Справа № 2-2225/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

29 липня 2010 року Шевченківський районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді            Зими І.Є.

при секретарі                       Савула О.А.

за участю адвоката          ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа ОСОБА_4 про визнання таким, що втратив право на користування житлом,-

встановив:

24.05.10 р. позивач звернулася до суду з позовом, в якому просить постановити рішення, яким визнати ОСОБА_3 таким, що втратив право на проживання за адресою: АДРЕСА_1.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що вона є власником будинку за адресою: АДРЕСА_1. В вищезгаданому будинку, зареєстровані: вона, її син – ОСОБА_4 та  її брат  – ОСОБА_3, який з 1983 р. не проживає за вказаною адресою. Оскільки відповідач не бажає добровільно знятись з реєстрації по даній адресі, тому змушена звернутись до суду.

В судовому засіданні позивач підтримала позовні вимоги та просила позов задовольнити. Пояснила, що ОСОБА_3 у 1983 році зареєстрував шлюб і  добровільно перейшов проживати до дружини. Факт непроживання відповідача у спірному будинку встановлений як актами ЛКП, так і  рішенням суду  від 13.05.09 р., що набрало законної сили.

 Відповідач, ОСОБА_3 в судове засідання не з’явився з невідомих суду причин, хоча належним чином був повідомлений про час та місце слухання справи, що стверджується відмітками в журналі реєстрації вихідної кореспонденції, заперечень на позовну заяву відповідачем до суду подано не було, а тому оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для розгляду справи без його участі, позивач не заперечує проти заочного розгляду справи, суд у відповідності до вимог ст.ст. 169, 224 ЦПК України вважає за можливе заслухати справу на підставі наявних доказів.

Третя особа – ОСОБА_4 в судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги та просив позов задовольнити.

 Заслухавши думку учасників процесу, адвоката ОСОБА_1, з’ясувавши дійсні обставини справи, права та обов’язки сторін, дослідивши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 являється власником будинку АДРЕСА_1. Даний факт стверджується копією витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно серія НОМЕР_1, копією витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно серія НОМЕР_2, копією реєстраційного посвідчення серія НОМЕР_3.

З довідки з місця проживання про склад сім’ї і прописку за № 610 від 17.06.2010р.  вбачається, що у будинку АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_2 – власник, ОСОБА_4 та відповідач по справі – ОСОБА_3.

Згідно актів ЛКП "Рясне - 402" від 06.05.2008 р., 25.06.2008р., 17.06.2010р., ОСОБА_3, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1,  не проживає за даною адресою з 1983 року.

Обставини,  встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало  законної сили,  не доказуються при розгляді  інших  справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо встановлено ці обставин, що врегульовано ст. 61 ЦПК України . Рішенням  Шевченківського райсуду м. Львова від 13.05.09 р. було відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_3, ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про визнання частково недійсним Свідоцтва про право на спадщину за законом та визначення додаткового строку для прийняття спадщини по смерті  ОСОБА_6 з тих підстав, що  з 1983 року   він не проживає  за адресою спірного будинку, в нотаріальну контору  з питання прийняття спадщини у визначений законом строк не звертався.

Після набрання  вказаного  рішення суду  законної сили ,  відповідач  не вселився  в   спірне житло за місцем своєї реєстрації.

Згідно ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею  163 ЖК України врегульовано, що у разі тимчасової відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається займане жиле приміщення у випадках і  в межах строків,  встановлених ч. 1, 3  п. 1,5 ч. 4 ст. 71 ЖК України. Член сім'ї власника житла втрачає  право на користування цим  житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом, що врегульовано   ст. 405 ЦК України.

Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов є підставним та підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 61, 88, 169, 209, 212, 214, 215, 224-226 ЦПК України, ст.ст.  319, 321, 405   ЦК України,   ст.ст. 71, 72, 163  ЖК України , -  

вирішив:

Позов задовольнити.

Визнати ОСОБА_3 таким, що втратив право на користування житловими приміщеннями у будинку АДРЕСА_1 із зняттям з реєстрації за вказаною адресою.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються апеляційному суду через Шевченківський районний суд м. Львова.

Суддя                             І.Є.Зима