Справа № 2а-131/10
ПОСТАНОВА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
„21” вересня 2010 року Кіровський райсуд м. Донецька у складі:
головуючого судді Сидорова Є.І.,
при секретарі Нестеренко П.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву ОСОБА_1 до Кіровської районної у м. Донецьку Ради, третя особа – Донецька міська Рада, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання недійсним рішення Кіровського райвиконкому м. Донецька № 378/2 від 25 червня 2003 року; притягнення до відповідальності Кіровський РВК за порушення земельного законодавства та затвердження житлові побудов на земельній ділянці; притягнення до участі у справі представників прокуратуру для захисту інтересів позивача; розгляд позовних вимог у повному обсязі та постановити рішення; розгляд адміністративного позову із застосуванням технічного запису, -
ВСТАНОВИВ:
12 січня 2009 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Кіровської районної у м. Донецьку Ради, третя особа – Донецька міська Рада, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про: 1) визнати неправомірними дії Кіровської районної у м. Донецьку Ради; 2) визнати незаконним та анулювати договір від 05 січня 1945 року на домоволодіння АДРЕСА_2; 3) визнати неправомірним рішення та договір Кіровської районної м. Донецьку Ради № 18 від 17 липня 1956 року по домоволодінню № 40; 4) визнати недійсним рішення і договір Кіровської районної у м. Донецьку Ради по видачі земельної ділянки ОСОБА_5 по домоволодінню АДРЕСА_1 5) постановити рішення за яким усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_1 земельною ділянкою її матері розміром 1000 кв. м. Відповідно договору забудівлі від 05 січня 1945 року, визнати за позивачем право власності на земельну ділянку розміром 1000 кв. м., та повернути позивачу вищезазначену земельну ділянку як спадкоємиці за заповітом; 6) узаконити земельну ділянку у відповідності із Земельним Кодексом України у розмірі 33 кв.м., на якому знаходяться узаконені будівлі за домоволодінням 40 по вул. В. Северна у м. Донецьку; 7) визнати недійсним рішення Кіровської районної ум. Донецьку Ради від 25 червня 2002 року за № 378/2; 8) притягнути до відповідальності Кіровську районну у м. Донецьку Раду за порушення земельного законодавства, та за узаконення житлових побудов за домоволодінням АДРЕСА_2; 9) притягнути до участі у справі представників прокуратури; 10) розглянути позов у повному обсязі, постановити рішення, задовольнити позовні вимоги у повному обсязі; 11) розглянути позовні вимоги зі здійсненням технічного фіксування судового процесу.
У позові зазначила, що відповідно заповіту ОСОБА_6, та свідоцтва про право на спадщину за заповітом позивач є власником будинку АДРЕСА_2
До ВВ війни земельна ділянка 500 кв. м. була надана у користування батьку позивача ОСОБА_7, був укладений договір забудівлі між батьком позивача та Кіровською районною Ради м. Сталіно, у позивача знаходиться план земельної ділянки з лінійними розмірами на якому був збудований будинок АДРЕСА_2 Оскільки у період ВВ війни земельну ділянку, надану у користування батьку позивача, зайняв ОСОБА_8, тому при поверненні матері позивача ОСОБА_6 за рішенням Кіровського районного суду м. Донецька від 10 липня 1944 року будинок АДРЕСА_2 був повернений з 01 жовтня 1944 року ОСОБА_6
У тому ж році бабусі позивача - ОСОБА_9 була надана у користування земельна ділянка розміром 500 кв.м., яку бабуся позивача ОСОБА_9 передає у користування матері позивача 05 січня 1945 року, про що є відповідний Договір № 10 від 07 лютого 1045 року. Таким чином, за думкою позивача, у користуванні її матері - ОСОБА_6 знаходилась земельна ділянка розміром 500 + 500 = 1000 кв.м. за адресою АДРЕСА_2.
28 вересня 1957 року матері позивача - ОСОБА_6 Кіровський райвиконком надав інший акт про відведення земельної ділянки розміром вже 600 кв.м. за адресою АДРЕСА_2, на підставі рішення виконкому № 18 від 17 липня 1956 року. Позивач вважає, що сталось не надання земельної ділянки розміром 600 кв.м. за адресою АДРЕСА_2, а відрізання 400 кв.м. від 1000 кв.м., якими раніше користувалась ОСОБА_6
На зазначеній земельній ділянці розміром 600 кв. м. збудований будинок АДРЕСА_2, а на земельний ділянці розміром 400 кв. м. з 1954 року почато будівництво будинку АДРЕСА_1, яке закінчено у 1963 році.
У позові зазначено, що будівлі: сені літ. а-3, душ літ. Ж, сарай літ. Б, Г, Д не зазначені у акті прийму від 14 липня 1967 року, та у договорі на право забудівлю від 29 лютого 1960 року.
Позивач зазначила у позові, що не погоджується та вважає неправомірними дії та рішення райвиконкому № 378/2 від 25 червня 2003 року «про прийняття до експлуатації будівель, які розташовані по АДРЕСА_1, оскільки ці будівлі: сені літ. а-3, душ літ. Ж, сарай літ. Б, Г, Д не зазначені у акті прийму від 14 липня 1967 року, та у договорі на право забудівлю будинку № 40 «а» від 29 лютого 1960 року, та знаходяться на думку позивача, на земельній ділянці будинку № 40.
З вищенаведених підстав позивач звернулась до суду із вимогами та просила суд п. 1 визнати неправомірними дії Кіровського РВК м. Донецька; п. 2 визнати незаконним анулювання договору від 05 січня 1945 року по домоволодінню АДРЕСА_2, визнати дійсним договір від 05 січня 1945 року; п. 3 визнати неправомірними рішення та договір Кіровського райвиконкому м. Донецька № 18 від 17 липня 1956 року по домоволодінню № 40; п. 4. визнати недійсним рішення та договір Кіровського райвиконкому м. Донецька по виданню земельної ділянки ОСОБА_5 по домоволодінню № 40; п. 5 постановити рішення, за яким усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_1 земельною ділянкою матері розміром 1000 кв. м., відповідно до договору забудівлі від 05 січня 1945 року, визнати за позивачем земельної ділянки розміром 1000 кв. м. та повернути вищезазначеної ділянки як спадкоємиці за заповітом; п. 6 узаконити земельну ділянку у відповідності із Земельним кодексом України розміром 33 кв. м., на якому знаходяться узаконені будівлі за домоволодінням № 40; п. 7 визнати недійсним рішення Кіровського райвиконкому м. Донецька № 378/2 від 25 червня 2003 року; п. 8 притягнути до відповідальності Кіровський РВК за порушення земельного законодавства та затвердження житлові побудов на земельній ділянці; п. 9 притягнути до участі у справі представників прокуратури для захисту інтересів позивача; п. 10 розглянути позовні вимоги у повному обсязі та постановити рішення; п. 11 розглянути адміністративний позов із застосуванням технічного запису.
Ухвалою Кіровського районного суду м. Донецька від 21 вересня 2010 року провадження по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Кіровської районної у м. Донецьку Ради, третя особа – Донецька міська Рада, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання рішень та дій незаконними, усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, визнання права власності на земельну ділянку в частині «п. 1 визнання неправомірними дій Кіровського РВК м. Донецька; п. 2 визнання незаконним анулювання договору від 05 січня 1945 року по домоволодінню АДРЕСА_2, визнання дійсним договір від 05 січня 1945 року; п. 3 визнання неправомірними рішення та договір Кіровського райвиконкому м. Донецька № 18 від липня 1956 року по домоволодінню № 40; п. 4. визнати недійсним рішення та договір Кіровського райвиконкому м. Донецька по виданню земельної ділянки ОСОБА_5 по домоволодінню № 40; п. 5 постановити рішення, за яким усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_1 земельною ділянкою матері розміром 1000 кв. м., відповідно до договору забудівлі від 05 січня 1945 року, визнання за позивачем земельної ділянки розміром 1000 кв. м. та повернення вищезазначеної ділянки як спадкоємиці за заповітом; п. 6 узаконення земельної ділянки у відповідності із земельним кодексом України розміром 33 кв. м. на якому знаходяться узаконені будівлі за домоволодінням № 40» - закрито .
ОСОБА_1 в судове засідання 21 вересня 2010 року не з’явилась, про день та час розгляду справи була повідомлена належним чином, причину неявки суду не повідомила. У попередніх судових засіданнях свої позовні вимоги підтримала, додатково пояснила, що Кіровський РВК м. Донецька актом від 08 травня 2003 року Кіровському районному суду м. Донецька надав оновлені межі землекористування домоволодіння № 40, що взагалі межі чи паркану між домоволодіннями ніколи не існувало та її ніколи не встановлювали, по її домоволодінню також не встановлена межова границя. Також пояснила, що на її думку водопровід, зазначений у сводно – оціночному акті по домоволодінню № 40 „а” незаконно відображений саме у домоволодінні № 40 «а», але ж спірний водопровід будував її батько, тому водопровід повинний був відображеним у належному їй домоволодінні - № 40. Позивач суду пояснила, що спірні побудови – вугільний сарай (літ. Б), душ (літ. Ж), сені (літ. А - 3) побудовані на земельній ділянці її матері, які узаконені на ім’я ОСОБА_5 вже після його смерті. За думкою позивача не є законним рішення виконкому № 378/2 оскільки вже вищезазначені господарські забудівлі не увійшли у договір забудівлі будинку № 40 «а», що й є підставою для скасування рішення виконкому.
Представник Кіровської районної у м. Донецьку Ради у судове засідання з’явився, проти задоволення вимог ОСОБА_1 заперечив, зазначивши, що у червні 2003 року до відповідача звернулись ОСОБА_3, ОСОБА_4 з заявою про прийняття до експлуатації господарських будівель. У процесі розгляду заяви відповідачем було встановлено, що заявники, треті особи по справі, є власниками домоволодіння № 40 «а» на підставі свідоцтва по право на спадщину за законом від 02 вересня 2000 року № 1 – 2008. На прибудинковій території було збудовано: сені літ. а-3 сарай – літ. Б, Г, Д, які за заявою ОСОБА_3, ОСОБА_4 рішенням від 23 червня 2003 року № 378/2 затверджений акт прийому у експлуатацію вищевказаних господарських будівель.
За думкою представника відповідача - рішення виконкому від 23 червня 2003 року № 378/2 року постановлено на підставі діючого законодавства, що воно не оскаржено учасниками договору, вже пройшло понад сім років, строк на його оскарження у відповідності ст.ст. 99 - 100 КАС України - сплинув.
Представник третьої особи – Донецької міської Ради у судове засідання 21 вересня 2010 року не з’явився, у попередніх судових засіданнях проти задоволення вимог ОСОБА_1 заперечив, зазначивши, що у порядку ст. 99 КАС України строк на звернення до суду із позовом сплинув, та у порядку ст. 100 КАС України пропуск строку є підставою для відмови у позові.
Третя особа - ОСОБА_3 у судове засідання з’явилась, проти позовних вимог ОСОБА_1 заперечила, вважає, що спірні побудови узаконені рішенням Кіровської районної у м. Донецьку Ради, за її думкою рішення виконкому скасуванню не підлягає, до того ж сплинули строки на звернення до суду і позивач не просила їх поновити. Також підтвердила пояснення ОСОБА_1 стосовно того що границі між їх будинками ніколи не встановлювались, землі виділялись матері ОСОБА_6 її покійного чоловіка та позивача, та її покійному чоловіку ОСОБА_5, син та мати жили мали сумісний двір ніколи ніхто не сварився. Ці питання виникли при спадкування позивача, але ж й позивач не зверталась до землевпорядних органів з питань встановлення межі. Додатково пояснила, що оспорювань рішення виконкомом було винесено після вступу третіх осіб до спадщини, та не стосувалось прав її померлого чоловіка, тому підстави для скасування рішення відсутні.
Третя особа - ОСОБА_4 у судове засідання з’явилась, проти позовних вимог ОСОБА_1 заперечила, пояснила, що вона з ОСОБА_3 є власниками у порядку спадкування будинку № 40 «а», позивач є власником у поряду спадкування будинку № 40. Межі між будинками не встановлювались ніколи за час її життя, батько та бабуся не сварились за сумісний двір, жили мирно, до суду не звертались, будинок її батьком збудований давно. Рішення виконкому про затвердження акту прийняття до експлуатації від 23 червня 2003 року № 378/2 винесено за їх заявою та на їх прізвища, а не на померлого батька ОСОБА_5, тому підстави для його скасування – відсутні.
Суд, заслухав пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Кіровської районної у м. Донецьку Ради, третя особа – Донецька міська Рада, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання недійсним рішення Кіровського райвиконкому м. Донецька № 378/2 від 25 червня 2003 року; притягнення до відповідальності Кіровський РВК за порушення земельного законодавства та затвердження житлові побудов на земельній ділянці; притягнення до участі у справі представників прокуратуру для захисту інтересів позивача; розгляд позовних вимог у повному обсязі та постановлення рішення; розгляд адміністративного позову із застосуванням технічного запису є такими, що задоволенню не підлягають, виходячи з наступних підстав.
В судовому засіданні було достовірно встановлено і не заперечувалось сторонами, що між домоволодіннями № 40 та № 40 «а» фактично не існує, та не існувало раніше - будь якого розмежування чи паркану, який би відокремлював земельні ділянки одного домоволодіння від іншого, що підтверджено письмовими доказами, які знаходяться у матеріалах справи (а.с. 22).
В судовому засіданні встановлено, що власниками будинку АДРЕСА_1 відповідно свідоцтва про право власності за законом є ОСОБА_3, та ОСОБА_4; власником будинку АДРЕСА_2 на підставі свідоцтва про право власності за заповітом є ОСОБА_1 (а.с. 9)
Позивачем ОСОБА_1 до суду надані не завірені ксерокопії наступних документів: договорів про право забудівлі земельної ділянки ОСОБА_6 за адресою АДРЕСА_2 від 05 січня 1945 року, договорів про право забудівлі земельної ділянки ОСОБА_6 за адресою АДРЕСА_2 від 03 вересня 1957 року, відповідні копії договору про надання у безстрокове користування земельною ділянкою для забудівлі від 29 лютого 1960 року наданий відповідачами (а.с. 110), від надання оригіналів, або завірених копії вищезазначених документів суду позивач відмовилась.
З вищенаведених документів суд вбачає, що ОСОБА_6 в 1957 році у користування надана земельна ділянка за спірною адресою розміром 600 кв. м. У 1960 році у користування надана земельна ділянка ОСОБА_5 за адресою АДРЕСА_1 розміром 480 кв.м.
За письмовими даними Кіровської районної у м. Донецьку Ради, на звернення ОСОБА_3 у виконком з питань встановлення межі землекористування – 08 травня 2003 року комісією виконкому встановлені такі границі: ОСОБА_1 – 600 кв.м. та ОСОБА_4 – 480 кв.м.
Відповідно до акту міжвідомчої комісії виконкому Кіровської районної у м. Донецьку Ради від 08 травня 2003 року (а.с. 138 ) з урахуванням вже існуючих будівель, роз’яснений порядок оскарження результатів розподілу земельної ділянки у суді.
Аналізуючи позовні вимоги з якими позивач звернулась у адміністративному порядку до Кіровського районного суду м. Донецька, та звертаючи увагу на той факт, що ухвалою Кіровського районного суду від 21 вересня 2010 року провадження по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Кіровської районної у м. Донецьку Ради, третя особа – Донецька міська Рада, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання рішень та дій незаконними, усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, визнання права власності на земельну ділянку в частині п.п. 1-6 – закрито , суд дійшов висновку, що позовні вимоги п.п. 8-11, та п. 7 - про визнання недійсним рішення Кіровського райвиконкому м. Донецька № 378/2 від 25 червня 2003 року задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.
У судовому засіданні встановлено, що у червні 2003 року до відповідача звернулись ОСОБА_3, ОСОБА_4 з заявою про прийняття до експлуатації господарських будівель. У процесі розгляду заяви відповідачем було встановлено, що заявники - треті особи по справі, є власниками домоволодіння № 40 «а» на підставі свідоцтва по право на спадщину за законом від 02 вересня 2000 року № 1 – 2008, на при будинковій території було збудовано: сені літ. а-3 сарай – літ. Б, Г, Д, які за заявою ОСОБА_3, ОСОБА_4, тому рішенням від 23 червня 2003 року № 378/2 затверджений акт прийому у експлуатацію вищевказаних господарських будівель.
З вищенаведеного суд прийшов до висновку, що підстави для скасування оспорюваного рішення відсутні. Рішення від 23 червня 2003 року № 378/2 не суперечить діючому законодавству власниками спірних побудов не оспорювано, та позивачем не доведений факт знаходження спірних будівель на її земельній ділянці.
Відповідно до ст. 99 КАС України встановлений річний строк для звернення до адміністративного суду за захистом своїх прав з адміністративним позовом, який обчислюється з дня коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав та свобод.
Відповідно до ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін . Позовні заяви приймаються до розгляду адміністративним судом незалежно від закінчення строку звернення до адміністративного суду.
Відповідно до ст. 102 КАС України пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений, а процесуальний строк, встановлений судом, - продовжений судом за клопотанням особи , яка бере участь у справі.
Як вбачається з адміністративного позову та матеріалів справи, позивач не зверталась до суду із заявою про поновлення строку, а представник відповідача, у наданих до суду письмових запереченнях до позову, та усно у судовому засіданні наполягав на застосуванні ст. 100 КАС України . З вищенаведеного , суд дійшов висновку, що позивачем пропущений строк на звернення до суду із адміністративним позовом, що є підставою для відмови у задоволенні у адміністративному позові.
Стосовно п. 8 притягнути до відповідальності Кіровський РВК за порушення земельного законодавства та затвердження житлові побудов на земельній ділянці; п. 9 притягнути до участі у справі представників прокуратури для захисту інтересів позивача суд вважає, що за своєю правовою природою це не є позовними вимогами.
Стосовно п. 10 - 11 вимог про бажання позивача розглядати справу у супроводженні технічного запису суд вважає, що за своєю правовою природою вищевказаний пункт не є позовними вимогами, до того розгляд справи технічними засобами передбачений діючим процесуальним законодавством України, та не потребує у даному випадку конкретизації ведення процесу.
У зв’язку із вищевикладеним підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 суд не вбачає, тому у задоволенні вимог відмовляє у повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 79, 84, 88, 209, 212, 214-215 КАС України, суд –
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Кіровської районної у м. Донецьку Ради, третя особа – Донецька міська Рада, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання недійсним рішення Кіровського райвиконкому м. Донецька № 378/2 від 25 червня 2003 року; притягнення до відповідальності Кіровський РВК за порушення земельного законодавства та затвердження житлові побудов на земельній ділянці; притягнення до участі у справі представників прокуратури для захисту інтересів позивача; розгляд позовних вимог у повному обсязі та постановити рішення; розгляд адміністративного позову з застосуванням технічного запису - відмовити.
Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції протягом десяти днів з дня її проголошення.
Суддя: