У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
« 09 » вересня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого, судді: Павловської І.Г.
Суддів: Чистякової Т.І.
Белинчук Т.Г.
При секретарі: Фінійкіній І.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом за позовом ОСОБА_5 до Управління праці та соціального захисту населення Сакської районної державної адміністрації про визнання дій протиправними та стягнення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку,
за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на постанову Сакського міськрайсуду АР Крим від 14 квітня 2010 року, -
В с т а н о в и л а :
Постановою Сакського міськрайсуду від 14 квітня 2010 року в задоволені позову ОСОБА_5 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_5 ставить питання про скасування постанови суду і просить ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги, посилаючись на те, що постанова суду незаконна і необґрунтована, ухвалена з порушенням норм матеріального і процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і доводи скарги, колегія суддів вважає що апеляційна скарга є необґрунтованою і не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог статті 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Ухвалюючи постанову про відмову в позові, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка пропустила строк позовної давності, якій був передбачений статтею 99 КАС України в частині позовних вимог про стягнені допомоги на дитину за період з 25.09.2007 року і підстав для поновлення строку позовної давності не має.
Відмовляючи в частині стягнення допомоги на дитину за період 2008-2009 рік, суд першої інстанції виходив з того , що допомога нараховується та виплачується позивачу УТСЗН відповідно до діючого Законодавства та підстав для задоволення позову не має.
З даними висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають вимогам закону і підтверджені зібраними по справі доказами.
З матеріалів справи вбачається, що позивачка є матір’ю малолітньої дитини – ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1.
Малолітня дитина проживає разом з матір’ю та знаходиться на її утриманні.
Позивачки було призначено допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. З жовтня 2007 року по березень 2010 року позивачка отримувала допомогу у розмірі 130 гривень щомісячно (а.с.22)
У суді першої інстанції представник відповідача наполягав на застосуванні строку позовної давності.
Згідно із ст. 14 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку виплачується щомісяця з дня призначення допомоги по догляду за дитиною по день досягнення дитиною вказаного віку включно.
Відповідно до п. 18 Постанови Кабінету Міністрів України № 1757 від 27 грудня 2001 року «Про затвердження порядку призначення і виплати державної допомоги сім’ям з дітьми» допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку призначається з дня звернення за її призначенням, але не раніше ніж з дня, що настає після закінчення відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами для непрацюючих осіб та осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, а для працюючих осіб – з дня настання відпустки по догляду за дитиною по день її закінчення.
У відповідності із ст. 13 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за цим Законом має не застрахована в системі загальнообов’язкового державного соціального страхування особа (один з батьків дитини, усиновитель, опікун, баба, дід або інший родич), яка фактично здійснює догляд за дитиною.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку із тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» суб'єктами загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням є застраховані особи, якою є - найманий працівник, а у випадках, передбачених цим Законом, також інші особи (громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України), на користь яких здійснюється загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням.
Відповідно до ст. 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до пункту 5 Прикінцевих положень зазначеного закону визначено, що до стабілізації економічного становища в Україні розмір виплат, передбачених ст.ст. 41, 43, 46 цього закону, визначається Верховною Радою України щороку виходячи з рівня забезпечення прожиткового мінімуму одночасно з встановленням розміру страхових внесків з поступовим наближенням виплат до прожиткового мінімуму.
Законом України від 28 грудня 2007 року №107-VI «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»: статті 40-44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» виключені; у пункті 5 розділу IX "Прикінцеві положення" слова і цифри "розмір виплат, передбачених статтями 41, 43, 46" замінені словами і цифрами "розмір виплати, передбаченої статтею 46".
Вказані зміни, згідно з рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008 року № 10рп-2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України та втратили чинність з моменту прийняття рішення Конституційним судом України.
Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнанні неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Отже, починаючи з 22 травня 2008 року набула чинності, як стаття 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», так і пункт 5 Перехідних положень цього закону.
Відповідно до пункту 23 розділу 2 Закону України Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» до ст. 13 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» внесено зміни та виключено слова «не застрахована особа в системі загальнообов’язкового державного соціального страхування». Цей закон набрав чинності з 01 січня 2008 року. Зміни не конституційними не визнавались.
Отже, з цього часу право на державну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, відповідно до ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» набули, як застраховані особи, так і особи, які не застраховані в систему загальнообов’язкового державного соціального страхування.
Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» частина перша статті 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» викладена в наступній редакції: «Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менш 130 гривень» (підпункт 7 пункт 23 розділу II ).
Зазначені зміни не визнані неконституційними до даного часу.
Підпунктом 8 пункту 23 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» встановлено, що Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між: з 1 січня 2008 року – 50 відсоткам, з 1 січня 2009 року - 75 відсоткам, з 1 січня 2010 року – 100 відсоткам прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців.
Зазначені положенні є чинними, вони не конституційними не визнавались.
Згідно із статтею 46 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» та Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку із тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» призначається і здійснюється в розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.
Дані положення не були визнані неконституційними.
У відповідності із п. 22 Постанови Кабінету Міністрів України № 1757 від 27 грудня 2001 року «Про затвердження Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми» відповідно до статті 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку виплачується у розмірі, що дорівнює різниці між: з 1 січня 2008 р. - 50 відсотками, з 1 січня 2009 р. - 75 відсотками, з 1 січня 2010 р. - 100 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менш як 130 гривень.
Позивачка не заперечує, що їй була виплачена відповідачем допомога по догляду за дитиною у розмірі 130 гривень щомісячно.
Таким чином, допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за зазначений позивачкою період 2008-2009 роки виплачена відповідачем відповідно до положень чинного законодавства України, а тому суд обґрунтовано відмовив у задоволені позову. Оскільки підстав для поновлення строку позовної давності за період з 25 вересня 2007 року по 01 січня 2008 року не встановлено, суд обґрунтовано відмовив у даній частині позовних вимог, у зв’язку з пропуском строку позовної давності
Виходячи з наведеного та керуючись статтями 303, 304-1 307, 308, 316, Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.
Постанову Сакського міськрайсуду АР Крим від 14 квітня 2010 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення є остаточною і касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
Павловська І.Г Чистякова Т.І. Белинчук Т.Г.