ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа 2а-1241/10
28.09.2010 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:
Головуючого – судді Дурасової Ю.В.,
при секретарі – Крутій Ю.В.,
за участю позивача – ОСОБА_1,
представника відповідачів – Вовк Лариси Миколаївни,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до відповідачів: Головного Управління МВС України в Дніпропетровській області, Криворізького міського Головного Управління МВС України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій суб’єктів владних повноважень та стягнення грошових коштів, суд -
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом. Просить згідно позовної заяви від 08.09.2010 року визнати протиправними дії Головного Управління МВС України в Дніпропетровській області та Криворізького міського Головного Управління МВС України в Дніпропетровській області щодо призначення, нарахування та випрати при його звільненні грошової (вихідної) допомоги при звільнені зі служби за власним бажанням, грошової компенсації за не видані продовольчі пайки, грошової компенсації за не видане речове майно; стягнути солідарно з відповідачів грошову допомогу при звільнені зі служби за власним бажанням в сумі 2448 грн. 81 коп., грошову компенсацію за не видані продовольчі пайки в сумі 9236 грн., 35 коп., грошову компенсацію за невидане речове майно в сумі 7913 грн. 92 коп., компенсацію з урахуванням встановленого індексу інфляції від простроченої суми за час прострочення з 26.10.2005 року по 01.04.2010 року у сумі 17902 грн. 78 коп., компенсацію з урахуванням сплати 3% річних від простроченої суми за час прострочення з 26.10.2005 року по 26.10.2010 року у сумі 2939 грн. 86 коп., середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку в сумі 43701 грн. 84 коп., моральну шкоду в сумі 16999 грн. – всього на загальну суму 101142 грн. 56 коп.
В обґрунтування вимог зазначив, що згідно наказу ГУМВС України в Дніпропетровській області № 202-о/с від 24.10. 2005 року його звільнено з органів внутрішніх справ з посади дізнавача відділення дізнання Довгинцівського районного відділу Криворізького МУ УМВС України за п. 8.64 «ж» (за власним бажанням – при наявності поважних причин, що перешкоджають виконанню службових обов’язків) згідно з положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України. Його календарний строк проходження служби в органах внутрішніх справ склав 13 років та 24 дні. Однак з ним повного розрахунку не було проведено як це передбачено ст. 116 КЗпП: досі не виплатили грошову компенсацію при звільненні зі служби за власним бажанням, що передбачено ч.2 ст. 9 ЗУ «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб». Вважає, що невиплачена йому грошова допомога при звільненні зі служби за власним бажанням повинна скласти 753 грн. 48 коп. помножена на 13 повних календарних років служби та помножена на 25% (що передбачено ч.2 ст. 9 ЗУ «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб») = 2448 грн. 81 коп. Крім того, під час проходження служби він повинен був забезпечуватися продовольчим пайком за нормою №7 передбаченою Постановою КМУ від 12.03.1996 року. Згідно даної норми він мав би щодобово отримувати продукти, які він не отримував, оскільки пайок йому не видавався. Таким чином за період з 18.06.1997 року по 29.03.2002 року він не отримав продукти, які мав отримати. Передбачена компенсація за ненадані продовольчі пайки, яка станом на 25.10.2005 року складає 9236 грн. 35 коп. Крім того працівника міліції мають єдиний формений одяг, що видається безкоштовно. Під час проходження служби він за власну кошти купував формений одяг, але при звільненні за речове майно йому також не була нарахована компенсація, яка складає 7913 грн. 92 коп. Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. З урахуванням індексу інфляції сума заборгованості перед ним за період з 26.10.2005 року по 01.04.2010 року становить 17902 грн. 78 коп. Компенсація з урахуванням сплати 3% річних складає 2939 грн. 86 коп. Також згідно ст. 117 КЗпП України відповідач повинен виплатити середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, що дорівнює 43701 грн. 84 коп. Також з вини відповідача йому завдано маральної шкоди, яку він оцінює в розмірі 16999 грн., посилаючись на те, що він відчував шалене моральне потрясіння від того, що прослуживши стільки років він не отримав того, що йому належить.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд розглядати вимоги в редакції поданого адміністративного позову від 08.09.2010 року, суду пояснив, що вважає дії відповідачів неправомірними, посилаючись на норми законодавства. Просить позов задовольнити.
Представник відповідача – Вовк Л.М., в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, проти вимог заперечила, суду пояснила, що позивач звільнився з служби за власним бажанням згідно «Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ», згідно наказу від 24.10.2005 року, у день звільнення здійснено остаточний розрахунок. Грошова допомога при звільненні передбачена особам відповідно ЗУ «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ і деяких інших осіб». Позивач був на службі в МВС 13 років, що не дає йому право на пенсію та грошової компенсації передбаченої цим законом. Норми КЗпП не поширюються на співробітників міліції, оскільки вони не працюють а проходять службу. Грошова компенсація за продовольчі пайки не передбачена ЗУ «Про міліцію». В період з 1997 року по 2000 рік службовці отримували продпайки або компенсацію за них, однак у 2000 році згідно норм законодавства ця виплата була зупинена. Відповідачі – це бюджетні установи, якщо кошти не виділені бюджетом, то вони не можуть використовуватися, а якщо виділяються кошти, то вони можуть витрачатися тільки за цільовим призначенням. За час служби позивач не надав жодної скарги чи заяви про компенсацію витрат, звернувся до суду тільки в 2006 році, вважає, що позивач порушив строки звернення до суду, просить застосувати наслідки пропуску строку звернення до суду. Щодо маральної шкоди, то вона не передбачена в даному випадку законом. Просить в задоволенні позову відмовити.
Вислухавши пояснення позивача, представника відповідачів, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, суд вважає що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Встановленим в судовому засіданні обставинам справи відповідають правовідносини, що регулюються Конституцією України, Законом України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб», «Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ», ЗУ «Про міліцію», КАС України.
В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 звільнений з органів внутрішніх справ наказом УМВС України в Дніпропетровській області від 24.10.2005 року № 202 о/с п.64 “ж” (за власним бажанням) згідно “Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 114 від 29.07.1991 року, у день звільнення Довгинцівським РВ КМУ УМВС України в Дніпропетровській області проведено остаточний розрахунок.
Виплата грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу ОВС України здійснюється відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ і деяких інших осіб” від 09.04.1992 року № 2262 (із змінами) (надалі Закон) та Постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок обчислення вислуги років, призначення і виплати пенсій і грошової допомоги при звільненні особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби і військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ і членів їх сімей» від 17.07.1992 року № 393 (зі змінами). Згідно ч.2 ст.9 Закону військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, при звільненні зі служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України виплачується грошова допомога у розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. Відповідно до преамбули цього Закону до осіб, які мають право на пенсію за цим Законом віднесено осіб начальницького складу і рядового складу ОВС України, які відповідно до вимог ст. 12, 18 Закону набули права на пенсію. Враховуючи, що ОСОБА_1 (календарний строк проходження служби в органах внутрішніх справ склав 13 років та 24 дні) звільнений з ОВС без права на пенсію, оскільки підстави для призначення позивачу пенсії по лінії МВС України відповідно до вимог Закону відсутні, ОСОБА_1 не має права на отримання грошової допомоги при звільненні. Суд дійшов висновку, що вимоги ОСОБА_1 про виплату грошової допомоги при звільненні у розмірі 2443 гривні 81 копійка є необґрунтованими та безпідставними.
Розглядаючи вимогу позивача про стягнення грошової компенсації за продовольчий пайок у розмірі 9236 гривень 35 копійок, суд дійшов висновку, що вказана вимога не підлягає задоволенню на таких підставах. Законом України «Про міліцію» від 20.12.1990 року право на одержання особами рядового і начальницького складу продовольчих пайків або грошової компенсації замість них не передбачено. Продовольчий пайок видавався співробітникам міліції на підставі Постанови Кабінету Міністрів України № 316 від 12.03.1996 року. Законом України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» від 17.02.2000 року видача продовольчих пайків співробітникам ОВС України припинена. З квітня 2000 року продовольчий пайок співробітникам міліції не видається. Кошторисом витрат на утримання підрозділів органів внутрішніх справ компенсація за продовольчий пайок е передбачена. Фінансування на утримання підрозділів ОВС області надходить через органи Держказначейства за кодами економічної класифікації витрат бюджету з наступним контролем за його цільовим використанням. На код економічної класифікації 1133 «продукти харчування» грошові кошти не виділяються. Суд враховує, що в судовому засіданні представник відповідачів заявив, що з питання відшкодування грошової компенсації замість продовольчого пайка ОСОБА_1 пропустив строк звернення до суду передбачений законом, оскільки продовольчий пайок він не отримував з квітня 2000 року, а до суду з вимогою відшкодування грошової компенсації звернувся тільки у 2006 році.
Розглядаючи вимогу позивача ОСОБА_1 про відшкодування заборгованості за невидане речове майно у сумі 7913 гривень 92 копійки, суд також не знайшов підстав для задоволення даної вимоги. Стаття 16 Закону України «Про міліцію» передбачає, що працівники міліції мають єдине форменне обмундирування, зразок якого затверджується Кабінетом Міністрів України, виділяється безкоштовно. Пунктом 12 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.1991 року №114, передбачено що особи рядового і начальницького складу ОВС одержують грошове і речове забезпечення за нормами, встановленими законодавством. Згідно п.71 «Положення про проходження служби..» особам середнього, старшого й вищого начальницького складу ОВС, звільненим наказом начальника, що здійснює звільнення в запас або відставку, може надаватися право носіння встановленого форменого обмундирування. ОСОБА_1 звільнений із органів внутрішніх справ без права носіння форменого обмундирування. З квітня 2000 року, відповідно до Закону України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» від 17.02.2000 року, нарахування компенсації за речове майно в підрозділах МС України припинено. Кошторисом видатків з 2000 року виплата грошової компенсації за речове майно за рахунок бюджетних коштів не передбачена. Відповідно до вимог вказаних законів забороняється брати зобов’язання на здійснення видатків понад установлених кошторисом призначень. На час звільнення ОСОБА_1 згідно Постанови Кабінету Міністрів України № 1515 від 17.11.2001 року «Про форменний одяг осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ», виплата грошової компенсації замість форменного одягу не передбачена. Таким чином суд дійшов висновку, що ГУМВС України в Дніпропетровській області та КМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області діяли в межах чинного законодавства при звільненні ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ, заборгованості перед позивачем ОСОБА_1 не мають, тому нарахування індексації на суму неіснуючої заборгованості у розмірі 17902 гривень та нарахування 3% річних безпідставні у сумі 2939 гривень 86 копійок – безпідставні.
Ухвалюючи рішення суд вважає за необхідне роз’яснити, що діяльність органів внутрішніх справ регламентується Законом України «Про міліцію», Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом ОВС, Дисциплінарним статутом, і згідно роз’яснень Верховного суду України від 03.03.1998 року та Міністерства праці та соціальної політики України від 17.04.1998 року дія Кодексу законів про працю на осіб рядового і начальницького складу ОВС не поширюється, тому посилання ОСОБА_1 на норми Кзпп України щодо відшкодування останньому середнього заробітку за період затримки виплати грошової допомоги при звільненні безпредметні; вказані норми КЗпП розповсюджуються на затримку виплати заробітної плати, тоді як вихідна допомога не є заробітною платою.
Розглядаючи вимогу позивача про стягнення моральної шкоди, суд також не знайшов підстав для її задоволення. Ухвалюючи рішення суд вважає за необхідне роз’яснити, що вимоги про відшкодування моральної шкоди повинні бути передбачені законом. Законом України “Про міліцію”, Законом України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” відшкодування моральної шкоди не передбачено. Також суд бере до уваги, що позивач повинен обґрунтувати розмір моральної шкоди та вказати, якими доказами це підтверджується. Позивач ОСОБА_1 не надав суду доказів про завдання йому моральної шкоди на суму 16999 грн., а також не обґрунтував розмір шкоди.
Суд бере до уваги, що відшкодування грошової допомоги при звільненні, компенсації за продовольчі пайки, компенсації за речове майно, а також нарахування на ці суми не можуть бути стягнуті солідарно, оскільки ГУМВС України в Дніпропетровській області та КМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області різні державні установи, наділені різними функціями щодо вказаних виплат.
Виходячи з вищевикладеного суд дійшов висновку відмовити в задоволенні позовних вимог позивачу.
На підставі викладеного та керуючись Конституцією України, Законом України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб», «Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ», ЗУ «Про міліцію», КАС України, суд –
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до відповідачів: Головного Управління МВС України в Дніпропетровській області, Криворізького міського Головного Управління МВС України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій суб’єктів владних повноважень та стягнення грошових коштів - відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до набрання законної сили. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції Дніпропетровської області через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі застосування судом ч. 3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга продається протягом 10-ти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Ю.В.Дурасова