Справа №2-1398/2010

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

(вступна та резолютивна частини)

30 серпня 2010 року Кіровський районний суд м.Дніпропетровська в складі:

          головуючого-судді                       - Казака С.Ю.

          при секретарі                           - Бабка Г.Г.

          за участю представника позивача - ОСОБА_1

          представника відповідача              - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,-

ВИРІШИВ:

              В задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди відмовити повністю.

             Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги.

              Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області через Кіровський районний суд м.Дніпропетровська шляхом подачі протягом десяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.  Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час
проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя                                 С.Ю.Казак

Справа №2-1398/2010

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

           30 серпня 2010 року Кіровський районний суд м.Дніпропетровська в складі:

          головуючого-судді                       - Казака С.Ю.

          при секретарі                           - Бабка Г.Г.

          за участю представника позивача - ОСОБА_1

          представника відповідача              - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,-

ВСТАНОВИВ:

             Позивачка звернулась до суду з позовом до  ОСОБА_4 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.  В обґрунтування своїх вимог зазначила, що 12.10.2009 року близько 11-30 г. Ткаченко О.В., керуючи автомобілем Фольксваген-Венто, кий належить на праві власності ОСОБА_4 (його матері), на пр.Кірова в м.Дніпропетровську, порушуючи ПДР України, скоїв наїзд на стоячий автомобіль Мазда-3, який належить ОСОБА_3 Також з вини водія ОСОБА_5 було пошкоджено автомобілі Опель-Омега, що належить ОСОБА_6 та ВАЗ 2111, що належить ОСОБА_7 В результаті ДТП водій автомобілю Фольксваген-Венто ОСОБА_5 від отриманих травм загинув. 21.10.2009 року слідчим СВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області Гапоненко Ю.В. за наслідком розгляду матеріалів за фактом зазначеної вище ДТП було винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи за ст.286 КК України, в зв’язку з загибеллю винною у ДТП особи – ОСОБА_5 Згідно висновку автотоварознавчого дослідження №151003 від 20.10.2009 року матеріальна шкода, завдана ОСОБА_3 внаслідок пошкодження належного їй автомобіля Мазда-3 в ДТП від 12.10.2009 року склала 138704 грн. 24 коп. З урахуванням цього просила стягнути з відповідачки ОСОБА_4, як власника транспортного засобу завдану матеріальну шкоду в сумі 138704 грн. 24 коп., витрати за проведення автотоварознавчого дослідження в сумі 500 грн., витрати на правову допомогу в сумі 2000 грн. та судові витрати по справі. Крім того, зазначила, що внаслідок ДТП їй було спричинено моральну шкоду, оскільки вона була вимушена витрачати час для оформлення відповідних документів у ДАІ, звертатись до експерта, за свої власні кошти ремонтувати автомобіль, вишукувати додатковий час та зусілля для збирання всіх документів для звернення до суду. Тому також просила стягнути з відповідачки завдану їй моральну шкоду в сумі 5000 грн.

             В судовому засіданні представник позивачки підтримав позовні вимоги та, посилаючись на викладені в позові підстави, просив суд задовольнити останній в повному обсязі .

             Представник відповідачки в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та зазначив, що ОСОБА_4 дійсно є власником транспортного засобу Фольксваген-Венто. Проте, своє довіреністю, посвідченою приватним нотаріусом ОСОБА_8 23.12.2006 року, надала своєму сину ОСОБА_5 право керувати належним їй автомобілем терміном на три роки. Таким чином, на момент ДТП ОСОБА_5 керував вказаним транспортним засобом правомірно і саме він був володільцем джерела підвищеною небезпеки в розумінні ч.2 ст.1187 ЦК України. Крім того, 21.10.2009 року слідчим СВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області було винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи за ст.286 КК України на підставі п.2 ст.6 КПК України, в зв’язку з тим, що сама винна особа загинула у ДТП. Але вказана процесуальна норма передбачає, що у порушенні кримінальної справи відмовляється за відсутністю в діянні складу злочину. Для відмови в порушенні кримінальної справи щодо померлого у ст.6 КПК України передбачені інші правові підстави. Таким чином, позивач не надав жодного доказу протиправності дій ОСОБА_5 у ДТП.

              Суд, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

              Судом встановлено та не заперечувалось сторонами, що 12.10.2009 року близько 11-30 г. в районі будинку №88 пр.Кірова в м.Дніпропетровську за участю ОСОБА_5, який керуючи автомобілем НОМЕР_1 скоїв наїзд на припарковані у правому краї проїзної частини автомобілі НОМЕР_2, що належить ОСОБА_3 та Опель-Омега д/н НОМЕР_3, що належить ОСОБА_6 Внаслідок зіткнення автомобіля Фольксваген-Венто з автомобілем Опель-Омега, останньому було придано інерційний рух та рухаючись, автомобіль Опель-Омега зіткнувся зі стоячим по переду автомобілем НОМЕР_4, що належить ОСОБА_7 В результаті ДТП автомобілям було заподіяно технічні пошкодження, а ОСОБА_5 отримано тілесні ушкодження, що потягли смерть.

             Вказані обставин також підтверджуються постановою від 21.10.2009 року слідчого СВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області про відмову в порушенні кримінальної справи за ст.286 КК України, по факту ДТП, що мало місце 12.10.2009 року. Зазначена постанова на день розгляду справи не оскаржувалась та не скасована (а.с.55-56).  

              Відповідно до ч.ч.3,4 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справах, що набрало чинності, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті ж самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов’язкова для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

            Таким чином, суд вважає встановленим факт заподіяння матеріальної шкоди позивачці ОСОБА_3 внаслідок пошкодження належного їй транспортного засобу Мазда-3 в результаті ДТП, що мала місце 12.10.2009 року, з вини ОСОБА_5

              Посилання представника відповідача щодо відсутності доказів вини ОСОБА_5 у ДТП, оскільки зазначеною вище постановою від 21.10.2009 року відносно останнього відмовлено в порушенні кримінальної справи за ст.286 КК України на підставі п.2 ст.6 КПК України, тобто за відсутністю в діях останнього складу злочину, суд вважає необґрунтованими. Як вбачається, з мотивувальної частини вказаної постанови в ході проведення дослідчої перевірки було встановлено факт вчинення ДТП саме ОСОБА_5, а в порушенні кримінальної справи відносно останнього за ст.286 КК України було відмовлено на підставі п.2 ст.6 КПК України в зв’язку з тим, що внаслідок ДТП інші його учасники не отримали тілесних ушкоджень, що є обов’язковою ознакою об’єктивної сторони складу злочину, передбаченого ст.286 КК України.

              Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

              Відповідно до ч.2 ст.1187 ЦК України ш кода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

             Відповідно до п.1 ч.1 ст.1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел
підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини  іншої особи, відшкодовується винною особою.

             Як роз’яснено в абзаці 2 п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27.03.1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

              З довіреності від 23.12.2006 року, посвідченої приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_8 та зареєстрованому в реєстрі за №12103, вбачається, що останньої ОСОБА_4 надала право ОСОБА_5 керувати належним їй на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_6, виданого 23.12.2006 року, автомобілем Фольксваген-Венто д/н НОМЕР_1 Вказана довіреність видана на три роки до 23.12.2009 року (а.с.32).

             З урахуванням зазначених вище положень закону та встановлених судом по справі обставин,  зокрема того факту, що ДТП, внаслідок якого майну позивачці ОСОБА_3 було заподіяно матеріальну шкоду, сталось з вини ОСОБА_5, який керував належним відповідачці ОСОБА_4 транспортним засобом на відповідній правовій підставі (довіреності), суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди до відповідачки ОСОБА_4 не ґрунтуються на законі та задоволенню не підлягають.  

              Відповідно до ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої в наслідок порушення її права і така шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню та не пов’язана з розміром цього відшкодування.

             Згідно вимог ст.1167 ЦК України – моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі не-правомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, крім випадків, встановлених законом.

              Враховуючи вищезазначене та положення ст.ст.23,1167 ЦК України, також не підлягають задоволенню і позовні вимоги ОСОБА_3 щодо відшкодування моральної шкоди через відсутність вини відповідачки ОСОБА_4 в заподіянні матеріальної шкоди позивачці.

              На підставі викладеного та керуючись ст.ст.23,1166,1167,1187,1188 ЦК України, ст.ст.10,11,58-61,79,88,212-215 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

              В задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди відмовити повністю.

             Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги.

              Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області через Кіровський районний суд м.Дніпропетровська шляхом подачі протягом десяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.  Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя                                                                                           С.Ю.Казак