справа № 2-10770/10
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 серпня 2010 року Жовтневий районний суд
м. Дніпропетровська
у складі: головуючого судді - Башмакова Є.А.
при секретарі - Жук Ю.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про захист прав споживачів, -
ВСТАНОВИВ:
21 квітня 2010 року з Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська надійшли матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про захист прав споживачів.
В обґрунтування своїх вимог, позивач посилається на те, що 31 березня 2008 року між ним та відповідачем було укладено кредитно-заставний договір №NKVZAK13350052, в національній валюті України – гривні, відповідно до якого він отримав кредитні кошти у сумі 62992,00 грн. на придбання автомобіля, зі сплатою відсоткової ставки за користування кредитом у розмірі 15,96 % річних з кінцевим терміном повернення 29 березня 2013 року. В подальшому в порушення умов договору відповідачем в односторонньому порядку було підвищено відсоткову ставку з 15,96 % до 26,47 % на рік, починаючи з 01.02.2009 року, що позивач вважає неправомірним. На підставі викладеного позивач просив суд визнати неправомірними дії банку зі збільшення в односторонньому порядку умов кредитно-заставного договору, відновити становище, яке існувало до порушення та зобов’язати відповідача провести перерахунок сплачених ним сум, а також стягнути з відповідача на свою користь, понесені ним судові витрати.
Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання з'явилась, проти задоволення позовних вимог заперечувала, посилаючись на умови договору та на ч. 1 ст. 212 ч. 2 ст. 632 ЦК України, п .4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» та Постанови Правління НБУ № 107 від 21.04.2008 року та № 168 від 10.05.2005 року, відповідно до яких позивач був ознайомлений з умовами договору та правом банку змінювати відсоткову ставку.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
31 березня 2008 року між позивачем та відповідачем було укладено кредитно-заставний договір №NKVZAK13350052, в національній валюті України – гривні, відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримав кредитні кошти у сумі 62992,00 грн. на придбання автомобіля, зі сплатою відсоткової ставки за користування кредитом у розмірі 15,96 % річних з кінцевим терміном повернення 29 березня 2013 року, що підтверджується копією зазначеного договору.
На протязі дії договору, позивач належним чином виконував зобов’язання за даним договором в частині сплати платежів, підтвердженням чого є наявні в матеріалах справи копії квитанцій зі сплати заборгованості по кредитному договору.
Листом від 06 січня 2009 року, який був отриманий позивачем 11 січня 2009 року, відповідач повідомив, що відповідно до кредитно-заставного договору №NKVZAK13350052 від 31 березня 2008 року, починаючи з 01 лютого 2009 року відсоткова ставка складатиме 26,47 % річних, а в разі незгоди позивача з такими змінами умов договору йому було запропоновано в строк не пізніше 20 січня 2009 року достроково погасити заборгованість за кредитним договором.
Судом також встановлено, що підвищення відсоткової ставки за діючим Договором відбулося без супроводження інформацією щодо нової реальної вартості кредиту, що є порушенням вимог Правил надання банками України інформації споживачу щодо умов кредитування та сукупної вартості кредиту, затверджених Постановою Правління НБУ №168 від 10 травня 2007 року.
Зокрема, пунктом 1.3 зазначених Правил встановлено, що банки зобов'язані забезпечувати виконання цих Правил під час укладення кредитних договорів зі споживачами. Пропозиція щодо збільшення відсоткової ставки за кредитом із наданням позичальнику можливості достроково припинити дію угоди у разі непогодження, рівнозначна переукладанню кредитної угоди, тому ПАТ КБ «ПриватБанк» зобов'язаний був разом із листом від 06 січня 2009 року надати позивачу два розрахунки нової реальної вартості кредиту (відповідно до двох запропонованих відсоткових ставок) згідно вимог, зазначених у вищевказаних Правилах, чого здійснено не було.
Зміна відсоткової ставки за договором неможлива без зазначення обґрунтованих підстав для цього.
Пункт 3.5 згаданих Правил встановлює, що банки мають право змінювати процентну ставку за кредитом лише в разі настання події, незалежної від волі сторін договору, яка має безпосередній вплив на вартість кредитних ресурсів банку. Банки не мають права змінювати процентну ставку за кредитом у зв'язку з волевиявленням однієї із сторін (зміни кредитної політики банку).
В якості аргументації рішення ПАТ «ПриватБанк» в отриманому позивачем листі наводяться фактори згідно договору. Проте, вони не можуть вважатися такими, що дають відповідачу право змінити відсоткову ставку за кредитом.
Зокрема, що стосується зміни облікової ставки НБУ, то в даному випадку повідомлення про збільшення відсоткової ставки за користування кредитом є безпосереднім порушенням суттєвих умов договору. Порушення банком взятих на себе зобов'язань з метою одержання незаконного прибутку дає правову можливість для порушення питання про розірвання договору з ініціативи другої (постраждалої) сторони, відповідно до ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України.
Крім того на момент укладання договору позивач виходив з того, що ПАТ КБ «ПриватБанк» міг ініціювати зміну відсоткової ставки за кредитом лише протягом 7 календарних днів після виникнення відповідної підстави - зміни облікової ставки НБУ. Правовою підставою для цього є п.6.3.1. Договору.
Згідно Постанови НБУ № 107 від 21 квітня 2008 року облікова ставка НБУ з 30 квітня 2008 року була змінена з 11% до 12 %. Тобто згідно п. 6.3.1. Договору банк міг право ініціювати зміну відсоткової ставки за кредитом лише до 08 травня 2008 року, а не 06 січня 2009 року, направив позичальнику лист-повідомлення.
Крім того, слід зазначити, що збільшення процентної ставки банком можливе лише в межах кількості пунктів, на які збільшилася ставка НБУ.
Відносно інших факторів, перелічених у Договорі слід зазначити, що відповідно до п. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» №1023-ХІІ від 12.05.1991 року, у кредитному договорі може бути передбачено, що відсоткова ставка за кредитом може змінюватися залежно від зміни облікової ставки Національного банку України або в інших випадках. Проте, перелік подій, які можуть буди розцінені як «інші випадки», не є необмеженим. Тлумачення ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» має відбуватися з урахування положень п. 4 ч. 5 ст. 11 даного закону, згідно з якими встановлення дискримінаційних відносно споживача правил зміни відсоткової ставки є несправедливою умовою договору, тобто такою, яке всупереч принципу добросовісності своїм наслідком вносить істотний дисбаланс договірних прав та зобов'язань на шкоду споживачеві (ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів»). Враховуючи практику укладення договорів кредитування ПАТ КБ «ПриватБанк», коли банк розробляє власну типову (базову) форму договору, умови якої є однаковими для кожного пересічного клієнта, та не змінюються банком за вимогою клієнта, то, згідно визначення статтею 634 Цивільного кодексу України, такий договір є договором приєднання. Відтак, споживач, бажаючи укласти договір, не має можливості впливати на його умови, у тому числі відносно зміни відсоткової ставки за кредитом.
За таких обставин положення договору кредитування, що дають ПАТ «ПриватБанк» можливість змінювати відсоткову ставку на власний розсуд, є дискримінаційними у тому значенні, яке вкладено в це поняття Законом України «Про захист прав споживачів».
Таким чином, бажання банку під «іншими випадками» розуміти той перелік факторів, який викладений у п. 6.3.1. Договору, є несправедливим та дискримінаційним, що суперечить вимогам Закону України «Про захист прав споживачів».
Також слід зазначити, що зміна ставки за кредитом без наведення правила розрахунку вартості кредиту є порушенням прав позивача як споживача.
Згідно ч. 5 п. 3.4 Правил надання банками України інформації споживачу щодо умов кредитування та сукупної вартості кредиту, банки зобов'язані в кредитному договорі зазначити правило, за яким змінюється процентна ставка за кредитом, якщо договором про надання кредиту передбачається можливість зміни процентної ставки за кредитом залежно від зміни облікової ставки Національного банку або в інших випадках.
У спірному Договорі таке правило не наведено ні у вигляді математичної формули, ні у вигляді текстового опису пропорційного впливу можливих факторів.
Згідно статті 654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не впливає із звичаїв ділового обороту.
У даному випадку відповідач порушив цю вимогу закону, тому що зміну вищевказаного договору не провів в такій самій формі, що й договір, що змінився.
У даний час кредитно-заставний договір №NKVZAK13350052 від 31 березня 2008 року є діючим незмінним правочином.
Крім того, відсутній інший правочин, згідно з яким позивачу збільшено відсоткову ставку за кредитним договором. Отриманий позивачем лист від відповідача не може розглядатись як зміна кредитного договору - правочин.
Згідно ч. 1 ст. 643 Цивільного кодексу України, якщо у пропозиції укласти договір вказаний строк для відповіді, договір є укладеним, коли особа, яка зробила пропозицію, одержала відповідь про прийняття пропозиції протягом цього строку.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 не надавав згоди на підвищення процентної ставки за кредитним договором, а у своєму листі Голові Правління ПАТ КБ «ПриватБанк» повідомив про непогодження на запропоновані банком зміни до умов спірного договору.
Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Згідно ст. 1056-1 Цивільного кодексу України умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною, а встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком в односторонньому порядку.
Відповідно до ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банкам забороняється в односторонньому порядку змінювати умови укладених з клієнтами договорів, зокрема, збільшувати розмір процентної ставки за кредитними договорами або зменшувати її розмір за договорами банківського вкладу (крім вкладу на вимогу), за винятком випадків, встановлених законом.
Згідно ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
У відповідності до ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого майнового права та інтересу.
Крім того, оскільки позовні вимоги позивача задоволені, на підставі ст. 88 ЦПК України суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним і документально підтверджені (квитанціями про сплату) судові витрати, а саме витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та витрати, пов’язані з його явкою до суду – переїздом з іншого населеного пункту до суду на власному транспортному засобі (в результаті чого позивачем була здійснена покупка палива для заправлення автомобіля), а також стягнути з відповідача на користь держави судовий збір.
З урахуванням викладеного суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, заснованими на законі і такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки відповідач не мав права змінювати в односторонньому порядку спірну угоду, підвищувати розмір процентної ставки в односторонньому порядку, оскільки це є порушенням норм цивільного законодавства України.
На підставі викладеного, керуючись ст. 11, 203, 215, 1056-1 ЦК України, Законом України № 661-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку», Закону України від № 1822-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони фінансовим установам в односторонньому порядку збільшувати розмір процентів та інших платежів, передбачених кредитним договором», Законом України «Про захист прав споживачів», Законом України «Про банки і банківську діяльність», ст. ст. 10, 11, 57-64, 212-215, 224 ЦПК України, суд,-
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про захист прав споживачів задовольнити у повному обсязі.
Визнати неправомірними дії Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» зі збільшення відсоткової ставки з 01 лютого 2009 року в односторонньому порядку умов кредитно-заставного договору №NKVZAK13350052 від 31 березня 2008 року, а саме збільшенню відсоткової ставки з 15,96 % річних на 26,47 % річних, та збільшенню відсоткової ставки пені у разі невиконання грошових зобов’язань щодо відсоткової ставки по кредиту за договором.
Відновити становище, яке існувало до порушення та зобов’язати Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» провести перерахунок сплачених ОСОБА_1 сум відповідно до умов кредитно-заставного договору №NKVZAK13350052 від 31 березня 2008 року.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи - 37,00 (тридцять сім) грн.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування витрат, пов’язаних з явкою до суду – 746,86 (сімсот сорок шість) грн.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на користь держави судовий збір у розмірі 8,50 грн.
Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення рішення.
Суддя Є.А. Башмаков