АПЕЛЯЦІЙНИЙ   СУД   ЗАПОРІЗЬКОЇ   ОБЛАСТІ

Справа № 22 – 3519 / 10                                                     Головуючий у 1-й інстанції:                                                                                                                                                                Мальований В.О.

                                                       Суддя-доповідач:  Сапун О.А.

 У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

29 вересня 2010 року                             м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого:                               Пільщик Л.В.

Суддів:                                         Сапун О.А.,

                                                      Краснокутської О.М.,

При секретарі:                       Петровій О.Б.,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Куйбишевського районного суду Запорізької області від 21 квітня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання правочину недійсним, -

В С Т А Н О В И Л А :

08 жовтня 2010 року ОСОБА_3   звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про визнання правочину недійсним.

Зазначав, що 16 вересня 2009 року між ним та відповідачем був укладений договір купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1. Даний договір посвідчений державним нотаріусом Куйбишевської державної нотаріальної контори та зареєстрований в реєстрі під №3589. Повна вартість будинку за договором, яка дорівнює 23 000 грн., сплачена в день підписання угоди. Згідно договору відповідач звільнив будинок 01 жовтня 2009 року. Після того, як колишній господар зняв килими зі стін  та підлоги були виявлені тріщини під шпалерами завширшки від 3 до 5 мм, на підлозі  виявлені прогнивши дошки з тріщинами між ними до 4 см, стеля в будинку була обшита дерев’яними волоками, які провисали. Ці недоліки він не виявив до підписання договору купівлі-продажу, так як стіни та підлога були закриті килимами. Оскільки про вказані недоліки відповідач знав, але не повідовим про них, вважає, що ОСОБА_5 ввів його в оману з метою продажу будинку за більшу вартість. Так як з вказаними недоліками будинок не може бути використаний за цільовим призначенням, а відповідач у добровільному порядку не згоден розірвати договір купівлі-продажу та повернути гроші, просив позов задовольнити. Визнати недійсним укладений 16 вересня 2009 року між ним та ОСОБА_5 договір купівлі-продажу жилого будинку АДРЕСА_1 і зобов’язати відповідача повернути йому 23 000 грн.

Р ішенням Куйбишевського районного суду Запорізької області від 21 квітня 2010 року в задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням, ОСОБА_3   подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, а також допущені судом порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення Куйбишевського районного суду Запорізької області від 21 квітня 2010 року скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення його позову.

Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 14 липня 2010 року за клопотанням позивача по справі було призначено судову будівельно-технічну експертизу, висновок по якій оформлено 21 серпня 2010 року.

Заслухавши суддю–доповідача, доводи апелянта, розглянувши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Пунктом 1 частини 1 статті 307, статтею 308 ЦПК України передбачено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив його з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 просив визнати недійсним договір купівлі-продажу житлового будинку, який укладений з ОСОБА_5 16 вересня 2009 року, так як відповідач навмисно приховав недоліки вказаного будинку, про які знав, чим ввів його в оману.

За змістом частини 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною ( сторонами ) вимог, які встановлені частинами 1-3 статті 203 ЦК України, тобто зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до положень статті 230 ЦК України  якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Судом з’ясовано, що перед укладанням договору купівлі-продажу позивач неодноразово оглядав жилий будинок, був обізнаний що він є саманним та зведений у 1930 році, бачив його технічний стан та ряд недоліків, у тому числі відхилення стін будинку від вертикалі, сквозні та наріжні тріщини стін будинку, покриття підголи та відсутність стяжки, тощо. Незважаючи на це виявив бажання придбати будинок ( а. с. 53-61 ).

При укладанні договору покупець підтвердив, що будинок не містить недоліків та дефектів, які б перешкоджали укладанню угоди та використовуванню нерухомості за призначенням. Претензій до продавця щодо якісних характеристик відчужуваного майна ОСОБА_3 не заявив. Це зафіксовано у пункті 9 договору купівлі-продажу ( а. с. 8 ).

Крим того, за даними комунального підприємства  «Куйбишевське бюро технічної інвентаризації» загальна вартість будівель та споруд, які розташовані на земельній ділянці по АДРЕСА_1, дорівнює 54 651 грн., між тим, з урахуванням технічного стану нерухомості та за домовленістю сторін, будинок продано за 23 000 грн.

Твердження позивача про те, що відповідач навмисно ввів його в оману щодо якості будинку, приховав під шпалерами та килимами ряд недоліків, спростовуються наданими по справі доказами, у тому числі поясненнями експерта ОСОБА_6, фото таблицями, які зроблені через два місяці після укладання угоди, а також даними технічного паспорта на будинок.

Згідно висновків судової будівельно-технічної експертизи від 21 серпня 2010 року житловий будинок може використовуватись за призначенням. При досконалому обстеженні будівель можливо встановити якість придбаного майна ( а. с. 155-172 ).

Суд першої інстанції повно і всебічно з’ясував фактичні обставини справи, дав належну оцінку наданим доказам у їх сукупності і дійшов правильного висновку про безпідставність позовних вимог ОСОБА_3 При цьому суд в рішенні навів відповідні доводи з посиланням на норми матеріального права.

Рішення є законним і обґрунтованим, підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не дають підстав вважати, що справа вирішена неправильно.

Керуючись ст. ст. 307,308,313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

              Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.          

              Рішення Куйбишевського районного суду Запорізької області від 21 квітня 2010 року по цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий:  
                                                         

  Судді: