АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  ЗАПОРІЗЬКОЇ  ОБЛАСТІ

Справа № 22 - 2831 / 2009 р .                                     Головуючий у 1 інстанцій: Лисенко Л.І.                                                                      

                                                                                       Суддя-доповідач: Давискиба Н.Ф.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

                 „18” червня  2009 року                                                                  м. Запоріжжя

                 Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

                 Головуючого:                              Полякова О.З.

                 Суддів:                                         Давискиби Н.Ф.

                                                                       Боєвої В.В.

                 При секретарі:        Белименко С.В.                    

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги

            ОСОБА_4 та ОСОБА_5

            на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 24 квітня 2007 року по справі за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7 до ОСОБА_5, ОСОБА_4 про визнання права власності на Ѕ частку будинку в порядку спадкування та за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_4 про визнання права власності в порядку спадкування на частину будинку, зустрічному позову ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, третя особа: Друга державна нотаріальна контора м. Запоріжжя, про визнання права власності на частину домоволодіння в порядку спадкування, -

В С Т А Н О В И  Л А :

            У травні 2005 року ОСОБА_6, ОСОБА_7 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_3., ОСОБА_4, про визнання права власності на Ѕ частку будинку в порядку спадкування.

            В позові зазначали, що після смерті їх матері - ОСОБА_8, відкрилась спадщина на Ѕ частину будинку АДРЕСА_1 Спадкоємцями першої черги після смерті матері є: ОСОБА_6 та  ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_4 та діти ОСОБА_10, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1. ОСОБА_6 та ОСОБА_7 своєчасно звернулись у державну нотаріальну контору з заявою про прийняття спадщини, але не оформили свідоцтво про право власності. Оскільки ОСОБА_5 і ОСОБА_4 звернулись в нотаріальну контору тільки в квітні 2005 року, через 17 місяців після смерті бабусі, просили суд визнати за кожним право власності на ј частину спірного будинку.

            У червні 2005 року ОСОБА_9 звернулась до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_4 про визнання права власності в порядку спадкування на частину будинку.

            У липні 2005 року ОСОБА_6, ОСОБА_7 доповнили позов вимогами про визнання права власності на Ѕ частину будинку та грошові внески в порядку спадкування.

            У вересні 2006 року ОСОБА_4 звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання права власності на частину домоволодіння в порядку спадкування.

             Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 24 квітня 2007 року позов ОСОБА_6 та ОСОБА_7 задоволено.

             Визнано за ОСОБА_6 та ОСОБА_7. право власності на Ѕ частину будинку АДРЕСА_1, що належала ОСОБА_8, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2, - в порядку спадкування за законом - у рівних частках: кожному - по ј.

              За ОСОБА_5 визнано право власності на Ѕ частину будинку АДРЕСА_1 яка належала ОСОБА_10, померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 в порядку спадкування згідно за законом.

              У задоволені позову ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про визнання за ними права власності по 1/12 частині будинку за кожним в порядку спадкування згідно з законом після смерті бабусі ОСОБА_8 відмовлено.

             Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 подали апеляційні скарги.

             ОСОБА_4 посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення по суті його позовних вимог.

             ОСОБА_5 посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення по суті її позовних вимог.

              Рішенням апеляційного суду Запорізької області апеляційні скарги ОСОБА_4 та ОСОБА_5 задоволено, рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 24.04.2007 року в частині відмови в задоволені позовних вимог ОСОБА_5 і ОСОБА_4 про визнання права власності в порядку спадкування за кожним на 1/12 частку жилого будинку АДРЕСА_1 після померлої ОСОБА_8 та визнання за ОСОБА_6 і ОСОБА_7 право власності в порядку спадкування за кожним по ј частки від Ѕ частки жилого будинку по АДРЕСА_1 скасовано і ухвалено нове рішення.

             Визнано за ОСОБА_5  та ОСОБА_4 в порядку спадкування право власності на 1/12 частку за кожним від Ѕ частки зазначеного будинку, що належала померлій ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_8

             Визнано за ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в порядку спадкування право власності на 1/6 частку за кожним від Ѕ частки спірного жилого будинку, що належала померлій ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5

             Решту рішення залишено без змін.

             Ухвалою Верховного Суду України від 15 квітня 2009 року рішення апеляційного суду Запорізької області від 29 серпня 2007 року  скасовано, а справу направлено до суду апеляційної інстанції для розгляду іншим складом суду.

             Заслухавши доповідь судді-доповідача, осіб, які беруть участь у справі, розглянувши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції  і обставини справи  в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги з таких підстав.

             Відповідно до ст..308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

             Судом першої інстанції встановлено, що після смерті ОСОБА_8, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2, відкрилася спадщина на Ѕ частку жилого будинку по АДРЕСА_1, спадкоємцями якої по закону є позивачі: син ОСОБА_4 та дочка ОСОБА_7, а також онуки,  відповідачі по справі – ОСОБА_5, ОСОБА_4, діти ОСОБА_10, який помер раніше своєї матері – ІНФОРМАЦІЯ_1.

              ОСОБА_10 на праві власності належана Ѕ частка в спірному будинку, в якій ніхто не проживав, але були прописані його діти: дочка ОСОБА_5 і син ОСОБА_4  

              Із матеріалів справи видно, що позивачі ОСОБА_6 та ОСОБА_7, в термін шість місяців прийняли спадщину, після смерті своєї матері ОСОБА_8, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2, подали заяву про прийняття спадщини в нотаріальну контору. Проте відповідачами ОСОБА_5 та ОСОБА_4 не було подано заяву про прийняття спадщини після смерті їх бабусі до нотаріальної контори.

             Згідно ст.. 549 ЦК України 1963 року, що діяла на час спірних правовідносин, вважається, що спадкоємець прийняв спадщину якщо він протягом шести місяців з дня відкриття спадщини фактично вступив в управління або володіння спадковим майном або подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

              Особа, яка фактично вступила в управління або володіння спадковим майном, повинна довести цей факт у суді шляхом подання будь-яких фактичних даних, на підставі яких суд може встановлювати наявність або відсутність обставин, якими обґрунтовуються вимоги.

              Задовольняючи зустрічний позов частково суд першої інстанції правильно виходив із того, що доказів на підтвердження того, що в шестимісячний строк із дня відкриття спадщини ОСОБА_5 та ОСОБА_4 вступили в управління або володіння спадковим майном після смерті своєї бабусі, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2, суду не надано.

 Доводи відповідачів, що інструменти, циркуляр, пуховий платок померлої бабусі, як факт користування та володіння спадковим майном, вони набули у шестимісячний строк після смерті спадкодавця не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні. Так, із пояснень свідків ОСОБА_11, ОСОБА_12 (а.с.157) вбачається, що пуховий платок подарувала бабуся своїй онуці ОСОБА_5 ще за своє життя. Свідок ОСОБА_13 (а.с.162) пояснював, що зі слів ОСОБА_5. знає, що інструменти дісталися йому від дідуся. Свідок ОСОБА_14 пояснював, що разом з ОСОБА_4 весною 2004 року ремонтували кришу на спірному житловому будинку. Проте свідок відповідачів ОСОБА_15 пояснював, що кришу на будинку перекривали в 2002 році, тобто за життя бабусі. Будь-яких інших дій щодо спадкового майна, які б свідчили про прийняття спадщини після смерті бабки в порядку та строк передбачений ст.. 549 ЦК України 1963 року відповідачами не надано.

За таких обставин суд першої інстанції обгрунтовано відмовив в задоволенні позову ОСОБА_16 і ОСОБА_4  про визнання за ними права власності на 1/12 частини будинку за кожним від Ѕ частки жилого будинку в порядку спадкування за законом після смерті бабки ОСОБА_8

З заявами до державної нотаріальної контори про прийняття спадщини, яка відкрилася 11 жовтня 2003 року ОСОБА_5 та ОСОБА_4 звернулися тільки 31 березня 2005 року, тобто з пропуском шестимісячного строку для прийняття спадщини. Із заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини не зверталися.

 Колегія суддів згідно зі ст.. 303 ЦПК України перевіряє правильність рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, тому в іншій частині рішення суду не перевіряється.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням вимог матеріального і процесуального закону, доводи апеляційної скарги не спростовують висновок суду і не свідчать про неправильність рішення суду, колегія суддів, керуючись 308 ЦПК України, відхиляє апеляційну скаргу.

             Керуючись  п.1 ч.1 ст. 307, ст..ст.308,313,314,315,317 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

            Апеляційну скаргу  ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відхилити.

            Рішення  Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 24 квітня 2007 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена до Верховного суду України протягом двох місяців.

    Головуючий:

         Судді: