Справа №2-22/10

2010 рік

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ  

19 серпня 2010 року                                          місто Маріуполь  

    Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

    головуючого судді Вайновського А.М.,

    при секретарях Догаєвій А.В., Ченгал О.М., Григор А.Г.,

    за участю позивача ОСОБА_1

    відповідача ОСОБА_2

    представника відповідача ОСОБА_3

    представника третьої особи Маріупольської міської ради Качурець Миколи Миколайовича,

    розглянувши  у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа Маріупольська міська рада про виділення в користування земельної ділянки, визнання права власності, визначення порядку користування земельною ділянкою, затвердження розподілу земельної ділянки , суд -  

ВСТАНОВИВ:

    У липні 2008 року позивач ОСОБА_1  звернулась до Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя із позовом до ОСОБА_2 про визначення порядку користування земельною ділянкою, затвердження розподілу земельної ділянки. В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначила, що їй на підставі договору про поділ нерухомого майна належить 7/10 частки будинку АДРЕСА_1 відповідачу на підставі договору купівлі-продажу 3/10 частки  будинку АДРЕСА_1 в теперішній час між ними виник спір щодо порядку користування земельною ділянкою на якій розташовано домоволодіння АДРЕСА_1 у зв'язку з чим просила визначити порядок користування зазначеною земельною ділянкою та виділити їй в користування частку земельної ділянки пропорційно долі домоволодіння.

    В подальшому позивачкою позовні вимоги були уточнені та в остаточній редакції викладені наступним чином: визнати за ОСОБА_1 право власності на 7/10 частки земельної ділянки по АДРЕСА_1 та затвердити розподіл зазначеної земельної ділянки у відповідності з ідеальними долями права власності на домоволодіння враховуючи при цьому висновок експерта.

    У судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 підтримала позовні вимоги, зазначила, що з попереднім співвласником домоволодіння по АДРЕСА_1 у неї була усна домовленість про порядок користування земельної ділянкою, складнощі при цьому не виникали. Коли змінився співвласник домоволодіння то з новим власником виникли непорозуміння та постійні конфлікти з цього приводу, що стало підставою звернення її до суду.

    Представник відповідача неповнолітнього ОСОБА_2 - ОСОБА_3 проти задоволення позову заперечувала вважає, що запропонований розподіл земельної ділянки буде ускладнювати їх користування домоволодінням по АДРЕСА_1.

    Представник третьої особи Маріупольської міської ради в особі Качурець М.М. проти задоволення позову заперечував оскільки вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 суперечать діючому законодавству, а тому запропонований експертом розподіл земельної ділянки не можливий, оскільки у позивачки відсутнє право власності або право користування на земельну ділянку.

    Суд заслухавши пояснення сторін, дослідивши надані сторонами докази по справі вважає, що позовні вимоги  ОСОБА_1 не підлягають задоволенню з наступних підстав.

    Відповідно до статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

    Відповідно до частини 2 статті 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

    Відповідно до частини 1 статті 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

    Статтею 60 ЦПК України встановлено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягаються обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

    Відповідно до ст.61 ЦПК України обставини визнані сторонами та іншими особами які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Обставини, визнанні судом загальновідомими, не потребують доказуванню. Обставини, встановлені судовими рішеннями у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини. Вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчиненні вони цією особою.

    Таким чином, відповідно до статей 10, 11, 60, 61, 119 ЦПК України позивач сам визначає зміст позовних вимог, викладає зміст обставин, якими обґрунтовуються вимоги та зазначає докази на підтвердження цих обставин.

    Згідно договору про право будівлі будинку та безстрокового користування земельної ділянки, посвідченого 17 серпня 1954 року державним нотаріусом нотаріальної контори міста Жданова, Сталінської області, реєстр №947 зареєстрованого Маріупольським БТІ 04 жовтня 1962 року, за №7122 ОСОБА_4надано безкоштовно у безстрокове користування земельну ділянку загальною площею 540м2 з метою будівництва житлового будинку (а.с.137-138).

    Згідно договору дарування від 22 листопада 1999 року посвідченого приватним  нотаріусом Маріупольської міського нотаріального округу Донецької області та зареєстрованого в реєстрі за №6007 ОСОБА_4 подарував, а ОСОБА_1 прийняла в дар житловий АДРЕСА_1 на земельній ділянці площею 540м2 (земля держфонду), що належить ОСОБА_4 на підставі договору про право будівлі будинку та безстрокового користування земельної ділянки, посвідченого 17 серпня 1954 року державним нотаріусом нотаріальної контори міста Жданова, Сталінської області, реєстр №947 зареєстрованого Маріупольським БТІ 04 жовтня 1962 року, за №7122 (а.с.136).

    Згідно договору про поділ від 28 вересня 2007 року посвідченого державним нотаріусом Четвертої маріупольської державної нотаріальної контори та зареєстрованого в реєстрі за №2-2970, житловий будинок АДРЕСА_1 який знаходиться на земельній ділянці Маріупольської міської ради належить на праві спільної часткової власності  ОСОБА_1 та ОСОБА_5. у розмірі 7/10 частки та 3/10 частки, відповідно (а.с.7-8).

    Згідно договору купівлі-продажу від 12 січня 2008 року посвідченого приватним  нотаріусом Маріупольської міського нотаріального округу Донецької області та зареєстрованого в реєстрі за №137 ОСОБА_5 (продавець) передав у власність, а покупець (в особі представника ОСОБА_3) ОСОБА_2 прийняв у власність   житловий будинок АДРЕСА_1 який належить продавцю на підставі договору про поділ від 28 вересня 2007 року (а.с.21-22).

    Згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи №141 від 30 квітня 2009 року за результатами замірів встановлено, що загально площа земельної ділянки, яка перебуває у користуванні власників домоволодіння АДРЕСА_1 складає 560м2 (а.с.49-59).

    Згідно Плану земельної ділянки БТІ міста Маріуполя по АДРЕСА_1 загальна площа земельної ділянки складає 540м2, що відповідає площі ділянки, яка зазначена у договорі про право будівлі будинку та безстрокового користування земельної ділянки від 17 серпня 1954 року (а.с.10-13).

    Таким чином, судом встановлено, що власниками домоволодіння АДРЕСА_1 використовується земельна ділянка загальною площею 560м2 щодо якої відсутні будь-які правовстановлюючі документи.

    Разом з тим, статтею 78 Земельного кодексу України визначено поняття права власності на землю - право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

    Статтею 92 Земельного кодексу України визначено поняття права постійного користування  земельною  ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

    Статтею 122 Земельного кодексу України закріплені повноваження органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних                  ділянок у власність або у користування. Міські ради передають земельні ділянки у  власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

    У відповідності до ст.123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок  державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень  органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

    Згідно ст.125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

    Згідно ст.126 Земельного кодексу України документом, що посвідчує право власності на земельну ділянку є державний акт.

    Частиною 2 статті 152 Земельного кодексу України передбачено, що власник   земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав  на  землю,  навіть якщо ці  порушення  не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

    Позивачкою ОСОБА_1, під час слухання справи, суду не надано доказів, що підтверджували б державну реєстрацію права користування земельною ділянкою загальною площею 560м2 по провулку Радіаторному - 20 у місті Маріуполі.

    Враховуючи наведене, а також те, що згідно ст.152 Земельного кодексу України поновленню підлягають тільки порушені права власників або користувачів землі, позовні вимоги  ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.

    На підставі викладеного, керуючись ст.10, 11, 60, 61, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

    У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділення в користування земельної ділянки, визнання права власності, визначення порядку користування земельною ділянкою, затвердження розподілу земельної ділянки - відмовити.

    Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Апеляційного суду Донецької області у місті Маріуполі через Орджонікідзевський  районний суд міста Маріуполя.  

Суддя ________________