ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 вересня 2010 р. № 19/147/6
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді Кравчука Г.А.,
суддів: Мачульського Г.М.,
Шаргала В.І.
за участю представників сторін:
позивачів не з’явилися
відповідача ОСОБА_4 дов. №1872 від 21.10.2009 р.
прокурора не з’явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Фізичної особи – підприємця ОСОБА_5
на постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.07.2010 р.
у справі №19/147/6 господарського суду Чернігівської області
за позовом Ніжинського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Ніжинської міської ради, Управління освіти Ніжинської міської ради
до Фізичної особи – підприємця ОСОБА_5
3-тя особа Комунальне підприємство "Оренда комунального майна"
про повернення об'єкта оренди та стягнення 43 012,77 грн.
В С Т А Н О В И В :
Ніжинський міжрайонний прокурор звернувся до господарського суду Чернігівської області з позовом в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Ніжинської міської ради (надалі Виконком), Управління освіти Ніжинської міської ради (надалі Управління освіти) до фізичної особи –підприємця (надалі ФОП) ОСОБА_5, 3-тя особа - Комунальне підприємство "Оренда комунального майна", та просив зобов'язати відповідача звільнити приміщення комунальної власності, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, яке орендується підприємцем на підставі відповідного договору, а також просив стягнути суму заборгованості з орендної плати, комунальних платежів та земельного податку.
В подальшому позовні вимоги неодноразово змінювались і остаточно позивач –Управління освіти просив суд зобов'язати ФОП ОСОБА_5 звільнити орендоване приміщення у зв'язку із закінченням строку дії договору оренди та відсутністю наміру Орендодавця продовжувати його дію, а Доповідач: Шаргало В.І.
також просив стягнути 43 012,77 грн. витрат на теплопостачання.
Рішенням господарського суду Чернігівської області від 19.05.2010 року (суддя Кочергіна Л.Р.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.07.2010 року (судді: Григорович О.М., Гольцова Л.А., Рябуха В.І.), позов задоволений повністю, спірне приміщення витребуване у ФОП ОСОБА_5 на користь Управління освіти Ніжинської міської ради, а також на користь Управління освіти Ніжинської міської ради з відповідача стягнуто 43 012,77 грн. боргу за теплову енергію.
Не погоджуючись з прийнятими у справі рішенням та постановою, ФОП ОСОБА_5 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, ч. 4 ст. 291 Господарського кодексу України, ст. 764 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", просить їх скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції. В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник відзначає, що всупереч вимогам законодавства Орендодавець у встановлений строк не надіслав Орендареві повідомлення про відсутність наміру продовжувати договір оренди, тому договір є продовженим на той самий строк на тих же умовах, скаржник займає спірне приміщення , Орендодавець виставляє йому рахунки, які сплачуються.
Заслухавши представника відповідача, прокурора, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, судова колегія Вищого господарського суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 01.12.2003 року між Виконком (Орендодавець) та ФОП ОСОБА_5 (Орендар) укладений договір №1 оренди майна міської комунальної власності, відповідно до умов якого Оредар отримав в оренду нежитлове приміщення площею 231,6 кв. м., яке знаходиться на балансі Управління освіти та розташоване за адресою: АДРЕСА_1 терміном на три роки. В подальшому сторони додатковими угодами до договору продовжили строк його дії до 18.11.2009 року.
За змістом пунктів 3.2, 5.8, 5.9 названого договору, до орендної плати не включаються плата за землю та оплата комунальних послуг, які Орендар сплачує окремо. Якщо ж комунальні послуги сплачуються балансоутримувачем Орендар повинен своєчасно компенсувати витрати пропорційно займаній площі.
Судами встановлено, що станом на момент вирішення спору Орендар не компенсував Орендодавцю (балансоутримувачу) 43 012,77 грн. плати за теплову енергію.
При цьому суди відхилили доводи відповідача про те, що займане ним приміщення не опалювалось через незадовільний стан теплової мережі, оскільки ці доводи не підтверджені відповідними доказами. Більш того, суди відзначили, що відповідно до умов договору оренди Орендар зобов'язаний підтримувати у належному стані систему опалення у займаному ним приміщенні.
Судами також встановлено, що Управління освіти (балансоутримувач, якому розділом 8 договору надані ті ж права, що і Орендодавцю) 17.11.2009 року повідомило підприємця про відсутність наміру продовжувати договір оренди.
За правилами ч. 2 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.
Статтею 27 цього Закону передбачено, що орендар у такому разу повинен повернути орендодавцю майно у такому ж порядку, у якому воно було передане в оренду ( за актом приймання-передачі).
Правові наслідки продовження користування майном після закінчення строку договору оренди безпосередньо передбачені статтею 764 Цивільного кодексу України, статтею 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та опосередковано нормою частини четвертої статті 291 Господарського кодексу України, згідно з якою правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму ЦК України.
Відповідно до статті 764 Цивільного кодексу України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму (оренди), то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Аналогічна норма міститься в частині другій статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", відповідно до якої у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Зі змісту зазначених правових норм вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець. При цьому такі заперечення мають бути висловлені ним як до закінчення терміну дій договору оренди, так і протягом одного місяця після закінчення цього строку.
Відтак, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.
Судами першої та апеляційної інстанцій було встановлено, і це підтверджено матеріалами справи, що Управління освіти до закінчення договору оренди повідомило підприємця про відсутність наміру продовжити договір оренди через порушення останнім його умов, тому відповідач після закінчення договору оренди повинен повернути орендоване ним майно за актом прийому-передачі як-то передбачено договором і законом. Тому суди попередніх інстанцій правомірно задовольнили позов в частині вимоги звільнення приміщення.
Суд касаційної інстанції, з огляду на норми ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та на встановлені судами обставини стосовно боргу, який виник у зв'язку з невиконанням підприємцем зобов'язання оплати за теплову енергію, погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позову в частині стягнення заявленої суми боргу.
Водночас, виставлення Управлінням рахунків на сплату платежів за користування майном, які були оплачені підприємцем, не можна розцінювати як згоду орендодавця на пролонгацію договору оренди, оскільки підприємець сплачував кошти за фактичне користування майном. Здійснення платежів не є підставою продовження договору, термін дії якого закінчився.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи господарськими судами фактичні обставини справи встановлено на основі повного і об'єктивного дослідження матеріалів справи, висновки судів відповідають цим обставинам і їм надана правильна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, тому у касаційної інстанції відсутні підстави для скасування прийнятих у справі рішень.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Фізичної особи –підприємця ОСОБА_5 залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.07.2010 р. у справі №19/147/6 залишити без змін.
Головуючий суддя Кравчук Г.А.
Суддя Мачульський Г.М.
Суддя Шаргало В.І.