АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22 - 2116 / 2009 р . Головуючий у 1 інстанцій: Чемосолова С.П.
Суддя-доповідач: Давискиба Н.Ф.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
„14” травня 2009 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Полякова О.З.
Суддів: Давискиби Н.Ф.
Боєвої В.В.
При секретарі: Остащенко О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Таврійського благодійного фонду милосердя ім. Н. Махна в інтересах ОСОБА_4 та ОСОБА_5
на рішення Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 10 березня 2009 року по справі за позовом Таврійського благодійного фонду милосердя ім. Н. Махна в інтересах ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про захист і відновлення прав людини та громадянина та відшкодування завданої шкоди, -
В С Т А Н О В И Л А :
У серпні 2008 року Таврійський благодійний фонд милосердя ім. Н. Махна в інтересах ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6 про захист і відновлення прав людини та громадянина та відшкодування завданої шкоди
В позові зазначав, що 10.07.2007 року комісією Гуляйпільської міської ради було встановлено факт порушення санітарних та будівельних норм громадянкою ОСОБА_6 при розташування її вигрібної ями, в результаті чого було рекомендовано останній перенести вигрібну яму на встановлену безпечну відстань, яка нормована санітарним нормам. В добровільному порядку вигрібна яма перенесена не була, припис головного державного санітарного лікаря Гуляйпільського району ОСОБА_6 не виконала, тому постановою державного санітарного лікаря на неї було накладено штраф. Оскільки в результаті ігнорування ОСОБА_6 рекомендацій міськради та приписів державного санітарного лікаря, створено довготривалу конфліктну ситуацію, протиправними і незаконними діями та порушенням законних прав і інтересів завдалась значна шкоди, просив зобов”язати ОСОБА_6 виконати припис щодо перенесення вигрібної ями та стягнути моральну шкоду в сумі 3000 грн.
У січні 2009 року позивач доповнив свої позовні вимоги та просив стягнути на користь ОСОБА_5, яка є дочкою ОСОБА_4 та нинішнім власником будинку, завдану моральну шкоду в сумі 3000 грн., та стягнути матеріальну шкоду на користь ОСОБА_4 в сумі 156 грн. 40 коп., на користь ОСОБА_5 в сумі 117 грн. 25 коп.
Ухвалою суду від 10.03.2008 року в задоволені клопотання представника позивача в забезпеченні позову відмовлено.
Рішенням Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 10 березня 2009 року в задоволені позову відмовлено.
Не погоджуючись з даним рішенням суду Таврійський благодійний фонд милосердя ім. Н. Махна в інтересах ОСОБА_4 та ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу та заяву про апеляційне оскарження.
В апеляційній скарзі апелянт посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідь судді-доповідача, пояснення апелянта, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції і обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
Відповідно до ст.. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Судом встановлено, що відповідачка ОСОБА_6 є сусідкою позивачів.
За не виконання припису № 16 Головного державного санітарного лікаря Гуляйпільського району Запорізької області від 21.04.2008 року, яким ОСОБА_6 запропоновано перенести і облаштувати вигрібну яму розташовану на території її домоволодіння, на відстань не менше, ніж 8 метрів від житлового будинку позивачів, постановою № 170 від 28.07.2008 року, була притягнута до адміністративної відповідальності – штрафу в сумі 102 грн.
Із позовної заяви вбачається, що позивачі просять зобов’язати відповідачку на протязі місяця виконати припис ГДСЛ № 16 від 21.04. 2008 року та у зв’язку з неправомірними діями відповідачки стягнути з неї на їх користь заподіяну їм матеріальну та моральну шкоду з підстав, передбачених ст.. 1166 ЦК України.
За змістом ст.. 1166 ЦК України шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
У зазначеній нормі права встановлена єдина підстава цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди – правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправність заподіювача шкоди, причинний зв’язок між ними, а також вину заподіювача шкоди.
Постановляючи рішення, суд першої інстанції, з’ясувавши обставини справи та давши належну оцінку зібраним доказам, дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивачі не довели, що тріщини які з”явилися у їх житловому будинку та погіршення стану здоров”я ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, інваліда Великої Вітчизняної Війни, знаходяться у причинному зв’язку з невиконанням відповідачкою припису № 16, а тому немає і підстав для задоволення позову.
Посилання позивачів, що винними діями відповідачки, а саме спорудженням вигрібної ями, порушуються їхні права власників на належні умови проживання у власному будинку, є безпідставними. Оскільки, із матеріалів справи видно, що власником житлового АДРЕСА_1 позивач ОСОБА_4 не являється, а є його дочка ОСОБА_5, яка постійно проживає в Російській Федерації та є громадянкою Росії (а.с. 39,46).
Відповідно до ст..ст. 11, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставина, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Проте, на підтвердження своїх позовних вимог позивачі не надали доказів про порушення їх права на належне користування житловим будинком як власників цього будинку.
З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для його скасування немає.
Наведені в апеляційній скарзі доводи висновок суду не спростовують.
Керуючись п.1 ч.1 ст.307, ст. ст. 308, 313, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Таврійського благодійного фонду милосердя ім. Н. Махна в інтересах ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відхилити.
Рішення Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 10 березня 2009 року у цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте вона може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного суду України протягом двох місяців.
Головуючий:
Судді: