Справа № 22ц-3743/10 Головуючий у 1 інстанції: Бовчалюк З.А.
Категорія: 57 Доповідач: Матвійчук Л.В.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
10 вересня 2010 року місто Луцьк
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого - судді Матвійчук Л.В.,
суддів – Данилюк В.А., Киці С.І.,
розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики Луцької міської ради про визнання дій неправомірними та стягнення недоплаченої суми допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за апеляційною скаргою відповідача Департаменту соціальної політики Луцької міської ради на постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 січня 2010 року,
В С Т А Н О В И Л А:
Постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 січня 2010 року позов в даній справі задоволено частково.
Визнано дії відповідача неправомірними.
Зобов’язано Департамент соціальної політики Луцької міської ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку на підставі статті 15 та пункту 3 розділу VІІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» за період часу з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року з врахуванням виплачених сум.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати зазначену постанову, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального права.
Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити з наступних підстав.
Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 у 2007 році мала право на одержання щомісячної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідають нормам матеріального права та є правильними.
Судом встановлено, що позивачка є матір’ю ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 5), і здійснює догляд за дітьми до досягнення ними трирічного віку, тому відповідно до ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», у редакції, що була чинною на час виникнення та існування спірних правовідносин у 2007 році, мала право на отримання щомісячної допомоги у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
Згідно з ст.ст. 13, 14 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» особа, яка фактично здійснює догляд за дитиною, має право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, яка виплачується щомісяця з дня призначення допомоги по догляду за дитиною по день досягнення нею вказаного віку.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» (в редакції, яка діяла до 01.01.2008 року) допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
Рішенням Конституційного суду України (справа про соціальні гарантії громадян) від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення ст. 56 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», згідно з якою щомісячна грошова допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку виплачується у розмірі, який дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Вказане рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними. Положення статті 56 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції підставно та обґрунтовано частково задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1, визнав дії відповідача неправомірними і зобов’язав нарахувати та виплатити позивачу недоплачену допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку на підставі статті 15 та пункту 3 розділу VІІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» за період часу з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року з врахуванням виплачених сум.
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про необхідність покладення обов’язку з нарахування і виплати спірної допомоги за вказаний період саме на управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Нововолинської міської ради на підставі вимог ст. 5 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» та Постанови Кабінету Міністрів України № 32 від 16.01.2007 року «Питання виплати застрахованим особам допомоги при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку».
Покликання апелянта на відсутність бюджетного фінансування передбачених Законом України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» розмірів щомісячної допомоги, як на причину невиконання державою взятих на себе зобов’язань, до уваги колегією суддів не приймаються, оскільки реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України»).
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Постанова ухвалена з додержанням норм матеріального і процесуального права та на підставі наявних у справі доказів.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу відповідача Департаменту соціальної політики Луцької міської ради відхилити.
Постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 січня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і є остаточною, оскарженню не підлягає.
Судді: