У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2010 року вересня місяця 30 дня колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого, судді Іващенко В.В.
Суддів Дяченко Л.О.,
Летягіної О.В.
При секретарі Іванові О.К.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом Національного Аграрного Університету в інтересах Південного філіалу «Кримського Агротехнологічного університету» до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про виселення
за апеляційною скаргою ОСОБА_5, ОСОБА_6, їх представника ОСОБА_7
на рішення Залізничного районного суду м. Сімферополя АР Крим від 22.06.2010 р.
в с т а н о в и л а :
у березні 2007 р. позивач звернувся з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про виселення з кімнати гуртожитку.
Позов мотивовано тим, що на балансі Південного філіалу «Кримського Агротехнологічного університету» знаходиться гуртожиток по АДРЕСА_1 проживають відповідачі ОСОБА_5 та ОСОБА_6 зі своїми дітьми, однак відповідачі самовільно зайняли ще й кімнату № 10 у вказаному гуртожитку. Відповідачам було запропоновано добровільно звільнити самовільно зайняту кімнату, однак до теперішнього часу кімната звільнена не була. У зв’язку з чим позивач був вимушений звернутися з даним позовом.
Рішенням Залізничного районного суду м. Сімферополя АР Крим від 22.06.2010 р. позов задоволено.
Ухвалене: виселити ОСОБА_5, ОСОБА_6 разом з дітьми з кімнати АДРЕСА_2 без надання іншого житлового приміщення. Вирішене питання про оплату судових витрат.
В апеляційній скарзі відповідачі та їх представник ставлять питання про скасування рішення суду з ухваленням нового про відмову у задоволені позову в повному обсязі. Зокрема вказують на те, що позовні вимоги від 12.03.2007 р. містять лише вимогу про виселення відповідачів ОСОБА_8 та ОСОБА_6, жодного посилання на те, що разом з ними повинні бути виселені їх неповнолітні діти немає. Суд вийшов за рамки заявлених позовних вимог. У судовому засіданні представником позивача лише усно було заявлено що разом з відповідачами повинні бути виселені і їх неповнолітні діти, що є порушенням ч.2 ст. 173 ЦПК України, в якій зазначено, якщо позивач змінює свої позовні вимоги, головуючий повинен запропонувати викласти ці зміни у письмовій формі, яка встановлена до позовної заяви. Зазначають, що вони 06.12.2006 р. зверталися з письмовою заявою про надання вказаної спірної кімнати № 10 гуртожитку до ректора Кримського агротехнологічного університету та перерахунку належної оплати, їх заява була задоволена ректором, та жодних вимог про звільнення цієї кімнати до них не було заявлено. Також апелянти просять звернути увагу на те, що ними здійснювалася плата за користування кімнатами № 9 та АДРЕСА_2, в яких зі згоди адміністрації гуртожитку вони зробили за власні кошти капітальний ремонт. Судом також не взято до уваги те, що сім’я відповідачів є багатодітною родиною та іншого житлового приміщення для проживання у них не має.
Заслухавши доповідача, дослідивши обставини справи і перевіривши їх доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не є обґрунтованою і не підлягає задоволенню з таких підстав.
Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив із того, що відповідачі: ОСОБА_5 та ОСОБА_6 зі своїми неповнолітніми дітьми: ОСОБА_6, ОСОБА_9 та ОСОБА_10, які проживають у кімнаті АДРЕСА_1 самовільно зайняли кімнату № 10 у гуртожитку, тому вони підлягають виселенню на підставі ч.3 ст. 116 ЖК України.
З такими висновками суду погоджується судова колегія, оскільки вони відповідають фактам і обставинам, що встановлені судом, ґрунтуються на правильному визначенню судом характеру та змісту виниклих правовідносин, правильному застосуванню норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги про те, що кімнату № 10 відповідачі зайняли з дозволу адміністрації університету не підтверджуються будь-якими доказами та не мають будь-якого правового значення, оскільки згідно зі ст. ст. 128, 129 ЖК України єдиною підставою для вселення на жилу площу у гуртожитку є спеціальний ордер, який видається на підставі спільного рішення адміністрації та профспілкового комітету підприємства, установи, організації.
Ані спільного рішення адміністрації та профспілкового комітету підприємства, установи, організації, ані спеціального ордеру на вселення у кімнату № 10 гуртожитку відповідачі не мають.
Судова колегія не приймає до уваги й довід апелянтів про порушення судом порядку розгляду справи, а саме те, що справа розглянута без участі органів опіки і піклування, оскільки вищезгаданий спір не відноситься згідно з вимогами ч.4 ст. 19 ЦПК України до спорів, участь органів опіки і піклування в яких є обов’язковою.
Посилання апелянта на порушення судом вимог ч.2 ст. 173 ЦПК України як на підставу скасування судового рішення також не відповідає вимогам процесуального закону.
Відповідно до ч.3 ст. 309 ЦПК України порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач дійсно доповнив позовні вимоги про виселення разом з відповідачами їх неповнолітніх дітей в усній формі, не оформивши їх у вигляді окремого процесуального документа, проте це порушення не є таким, що призвело до неправильного вирішення справи.
Враховуючи, що рішення суду ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, судова колегія, керуючись ч.1 ст. 308 ЦПК України, відхиляє апеляційну скаргу.
На підставі викладеного і керуючись статтями 303, 304, 308 ч.1, 314,315, 319, 325, 327 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах, -
у х в а л и л а :
апеляційну скаргу ОСОБА_5, ОСОБА_6, їх представника ОСОБА_7 відхилити.
Рішення Залізничного районного суду м. Сімферополя АР Крим від 22.06.2010 р. залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.
Судді :