбування основного покарання з випробуванням.
Посилання захисника ОСОБА_1 на необхідність зменшення розміру відшкодування моральної шкоди, стягнутої з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 та посилання потерпілої на необхідність збільшення розміру даної шкоди, на думку колегії суддів задоволенню не підлягають.
Визначивши розмір відшкодування моральної шкоди в сумі 50000 грн. та стягнувши зазначену суму з засудженого на користь потерпілої ОСОБА_3, суд першої інстанції обґрунтовано врахував моральні страждання та переживання потерпілої, яких вона зазнала внаслідок загибелі дочки. Крім цього, з врахуванням того, що злочин скоєно ОСОБА_2 з необережності, та виходячи з принципу розумності та справедливості, колегія суддів вважає, що підстав як для зменшення так і для збільшення розміру моральної шкоди по справі не має.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 365, 366, 373, 379 КПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляції захисника ОСОБА_1 та потерпілої ОСОБА_3 задовольнити частково.
Вирок Козелецького районного суду Чернігівської області від 20 липня 2010 року щодо ОСОБА_2 – змінити.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування основного покарання, призначеного судом першої інстанції, з випробуванням строком на 2 роки.
В іншій частині цей же вирок суду залишити без змін.
Судді:
О.Г. Сердюк О.С.Щербаков Г.А.Салай