Справа № 10-235/2010 р. Головуючий І інстанції Мурашко І.А.
Категорія – санкція Доповідач Сердюк О.Г.
У Х В А Л А
Іменем України
30 вересня 2010 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області у складі:
Головуючого судді - Сердюка О.Г.
суддів – Демченка О.В., Козака В.І.
з участю прокурора - Дремлюги С.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові справу за апеляцією помічника прокурора м. Чернігова на постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 24 вересня 2010 року,
ВСТАНОВИЛА:
Цією постановою відносно
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Свердловськ Луганської області, не одруженого, не працюючого, раніше не судимого, жителя АДРЕСА_1, обвинуваченого у вчиненні злочину передбаченого ст. 186 ч. 2 КК України,
відмовлено в задоволенні подання слідчого СВ ЧМВ УМВС України в Чернігівській області про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту.
Органами досудового слідства ОСОБА_1 обвинувачується в тому, що він 06.09.2010 року, приблизно о 06.00 год. за попередньою змовою з ОСОБА_2, ОСОБА_3 знаходячись неподалік будинку № 42, по проспекту Миру м. Чернігова, застосувавши насильство яке не є небезпечним для життя та здоров’я потерпілого відкрито заволоділи рюкзаком та мобільним телефоном „Самсунг С 6Н – С 130”, що належить ОСОБА_4
Своє рішення про відмову в задоволенні подання про обрання ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді взяття під варту, суд першої інстанції мотивував тим, що будь-яких даних, окрім тяжкості злочину, які б вказували на те, що ОСОБА_1 буде продовжувати злочинну діяльність, переховуватись від слідства та суду, перешкоджати встановленню істини у кримінальній справі, не виконувати процесуальні рішення, у поданні не вказано, і в судовому засіданні не встановлено. Одна тільки тяжкість вчиненого злочину, згідно пред’явленого обвинувачення, не може бути підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту.
Не погодившись з постановою суду, помічник прокурора м. Чернігова подав апеляцію, в якій просив постанову скасувати, а матеріали справи направити на новий судовий розгляд. Вказав, що суд відмовляючи в задоволенні подання не врахував, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, покарання за який передбачено на строк від 4 до 6 років. Жодних доказів того, що ОСОБА_1 працює, в справі не має. Крім цього ОСОБА_1 пояснив, що за адресою за якою він зареєстрований, не проживає, а живе в квартирі, яку орендує. ОСОБА_1 не має ні дружини, ні дітей, ні утриманців, що свідчить про те, що його на території м. Чернігова та області нічого не тримає. Також перебуваючи на волі ОСОБА_1 може здійснювати тиск на потерпілого, чим перешкодить встановленню об’єктивної істини по справі та забезпеченню виконання процесуальних рішень. Звертає увагу, що саме ОСОБА_1 був ініціатором вчинення злочину.
Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав апеляцію та просив її задовольнити з викладених в ній підстав, слідчого Слюту Д.М., який також підтримав апеляцію, дослідивши матеріали справи і доводи апеляції, колегія суддів не знаходить підстав для її задоволення, виходячи з наступного.
Так, відповідно до ст. 148 КПК України, запобіжні заходи застосовуються до підозрюваного, обвинуваченого, підсудного та засудженого з метою забезпечення його належної процесуальної поведінки і з а наявності достатніх підстав вважати, що особа, щодо якої обирається запобіжний захід, буде намагатися ухилитися від слідства і суду або від виконання процесуальних рішень, перешкоджати встановленню істини по справі або продовжувати злочинну діяльність.
Згідно ст. 150 КПК України, при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу, крім обставин, зазначених у ст. 148 КПК України, враховується тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється, обвинувачується особа, її вік, стан здоров’я, сімейний і матеріальний стан, вид діяльності, місце проживання та інші обставини, що її характеризують.
Як встановлено в суді першої інстанції та підтверджено в апеляційному суді будь-яких даних, які б свідчили про те, що перебуваючи на волі ОСОБА_1 може ухилитися від слідства та суду, продовжити злочинну діяльність або перешкоджати встановленню істини, в справі не мається. Доводи слідства про продовження злочинної діяльності, ухилення від слідства та суду, вплив обвинуваченого на хід досудового слідства, тиск на потерпілого не підтверджуються ніякими доказами.
Перешкоджання ОСОБА_1 встановленню істини в справі, а також процесуальним рішенням слідчого, ухилення від слідства та суду, в ході розгляду справи в суді першої і апеляційної інстанції не встановлено.
Тяжкість злочину, в скоєні якого обвинувачується ОСОБА_1 не являється тією обставиною, яка обов'язково тягне за собою обрання такого запобіжного заходу, як взяття під варту.
За таких обставин, колегія суддів вважає правильним рішення суду про відмову в застосуванні до ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді взяття під варту. Підстав які б свідчили про порушення кримінально-процесуального законодавства при обранні запобіжного заходу не встановлено.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 365, 366, 379, 382 КПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА :
Апеляцію помічника прокурора м. Чернігова залишити без задоволення , а постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 24 вересня 2010 року про відмову в обранні відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді взяття під варту – без змін.
Судді:
Сердюк О.Г. Демченко О.В. Козак В.І.