Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
«20» вересня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого, судді: Ісаєва Г.А.
Суддів: Підлісної І.А.
Белинчук Т.Г.
При секретарі: Фінійкіній І.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про визнання права власності на частину житлового будинку та реальний розділ майна,
за зустрічним позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_5, треті особи ОСОБА_7, Еміарасанов Керим Ридван-огли, про розподіл майна подружжя,
за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Бахчисарайського районного суду АР Крим від 29 червня 2010 року, -
В с т а н о в и л а :
ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_6 про проведення реального розділу, з облаштуванням окремого входу домоволодіння АДРЕСА_1 відступив від рівності часток, визнавши за нею право власності на 2/3 частки спірного домоволодіння, а за відповідачем 1/3 часку, про виділення їй в натурі 2/3 частини земельної ділянки, а відповідачу 1/3 частину.
Свої вимоги мотивує тим, що вона перебувала з відповідачем у шлюбі з 1989 року по 30 березня 2004 року і за період перебування у шлюбі придбали домоволодіння АДРЕСА_1. Після розірвання шлюбу відповідач виїхав з будинку і проживав окремо, а в 2006 році повернувся і став проживати в спірному будинку. Просить суд відповідно до ч. 3 ст. 70 СК України відступити від рівності часток з урахуванням того, що з нею проживають неповнолітні діти, оскільки розмір аліментів, які несвоєчасно сплачує відповідач, недостатній для утримання дітей. Варіант розділу позивач визначає на підставі висновку експерта.
ОСОБА_6 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_5, треті особи ОСОБА_7, ОСОБА_8, про розділ спірного будинку, припинивши право власності на 48/100 часток будинку і виділити йому в натурі на 52/100 часток частину житлового будинку літер А - житлову кімнату № 1-3 площею 10 кв.м, кухню № 1-4 площею 11,7 кв.м, частину веранди літер «а»: частину коридора № 1-6 площею 1,9 кв.м, коридора № 1-5 площею 4,1 м, кладову 1-7 площею 5,2 кв.м, 1/2 частину подвалу літер «а» площею 10,4 кв.м, сарай літер «Б», сарай (гараж) літер «В», крильце, виділити йому в користування земельну ділянку площею 209 кв.м, виділити в загальне користування 58 кв.м. відповідно до висновку експерта.
Свої вимоги мотивує тим, що він перебував з відповідачем у шлюбі з 1989 року по 30 березня 2004 року і за період перебування у шлюбі придбали домоволодіння АДРЕСА_1. Спірне домоволодіння є загальною сумісною власністю у зв’язку із чим він просить провести його розділ між ним та відповідачкою.
Рішенням Бахчисарайського районного суду АР Крим від 29 червня 2010 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 та зустрічних позовних вимог ОСОБА_6 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_5 ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції, посилаючись на те, що рішення незаконне і необґрунтоване, ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і доводи скарги, оглянувши матеріали цивільної справи № 2-63\2009р., колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (порушення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Постановляючи рішення про відмову в позові, суд першої інстанції виходив з того, що договір купівлі-продажу спірного будинку від 30.08.2000 р. не має державної реєстрації, у зв’язку з чим прийшов до висновку, що право власності набувача до теперішнього часу фактично не виникло.
Однак погодитися з такими висновками не можна.
При цьому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно того, що у сторін виникло право спільної сумісної власності на будинок, де части кожного з подружжя є рівними. Також колегія суддів погоджується з висновками суду про те, що підстав для збільшення частки кого не будь з подружжя у зазначеному будинку не має.
Відповідно до положень статей 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
З матеріалів справи вбачається, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з травня 1989 року по 27 лютого 2007 року . У період шлюбу 30 серпня 2000 року було укладено договір купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1 відповідно до якого ОСОБА_9 продала , а ОСОБА_6 придбав вказаний будинок у цілому з надвірними спорудами. Договір купівлі-продажу від 30 серпня 2000 року нотаріально посвідчений приватним нотаріусом. Сторони мешкають у спірному будинку.
Висновок суду першої інстанції про те, що договір купівлі-продажу до цього часу не немає державної реєстрації, а тому у набувача не виникло фактично право власності, є помилковим, оскільки спірний будинок було придбано у період дії Цивільного Кодексу України в редакції 1963 року, який не мав положень про обов’язкову державну реєстрацію об’єктів нерухомості набувачем. Та відповідно до положень ЦК України 1963 року право власності виникало з моменту нотаріального посвідчення договору-купівлі-продажу.
Відповідно до ст. ст. 22, 28 КпШС, якій діяв на час укладення договору, та ст.. 60, ч.1 ст. 70 СК України, майно , набуте подружжям за час шлюбу належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. У разі поділу майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майн дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Колегія суддів в повної мірі погоджується з висновками суду першої інстанції, що підстав для збільшення частки подружжя у спільному майні не має. А тому за кожним з подружжя належить визнати право власності на 1\2 частку спірного будинку з надвірними будівлями, якій є спільною сумісною власністю подружжя.
Оскільки суду не надано доказів про можливість розподілу будинку, в межах розглядаємої справи, то в задоволені як первісного, так і зустрічного позову про розподіл будинку належить відмовити, та до цих висновків обґрунтовано прийшов і суд першої інстанції.
Ураховуючи, суд першої інстанції ухвалив рішення в частині відмови у первинному позові з порушенням норм матеріального права, колегія суддів, вважає за необхідне скасувати рішення суду в цій частин, та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_5, шляхом визнання за нею права власності на 1\2 частку спірного будинку з надвірними будівлями, припинивши право власності ОСОБА_6 на 1\2 частку зазначеного будинку з надвірними будівлями. В решті позову ОСОБА_5 належить відмовити.
Оскільки суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволені зустрічного позову ОСОБА_6, то рішення суду в цій частині належить залишити без змін.
Виходячи з наведеного та керуючись статтями 303, 307, 309, 314, 316, 325 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.
Рішення Бахчисарайського районного суду АР Крим від 29 червня 2010 року в частині відмови у задоволені позову ОСОБА_5 скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_5 задовольнити частково. Визнати за ОСОБА_5 право власності на 1\2 частку житлового будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 припинивши право власності ОСОБА_6 на 1\2 частку зазначеного житлового будинку з надвірними будівлями.
В решті позову ОСОБА_5 відмовити.
В решті це ж рішення залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.
Судді:
Ісаєв Г.А. Підлісна І.А. Белинчук Т.Г.