Справа 2а-1593/10
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
26 травня 2010 року
Рівненський міський суд Рівненської області
в особі судді Долі В.А.
з участю: секретаря Добридник І.С.
представника позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Рівне
справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Рівненської міської ради – міжвідомчої комісії з розгляду питань відключення від мереж централізованого опалення і гарячого водопостачання про визнання дій неправомірними, зобов?язання надати дозвіл,
ВСТАНОВИВ :
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав повністю і просить суд визнати неправомірними дії міжвідомчої комісії з розгляду питань, повязаних з відключенням споживачів від мереж централізованого опалення і гарячого водопостачання по відмові позивачу у наданні дозволу на відключення від мереж централізованого опалення і гарячого водопостачання і влаштування індивідуальної системи теплопостачання. Також просить суд зобовязати управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Рівненської міської ради - міжвідомчу комісію з розгляду питань, повязаних з відключенням споживачів від мереж централізованого опалення і гарячого водопостачання надати позивачу дозвіл на відключення від мереж централізованого опалення і гарячого водопостачання належної йому – ОСОБА_2 квартири АДРЕСА_2 і влаштування індивідуальної (автономної) системи теплопостачання.
Представник управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Рівненської міської ради в судове засідання не зявився. Відповідач про час і місце судового засідання повідомлявся належним чином, про що свідчить розписка про вручення судової повістки від 15 квітня 2010 року. Повідомлення про причини неявки від відповідача не надійшло. Заперечення проти позову відповідач не подав.
Відповідно до ч. 8 ст.35 Кодексу адміністративного судочинства України вважається, що повістку вручено юридичній особі, якщо вона доставлена за адресою, внесеною до відповідного державного реєстру, або за адресою, яка зазначена її представником, і це підтверджується підписом відповідної службової особи.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові докази по справі, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню повністю, оскільки позовні вимоги є обґрунтованими та доведеними.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_2.
15 лютого 2010 року ОСОБА_2 звернувся з письмовою заявою до міжвідомчої комісії з розгляду питань, повязаних з відключенням споживачів від мереж централізованого опалення і гарячого водопостачання про надання дозволу на відключення від мереж централізованого опалення і гарячого водопостачання належної йому квартири і влаштування індивідуальної системи теплопостачання.
На вказане звернення 05 березня 2010 року позивачу було направлене повідомлення № 19 за підписом начальника управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Рівненської міської ради.
У своєму повідомленні відповідач, пославшись на наказ Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 06 листопада 2007 року № 169, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 28 листопада 2007 року за № 1320/14587, «Про затвердження Змін до наказу Мінбуду України від 22.11.2005 № 4», в якому зазначено, що відключення від мереж централізованого опалення і гарячого водопостачання можливо лише «окремого житлового будинку (будинків)», повідомив позивача, що не може надати дозвіл на відключення його квартири від мереж централізованого опалення і гарячого водопостачання та влаштування у квартирі індивідуального (автономного) опалення і гарячого водопостачання.
Суд вважає, що вказане повідомлення відповідача є фактичною відмовою позивачу у наданні дозволу на відключення від мереж централізованого опалення і гарячого водопостачання і влаштування індивідуальної системи теплопостачання.
Відмову відповідача у наданні позивачу дозволу на відключення від мереж централізованого опалення і гарячого водопостачання і влаштування індивідуальної системи теплопостачання суд визнає безпідставною та протиправною.
Відповідно до положень ч.2 ст.383 ЦК України, власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, - за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир у багатоквартирному житловому будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.
Відповідно до ст.6 Закону України «Про теплопостачання», одними з принципів державної політики у сфері теплопостачання є оптимальне поєднання систем централізованого, помірно-централізованого, децентралізованого та автономного теплопостачання відповідно до затверджених місцевими органами виконавчої влади схем теплопостачання з періодом перегляду пять років, сприяння розвитку конкурентних відносин на ринку теплової енергії, а також забезпечення захисту прав та інтересів споживачів. Зазначені положення відносяться і до основних завдань державного регулювання у сфері теплопостачання, що закріплено у ст.15 Закону України «Про теплопостачання».
Споживач або субєкт теплопостачання має право вибирати (змінювати) теплопостачальну організацію, якщо це технічно можливо, що є одним з основних принципів господарювання у сфері теплопостачання, закріплених у ст.19 Закону України «Про теплопостачання». Крім того, відповідно до ст.24 Закону України «Про теплопостачання», одним із прав споживача теплової енергії є право на вибір одного або декількох джерел теплової енергії чи теплопостачальних організацій, якщо це можливо за існуючими технічними умовами. Таким чином, згідно Закону України «Про теплопостачання», можливість облаштування індивідуальної (автономної) системи теплопостачання обумовлена виключно технічними можливостями та технічними умовами, а не будь-якими іншими чинниками.
Відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води у квартирах багатоквартирних будинків з ініціативи споживача передбачено «Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (далі - Правила).
Згідно п. 25 Правил (в редакції, що діяла до 03 листопада 2007 року), відключення споживача від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Як встановлено п.26 Правил (в редакції, що діяла до 03 листопада 2007 року), відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється за умови забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання будинку та вжиття заходів щодо дотримання в суміжних приміщеннях вимог будівельних норм і правил з питань проектування житлових будинків, опалення, вентиляції, кондиціонування, будівельної теплотехніки; державних будівельних норм з питань складу, порядку розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва, а також норм проектування реконструкції та капітального ремонту в частині опалення. Суд вважає, що вказані положення повністю відповідають згаданим вище вимогам Закону України «Про теплопостачання».
На виконання п.25 Правил, наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2005 року № 4 був затверджений «Порядок відключення окремих приміщень житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання» (далі - Порядок). Пунктом 2.2.2 Порядку (в редакції, що діяла до 06 листопада 2007 року) встановлена єдина підстава для відмови у наданні дозволу на відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води, а саме: неможливість забезпечення, у разі відокремлення приміщення даного споживача (секції, підїзду) від внутрішньобудинкових мереж централізованого опалення та постачання гарячої води, безперебійної роботи інженерного обладнання сусідніх приміщень або будинку в цілому, що, на думку суду, також повністю відповідає вимогам та положенням Закону України «Про теплопостачання».
Разом з тим, постановою Кабінету Міністрів України від 31 жовтня 2007 року № 1268 до Правил, а наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 06 листопада 2007 року № 169 до Порядку, були внесені зміни до порядку розгляду та прийняття рішень про відключення споживачів від мереж централізованого опалення і гарячого водопостачання. Що стосується багатоквартирних будинків, то згаданими змінами передбачена можливість відключення від мереж централізованого опалення і гарячого водопостачання не окремих приміщень будинку, а лише будинку в цілому, за умови підтримки такого рішення всіма власниками приміщень у будинку і, крім того, лише за наявності затвердженої органом місцевого самоврядування в установленому порядку оптимізованої схеми перспективного розвитку систем теплопостачання населеного пункту та у відповідності до неї.
Згідно ст.21 Конституції України, усі люди є рівні у своїх правах. Кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сімї, що включає достатнє харчування, одяг, житло, що закріплено у ст.48 Конституції України. Вказане право є персональним правом кожного громадянина України.
В судовому засіданні представник позивача однією з підстав встановлення індивідуальної (автономної) системи теплопостачання зазначає неналежну якість централізованого опалення і гарячого водопостачання. Таким чином, право позивача на відключення від мереж централізованого опалення і гарячого водопостачання ґрунтується на його конституційному праві на достатній життєвий рівень. Правила та Порядок, з урахуванням внесених до них змін, штучно обмежують це право позивача, оскільки безпідставно ставлять його у залежність від волі, бажання та можливості інших осіб - власників інших квартир у будинку. Крім того, органом місцевого самоврядування тривалий час не затверджується оптимізована схема перспективного розвитку систем теплопостачання населеного пункту і така схема на теперішній час відсутня, що фактично взагалі позбавляє позивача встановленого Законом України «Про теплопостачання» права на влаштування індивідуальної (автономної) системи теплопостачання.
Суд вважає, що Правила в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 31 жовтня 2007 року № 1268 та Порядок в редакції наказу Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 06 листопада 2007 року № 169 не лише обмежують конституційне право позивача на достатній життєвий рівень та належні житлові умови і суперечать положенням ст.ст.3,21,48 Конституції України, а й звужують зміст існуючих прав позивача, закріплених законами - ст.383 ЦК України та ст.ст.6, 15, 19, 24 Закону України «Про теплопостачання».
Відповідно до положень ч.3 ст.22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Натомість, як слідує з постанови Кабінету Міністрів України від 31 жовтня 2007 року № 1268 та з наказу Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 06 листопада 2007 року № 169, вказані підзаконні акти звузили зміст та обсяг прав позивача, визначених законами.
Відповідно до вимог ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Враховуючи вказані вимоги суд вважає, що підзаконні нормативні акти, які звужують зміст законів та обсяг прав громадян, закріплених у цих законах, не повинні братися до уваги, а тому суд, при вирішенні спору по суті, не приймає до уваги постанови Кабінету Міністрів України від 31 жовтня 2007 року № 1268 та наказ Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 06 листопада 2007 року № 169.
Враховуючи вказані положення Конституції України, а також положення чинного законодавства у сфері теплопостачання, якими передбачено право окремого споживача на відключення належних йому приміщень житлового будинку від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води, суд прийшов до висновку, що відмова відповідача у задоволенні заяви позивача не ґрунтується на вимогах та положеннях закону, а тому є протиправною.
При вирішенні спору по суті суд також приймає до уваги, що постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 09 червня 2008 року по справі за позовом ОСОБА_3 наказ Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 06 листопада 2007 року № 169 «Про затвердження змін до наказу Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2005 року № 4» визнаний незаконним.
Суд з відповідача судового збору не стягує, так як в силу п.11 ч.1 ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» органи місцевого та регіонального самоврядування від сплати державного мита звільняються. Судові витрати по справі слід присудити позивачу з державного бюджету у відповідності до вимог частини 3 статті 94 КАС України, відповідно до задоволених вимог.
На підставі ст.ст.3, 19, 21, 22, 48 Конституції України, ч.2 ст.383 ЦК України, ст.ст. 6, 15, 19, 24 Закону України «Про теплопостачання», керуючись ст.ст. 11, 17, 18, 71, 94, 160, 161, 162, 163, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Позов ОСОБА_2 задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії міжвідомчої комісії з розгляду питань, повязаних з відключенням споживачів від мереж централізованого опалення і гарячого водопостачання по відмові у наданні ОСОБА_2 дозволу на відключення від мереж централізованого опалення і гарячого водопостачання і влаштування індивідуальної системи теплопостачання.
Зобовязати управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Рівненської міської ради - міжвідомчу комісію з розгляду питань, пов'язаних з відключенням споживачів від мереж централізованого опалення і гарячого водопостачання надати дозвіл на відключення від мереж централізованого опалення і гарячого водопостачання квартири АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_2, і влаштування індивідуальної (автономної) системи теплопостачання.
Присудити з Державного бюджету на користь ОСОБА_2 судовий збір в сумі 3 грн. 40 коп.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений статтею 186 КАС України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду через Рівненський міський суд шляхом подання протягом десяти днів з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Постанова також може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, але у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя В.А.Доля