Справа №2а-299/10

                                                            ПОСТАНОВА

           іменем України

смт. Кегичівка                                                                                                                                                                     17 вересня   2010 року

               Кегичівський районний суд Харківської області, як місцевий адміністративний суд, у складі головуючого судді Криворотова С.В., при секретарі Михальчук В.В., з участю позивача ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора ДПС м.Мерефа БДПС ОДДЗ ГУМВСУ в Харківській області Борового Володимира Вікторовича про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення  від  08.08.2010р., -

           В С Т А Н О В И В:

18.08.2010р. позивач звернувся до суду з адміністративним позовом у порядку  Кодексу про адміністративне судочинство України (далі – КАС) до відповідача - інспектора ДПС м.Мерефа БДПС ОДДЗ ГУМВСУ в Харківській області Борового В.В. - про скасування постанови від 08.08.2010р. про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу за порушення, передбачене ч.1 ст. 122  Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП). В обґрунтування своїх вимог, позивач повідомляє, що оскаржена постанова є незаконною у зв’язку  з відсутністю доказів про вчинення адміністративного правопорушення, оскільки на час фіксування швидкості, в одному ряді з керованим ним автомобілем рухались ще три транспортних засоби, один з яких виконував його обгін, свідків при складанні протоколу не запросили, копії цього документу йому не видали.

Згідно з викладеними в оскарженій постанові обставинами, «8 серпня 2010р., о 7 год. 59 хв. на 35 км а/д Харків-Сімферополь-Алушта-Ялта ОСОБА_4, 1973р.н., мешкає АДРЕСА_1, керував автомобілем НОМЕР_1 зі швидкістю 87 км/год, при обмеженні швидкості руху в місті Мерефа, зазначеного дорожнім знаком 5.45 ПДР 60 км/год. Перевищив швидкість руху на 27 км/год».    

У судовому засіданні позивач пояснив, що 8 серпня 2010 року на даній ділянці дороги він дійсно керував належним йому автомобілем, рухався не більше 60 км/год, швидкість не перевищував. В одному ряді з ним рухались ще три транспортних засоби, один з яких його обігнав. Свідків при складанні протоколу не запросили. Час вимірювання та транспортний засіб на показаннях приладу зазначено не було, документів на прилад йому не пред’явили, копії протоколу не видали. Це можуть підтвердити свідки.

 Відповідач, як суб’єкт владних повноважень, повідомлений про час та місце судового засідання, у нього не з’явився, заперечення проти позову чи пояснень не надав. Враховуючи зазначене, розгляд справи здійснено у його відсутність, згідно з ч.4 ст. 128 КАС України.  

      Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_5 показала, що 8 серпня 2010р. в якості пасажира вона їхала в автомобілі, яким керував позивач. В м. Мерефа їх зупинив інспектор ДАІ, перед цим водій рухався не швидко, вважає, що швидкість не перевищував. У попутному напрямку рухалось іще декілька автомобілів, але їх інспектор не зупинив. З’ясуванням обставин займався один інспектор, інші були зайняті іншими справами. Він пред’явив прилад, на якому вона бачила тільки швидкість, але  дати, часу вимірювання там не було, рух якого транспортного засобу там вказано, невідомо. При ній документів на прилад інспектор не показував, протокол складався в автомобілі інспектора, свідків з боку інспектора також не було. Позивач  факт порушення заперечував, потім повідомив, що протокол йому не видали.

    До позовної заяви додано оскаржену постанову  серії АХ №319663. Відомості про застосування приладу вимірювання швидкості, його найменування тощо у ньому відсутні.

                Керуючись 3 ст. 86, ч.4 ст. 128 КАС, суд визнає надані позивачем докази належними, допустимими та достовірними.

      Доказів на заперечення заявленого позову відповідачем не надано.

                 При вирішенні позову, суд виходить з того, що згідно зі ст. 19 КАС, розгляд  зазначеного позову  територіально підсудний Кегичівському районному суду.  Позов підлягає розгляду у порядку, визначеному КАСУ, з особливостями, встановленими КУпАП.

               Позов подано протягом 10-денного строку, клопотання  у порядку ч.1 ст. 100 КАС України не надійшли.

    Правовідносини сторін врегульовані положеннями КУпАП та КАС України, Вказівками МВС України «По використання технічних приладів контролю за дотриманням водіями вимог Правил дорожнього руху» № 335 від 03.04.2009р., «Про організацію роботи підрозділів ДАІ» №466 від 21.05.2009р., зокрема, п.1.6 щодо необхідності доведення вини водіїв фото, відеоматеріалами, показаннями свідків тощо.

     Заслухавши пояснення, дослідивши докази, суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав:

  Відповідно до ч.2 ст.7, ст. 251 КУпАП, провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності, доказами при цьому є фактичні дані, які встановлюються не тільки протоколом, але також і поясненням особи, яка притягається до відповідальності, свідків тощо; обов’язок доказування покладається на відповідний орган (посадову особу).

  Встановлено, що хоча стосовно водія і було  складено протокол та постанову про порушення ним ПДР України, але той факт, що позивач не виконав вимоги дорожнього знаку не доведений. Він спростовується поясненням позивача і підтверджується показанням свідка. Відповідачем доводи позову не спростовані: протокол про адміністративне правопорушення, копія якого позивачу не вручена, підтвердження фіксації перевищення швидкості технічними засобами, їх відповідність та чинність, відомості про свідків, а також інші докази не надані.

 Згідно зі ст. 283 КУпАП, постанова про адміністративне правопорушення повинна  містити, зокрема, зазначення  нормативного  акта, який  передбачає  відповідальність  за  дане  адміністративне правопорушення. Проте, у резолютивній частині постанови відомостей про норму Кодексу, за якою особу притягнуто до відповідальності, немає.  

                Суд виходить із того, що надані відповідачу можливості для підтвердження правомірності оскарженої постанови не реалізовані без поважних на те причин. Згідно з ч.2 ст. 71 КАС, у справах про протиправність рішень суб’єкта владних повноважень, обов’язок  доказування правомірності своїх дій покладається відповідача, якщо він заперечує проти позову, і він повинен подати суду усі наявні докази. У разі їх неподання без поважних причин, суд вирішує справу на основі наявних доказів, як це передбачено ч.6 ст. 71 КАС.

Відповідно до ч.1 ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв’язку з адміністративним правопорушенням, інакше як на підставах і в порядку встановленому законом.

Виходячи із зазначеного, з урахуванням положень ст. 71 КАС, суд доходить висновку, що при винесенні оскарженої постанови не виконані вимоги ст. 280 КУпАП про те, що при розгляді справи посадова особа зобов’язана з’ясувати, чи було вчинене адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у вчиненні правопорушення.

              На підставі вкладеного, керуючись ст.ст. 2,8-9,69,71,159,160-163, 171-2  КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

                Позов задовольнити.

  Скасувати постанову АХ №319663 інспектора ДПС м.Мерефа БДПС ОДДЗ ГУМВСУ в Харківській області Борового Володимира Вікторовича  від  08.08.2010р. про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу, у розмірі 255 грн. за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122   КУпАП.

Відповідно до ч.2 ст. 171-2 КАС України, постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови виготовлено 17 вересня 2010 року

Головуючий:                                                                   С.В.Криворотов