УХВАЛА

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

     22 вересня 2010  року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого, судді Кірюхіної М.А.

                                                       Суддів Адаменко О.Г.

Руснак А.П.

                                            при секретарі Бініашвілі Б.Ш.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за заявою ОСОБА_5 про встановлення факту родинних відносин, заінтересована особа - Друга сімферопольська державна нотаріальна контора, за апеляційною скаргою   ОСОБА_5  на ухвалу  Залізничного районного суду м.Сімферополя Автономної Республіки Крим від 8 червня 2010 року,

ВСТАНОВИЛА:

     22 лютого 2010 року ОСОБА_5 звернулась до суду із  заявою про встановлення факту родинних відносин.

Зацікавлені особи – Друга сімферопольська державна нотаріальна контора.

     Заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати - ОСОБА_6. Після її смерті відкрилась спадщина, на яку вона має право за законом. Проте отримати у нотаріуса свідоцтво про право на спадщину вона не може, оскільки  відсутні документи, що  підтверджують  зміну її матір’ю прізвища з ОСОБА_5 на ОСОБА_6. У зв’язку з цим для підтвердження родинних стосунків з померлою  вона вимушена звернутися до суду.

     Ухвалою Залізничного районного суду м.Сімферополя Автономної Республіки Крим від 8 червня 2010 року заяву ОСОБА_5 про встановлення факту родинних відносин залишено без розгляду.

     ОСОБА_5 подала апеляційну скаргу, в якій  просить ухвалу суду скасувати і ухвалити рішення про задоволення її заяви, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

     Заслухавши суддю-доповідача, пояснення заявника, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги,  колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому замовленню з наступних підстав.

Залишаючи заяву ОСОБА_5 про встановлення факту родинних відносин без розгляду на підставі ч.6 ст. 235 Цивільного процесуального кодексу України, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки встановлення факту родинних відносин потрібно ОСОБА_5 для отримання спадщини, існує спір про право, який має вирішуватись в порядку позовного провадження.

З таким висновком  суду першої інстанції не погоджується колегія суддів, оскільки він  зроблений без з’ясування обставин, що мають значення для справи.

Згідно з частиною 1 ст. 234 Цивільного процесуального кодексу України в порядку окремого провадження розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих  немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

ОСОБА_5 не маючи можливості підтвердити відповідними документами факт родинних стосунків зі своєю матір’ю ОСОБА_7 і зважаючи на те, що інших спадкоємців за законом першої черги після смерті матері немає і її право на спадщину ніким не оспорюється, звернулась до суду із заявою про встановлення факту родинних відносин в порядку окремого провадження, надавши при цьому необхідні докази.

Відповідно до ч.6  ст. 235 Цивільного процесуального кодексу України,  якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без  розгляду  і роз’яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Згідно з п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 «Про судову практику у справах про спадкування»с від 30 травня 2008 року  справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою  про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов’язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.

Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може завернутись в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім’єю, постійного  проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилась до 1 січня 2004 року тощо.

Суд  не перевірив  доводів заявника, що інших спадкоємців за законом, які б прийняли спадщину після смерті ОСОБА_7, немає, не витребував матеріали спадкової справи, не залучив  до участі у справі Сімферопольську міську раду як заінтересовану особу і не з’ясував чи оспорюється ким-небудь право ОСОБА_5 на спадщину.

За таких обставин висновок суду про наявність в даному випадку спору про право на спадщину є таким, що не  підтверджується ніякими доказами.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що ухвала суду відповідно до вимог пункту 1  ст. 311 ЦПК України підлягає скасуванню  з направленням справи  для продовження розгляду до суду першої інстанції.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 304, 307, пунктом 1 ст. 311, ст. ст.   313, 314, 315, 317  Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах

                                                                    УХВАЛИЛА:

     Апеляційну скаргу ОСОБА_5  задовольнити частково.

     Ухвалу  Залізничного районного суду м.Сімферополя Автономної Республіки Крим від 8 червня 2010 року скасувати з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

     Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку  безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів  з дня набрання нею законної сили.

     Судді: