Справа  № 2-594/ 10

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

    23 вересня 2010 року.    Володимир-Волинський міський суд Волинської області             в складі:

    головуючого – судді Сарапіна Г.С.

    при секретарі  Смоляр А.В.,

за участю позивачки за первісним позовом – ОСОБА_1 і її представника – ОСОБА_2,

представників відповідача за первісним позовом – ОСОБА_3:  ОСОБА_4,                                  ОСОБА_5,

представника відповідача за первісним позовом – ВДВС Володимир-Волинського міськрайонного управління юстиції – Авраменко Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань міського суду                в м. Володимирі-Волинському цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_3 і відділу державної виконавчої служби Володимир-Волинського міськрайонного управління юстиції про часткове визнання недійсними:  прилюдних торгів від 02 листопада 1998 року;  акта продажу нежилого приміщення з прилюдних торгів від                   02 листопада 1998 року;  свідоцтва про  придбання майна з прилюдних торгів від                        16 листопада 1998 року  та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачки – відділу державної виконавчої служби Володимир-Волинського міськрайонного управління юстиції про визнання його добросовісним набувачем майна та визнання ОСОБА_1 – недобросовісним набувачем майна,  

в с т а н о в и в:

    ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 і відділу державної виконавчої служби Володимир-Волинського міськрайонного управління юстиції про часткове визнання недійсними:  прилюдних торгів від 02 листопада 1998 року; акта продажу нежилого приміщення з прилюдних торгів від 02 листопада 1998 року; свідоцтва про  придбання майна з прилюдних торгів від 16 листопада 1998 року, покликаючись                        у позовній заяві на те, що відповідно до акту продажу нежилого приміщення з прилюдних торгів від 02.11.1998р. відповідачу ОСОБА_3 було продано частину приміщення магазину, розташованого по АДРЕСА_1, зокрема торговий зал, площею 82, 3 кв.м., до якого увійшла частина торгового залу, площею                       21, 9 кв.м., яка на той час вже була придбана нею згідно з актом продажу нежилого приміщення  з прилюдних торгів від 04.02.1998р.

    Позивачка за первісним позовом – ОСОБА_1 вважає, що відповідачем за цим позовом – ОСОБА_3 під час прилюдних торгів 02 листопада 1998 року було незаконно придбано майно, а саме частину торгового залу, площею 21, 9 кв. м., яке на час його придбання відповідачем вже належало їй, оскільки чинним на той час законодавством,                      а саме ст. 128 ЦК Української РСР було передбачено, що право власності ( право оперативного управління ) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.

    При цьому, ОСОБА_1 покликалася на те, що приміщення магазину до його придбання з прилюдних торгів перебувало в неї в користуванні за договором оренди                          з 21.03.1997р., про що свідчить договір оренди від 20.03.1997р. № 7 і акт прийому-передачі від 21.03.1997р., а тому право власності на придбану з прилюдних торгів частину приміщення магазину, в тому числі спірну частину торгового залу, площею 21, 9 кв.м., виникло в неї з 04.02.1998р., оскільки саме на цю дату в неї були ті підстави, що вимагалися ст. 128 ЦК УРСР для виникнення права власності на приміщення:  наявність договору, про що свідчить акт продажу нежилого приміщення з прилюдних торгів від 04.02.1998р.,                        і передача приміщення в фактичне володіння набувача, про що свідчить акт прийому-передачі приміщення від 21.03.1997р. за договором оренди від 20.03.1997р.

    Чинне на той час законодавство не встановлювало вимог щодо обов’язкової нотаріальної форми договору купівлі-продажу нежилих приміщень з прилюдних торгів. Водночас, на прилюдних торгах 04.02.1998р. було досягнуто згоди з усіх істотних умов договору купівлі-продажу, а тому з цього моменту договір вважається таким, що набув чинності, тобто є укладеним, і саме з цього моменту, тобто з 04.02.1998р., продаж спірної частини приміщення торгового залу магазину, площею 21, 9 кв.м., не міг бути проведений без її на це волевиявлення, а такого її волевиявлення не було ні на час проведення прилюдних торгів 02 листопада 1998 року, ні до цього часу.

    Необхідність подальшого отримання свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів у нотаріуса,  реєстрація в органах бюро технічної інвентаризації не визначались чинним на час придбання спірної частини торгового залу  законодавством тими юридичними фактами, з наявністю яких пов’язувалось виникнення права власності.

    За весь цей час жодним судовим рішенням не було скасовано чи визнано незаконним акта продажу нежилого приміщення з прилюдних торгів від 04.02.1998р.  та свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів від 19.11.1998р., хоч такі вимоги до суду пред’являлись, а відтак незаконними та такими, що порушують права власника, тобто її – позивачки, є прилюдні торги, що відбулися 02 листопада 1998 року, на яких відповідачу ОСОБА_3 було продане нерухоме майно, в тому числі спірна частина торгового залу, площею 21, 9 кв.м., що належала їй, а також – свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів від 16.11.1998р.

    Крім того, відповідач – відділ державної виконавчої служби Володимир-Волинського міськрайонного управління юстиції  відповідно до ст. 225 Цивільного кодексу Української РСР, що діяв на той час, яка передбачала, що право продажу майна, крім випадків примусового продажу, належить власникові, не мав права продавати належне позивачу майно – спірну частину торгового залу,  а відповідач  ОСОБА_3 не мав права її придбавати.

    У зв’язку з цим, ОСОБА_1 просить визнати недійсними прилюдні торги від 02.11.1998р. з продажу нежилих приміщень частини магазину № 5, розташованих                             по АДРЕСА_1, в частині продажу                    ОСОБА_3 частини торгового залу, площею 21, 9 кв.м.,  як такі, що суперечать ст.ст. 4, 55 Закону України  “Про власність”,  ст.ст. 6, 128, 153, 225 ЦК УРСР, а також визнати частково недійсними: акт продажу нежилого приміщення з прилюдних торгів від 02.11.1998р.                      в частині продажу ОСОБА_3 частини торгового залу, площею 21,9 кв.м., і свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів від 16.11.1998р. № 795441, видане державним нотаріусом Володимир-Волинської державної нотаріальної контори, в частині продажу ОСОБА_3 частини торгового залу, площею 21, 9 кв.м.,  розташованого по АДРЕСА_1.

    Відповідач ОСОБА_3 пред’явив до позивачки ОСОБА_1 зустрічний позов про визнання його добросовісним набувачем майна та визнання ОСОБА_1 – недобросовісним набувачем майна, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачки – відділу державної виконавчої служби Володимир-Волинського міськрайонного управління юстиції,  покликаючись у зустрічній позовній заяві на те, що він  є власником частини торгового залу, площею 82, 3 кв.м.,                   в тому числі спірної його частини, частини підсобних приміщень, площею 82, 3 кв.м., підвального приміщення, площею 106, 1 кв.м., що розташовані по АДРЕСА_1, що підтверджується свідоцтвом, виданим державним нотаріусом Володимир-Волинської державної нотаріальної контори 16.11.1998р. на підставі акту про проведення прилюдних торгів від 02.11.1998р., що розпочалися                      28 жовтня 1998 року та проводилися у відповідності з Положенням про порядок проведення аукціонів ( публічних торгів )  з реалізації заставленого майна. Право приватної власності на спірне майно відповідно до свідоцтва про право приватної власності, виданого приватним нотаріусом ОСОБА_7 19.11.1998р. за № 1409 на ім’я ОСОБА_10,  виникло в останньої на три дні пізніше, ніж у нього, що підтверджується цими правовстановлюючими документами. Водночас, ОСОБА_1 набула права приватної власності на придбане нею з прилюдних торгів 04.02.1998р. майно з порушенням чинного законодавства, зокрема  Положення про порядок проведення аукціонів ( публічних торгів )            з реалізації заставленого майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.12.1997р № 1448,  ст. 399 ЦПК УРСР, що підтверджено рішенням  Іваничівського районного суду від 22.03.2001р. та порушеною кримінальною справою щодо судового виконавця ОСОБА_8 за ст. 172 КК України 1960 року, що була закрита 10.12.2001р. на підставі акту амністії.

    Так, у порушення п.7 Положення про порядок проведення аукціонів ( публічних торгів )  з реалізації заставленого майна  ОСОБА_1 як учасник прилюдних торгів, що були призначені судовим виконавцем на 04.02.1998р.,  заяву про участь у цих торгах написала 02.02.1998р., тобто менш ніж за три дні до початку проведення торгів;  в заяві від 02.02.1998р. написала суму вартості майна, що продається з прилюдних торгів, хоч звіт про експертну оцінку цього майна був виконаний експертом наступного дня – 03.02.1998р.;  до початку проведення прилюдних торгів не сплатила реєстраційний внесок у розмірі                          10 відсотків початкової вартості реалізації майна, що свідчить про те, що вона є недобросовісним набувачем майна, придбаного з прилюдних торгів 04.02.1998р.

    Крім того, прилюдні торги 04.02.1998р. слід вважати такими, що не відбулися, оскільки проводилися з порушеннями п. 17 Положення про порядок проведення аукціонів                     ( публічних торгів )  з реалізації заставленого майна та ч.2 ст. 399 ЦПК УРСР, а саме:   участь у них брала лише одна особа – ОСОБА_1,  а ОСОБА_9, дані якої були внесені в акт продажу майна з прилюдних торгів від 04.02.1998р., участі в них не брала, що було підтверджено поясненнями судового виконавця ОСОБА_8 в кримінальній справі про її обвинувачення за ст. 172 КК України в редакції 1960 року, закритої 10.12.2001р. на підставі акту амністії;  в акті продажу нежилого приміщення з прилюдних торгів не зазначено, що хтось з прибулих зробив надбавку до суми первісної оцінки і майно було продане за 17720 грн. без надбавки до його первісної оцінки.

    Судовим виконавцем ОСОБА_8 за наслідками прилюдних торгів було складено два акти продажу нежилого приміщення з прилюдних торгів, датовані 04 лютого 1998 року, в яких підписи голови суду є різні і в одному з яких зазначено розшифровку реалізованих приміщень магазину, а в іншому – такої немає,  і на підставі фіктивного акту приватний нотаріус Володимир-Волинського нотаріального округу ОСОБА_7 видала ОСОБА_1 свідоцтво про право приватної власності від 19.11.1998р. № 1409, в якому не зазначено розмірів допоміжних площ нежилого приміщення, а Волинським обласним бюро технічної інвентаризації 25.02.2002р. видано ОСОБА_1 реєстраційне посвідчення, НОМЕР_1, яке не може бути чинним, оскільки видане на підставі фіктивних документів.  

    ОСОБА_3 вважає, що він є добросовісним набувачем всього придбаного                                 02.11.1998р. з прилюдних торгів майна, в тому числі спірного майна, а ОСОБА_1 –                     є недобросовісним набувачем придбаного 04.02.1998р. з прилюдних торгів майна,  та  просить у зустрічній позовній заяві визнати його добросовісним набувачем майна,                   придбаного 02.11.1998р. з прилюдних торгів, а саме частини нежилого приміщення магазину № 5 по АДРЕСА_1, загальною площею 164, 6 кв.м., в тому числі приміщення торгового залу, площею 82, 3 кв.м.,                             та підсобного приміщення, площею 82, 3 кв., а також – підвального приміщення, площею                     106, 1 кв.м., а ОСОБА_1 визнати недобросовісним набувачем всього майна, придбаного 04.02.1998р. з прилюдних торгів.

    У судовому засіданні позивачка за первісним позовом ОСОБА_1 і її представник – ОСОБА_2 первісний позов підтримали та просять його задовольнити, а в зустрічному позові – відмовити, покликаючись на викладені в позовній заяві обставини. При цьому, ОСОБА_1 додатково пояснила, що після проведення  прилюдних торгів 04.02.1998р. отримала в управлінні військової торгівлі акт передачі придбаного з прилюдних торгів майна від 05.02.1998р., однак надати оригінал чи засвідчену у встановленому порядку його копію не має можливості, оскільки зазначені документи в неї відсутні і віднайти їх вона не змогла.

У судовому засіданні представники відповідача за первісним позовом ОСОБА_3 – ОСОБА_4 і ОСОБА_5 первісний позов не визнали та просять у його задоволенні відмовити, а зустрічний позов – задовольнити повністю, покликаючись на викладені                         в зустрічній позовній заяві обставини і докази. При цьому представник ОСОБА_3 –                      ОСОБА_5 пояснила, що на момент придбання, як ОСОБА_3, так і ОСОБА_1,                        з прилюдних торгів нежилого приміщення – відповідних частин магазину по АДРЕСА_1 єдиним правовстановлюючим документом, що підтверджував право власності на придбане з прилюдних торгів майно, було свідоцтво про право власності на придбане з прилюдних торгів майно, видане нотаріусом на підставі акту продажу з прилюдних торгів нежилого приміщення, а не акт передачі такого майна, як про це зазначає ОСОБА_1, оскільки володіти, користуватися та розпоряджатися майном власник міг лише після отримання свідоцтва про право власності на це майно.

У судовому засіданні представник відповідача за первісним позовом та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачки за зустрічним позовом – відділу державної виконавчої служби Володимир-Волинського міськрайонного управління юстиції  Авраменко Н.В. первісний позов не визнала,                                  а зустрічний позов визнала повністю, та пояснила, що оскільки судовий виконавець ОСОБА_8 при проведенні прилюдних торгів 04.02.1998р. за участю ОСОБА_1 допустила порушення вимог закону, що підтверджується порушеною проти цього судового виконавця кримінальною справою, а при проведенні прилюдних торгів 02.11.1998р.                       за участю ОСОБА_3 жодних порушень не встановлено, тому у задоволенні первісного позову слід відмовити, а зустрічний позов – задовольнити.

    Перевіривши та дослідивши письмові докази та матеріали справи, матеріали інвентаризаційної справи КП “Волинське обласне бюро технічної інвентаризації”, цивільної справи Іваничівського районного суду № 2-42/2001р., кримінальної справи Володимир-Волинського міського суду № 1-249/ 2001р., суд вважає, що первісний позов не підлягає задоволенню, а зустрічний позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

    Судом встановлено, що при виконанні судових рішень, з метою реалізації майна, належного Державному підприємству Міністерства оборони України – Управлінню військової торгівлі Прикарпатського військового округу, що перебувало в податковій заставі, судовим виконавцем Володимир-Волинського міського суду ОСОБА_8 було проведено відповідно 04.02.1998р. і 28.10.1998р. – 02.11.1998р. прилюдні торги з продажу магазину № 5, розташованого по АДРЕСА_1, в яких зокрема 04 лютого 1998 року брала участь                    ОСОБА_1,  а  28 жовтня – 02 листопада 1998 року  –  ОСОБА_3

    З пояснень ОСОБА_1 вбачається, що нею було придбано з прилюдних торгів               04 лютого 1998 року за 17720 грн. частину магазину № 5, загальною площею 80 кв.м.,                       в тому числі такі приміщення:  торгового залу, площею 60, 2 кв.м., коридору, площею                    3,4 кв.м., умивальника, площею 1,6 кв.м., вбиральні, площею 1,4 кв.м.,  двох кладових, площею 1,5 кв.м.. і 1,4 кв.м., іншого приміщення, площею 10,5 кв.м., про що був складений судовим виконавцем акт продажу нежилого приміщення з прилюдних торгів від 04.02.1998р., в якому було зазначено тільки загальну площу придбаної нею частини магазину – 80 кв.м.  Після звернення  в Володимир-Волинську філію БТІ для виготовлення технічного паспорта, їй було відмовлено, оскільки в акті не було зазначено, які конкретно приміщення нею були придбані в магазині № 5, тому судовим виконавцем було оформлено другий акт продажу їй частини магазину № 5 з розшифровкою придбаних нею приміщень, зокрема торгового залу, площею 60, 2 кв.м., на якому було поставлено ту ж саму дату –                    04 лютого 1998 року, оригінал якого чи належно засвідчену його копію вона не може надати суду через їх відсутність у неї. Пізніше управлінням військової торгівлі ПрикВО їй було ще донараховано кошти для оплати за придбану частину магазину і цю суму вона сплатила в серпні 1998 року. Після закінчення судових процесів, у зв’язку з пред’явленими до неї позовами з приводу придбаної частини магазину, 19 листопада 1998 року                                в приватного нотаріуса ОСОБА_7 отримала свідоцтво про право власності на придбану   з прилюдних торгів частину магазину № 5 по вул. Академіка Глушкова, 218                                     у м. Володимирі-Волинському, в якому зазначено площу придбаного нею приміщення торгового залу – 60, 2 кв.м., однак фактично на цей час вона користується приміщенням торгового залу магазину в меншому розмірі, ніж нею придбано з прилюдних торгів, оскільки 02.11.1998р. ОСОБА_3 незаконно було продано з прилюдних торгів приміщення торгового залу магазину, площею 82, 3 кв.м., куди ввійшла частина придбаного нею торгового залу, площею 21, 9 кв.м.

    З пояснень представників ОСОБА_3 – ОСОБА_4 і ОСОБА_5 вбачається, що ОСОБА_3 02 листопада 1998 року було придбано з прилюдних торгів, що почалися 28 жовтня 1998 року, частину магазину № 5 по АДРЕСА_1,  загальною площею 164, 6 кв.м., а саме частину приміщення торгового залу, площею 82, 3 кв.м.,  частину підсобних приміщень, загальною площею                 82. 3 кв.м., та підвальне приміщення, площею 106, 1 кв.м., якими він користується відповідно до виданого йому державним нотаріусом 16 листопада 1998 року свідоцтва про право власності на це майно. Зазначені прилюдні торги проводилися відповідно до вимог діючого на той час законодавства і законність їх проведення ніхто не оспорював. Тому вважають вимоги ОСОБА_1 безпідставними, оскільки належна на праві приватної власності ОСОБА_3 частина приміщень магазину № 5, у тому числі спірна частина торгового залу, площею 21, 9 кв.м., була придбана ним  з прилюдних торгів 02.11.1998р. на законних підставах і на момент її придбання та оформлення свідоцтва про право власності ОСОБА_1 ще не була власником майна, яке вона вважає придбаним з прилюдних торгів 04 лютого 1998 року, що проводились з порушенням законодавства.

    З інвентаризаційної справи КП «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації” на об’єкт нерухомого майна – магазин № 5 по АДРЕСА_1 вбачається, що відповідно до правовстановлюючих документів сторонами придбано з прилюдних торгів частини торгового залу, загальною площею 142, 5 кв.м., а фактична площа торгового залу цього магазину відповідно до технічного паспорта на нього складає 120, 6 кв.м.

    Отже, з пояснень осіб, які беруть участь у справі, видно, що причиною судового спору в цій справі є саме частина торгового залу магазину № 5 по АДРЕСА_1, площею 21, 9 кв.м., що складає різницю між фактичною площею торгового залу і придбаними ОСОБА_3 і ОСОБА_10 його частинами.  

    В обґрунтування первісного позову ОСОБА_1 покликалася на те, що вона відповідно до ч.1 ст. 128 ЦК УРСР стала власником придбаного з прилюдних торгів частини нежилого приміщення – магазину № 5 по вул. Академіка Глушкова, 218                                                         у м. Володимирі-Волинському, в тому числі спірної його частини, площею 21,9 кв.м.,                     з моменту передачі їй цієї частини приміщень магазину 21.03.1997р. за договором їх оренди від 20.03.1997р., тобто ще до придбання іншої частини приміщень магазину з прилюдних торгів ОСОБА_3, хоч на думку суду цей договір оренди, як і акт передачі частини приміщень магазину за цим договором, в жодній мірі не стосується тих правовідносин, що виникли між сторонами в зв’язку з придбанням ними відповідної частини приміщень магазину № 5.

При цьому, у судовому засіданні ОСОБА_11 покликалась і на акт передачі їй придбаної з прилюдних торгів частини магазину від 05.02.1998р., з тих підстав, що він також був складений до придбання ОСОБА_3 з прилюдних торгів іншої частини приміщень магазину.

Водночас, позивачкою за первісним позовом ОСОБА_1 не було надано суду оригіналів жодного із зазначених актів, крім їх копій, жодна з яких не засвідчена                        в установленому порядку.

Крім того, наявна в цій справі копія акту прийому передачі частини приміщення магазину № 5 військторгу № 20 м. Володимира-Волинського УТ ПрикВО від 21.03.97р.  та  в цивільній справі Іваничівського районного суду  № 2-42 за 2001 рік – копія акту прийому-передачі частини магазину № 5 по АДРЕСА_1,                            від 05.02.98р., не засвідчені в установленому порядку, за своєю формою і змістом більше подібні на довідки, оскільки в них відсутні найменування осіб, які брали участь у передачі частини приміщень магазину ОСОБА_1, та їх підписи, в зв’язку з чим зазначені копії актів судом не беруться до уваги як такі, що є неналежними доказами.  

  Відповідно до ч.1 ст. 128 ЦК УРСР, що діяв на час проведення прилюдних торгів,  право власності ( право оперативного управління ) у набувача майна за договором виникає                з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором, а відповідно до ч.2 цієї статті передачею визнається вручення речей  набувачеві, а так само здача транспортній організації для відправки набувачеві і здача на пошту для пересилки набувачеві речей, відчужених без зобов’язання доставки. До передачі речей прирівнюється передача коносаменту або іншого розпорядчого документа на речі.

Отже, як видно із зазначеної норми закону, момент виникнення права власності                    в набувача за договором, пов’язаний з моментом передачі йому речі, не стосується об’єктів нерухомого майна, оскільки їх не можна вручити набувачеві,  і для таких об’єктів законами передбачено інший порядок набуття права власності.

Так, відповідно до ст. 398 ЦПК України в редакції 1963 року та п.100 Інструкції про виконавче провадження, затвердженої наказом Міністра юстиції СРСР від 15.11.1985р.                  № 22, що діяли на час проведення прилюдних торгів, про проведені торги судовий виконавець складає акт, в якому зазначає: ким, коли і де проводились торги, перелік                          і коротку характеристику проданого будинку, найвищу запропоновану на торгах ціну, точне найменування та адресу покупця і суму, внесену ним за куплений будинок. До акта додається список осіб, які брали участь у торгах. Після сплати покупцем всієї суми судовий виконавець видає йому копію затвердженого суддею акта про продаж будинку з прилюдних торгів і на підставі цієї копії акта нотаріальна контора видає покупцеві свідоцтво про придбання будинку.

Відповідно до ст. 27 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 14.06.1994р. № 18/5,                       з наступними змінами та доповненнями, нотаріуси посвідчують угоди, щодо яких законодавством встановлено обов’язкову нотаріальну форму, а саме відповідно до чинного законодавства обов’язковому нотаріальному посвідченню підлягають, зокрема договори про відчуження ( купівля-продаж ) жилого будинку, іншого нерухомого майна                                      ( ст.ст. 227, 242, 244, 426  Цивільного кодексу в редакції 1963 року ).

    Відповідно до ст. 227 ЦК УРСР  договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору.

    Відповідно до ст. 72 Закону  “Про нотаріат” та п. 131 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 14.06.1994р. № 18/5, із наступними змінами та доповненнями, придбання жилого будинку з прилюдних торгів оформляється нотаріусом за місцем знаходження будинку шляхом видачі набувачу свідоцтва про придбання жилого будинку. Таке свідоцтво видається на підставі відповідної копії акта про продаж будинку                               з прилюдних торгів, що має відповідати вимогам ст. 398 ЦПК України.  

Аналогічно, відповідно до п.16 Положення про порядок проведення аукціонів                         ( публічних торгів ) з реалізації заставленого майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.12.1997р. № 1448,  на підставі копії затвердженого суддею акта про проведений аукціон ( прилюдні торги ) нотаріус видає переможцю аукціону                                  ( прилюдних торгів ) свідоцтво про придбання майна на аукціоні ( прилюдних торгах ), тобто вчинення цієї нотаріальної дії є необхідним не тільки для оформлення права власності на жилі будинки, але й на інше нерухоме майно, придбане з прилюдних торгів з продажу заставленого майна.  

    Отже, моментом набуття права власності у набувача нерухомого майна, придбаного      з прилюдних торгів, є дата видачі йому свідоцтва про придбання майна на прилюдних торгах, оскільки саме це свідоцтво є правовстановлюючим документом, що встановлює та підтверджує право власності на придбане з прилюдних торгів майно, для видачі якого необхідно лише копія затвердженого суддею акта про продаж майна з прилюдних торгів.

    Водночас, жодний з названих вище нормативних актів не визначає акт передачі придбаного з прилюдних торгів нерухомого майна правовстановлюючим документом і не передбачає надання нотаріусу такого акту для видачі свідоцтва про придбання майна на прилюдних торгах.

    Про те, що саме свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів                     є правовстановлюючим документом свідчить Перелік правовстановлюючих документів, на підставі яких проводиться державна реєстрація об’єктів нерухомого майна, що знаходиться у власності юридичних і фізичних осіб, що міститься в Додатку № 1 до Правил державної реєстрації об’єктів нерухомого майна, що знаходиться у власності юридичних і фізичних осіб, затверджених наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 13.12.1995р № 56, що діяли на час проведення прилюдних торгів.  

    З оглянутого судом свідоцтва, НОМЕР_3, копія якого є наявною в справі, яким посвідчено, що ОСОБА_3 належить на праві приватної власності частина приміщення магазину № 5   по  АДРЕСА_1, загальною площею164. 6 кв.м.,  у тому числі:  частина торгового залу, площею 82, 3 кв.м.., і частина підсобних приміщень, загальною площею 82,3 кв.м., а також підвальне приміщення, площею 106, 1 кв.м., вбачається, що це свідоцтво видане державним нотаріусом Володимир-Волинської державної нотаріальної контори ОСОБА_12, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22.12.1997р. № 1448,  на підставі акта про проведення прилюдних торгів, затвердженого головою Володимир-Волинського міського суду ОСОБА_13 02 листопада 1998 року,   16 листопада 1998 року .

З оглянутої судом нотаріально засвідченої копії свідоцтва, НОМЕР_2, що міститься в інвентаризаційній справі КП “Волинське обласне бюро технічної інвентаризації” на магазин № 5 по АДРЕСА_1, з внесеними доповненнями 06.02.2002р., яким посвідчено, що ОСОБА_1  належить на праві приватної власності частина приміщення магазину № 5                                         по  АДРЕСА_1, загальною площею                      80 кв.м.,  у тому числі:  торговий зал, площею 60, 2 кв.м., коридор, площею 3, 4 кв.м., умивальник площею 1, 6 кв.м., вбиральня, площею 1, 4 кв.м., кладова, площею 1, 4 кв.м., кладова, площею 1, 5 кв.м., кладова, площею 10, 5 кв.м.,   вбачається, що це свідоцтво видане приватним нотаріусом Володимир-Волинського міського нотаріального округу                             ОСОБА_7, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22.12.1997р.                      № 1448,  на підставі копії акту про проведення прилюдних торгів, затвердженого головою Володимир-Волинського міського суду ОСОБА_13 04 лютого 1998 року,   19 листопада 1998 року .

При цьому, із зазначеного свідоцтва вбачається, що станом на день його виїмки – 11.09.2001р. слідчим Володимир-Волинської міжрайонної прокуратури ОСОБА_14                          у приватного нотаріуса ОСОБА_7 відповідно до постанови про проведення виїмки від                  11 вересня 2001 року, що знаходиться в кримінальній справі Володимир-Волинського міського суду № 1-249/2001р. (а.с. 272-274 ), загальна площа належних ОСОБА_1 приміщень магазину № 5 складала не 80 кв.м., а 77, 1 кв.м.

Отже, право власності в ОСОБА_3 на придбану з прилюдних торгів частину приміщення магазину № 5 по АДРЕСА_1, в тому числі на його спірну частину, площею 21,9 кв., відповідно до свідоцтва, НОМЕР_3, виникло раніше, ніж у ОСОБА_1 на належну їй частину приміщення зазначеного магазину, відповідно до свідоцтва, НОМЕР_4, що також підтверджено ухвалою колегії суддів Судової палати в цивільних справах Верховного Суду України від 15.10.2009р. в справі Володимир-Волинського міського суду № 2-277/ 2007р.               за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення порушення права власності,  відшкодування матеріальної і моральної шкоди, в якій рішенням Володимир-Волинського міського суду від 27.04.2007р. ОСОБА_1 відмовлено повністю.

За таких обставин суд доходить висновку, що саме ОСОБА_1 незаконно набула право приватної власності на спірну частину торгового залу, площею 21,9 кв.м., магазину                  № 5 по АДРЕСА_1, і підтвердженням цього, крім зазначених вище доказів,  є також наступні докази.

Так, відповідно до розрахунку вартості площі магазину № 5 по АДРЕСА_1, нотаріально засвідчена копія якого є в справі, складеному 30.07.1998р. провідним інженером відділу експлуатації основних засобів державного підприємства  Міністерства оборони України – Управління військової торгівлі Прикарпатського військового округу ОСОБА_15, ОСОБА_1 підлягали до передачі  такі приміщення магазину № 5:  торговий зал, площею 40 кв.м., і допоміжні ( складські ) приміщення, площею 40 кв.м., тобто всього 80 кв.м. площі першого поверху відповідно до плану схеми розподілу площ магазину № 5, вартість якої складала 23 323 грн., у зв’язку                   з чим ОСОБА_1 необхідно було доплатити до сплачених нею 04.02.1998р. після проведення прилюдних торгів кошти в сумі 6 323 грн. ( 23 323 грн. – 17 000 грн.).

Однак, враховуючи, що фактично ОСОБА_1 сплатила  04.02.1998р. за придбані приміщення магазину № 5  кошти в сумі 17 720 грн., що підтверджується квитанцією банківської установи від 04.02.1998р., наявною в цивільній справі Іваничівського районного суду № 2-42/2001р., тому нею було доплачено різницю в сумі 5603 грн., що підтверджується нотаріально засвідченою копією квитанції банківської установи від 25.08.1998р., наявною в справі.

Водночас,  з копії плану поверхів магазину № 5 по АДРЕСА_1, оглянутій судом                               у цивільній справі Іваничівського районного суду № 2-42/2001р., вбачається, що ліва сторона магазину, площею 164, 6 кв.м. , що є власністю ДП МО України – УВТ ПрикВО,  передається у власність ОСОБА_3 згідно з актом прилюдних торгів від 02.11.1998р.  

Саме такого розміру приміщення магазину № 5 по АДРЕСА_1 було продано ОСОБА_3 відповідно до акту продажу                       з прилюдних торгів від 02.11.1998р. та передано йому на підставі акту передачі від 05.11.1998р., наявному в справі, оформленому належним чином, а також  видано 16.11.1998р. свідоцтво про право власності, НОМЕР_3, на придбані з прилюдних торгів такі приміщення магазину № 5: частину торгового залу, площею 82, 3 кв.м., у тому числі його спірну частину, площею 21, 9 кв.м., частину підсобних приміщень, загальною площею 82,3 кв.м., та підвальне приміщення, площею 106,1 кв.м., якими він фактично користується і на цей час.

Аналізуючи в сукупності зазначені вище докази, враховуючи, що судом не встановлено фактів порушення діючого на той час законодавства та інших правових актів при проведенні прилюдних торгів за участю ОСОБА_3, суд доходить висновку про безпідставність первісного позову щодо часткового визнання недійсними:  прилюдних торгів від 02 листопада 1998 року;  акта продажу нежилого приміщення з прилюдних торгів від 02 листопада 1998 року;  свідоцтва про  придбання майна з прилюдних торгів від                        16 листопада 1998 року,  в зв’язку з чим у його задоволенні слід відмовити.

Водночас, як вбачається із зустрічної позовної заяви, оглянутих матеріалів кримінальної справи Володимир-Волинського міського суду № 1-249, матеріалів цивільної справи Іваничівського районного суду № 2-42/2001р. та пояснень у судовому засіданні представників ОСОБА_3 – ОСОБА_4 і ОСОБА_5, саме при проведенні 04.02.1998р. прилюдних торгів за участю ОСОБА_1 було допущено ряд суттєвих порушень цивільного процесуального законодавства та інших правових актів щодо умов та порядку проведення прилюдних торгів.

Так, у порушення вимог ст. 396 ЦПК України в редакції 1963 року та п.7 Положення про порядок проведення аукціонів ( публічних торгів ) з реалізації заставленого майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.12.1997р. № 1448,                       ОСОБА_1 не внесла напередодні торгів на депозитний рахунок суду гроші в сумі                  10 відсотків первісної оцінки майна, що продається, хоча в заяві від 02.02.1998р. зобов’язувалась це зробити; у порушення п.7 цього Положення, де зазначено, що приймання заяв на участь у прилюдних торгах закінчується за три дні до початку його проведення, ОСОБА_1 02 лютого 1998 року подала заяву на участь у прилюдних торгах, що були призначені на 04 лютого 1998 року;  у порушення п. 9 цього Положення, де зазначено, що реалізація майна на прилюдних торгах здійснюється за наявності не менше двох покупців, ОСОБА_1 брала участь у прилюдних торгах лише в одній особі, що підтверджується такими доказами: заявою ОСОБА_1 до Володимир-Волинського міського суду про включення в список для прийняття участі в прилюдних торгах від 02.02.1998р., що міститься в цивільній справі Іваничівського районного суду № 2-42/2001р.  ( а.с. 35 );   матеріалами кримінальної справи Володимир-Волинського міського суду                   № 1-249/2001 про обвинувачення судового виконавця ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 172 КК України в редакції 1960 року, зокрема постановою про притягнення як обвинуваченої ОСОБА_8 за ч.1 ст. 172 КК України 1960 року, обвинувальним висновком у цій справі та постановою Володимир-Волинського міського суду від 10.12.2001р. про закриття кримінальної справи щодо ОСОБА_8,                               з нереабілітуючих підстав, на підставі  п.  “б” ст.1 Закону України від 11.05.2000р. “Про амністію” ( а.с. 278, 279, 281-284, 290 ), з яких вбачається, що ОСОБА_8, працюючи судовим виконавцем Володимир-Волинського міського суду, будучи посадовою особою, проводячи продаж з прилюдних торгів нежилих приміщень, що належали державному підприємству Міністерства оборони України – Управлінню військової торгівлі Прикарпатського військового округу, внесла в акти продажу з прилюдних торгів від 24.10.1997р., 05.12.1997р., 14.01.1998р. і 04.02.1998р., що є офіційними документами, завідомо неправдиві відомості, зокрема проводячи продаж з прилюдних торгів частини магазину № 5 по АДРЕСА_1, що належав військторгу № 38, вписала в акт торгів від 04 лютого 1998 року гр. ОСОБА_9, яка участі в торгах не брала, і цими своїми умисними діями вчинила злочин, передбачений ч.1 ст. 172 КК України 1960 року; письмовим поясненням ОСОБА_8 від 11.05.1999р., наявним                у цивільній справі Іваничівського районного суду № 2-42/2001р.( а.с. 40 ),  в якому вона зазначає, що гр. ОСОБА_9 участі  в торгах 04.02.1998р. не брала, заяви для прийняття               в них участі не писала, 10 відсотків вартості будівлі не вносила, а ОСОБА_1 участь           в торгах брала одна, 10 відсотків вартості об’єкта не сплачувала;  рішенням Іваничівського районного суду від 22.03.2001р. у справі  № 2-42/ 2001р. за позовом ОСОБА_3 до ВДВС Володимир-Волинського міського управління юстиції,  ОСОБА_1, нотаріуса Володимир-Волинського міського нотаріального округу ОСОБА_7 про визнання акту продажу нежилого приміщення з  прилюдних торгів та свідоцтва про право приватної власності на майно недійсними (а.с. 325 – зворот ).

З другого примірника оригіналу акта продажу нежилого приміщення з прилюдних торгів, затвердженого головою Володимир-Волинського міського суду 04 лютого 1998 року, що був складений судовим виконавцем Володимир-Волинського міського суду ОСОБА_8, на підставі якого приватний нотаріус Володимир-Волинського міського нотаріального округу ОСОБА_7 видала ОСОБА_1 свідоцтво, НОМЕР_2, що було вилучено разом з цим свідоцтвом слідчим Володимир-Волинської міжрайонної прокуратури ОСОБА_14 у цього приватного нотаріуса на підставі постанови про проведення виїмки від 11 вересня 2001 року та знаходиться в кримінальній справі Володимир-Волинського міського суду про обвинувачення ОСОБА_8 за ч.1 ст. 172 КК України ( а.с. 275 ),  вбачається, що в ньому зазначено проведення прилюдних торгів                    з продажу частини магазину № 5 по АДРЕСА_1 з початковою оцінкою в сумі 17720 грн. за участю ОСОБА_9 і ОСОБА_1, хоч фактично перша з них участі в торгах не брала,  а також, що всі ці особи внесли на депозитний рахунок суду 10 відсотків від оцінки будівлі, а саме 177, 20 грн., що не відповідає дійсності і фактично складає один відсоток  вартості будівлі, а також зазначено, що ніхто надбавки до початкової вартості частини магазину не зробив і майно продано ОСОБА_1 за 17720 грн., хоч оцінено воно було в сумі 17720, 08 грн., та водночас                       в цьому акті не зазначено переліку проданих приміщень магазину, а лише зазначено загальну їх площу – 80 кв.м.

Відповідно до ст. 398  ЦПК України 2963 року про поведені прилюдні торги судовий виконавець складає акт, в якому зазначає:  ким, коли і де проводилися торги, перелік і коротку характеристику проданого будинку, найвищу запропоновану на торгах ціну, точне найменування та адресу покупця і суму, внесену ним за куплений будинок. До акта додається список осіб, які брали участь у торгах. На підставі копії акта нотаріальна контора видає покупцеві свідоцтво про придбання будинку.

Відповідно до ст. 399  ЦПК України 1963 року  торги визнаються судом недійсними в разі зловживання з боку судового виконавця, стягувача або покупця, та вважаються торги такими, що не відбулися, коли ніхто не прибуде на них або прибуде тільки одна особа;  коли ніхто з прибулих не зробить надбавки до суми первісної оцінки.

Таким чином,  зазначений вище акт продажу нежилого приміщення з прилюдних торгів від 04.02.1998р. є неналежним документом, тобто таким, що не відповідає дійсності                     і за його формою та змістом – вимогам закону.

Аналізуючи зазначені вище докази, суд доходить висновку, що крім допущених  судовим виконавцем ОСОБА_8 порушень при проведенні прилюдних торгів, безпосередньо з боку відповідачки за зустрічним позовом ОСОБА_1 також  мали місце грубі порушення умов та порядку проведення прилюдних торгів 04 лютого 1998 року, оскільки зобов’язуючись в заяві від 02.02.1998р. внести на депозитний рахунок кошти                      в сумі 10 відсотків первісної оцінки частини магазину № 5, ці кошти до проведення торгів не внесла; після проведення торгів сплатила кошти за придбане майно в меншій сумі, ніж воно було оцінено; всю необхідну суму вартості частини магазину сплатила аж в серпні 1998 року, що свідчить про те, що при проведенні прилюдних торгів 04.02.1998р. та продажу ОСОБА_1 частини магазину № 5 не було досягнуто згоди за всіма істотними умовами, через що договір про продаж ОСОБА_1 з прилюдних торгів майна відповідно до ст. 153 ЦК УРСР не може вважатися укладеним;   в торгах ОСОБА_1 брала участь як одна особа, хоча знала і повинна була знати, що торги можуть проводитися за участю декількох осіб, одночасно отримавши від судового виконавця фіктивний акт продажу нежилого приміщення з прилюдних торгів від 04.02.1998р., на підставі якого 19.11.1998р. оформила в приватного нотаріуса свідоцтво про право власності на частину торгового залу магазину № 5 по АДРЕСА_1, в тому числі на спірну частину торгового залу, площею 21, 9 кв.м., що на той час вже перебувала у власності позивача за зустрічним позовом ОСОБА_3 відповідно до свідоцтва про право приватної власності від 16.11.1998р., про що вона не могла не знати, оскільки передача придбаних ОСОБА_3 під час прилюдних торгів 02.11.1998р. приміщень цього магазину з визначенням конкретних їх площ і меж здійснювалася 05.11.1998р. в приміщенні того ж магазину № 5, відповідною комісією, за участю судового виконавця.

У зв’язку з наведеними вище порушеннями закону при проведенні 04.02.1998р. прилюдних торгів за участю ОСОБА_1, а також, що в кожен документ, пов'язаний                                    з проведенням прилюдних торгів за її участю та оформлення права власності на набуте майно, зокрема в свідоцтво про право приватної власності від 19.11.1998р., технічний паспорт та реєстраційне посвідчення від 25.02.2002р. на це майно, неодноразово                             в подальшому вносилися зміни, що свідчить про недостовірність первинних документів;  відсутність оригіналу повторного акта продажу нежилого приміщення з прилюдних торгів   з розшифровкою придбаних приміщень магазину, суд вважає, що ОСОБА_1                               є незаконним набувачем майна, зазначеного в свідоцтві про право приватної власності, виданого їй приватним нотаріусом ОСОБА_7 19 листопада 1998 року, однак, враховуючи, що з цього майна вона незаконно набула право власності на частину торгового залу, площею 21, 9 кв.м., що вже перебувала у власності ОСОБА_3 і що саме ця частина торгового залу магазину є предметом спору між сторонами, суд вважає доцільним визнати                                        ОСОБА_1 недобросовісним набувачем лише спірної частини торгового залу магазину, площею 21, 9 кв.м., у зв’язку з чим зустрічний позов у цій частині підлягає частковому задоволенню.

Водночас, беручи до уваги, що судом не встановлено жодних порушень закону при проведенні 28 жовтня – 02 листопада 1998 року прилюдних торгів з продажу частини магазину № 5 по АДРЕСА_1 за участю ОСОБА_3, тому суд вважає, що ОСОБА_3 слід визнати добросовісним набувачем всього майна, зазначеного в свідоцтві про право приватної власності, виданого на його ім’я                          16 листопада 1998 року Володимир-Волинською державною нотаріальною конторою.

При цьому, враховуючи тривалість спорів з приводу спірної частини придбаного ОСОБА_3 і ОСОБА_1 майна з прилюдних торгів, що до цього часу вони не знайшли свого остаточного вирішення, тому суд вважає, що заява ОСОБА_3 про поновлення позовної давності за пред’явленим зустрічним позовом є обґрунтованою і підлягає задоволенню.  

На підставі ст.ст. 396 – 399 ЦПК України 1960 року, ст.ст. 128, 145 ч.2, 227 ч.1 ЦК УРСР, ст. 72  Закону  “Про нотаріат”, п. 100 Інструкції про виконавче провадження, затвердженої наказом Міністра юстиції СРСР від 15.11.1985р. № 22, п.п. 7, 16, 17 Положення про порядок проведення аукціонів ( публічних торгів ) з реалізації заставленого майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.12.1997р. № 1448,     п.п. 27, 131 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 14.06.1994р. № 18/5,  Додатку № 1 до Правил державної реєстрації об’єктів нерухомого майна, що знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб,  керуючись ст.ст. 10, 60, 212-215, 223 ЦПК України,   суд

в и р і ш и в:

У позові ОСОБА_1 до ОСОБА_3 і відділу державної виконавчої служби Володимир-Волинського міськрайонного управління юстиції про часткове визнання недійсними:  прилюдних торгів від 02 листопада 1998 року; акта продажу нежилого приміщення з прилюдних торгів від 02 листопада 1998 року;  свідоцтва про  придбання майна з прилюдних торгів від16 листопада 1998 року  відмовити.

Зустрічний позов задовольнити частково.

Поновити ОСОБА_3 пропущену позовну давність при пред'явленні зустрічного позову.

Визнати ОСОБА_3 добросовісним набувачем нерухомого майна,                придбаного з прилюдних торгів 02 листопада 1998 року, а саме частини нежилого приміщення магазину № 5 по АДРЕСА_1, загальною площею 164, 6 кв.м., у тому числі:  приміщення торгового залу, площею                        82, 3 кв.м.,  та підсобного приміщення, площею 82, 3 кв.м., а також підвального приміщення, площею 106, 1 кв.м.

Визнати ОСОБА_1 недобросовісним набувачем частини нерухомого майна, придбаного з прилюдних торгів 04 лютого 1998 року, а саме спірної частини приміщення торгового залу, площею 21, 9 кв.м., у магазині № 5 по АДРЕСА_1.

У решті зустрічного позову - відмовити.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Волинської області через Володимир-Волинський міський суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а в разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.  

Суддя: