Справа   № 2-927  

2010 р.

РІШЕННЯ  

Іменем України  

27 вересня 2010 року     м. Козятин  

КОЗЯТИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД  

ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

В складі головуючого судді      Навроцького А. П.

при секретарі                              Сологуб Л. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Козятин

справу за позовом ОСОБА_1 і ОСОБА_2 до управління праці і соціального захисту Козятинської районної державної адміністрації про стягнення недоплачених коштів щорічної разової грошової допомоги,

ВСТАНОВИВ:  

Вказані позивачі звернулись в суд з позовом до управління праці і соціального захисту населення Козятинської райдержажміністрації про стягнення на їх користь недоплачених їм сум разової щорічної допомоги, передбаченої ст. 12 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», за 2010 рік в сумі 2704 грн. кожному.

В обгрунтування позовних вимог позивачі вказали в позовних заявах, що вони є учасниками Великої Вітчизняної війни, а згідно ст. 12  ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» їм щорічно, до 5 травня, повинна надаватись разова грошова допомога в розмірі 4 мінімальних пенсій за віком. Але, всупереч вказаній нормі Закону вказана грошова допомога їм виплачена в неповному обсязі.

А саме, в 2010 році їм було виплачено по 120 гривень.

В 2010 році мінімальна пенсія за віком складала 706 грн..

Таким чином відповідно до вищевказаного Закону в 2010 році сума вищевказаної допомоги мала складати 2824 грн..

Тобто в 2010 році їм не доплачено вищевказаної допомоги по 2704 грн. кожному (2824 грн.-120 грн.).

При цьому позивачі посилаються на положення вищевказаного Закону, ст. ст. 1, 3, 8, 22, 55 Конституції України  рішення Конституційного Суду України № 6 рп/2007 від 09.07.2007 року.

Позивачі в судове засідання не з’явились. Представник позивачів в судовому засіданні позов підтримав, підтвердив обставини, що вказані в позовній заяві.

На запитання суду представник позивачів вказав, що ні позивачі, ні він не звертались до відповідача про причини виплати зазначеної грошової допомоги в розмірах нижчих ніж це передбачено вищевказаним Законом. Крім того, представник позивачів вказав, що у нього немає даних про те, що відповідачеві фактично були виділені кошти для виплати його довірителям зазначеної допомоги в розмірах, передбачених вищевказаним Законом.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, надав в суд позов письмові заперечення проти позову (а.с.13-14), в яких посилається на положення Бюджетного кодексу України, відповідно до  яких бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями, і будь-які платежі можна здійснювати лише за наявності відповідного призначення. Відповідно до ст. 14 вищевказаного Закону щорічно до 5 травня учасникам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються КМУ в межах бюджетних призначень, встановлених ЗУ«Про Державний бюджет України». В 2010 році зазначена допомога позивачам виплачувалась згідно постанови КМУ №299 від 07 квітня 2010 року «Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується у 2010 році відповідно до Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань». А так як управління праці і соціального захисту населення не встановлює розмірів вказаної допомоги, а виконує функції по її виплаті, то просить в  позові повідомити.

Заслухавши пояснення представника позивачів, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що в задоволенні позову необхідно відмовити.

Так, відповідно до посвідчень НОМЕР_1 і НОМЕР_2 позивачі мають право на пільги встановлені законодавством України для ветеранів війни – учасників війни.

( т. 1а.с. 5, т)

Згідно нині чинної редакції ч.5 ст. 14 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасникам війни щорічно до 5 травня виплачується разова грошова допомога у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком.

Згідно чинного законодавства мінімальна пенсія за віком у 2010 році станом на травень складала 706 грн..  

Отже, відповідно до ч.5 ст. 14 вищевказаного Закону розмір вищевказаної допомоги учасникам війни у 2010 році мав складати 2118 грн. (706 х 3).

Проте, така допомога позивачам в  2010 році була виплачена, але в значно менших розмірах. А саме, їм було виплачено відповідно до постанови КМУ №299 від 07 квітня 2010 року «Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується у 2010 році відповідно до Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань»  по 120 гривень кожному.  

( а.с. 6)

Тобто, всупереч положенням вищевказаного Закону позивачам в 2010 році було не доплачено вказаної допомоги по 1998 грн. кожному (2118 -120).  

Таким чином, розмір виплаченої позивачам зазначеної допомоги в 2010 році визначений не Законом, а КМ України відповідно до ч.5 ст. 14 вищевказаного Закону в редакції ЗУ №107-VІ від 28.12.2007 року, хоча ці зміни до ст. 14 ЗУ«Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008  визнані неконституційними.

 Відповідно, очевидним є порушення прав позивачів на отримання вищевказаної одноразової допомоги в розмірі передбаченому спеціальним Законом України, проте, це викликано не діями чи бездіяльністю відповідача в даній справі, а діями вищого органу державної виконавчої влади в Україні -  КМ України, яким проігноровано вищевказане Рішення Конституційного Суду України.  

Згідно ч.2 ст. 6 Конституції України органи виконавчої влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.

Враховуючи, що згідно ст.17 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»  фінансування витрат, пов’язаних із введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету та місцевих бюджетів,  суд не вбачає протиправності в діях відповідача і не вбачає підстав для задоволення вимоги позивачів про стягнення саме з відповідача недоплачених коштів щорічної разової грошової допомоги, передбаченої ч.5 ст. 14 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», оскільки управління праці і соціального захисту в Козятинському районі, як територіальний орган Міністерства праці і соціальної політики України, згідно  ст. 17-1 Закону виконує функцію лише по виплаті вищевказаної допомоги і не може нести відповідальності щодо її розміру по зобов’язаннях держави, фінансування яких держава не здійснювала.

Керуючись ст.ст.208,209, 212-215 ЦПК  України, суд  

  ВИРІШИВ:  

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 і ОСОБА_2 до управління праці і соціального захисту Козятинської районної державної адміністрації про стягнення недоплачених коштів щорічної разової грошової допомоги.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Вінницької області через Козятинський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

 Суддя: підпис:

З оригіналом вірно:

Суддя:                       Секретар: