№ 2-6891/10                                                                                                                                                                                

Р  І  Ш  Е  Н  Н  Я

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

(з а о ч н е)

24 вересня 2010 року                                                                                                   місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді – Вайновського А.М..,

при секретарі – Григор А.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Маріупольський дослідно-експериментальний завод» про стягнення належної до сплати при звільненні суми заробітної плати, -

                          В С Т А Н О В И В:

15 червня 2010 року позивачка звернулась до суду із позовом до відповідача в особі ВАТ «МОЕЗ» про стягнення належної до сплати при звільненні суми заробітної плати. В обґрунтування вимог посилалась на те, що в період з 03.09.2007 р. по 27.08.2009 р. працювала у ВАТ «МОЕЗ» на посаді інженера, а потім була переведена на посаду диспетчера автомобільного транспорту, де працювала до 23.03.2010 р.. Наказом № 28 від 23.03.2010 р. її було звільнено з підприємства за власним бажанням. Проте, в день звільнення, відповідач в порушення ст. 116 КЗпП України не провів з нею повний розрахунок по заробітній платі і заборгував 5989,07 грн.. Просила стягнути з підприємства на свою користь зазначену суму.

У судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 підтримала заявлені вимоги у повному обсязі, надавши пояснення аналогічні тим, що викладені в позовній заяві. Просила суд задовольнити позов.

Представник відповідача ВАТ «МОЕЗ» до судового засідання не з’явився за невідомими суду причинами, про день та час слухання справи був повідомлений своєчасно та належним чином.

Суд, керуючись ч. 4 ст. 169 ЦПК України, вважає за можливе розглянути дану справу на підставі матеріалів, які маються у справі, та у відсутність представника відповідача, постановляючи заочне рішення відповідно до положень ст. 224 ЦПК України.

Заслухавши пояснення позивачки, дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню за наступних підстав.

Як вбачається з трудової книжки серії БТ-ІІ № НОМЕР_1, позивачка ОСОБА_1 в період з 03.09.2007 року по 23.03.2010 року перебувала у трудових відносинах із Відкритим акціонерним товариством «Маріупольський дослідно-експериментальній завод» і наказом № 28 від 23.03.2010 року була звільнена на підставі ст. 38 КЗпП України за власним бажанням.

Як вбачається з довідки № 04/85, наданої ВАТ «МОЕЗ» від 04.08.2010 р., за період трудової діяльності ОСОБА_1, а саме з серпня 2009 року по березень 2010 року, їй нарахована, але не виплачена заробітна плата у загальній сумі 5267,07 грн., у зв’язку із неплатоспроможністю замовників підприємства.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належить йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

За змістом ст. 47 КЗпП України роботодавець зобов’язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника, в даному випадку звільненої за власним бажанням ОСОБА_1, видати їй копію наказу про звільнення.  

Проте, всупереч вимогам ст.ст. 47, 116 КЗпП України у день звільнення, коли ОСОБА_1 була присутня на роботі, розрахунок з нею не проведено.

Таким чином позивачка правомірно звернулась до суду із вимогою про стягнення з відповідача належної до сплати при звільненні суми заробітку, однак, беручи до уваги положення ст. 60 ЦПК України та частково задовольняючи позов, суд вважає за необхідне стягнути на її користь суму заборгованості у розмірі 5267,07 грн., як доведену в ході судового розгляду.

Представник відповідача, не прибувши у судове засідання, не побажав реалізувати своє процесуальне право на спростування доводів позову і тим самим його не оспорює.

Крім того, у відповідності до ст.ст. 84, 88 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 52,67 грн. та витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн., оскільки позивачка за даною категорією справ звільнена від їх сплати при зверненні до суду.

На підставі ст.ст. 47, 110, 116, 117, 232, 233, 238 КЗпП України, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 209, 212-215, 218, 224-226 ЦПК України, суд -  

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Маріупольський дослідно-експериментальний завод» (87500, Донецька обл.., м. Маріуполь, вул. К. Лібкнехта, 105), на користь ОСОБА_1 належну до виплати суму заробітку при звільненні у розмірі 5267 (п’ять тисяч двісті шістдесят сім) гривень 07 копійок.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Маріупольський дослідно-експериментальний завод» на користь держави судовий збір у розмірі 52 (п’ятдесят дві) гривень 67 копійок, витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи у розмірі 120 (сто двадцять) гривень 00 копійок, а разом 172 (сто сімдесят дві) гривень 67 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуто Орджонікідзевським районним судом міста Маріуполя за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Позивачем рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя шляхом подачі в 10-дений строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя____________________ А.М. Вайновський