донецький апеляційний господарський суд

 

Постанова

Іменем України

22.08.2006 р.                                                                                  справа №1/667

Донецькій апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:

Колядко  Т.М.

суддів

Москальової  І.В., Скакуна  О.А.,

за участю представників сторін:

від позивача:

Скрипка К.О. - за довір.,

від відповідача:

Борозенцев С.В. - за довір.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Відкритого акціонерного товариства "Словважмаш" м. Слов"янськ Донецької області

на постанову (ухвалу) господарського суду

Донецької області

від	15.02.2005 року

по справі

№1/667

за позовом

Товариство з обмеженою відповідальністю фінансово-промислова компанія"Гросс" м. Харків

до	Відкритого акціонерного товариства "Словважмаш" м. Слов"янськ Донецької області

про

Послуги

          

В С Т А Н О В И В:

    Господарський суд Донецької області (суддя Підченко Ю.О.) рішенням від                15.02.2005 р. задовольнив позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю фінансово-промислової компанії "Гросс" м. Харків і стягнув з відкритого акціонерного товариства "Словважмаш" м. Слов’янськ Донецької області збитки у вигляді реальної вартості майна, переданого на схов, у розмірі 3 837 600 грн. 00 коп. та судові витрати (а. с. 46- 49, т. 3).

          Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій рішення господарського суду від 15.02.2005 р. просить скасувати, у задоволенні позову – відмовити, судові витрати покласти на позивача.

          Апеляційна скарга обгрунтована посиланням на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, заявник вважає, що суд безпідставно визначив вартість майна, переданого на схов у розмірі 3 837 600, 00 грн., позивач не довів передачу на схов коксовиштовхувача, відповідачем було дотримано умов зберігання коксовиштовхувача, крім того існує можливість доведення обладнання до того стану, в якому його було прийнято на схов для подальшої передачі позивачу.

          Заявник також вважає, що судом безпідставно не задоволено його клопотання про проведення судових товарознавчої та бухгалтерської експертиз та про зупинення провадження у справі в зв’язку з порушенням проти нього справи про банкрутство (а. с. 55-61, т. 3).

          ТОВ ФПК "Гросс" вважає апеляційну скаргу необгрунтованою, а її вимоги безпідставними, оскільки судом прийняте законне рішення, зокрема щодо визначення вартості коксовиштовхувача, який було передано позивачу за договором схову без будь яких застережень останнього щодо його комплектності, якості, або ваги (а. с. 62-64, т. 3).

          Як свідчать матеріали справи, позивач 30.12.2003 р. звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача збитків у сумі 3 837 600 грн. 00 коп. яку складає вартість коксовиштовхувача станом на січень 2001 р.

          Господарський суд Донецької області рішенням від 24.03.2004 р. задовольнив позов, рішення залишено без змін постановою апеляційної інстанції від 27.05.2004 р. (а. с. 194, т. 2).

          Постанова Донецького апеляційного господарського суду від 27.05.2004 р. та рішення господарського суду Донецької області від 24.03.2004 р. залишені без змін постановою Вищого господарського суду України від 21.09.2004 р. (а. с. 228, т. 2).

          Постановою Верховного Суду України від 23.11.2004 р. зазначені судові рішення були скасовані. Справа направлена на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

          При цьому Верховний Суд України зазначив, що право особи, яка здала майно на схов, відмовитись від нього, виникає за умови, якщо внаслідок пошкодження, за яке охоронець відповідає, якість майна змінилась на стільки, що воно не може бути використане за первісним призначенням. Тому при новому вирішенні спору суду, зокрема, слід врахувати наведене, перевірити доводи відповідача про фактичну комплектність коксовиштовхувача на момент продажу, призначивши при необхідності судову експертизу, дослідити обставини, пов"язані з дотриманням умов зберігання, пошкодженням майна, ступеням погіршення його якості (а. с. 258-259, т. 2).

Оскільки судом першої інстанції клопотання щодо призначення судової експертизи не було задоволено, апеляційною інстанцією ухвалою від 29.03.2005 року призначено комплексну судово – бухгалтерську та судово – товарознавчу експертизу, проведення якої було доручено Київському науково – дослідному інституту судових експертиз (а. с. 76 т. 3).

Експертом КНДІСЕ заявлено клопотання про призначення фахівця в даній технічній області машинобудування через відсутність такого спеціаліста в штаті експертної установи (лист від 11.07.2005 року № 6046, та лист від 25.10.2005 року (а. с. 98 т. 3, а. с. 105 т. 3)).

Враховуюче ч. 3 ст. 41 ГПК України, відповідно до якої проведення судової експертизи має бути доручено компетентним організаціям чи безпосередньо спеціалістам, які володіють необхідними для цього знаннями, а також рекомендації Міністерства юстиції України (лист від 02.02.2006 року № 36 –5 –133 (а. с. 108 т. 3)щодо залучення для проведення експертизи НТУ "Харківський політехнічний інститут"; апеляційна інстанція ухвалою від 23.02.2006 року зобов’язала  Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут" визнати спеціаліста для проведення судової експертизи по справі № 1/667 та попередила особу, яка проводить судову експертизу, що вона користується правами: несе обов’язки, передбачені ст. 31 ГПК України, несе кримінальну відповідальність згідно ст. ст. 384, 385 Кримінального кодексу України за дачу свідомо неправдивого висновку та відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов’язків відповідно до ст. 4 Закону України "Про судову експертизу"(а. с. 113 т. 3).

За результатами судом отримано висновок № 6047 судово – бухгалтерської експертизи від 24.03.2006 року Київського науково – дослідного інституту судових експертиз (а. с. 121 т. 3) та висновок експертизи по матеріалах справи № 1/667 за позовом ТОВ ФПК "ГРОСС"м. Харків до ВАТ "Словважмаш" м. Слов’янськ від 17 липня 2006 року, складений експертами кафедри підйомно – транспортних машин і обладнання НТУ "Харківський політехнічний інститут" з залученням експертів Лабораторії експертизи і технічної діагностики Міжгалузевого інституту післядипломної освіти при національному технічному університеті "Харківський політехнічний інститут". Таким чином висновок призначеної судом комплексної експертизи не було оформлено відповідно до вимог п. 37 "Інструкції про призначення та проведення судових експертиз", затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 р. № 53/5 зареєстровано в Міністерстві юстиції 03.11.1998 р. за  № 705/3145 щодо правил складання висновку комплексної експертизи .

Зокрема, за результатами такої експертизи складається спільний висновок, який підписується експертами, які брали участь у сукупній оцінки результатів усіх досліджень і дійшли згоди, або складається декілька висновків (за кількістю точок зору).

Висновок від 17.07.2006 р. не відповідає вимогам п. 33 "Інструкції щодо зазначенням у висновку назви експертизи, довідково – нормативних матеріалів та методичної літератури, які використовувались експертом. Висновок від 17.07.2006 р. скріплено печаткою Міжгалузевого інституту післядипломної освіти при НТУ "Харківський політехнічний інститут", на залучення фахівців якого до проведення експертизи суд згоди не додав.

Крім того, проведення комплексної експертизи було доручено саме Київському НДІСЕ, а не ТНУ "Харківський політехнічний інститут". Відповідно до ст. 7 Закону України "Про судову експертизу" для проведення деяких видів експертиз, які не здійснюються включно державними спеціалізованими установами, за рішенням особи або органу, що призначили судову експертизу, можуть залучатися крім судових експертів, також інші фахівці з відповідних галузей знань.

Ухвалою апеляційної інстанції від 23.02.2006 р. до проведення комплексної експертизи було залучено спеціалістів Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут", але їм не було доручено проведення експертизи.

З врахуванням викладеного, висновок від 17.07.2006 р. суд не може вважати висновком судової експертизи, призначеної ухвалою від 29.03.2005 р. тому він не має доказової сили і не враховується апеляційною інстанцією при розгляді справи № 1/667.

Відповідно до ст. 42 ГПК України висновок судового експерта для господарського суду не є обов”язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими ст. 43 цього Кодексу, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об”єктивному  розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Клопотання відповідача про призначення додаткової судово – бухгалтерської експертизи апеляційною інстанцією залишено без задоволення з врахуванням того, що експерт, попереджений  про відповідальність, додаткові матеріали не витребував і надав відповіді на питання, поставлені судом.

Позовні вимоги ТОВ ФПК "ГРОСС" про стягнення збитків у сумі 3 837 600 грн. 00 коп. як реальної вартості майна – коксовиштовхувача, яке було передано відповідачу на схов, згідно з договором № 29/45 від 01.03.2000 р. обґрунтовані тим, що внаслідок неналежного зберігання, коксовиштовхувач не може бути використаний за своїм призначенням.

Відповідач позовні вимоги вважає необґрунтованими, посилаючись на те, що коксовиштовхувач, проданий позивачу за договором купівлі – продажу № 27/45 від 01.03.2000 р., виготовлений за замовленням № 101034 Єнакієвського КХЗ не в повному обсязі, про що свідчить його вага –84 488, 5 кг., та зберігався належним чином, як це можливо в заводських умовах, оскільки інших умов зберігання не було передбачено.

Рішення господарського суду від 15.02.2005 р., яке оскаржується обґрунтовано тим, що відповідно до матеріалів справи, зокрема, договору купівлі –продажу від 01.03.2000 р. № 27, договору схову № 29/45 від 01.03.2000 р., акту приймання –передачі від 02.03.2000 р., специфікації  до договору схову суд визнав доведеним, що  майно –коксовиштовхувач передано відповідачу на зберігання у кількості та якості, які відповідають специфікації до договору – за  індивідуальним виконанням № 1047000, вагою 183115 за ціною 1 344 000 грн. 00 коп. у кількості 1 шт.

Крім того, суд встановив, що умови зберігання не відповідали вимогам технічних умов 24.01.155 – 84, доведеність неможливості використання коксовиштовхувача за призначенням внаслідок пошкодження майна, а також обґрунтованість визначення розміру заподіяних позивачу збитків у сумі 3 837 600 грн.00 коп.

Апеляційна інстанція вважає, що судом позовні вимоги задоволені обґрунтовано з врахуванням наступного.

За загальним правилом, у випадку невиконання, або неналежного виконання зобов”язань боржником, він зобов”язаний відшкодувати кредиторові завдані збитки (ст. 203 ЦК УРСР). Якщо охоронець не виконає належним чином своїх обов”язків, допустить втрату майна, нестачу або його пошкодження, він несе відповідальність за це перед поклажодавцем.

Умовами відповідальності охоронців за договором схову, є наявність шкоди, причинного зв”язку між поведінкою охоронця і заподіяною шкодою, а також противоправність дій охоронця ті його вина.

Відповідно до ст. 419 ЦК УРСР, відповідач, як охоронець, несе обмежену відповідальність оскільки законом та договором схову № 29/45 від 01.03.2000 р. повна відповідальність не передбачена.

За умовами зазначеного договору, термін дії якого додатковою угодою № 1 встановлено до 31 грудня 2003 р., відповідач, як охоронець, прийняв товар на відповідальне зберігання згідно акту приймання – передачі, та зобов”язався забезпечити збереження товару (п. п. 1.1, 4.1 договору, а. с. 11 т. 1).

Згідно акту приймання – передачі від 02.03.2000 р. відповідач прийняв на зберігання  коксовиштовхувач КВ в кількості 1 шт. за ціною 1 120 000 грн. 00 коп. крім того  ПДВ – 224 000 грн. 00 коп., всього на суму 1 344 000 грн. 00 коп. (а. с. 12 т. 1), специфікацією до договору схову визначено, крім того, вагу  коксовиштовхувача – 185115 кг. (а. с. 14 т. 1).

Передача коксовиштовхувача за договором купівлі – продажу та прийняття його на зберігання за договором схову підтверджується висновком судово – бухгалтерської експертизи від 24.03.2006 р. (а. с. 121 т. 3).

Доводи відповідача щодо виготовлення лише окремих вузлів вагою 84488,5 кг. суд першої інстанції правомірно визнав безпідставними, оскільки сам відповідач у відповідних документах (договори, акти, специфікації) визначає виготовлений та проданий товар як коксовиштовхувач і доказів щодо зауважень по його якості та комплектності (актів, складених відповідно вимог Інструкцій № П – 6 та П – 7 "Про порядок приймання продукції виробничо – технічного призначення і товарів народного споживання по кількості і якості" суду не додав). Крім того, виконання умов договору купівлі – продажу не є предметом позову, який заявлено на підставі договору схову.

Доводи відповідача обґрунтовані посиланням на документи складського обміну, які є внутрішніми, тобто складеними в односторонньому порядку, тому не можуть спростувати докази передачі на зберігання саме коксовиштовхувача, що підтверджується документами, підписаними як поклажодавцем так і самим  охоронцем.

Доводи апеляційної скарги щодо не доведення позивачем ваги, комплектності та стану майна, що передано на зберігання спростовується матеріалами справи, зокрема специфікацією до договору ( а. с. 14 т. 1) та актом приймання – передачі від 02.03.2000 р. (а. с. 12 т. 1), які підписані та не ос порені відповідачем.

Апеляційна інстанція також вважає правильним висновок господарського суду щодо недодержання охоронцем умов зберіганням. Відповідач не довів суду, що зберігання коксовиштовхувача на відкритому майданчику є належним способом (доводи апеляційної скарги). Відповідачем не доведено додержання умов зберігання визначених р. 5 коксовиштовхувачі: Технічні умови ТУ 24.01.155 – 84 (а. с. 132 –172 т. 2), який передбачає, що умови зберігання машин повинні відповідати вимогам ГОСТ 15150 –69.

Матеріалами справи підтверджується що на момент витребування  коксовиштовхувача його було неможливо використувати за призначенням (акт обстеження від 21.07.2003 р., висновки спеціаліста № 268 від 30.11.2003 р. Донецького обласного бюро експертиз), в тому числі, через недодержання умов зберігання.

Відповідач не довів відсутності своєї вини у пошкодженні майна.

За пошкодження майна охоронець відповідає у розмірі суми, на яку знизилася його вартість (ч. 1 ст. 419 КЦ УРСР). Якщо у зв”язку з пошкодженням майна його якість знизилась настільки, що воно не може бути використано за початковим призначенням, поклажодавець має право від нього відмовитись. Охоронець зобов”язаний в такому разі відшкодувати дійсну вартість майна.

Стаття 419 УК УРСР не містить вказівки щодо моменту, на який повинна визначатись вартість втраченого або пошкодженого майна. Враховуючи, що принцип повного відшкодування заподіяної шкоди полягає в поновленні попереднього майнового становища кредитора, забезпеченні можливості набуття, взамін втраченого, нового аналогічного майна, апеляційна інстанція вважає обґрунтованим обчислення розміру збитків, виходячи із цін, які існують на момент звернення до суду або судом рішення.

Обґрунтування позивачем суми збитків вартістю коксовиштовхувача станом на січень 2001 р. Не суперечить викладеним принципам визначення розміру збитків. Крім того, за даними Торгово – промислової палати України, відпускні ціни заводів – виробників на момент звернення позивача до суду перевищують суму, заявлену в позові:

Позивачем при визначені суми збитків використана ціна на коксовиштовхувачі за даними самого відповідача (лист від 26.09.2001 р., а. с. 25 т. 1), і останнім не спростована. Крім того, відповідачем не надано будь –яких  заперечень щодо розрахунку розміру збитків. Його посилання, що лист від 26.09.2001 р. було адресовано  не позивачу, до уваги не приймається, оскільки звернення відповідача до Єнакіївського КХЗ, по замовленню якого виготовлявся коксовиштовхувач не позбавляє позивача права використовувати названу в листі ціну, як підставу визначення своїх збитків.

Таким чином, апеляційна інстанція вважає, що висновки суду першої інстанції ґрунтуються на  матеріалах справи та чинному законодавстві, тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, - Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства „Словважмаш”                       м. Слов”янськ Донецької області залишити без задоволення.

            Рішення господарського сулу Донецької області ввід 15.02.2005 р. залишити без змін.

Головуючий          Колядко  Т.М.

Судді:          Москальова  І.В.

          Скакун  О.А.

          

          Надруковано: 5 прим.

          1. позивачу

          2. відповідачу

          3 у справу

          4 ДАГС