Справа № 2-97/2010

РІШЕННЯ                                                                                                                                    

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

      22 червня 2010 року  Великобілозерський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого - судді Рогоза А.Ю.,

при секретарі – Сиротюк Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в с. Велика Білозерка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Великобілозерському районі Запорізької області про донарахування сум підвищення до пенсій «Дітям війни» та стягнення недоотриманої суми,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України у Великобілозерському районі Запорізької області, в якому просить зобов’язати відповідача нарахувати та стягнути на його користь недоотриману суму підвищення до пенсії «Дітям війни» у розмірі 30% за 2007 рік, починаючи з 09.07.2007 року – в сумі 710 грн.90 коп., за 2008 рік, починаючи з  22.05.2008 року – в сумі 684 грн. 20 коп., за 2009 рік – в сумі 1240 грн.20 коп., та з січня по травень 2010 року – 488 грн. 40 коп., а всього в сумі 3123,70 грн.  та судові витрати по справі.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що він належить до соціальної категорії «Дитина війни» та відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право на отримання соціальної допомоги в розмірі 30% від мінімального розміру пенсії за віком.

Відповідач всупереч дії ст. 6 вищезазначеного Закону не здійснив нарахування та  виплату відповідного підвищення до пенсії.  Так, позивач вважає, що йому належало виплачувати щомісячну державну соціальну допомогу у наступних сумах: з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 30.04.2010 року – 4262,60 грн. Але, фактично  Управлінням Пенсійного фонду України у Великобілозерському районі Запорізької області у 2007 році така допомога йому не виплачувалася, а з червня 2008 року по 01.05.2010 року виплачено лише 1138,80 грн.

Представник позивача – ОСОБА_2, яка має належні повноваження за довіреністю від 20 квітня 2010 року, у судове засідання не з’явилася, надала до суду заяву про розгляд справи за відсутності позивача та його представника, уточнила позовні вимоги та просить  зобов’язати відповідача нарахувати та стягнути на користь позивача недоотриману суму підвищення до пенсії «Дітям війни» у розмірі 30% за 2007 рік, починаючи з 09.07.2007 року – в сумі 710 грн.90 коп., за 2008 рік, починаючи з  22.05.2008 року – в сумі 684 грн. 20 коп., за 2009 рік – в сумі 1240 грн.20 коп., та з січня по травень 2010 року – 638 грн. 10 коп., а всього в сумі 3273,40 грн.  та судові витрати по справі.  

Представник відповідача – Лихо С.І., яка має належні повноваження за довіреністю № 200/02 від 05.02.2010 року, у судове засідання не з’явилася, надала заяву про розгляд справи за її відсутності, просить суд у задоволенні позову відмовити, оскільки Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», прийнятою та чинною по теперішній час, встановлено, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться в таких розмірах: з 22 травня 2008 року – 48,10 грн., з 01 липня 2008 року – 48,20 грн., 01 жовтня 2008 року – 49,80 грн.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши всі докази в сукупності, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню у зв’язку з наступним.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 та відповідно до ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» є дитиною війни, тобто, особою, яка є громадянином України та якій на час закінчення Другої світової війни було менше 18 років, що підтверджується копією паспорту та пенсійним посвідченням серії НОМЕР_1.

Відповідно до ч.1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від нього обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які набули правового статусу дітей війни, основи їх соціального захисту та гарантії  їх соціальної захищеності шляхом надання пільг і державної соціальної  підтримки визначені та закріплені в Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.

Так, ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.  

Водночас, щодо такого права на період 2007 року, то п.12 ст. 71 Закону України „Про державний бюджет України на 2007 рік” з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом було зупинено дію ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” на 2007 рік.

Проте, рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року положення п.12 ст. 71 Закону України „Про державний бюджет України на 2007 рік” з урахуванням ст. 111 цього Закону визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).

Відповідно до ч.2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Отже у період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року відповідач зобов’язаний був нараховувати та сплачувати підвищення до пенсії в розмірі, встановленому ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, в редакції закону від 18.11.2004 року.

 Протягом 2008 року відповідач виплачував позивачу підвищення до пенсії, як дитині війни, у розмірі 10% мінімальної пенсії за віком на підставі ст. 6  Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в редакції закону від 28.12.2007 року №107- VI та Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року №530 "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян".  

 Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008 зміни, внесені підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України від 28.12.2007 р. N 107-VI „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" щодо визначення розміру підвищення до пенсії, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Ніяких змін щодо нарахування підвищення пенсії після прийняття Конституційним судом рішення № 10-рп2008 від 22.05.2008 року до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не вносилось. Вказані вимоги Закону мають силу та не були призупинені.

Відповідно до ст. 64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

У статті 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визначено, що законодавство України про соціальний захист дітей війни складається з цього Закону та інших нормативно-правових актів України; державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Крім того, ч.3 ст. 22 Конституції України встановлено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту і обсягу існуючих прав і свобод.

Оскільки фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених Законом України «Про соціальний захист дітей війни» здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, а дія закону про Державний бюджет України обмежена календарним роком, перерахунок слід визначити окремо за кожний рік, тобто з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року та з 01.01.2010 року по 30.04.2010 року.

Вихідним критерієм обрахунку доплати до пенсії дітям війни виступає мінімальна пенсія за віком.

Мінімальний розмір пенсії за віком, згідно ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Будь-яких інших нормативно-правових актів, які б визначали механізм вирахування мінімальної пенсії за віком або встановлювали її розмір, немає.

              Відповідно до довідки Пенсійного фонду України від 05.03.2010 року позивачу  надбавка до пенсії у 2007 році взагалі не виплачувалася, а у 2008 – 2010 році виплачувалася у розмірі 10% мінімальної пенсії за віком.

    Згідно з ч. 1 ст. 62 Закону України від 19.12.2006 № 489-V "Про Державний бюджет України на 2007 рік" прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, на 2007 рік затверджений у наступному розмірі з 1 квітня - 406 гривень, з 1 жовтня - 411 гривень.

Відповідно до частини 3 статті 62 Закону України від 19.12.2006 № 489-V "Про Державний бюджет України на 2007 рік" встановлено, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058 з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п'ятим частини першої цієї статті, збільшений на 1 відсоток.

            Таким чином, прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність становив з 9 липня 2007 року 410,06 грн., із жовтня 2007 року 415,11 грн.

    Відповідно до ст.. 58 Закону України від 28.12.2007 року № 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, на 2008 рік затверджений у наступному розмірі з 1 січня - 470 гривень, з 1 квітня - 481 гривень, з 1 липня - 482 гривни, з 1 жовтня - 498 гривень.

  Законом України від 26.12.2008 p. № 835-VI «Про Державний бюджет України на 2009 рік» встановлено, що «прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, в розмірах, що діяли у грудні 2008 року» - ч.1 ст.54. Таким чином, мінімальна пенсія за віком у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, у грудні 2008 року, а також з 01 січня по 1 листопада 2009 року становила 498 грн. Відповідно до Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» від 06.11.2009 року за №1715-VI внесені зміни до ст.. 54 та встановлена мінімальна пенсія за віком у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність в сумі 573 грн. на листопад та грудень 2009 року

Відповідно зі статтею 52 Закону України від 27.04.2010 року № 2154-VI «Про Державний бюджет України на 2010 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, на 2010 рік затверджений у наступному розмірі з 1 січня - 695 гривень, з 1 квітня - 706 гривень.

Оскільки позивачу відмовлено в нарахуванні та виплаті передбаченого ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» щомісячного підвищення пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, що також не спростовується і відповідачем, зазначені дії відповідача суперечать чинному законодавству, а тому права позивача підлягають захисту.

Разом з тим, суд не може ухвалити рішення про стягнення конкретної суми, про що просить позивач, оскільки нарахування і виплату даної соціальної допомоги відповідно до закону проводить УПФУ і в компетенцію суду цей вид діяльності не входить. Тому  в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Крім того, відповідно до ст..88 ЦПК України, з відповідача підлягають стягненню на користь позивача судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.  

Разом з тим, не підлягають задоволенню вимоги позивача в частині стягнення з відповідача на його користь сплаченого державного мита в сумі 51 грн.00 коп., оскільки відповідно до п.34 ч.1 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито», пенсійний фонд України, його підприємства, установи й організації звільнені від сплати державного мита.  

        Керуючись ст.ст.22, 46, 64, 152 Конституції України, ст.ст. 3,6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, п.34 ч.1 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»ст.ст. 10, 60, 212 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Великобілозерському районі Запорізької області про донарахування сум підвищення до пенсій «Дітям війни» та стягнення недоотриманої суми – задовольнити частково.

    Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України у Великобілозерському районі Запорізької області здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 підвищення пенсії згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»  та ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року та з 01.01.2010 року по 30.04.2010 року в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з урахуванням різниці, яка була виплачена в цей період.

    Стягнути з  Управління Пенсійного фонду України у Великобілозерському районі Запорізької області на користь ОСОБА_1 витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 120 (сто двадцять) грн.

    В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

Суддя          (підпис)

З оригіналом згідно. Рішення набрало законної сили 05 липня 2010 року. Оригінал рішення зберігається в матеріалах цивільної справи № 2-97/2010 в архіві Великобілозерського районного суду Запорізької області.

Суддя:                                                                                                              Рогоза А.Ю.