ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 вересня 2010 р. № 9/17пд
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді Кравчука Г.А.,
суддів: Мачульського Г.М.,
Шаргала В.І.
за участю представників сторін:
позивача не з’явився
відповідача не з’явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Фізичної особи –підприємця ОСОБА_4
на постанову Луганського апеляційного господарського суду від 13.04.2010 р.
у справі №9/17пд господарського суду Луганської області
за позовом Відкритого акціонерного товариства "Об'єднане господарство залізничного транспорту"
до Фізичної особи –підприємця ОСОБА_4
про розірвання договору
В С Т А Н О В И В :
Відкрите акціонерне товариство (надалі ВАТ) „Об'єднане господарство залізничного транспорту" звернулося до господарського суду Луганської області з позовом до Фізичної особи –підприємця ОСОБА_4, про розірвання договору про технічне забезпечення електропостачання споживача від 05.11.2008 р. №1.
Позовні вимоги мотивовані тим, що на підставі спірного договору відповідач отримує електроенергію через мережу позивача, однак договір між підприємцем і енергопостачальною організацією не укладений, через що ВАТ „Об'єднане господарство залізничного транспорту" змушене оплачувати і електроенергію спожиту відповідачем у зв'язку з чим товариству завдаються значні збитки.
Рішенням господарського суду Луганської області від 12.02.2010 року (суддя Ворожцов А.Г.) у задоволенні позову відмовлено; договір про технічне забезпечення електропостачання споживача від 05.11.2008 року визнаний недійсним.
Судове рішення мотивоване тим, що позивачем не доведено наявність,
визначених ст. 652 Цивільного кодексу України, підстав, які необхідні для розірвання спірного договору; однак спірний договір слід визнати недійсним відповідно до норм ст. 215 цього Кодексу, оскільки він не містить визначених законодавством обов'язкових умов для даного типу договорів.
За апеляційною скаргою Фізичної особи –підприємця ОСОБА_4 судове рішення переглянуте в апеляційному порядку і постановою Луганського апеляційного господарського суду від 13.04.2010 року (судді: Бородіна Л.І., Іноземцева Л.В., Якушенко Р.Є.) і в частині визнання договору недійсним скасоване, в решті –залишене без змін.
В частині скасування судового рішення постанова мотивована тим, що оскільки сторони при не досягли при підписанні договору згоди з усіх істотних умов, договір є неукладеним.
Не погоджуючись з прийнятими у справі рішенням та постановою, Фізична особа –підприємець ОСОБА_4 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 129 Конституції України, ст.ст. 4, 203, 638 Цивільного кодексу України, ч. 4 ст. 179 Господарського кодексу України, ст. 26 Закону України "Про електроенергетику", ст.ст. 22, 64, 83 Господарського процесуального кодексу України, просить їх скасувати та припинити провадження у справі. В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник також зазначає, що судами попередніх інстанцій порушений принцип рівності сторін та принцип диспозитивності.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, судова колегія Вищого господарського суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Господарськими судами під час розгляду справи встановлено, що 05.11.2008 р. між ВАТ „Об'єднане господарство залізничного транспорту” (власником мереж) та Фізичною особою –підприємцем ОСОБА_4 (споживачем) підписаний договір №1 про технічне забезпечення електропостачання споживача, за умовами якого власник мереж зобов'язався забезпечувати технічну можливість передачі електричної енергії споживачу в обсягах згідно з договором про постачання або про купівлю-продаж електричної енергії, з показниками допустимих відхилень від стандартних умов надання обсягу електричної енергії та рівня дозволеної потужності за класами напруги, а споживач –дотримуватися установленого режиму споживання електричної енергії та своєчасно сплачувати отримані послуги, визначені пунктом 4.1 цього договору (а.с.8-11).
Відповідно до пункту 1.2 договору власник мереж забезпечує передачу електричної енергії в точку продажу, визначену згідно з відповідним договором споживача з постачальником електричної енергії.
Згідно з пунктом 2.1.1 договору власник мереж зобов'язався забезпечувати:
- технічну можливість для передачі споживачу електричної енергії в межах 30 кВт потужності на 2 класи напруги (ступінь напруги 0,4кВ) в обсягах, визначених відповідно до договору з постачальником електричної енергії шляхом формування електричної схеми відповідної пропускної здатності;
- на межі балансової належності електромереж підтримання параметрів якості електроенергії та узгодженого рівня надійності електропостачання відповідно до категорії струмоприймачів споживача згідно з „Правилами устройства электроустановок”.
Договір укладається на строк до 31.12.2009 р., набирає чинності з дня його підписання та вважається продовженим на наступний календарний рік , якщо за місяць до закінчення строку не буде заявлено однією із сторін про відмову від цього договору або його перегляд. Договір може бути розірвано і в інший термін за ініціативою будь-якої із сторін у порядку, визначеному законодавством України (пункт 10.6 договору).
Старшим державним інспектором Державної інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної і теплової енергії в Луганській області за результатами позапланового інспектування директору ВАТ „Об'єднане господарство залізничного транспорту” винесено припис від 25.09.2009 р. №02/20-0637, яким приписано:
- у строк до 25.09.2009 р. підключити Фізичну особу –підприємця ОСОБА_4 до електричних мереж у відповідності до діючого договору про технічне забезпечення відповідно до пункту 1.8 Правил користування електричною енергією;
- у строк до 25.10.2009 р. відповідно до пунктів 5.4, 5.7 Правил користування електричною енергією привести договірні відносини з ТОВ „ЛЕО” в частині укладення договору про спільне використання технологічних мереж та внесення змін до існуючого договору про постачання електричної енергії згідно з Правилами користування електричною енергією (а.с.14).
Постановою Вищого господарського суду України від 24.11.2009 р. у справі №19/84пд залишено без змін постанову Луганського апеляційного господарського суду від 10.08.2009 р. у справі №19/84пд, якою відмовлено у задоволенні позову ТОВ „ЛЕО” до Фізичної особи –підприємця ОСОБА_4 про спонукання укласти договір №42 про постачання електричної енергії в редакції позивача, договір між споживачем та постачальником електричної енергії визнаний неукладеним.
Листом від 14.12.2009 р. №3428 Сєвєродонецький РЕМ ТОВ „ЛЕО” повідомило позивача про те, що Фізична особа –підприємець ОСОБА_4 не є споживачем (субспоживачем) електроенергії по відношенню до ТОВ „ЛЕО”, а тому узгодження на відключення електроустановок Фізичної особи –підприємця ОСОБА_4 не відноситься до компетенції Сєвєродонецького РЕС .
Листом від 15.12.2009 р. №16/162/1-2158/1 Державною інспекцією з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної і теплової енергії в Луганській області відкликано припис від 25.09.2009 р. №02/20-0637 з посиланням на те, що у судовому порядку визнано неукладеним договір №42 про постачання електричної енергії між Фізичною особою –підприємцем ОСОБА_4 та Сєвєродонецьким РЕМ ТОВ „ЛЕО”.
Листом від 15.12.2009 р. №894 позивач повідомив відповідача про те, що, оскільки станом на 15.12.2009 р. споживачем не вжиті заходи для вирішення питань енергопостачання у 2010 році з енергопередавальними організаціями, з 01.01.2010 р. постачання електричної енергії буде припинено через неможливість технічного забезпечення електропостачання струмоприймачів споживача.
Відповідач листом від 21.12.2009 р. відхилив пропозицію позивача щодо розірвання договору про технічне забезпечення електропостачання споживача №1 від 05.11.2008 (а.с.12).
30.12.2009 р. ВАТ „Об'єднане господарство залізничного транспорту” звернулося до господарського суду Луганської області з позовом про розірвання договору про технічне забезпечення електропостачання від 05.11.2008 р. №1, укладеного між ВАТ „Об'єднане господарство залізничного транспорту” та Фізичною особою –підприємцем ОСОБА_4.
Предметом даного спору є розірвання договору про технічне забезпечення електропостачання споживача від 05.11.2008 №1, підписаного сторонами у справі.
Правовідносини, пов'язані зі зміною та розірванням договору врегульовані положеннями глави 53 Цивільного кодексу України, главою 20 Господарського кодексу України України.
Відповідно до частини 1 статті 638 Цивільного кодексу України (частини 2 статті 180 ГК України) договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно з частиною 6 статті 179 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання, які забезпечують споживачів електроенергією зобов'язані укладати договори з усіма споживачами їхньої продукції. Законодавством можуть бути передбачені обов'язкові умови таких договорів.
Статтею 26 Закону України від 16.10.1997 р. №575/97-ВР „Про електроенергетику” встановлено, що споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.
Відповідно до статті 25 Закону України „Про електроенергетику” споживачі електричної енергії мають право на підключення до електричної мережі у разі виконання правил користування електричною енергією, розроблення та затвердження яких віднесено цим Законом (стаття 12) до компетенції Національної комісії регулювання електроенергетики України, яка згідно з частиною 2 статті 11 Закону України „Про електроенергетику” є органом державного регулювання діяльності в електроенергетиці.
Правила користування електричною енергією, затверджені Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 р. №28 та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 02.08.1996 р. за №417/1442, розроблені органом державного регулювання діяльності в електроенергетиці є актом цивільного законодавства в розумінні статті 4 Цивільного кодексу України та регулюють спірні взаємовідносини сторін поряд з нормами вищезазначених Кодексів та Законом України „Про електроенергетику”.
За приписами пункту 1.2 Правил термін „договір про технічне забезпечення електропостачання споживача” вживається в такому значенні –„домовленість двох сторін (споживач та електропередавальна організація або основний споживач), яка є документом певної форми, що встановлює зміст та регулює правовідносини між сторонами під час технічного забезпечення постачання електричної енергії”; а технічне забезпечення електропостачання споживача (субспоживача)” це „забезпечення власником електричних мереж технічної можливості передачі (транзиту) електричної енергії в точку приєднання електроустановок споживача (субспоживача) в певних обсягах у межах дозволеної потужності споживача (субспоживача) з показниками параметрів якості електричної енергії в точці приєднання електроустановок споживача (субспоживача) відповідно до умов договору”.
Пунктом 5.8 Правил передбачено, що споживач, електроустановки якого приєднані до мереж електропередавальної організації, яка не є постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, має укласти з електропередавальною організацією договір про технічне забезпечення електропостачання.
Відносини сторін у разі передачі (транзиту) електричної енергії технологічними електричними мережами споживача регулюються договором про спільне використання технологічних електричних мереж або про технічне забезпечення електропостачання. Передача (транзит) електричної енергії без оформлення договору про спільне використання технологічних електричних мереж або про технічне забезпечення електропостачання забороняється пункт 5.15 Правил).
Пунктом 5.17 Правил встановлено, що договір про технічне забезпечення електропостачання споживача та договір про спільне використання технологічних електричних мереж споживача (основного споживача) має містити такі умови, що є істотними та обов'язковими для цього виду домовленостей:
1) найменування сторін;
2) місце і дату укладення договору;
3) обсяг передачі електричної енергії та договірної граничної величини електричної потужності;
4) режими постачання;
5) гарантований рівень надійності електропостачання (за категорією надійності електропостачання);
6) величини дозволеної та приєднаної потужності електроустановок субспоживача;
7) порядок обліку перетікання реактивної енергії, порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії (за необхідності);
8) порядок обліку споживання електричної енергії та вимірювання величини потужності, споживання та генерування реактивної електроенергії, контролю показників якості електричної енергії (у тому числі у випадку пошкодження або тимчасової відсутності відповідних розрахункових засобів обліку);
9) порядок надання даних щодо використаної субспоживачем електричної енергії;
10) умови дії договору у разі відсутності у споживача договору про постачання або про купівлю-продаж електричної енергії та/або у разі відключення споживача за борги чи з інших причин;
11) строк дії договору;
12) умови та порядок розірвання договору;
13) місцезнаходження, банківські реквізити сторін.
Згідно з пунктом 5.18 Правил невід'ємними частинами договору про технічне забезпечення електропостачання споживача та про спільне використання технологічних електричних мереж є:
1) акт про розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін;
2) відомості про засоби комерційного обліку активної та реактивної електричної енергії;
3) схема електропостачання, зазначення точок приєднання і ліній, що живлять струмоприймачі субспоживача;
4) акт екологічної, аварійної та технологічної броні електропостачання споживача (за необхідності згідно з вимогами нормативно-правових актів);
5) порядок розрахунку втрат електричної енергії в мережі споживача (субспоживача).
У разі укладення між основним споживачем та субспоживачем договору про технічне забезпечення електропостачання споживача цей договір та зміни до нього узгоджуються з електропередавальною організацією у частині режимів споживання електричної енергії, приєднаної потужності, режимів перетікання реактивної електроенергії та дотримання показників якості електричної енергії (пункт 5.19 Правил).
Господарськими судами встановлено, що договір про постачання електричної енергії № 42 між ТОВ „ЛЕО” та Фізичною особою –підприємцем ОСОБА_4 з причин розбіжності був предметом судового розгляду протягом 2009 року та постановою Луганського апеляційного господарського суду від 10.08.2009 у справі №19/84пд, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 24.11.2009, визнаний неукладеним.
За відсутністю договору про постачання електроенергії, який є обов'язковою підставою споживання електроенергії згідно зі статтею 26 Закону України „Про електроенергетику” та частиною 2 пункту 5.1 Правил, сторони за договором про технічне забезпечення електропостачання споживача згідно з підпунктом 10 пункту 5.17 Правил повинні досягнути умов дії договору в такому випадку.
Такі умови є істотними та обов'язковими для цього виду домовленості, проте, відсутні у спірному договорі, що є предметом даного спору.
Отже, виходячи з наведених вище норм, господарські суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що спірний договір не містить всіх істотних умов, що є обов'язковими для цього виду договорів.
Зі змісту статті 638 Цивільного кодексу України, вбачається, що у разі якщо сторони в належній формі не досягли згоди з усіх істотних умов договору, то такий договір є неукладеним, тобто не створює для сторін певних правових наслідків у вигляді виникнення прав та обов'язків, а тому не може бути визнаний недійсним.
Враховуючи, встановлені судами обставини щодо відсутності в договорі про технічне забезпечення електропостачання від 05.11.2008 р. №1 вказаних вище істотних умов, які є обов'язковими для цього виду договорів відповідно до пункту 5.17 Правил користування електричною енергією, судова колегія касаційної інстанції погоджується з висновком апеляційної інстанції про те, що вказаний договір є неукладеним.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи господарськими судами фактичні обставини справи встановлено на основі повного і об'єктивного дослідження матеріалів справи, висновки судів відповідають цим обставинам, а судом апеляційної інстанції їм надана правильна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, тому у касаційної інстанції відсутні підстави для скасування прийнятої у справі постанови.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Фізичної особи –підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення.
Постанову Луганського апеляційного господарського суду від 13.04.2010 р. справі №9/17пд залишити без змін.
Головуючий суддя Кравчук Г.А.
Суддя Мачульський Г.М.
Суддя Шаргало В.І.