УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 вересня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого, судді Руснак А.П.
Суддів Адаменко О.Г.
Кірюхіної М.А.
При секретарі Бініашвілі Б.Ш.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Санаторно-курортний комплекс «Зелений мис» до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про відшкодування майнової шкоди, за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Санаторно-курортний комплекс «Зелений мис» на рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 25 лютого 2010 року,
ВСТАНОВИЛА:
4 грудня 2009 року товариство з обмеженою відповідальністю «Санаторно-курортний комплекс «Зелений мис» (далі ТОВ «СКК «Зелений мис») звернулось до суду з позовом до відповідачів про відшкодування майнової шкоди в сумі 5923 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 30 травня 2009 року група людей у кількості більше ніж 100 осіб протиправно проникла на територію санаторію, зламавши огорожу, залізні стовпи, хвіртку і металеві сходи. Постановою Алупкінського ВВС від 24 червня 2009 року у порушені кримінальної справи за цим фактом за ст. 194, 356 Кримінального кодексу України відмовлено на підставі п. 2 ст.11 Кримінального кодексу України і п.2 ст. 6 Кримінально-процесуального кодексу України. Разом з тим при проведенні перевірки було встановлено, що в пошкодженні майна ТОВ СКК «Зелений мис» брали участь відповідачі. Їх було притягнуто до адміністративної відповідальності. Отже вони мають відшкодувати ТОВ СКК «Зелений мис» завдану майнову шкоду.
Рішенням Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 25 лютого 2010 року у задоволенні позову ТОВ СКК «Зелений мис» відмовлено.
ТОВ СКК «Зелений мис» в особі представника за довіреністю Майорової Г.В. подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неповне з’ясування судом обставин, які мають значення для справи; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення судом норм матеріального і процесуального права.
Зокрема, вказує на те, що при ухваленні рішення суд не надав належної оцінки представленим позивачем доказам, не врахував вимог ст. ст. 22, 386, 1166 Цивільного кодексу України згідно з якими власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової і моральної шкоди.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які з’явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні позову ТОВ СКК «Зелений мис» до відповідачів про відшкодування майнової шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надав доказів на підтвердження факту її заподіяння внаслідок протиправних дій відповідачів.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, оскільки він відповідає обставинам справи і вимогам закону.
Відповідно до частини 3 ст. 10 та частини 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 1 ст. 1166 ЦК України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до частини 2 ст. 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Отже, у справах про відшкодування матеріальної шкоди позивач має довести факт заподіяння цієї шкоди, її розмір, протиправність поведінки її заподіювача, а також причинний зв'язок між цією поведінкою та шкодою, а відповідач - відсутність своєї вини у завданні шкоди.
З матеріалів справи вбачається, що 30 травня 2009 року група невстановлених осіб пошкодила огородження території пляжної зони в м. Алупка, яка знаходиться на земельній ділянці, переданій у користування ТОВ СКК «Зелений мис».
Постановою дільничного інспектора Алупкінського ВВС від 24.06.2009 року у порушенні кримінальної справи за даним фактом відмовлено на підставі п. 2 ст. 11 КК України і п. 2 ст. 6 КПК України.
01.07.2009 року відносно ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 були складені протоколи про вчинення адміністративного правопорушення, яке полягало в участі у самовільному пошкодженні хвіртки, металевого огородження, які перешкоджали доступу до моря, без рішення суду і органу державної виконавчої служби.
Постановами адміністративної комісії при виконкомі Алупкінської міської ради від 29.07.2009 року ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 були притягнуті до адміністративної відповідальності у вигляді попередження за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 186 КУпАП, яке полягало у самовільній участі в знесенні хвіртки і огородження проходу до моря.
Постановами Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 13 жовтня 2009 року у справах за адміністративними позовами ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 зазначені вище постанови адміністративної комісії визнані незаконними і скасовані, а провадження у справах про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 закрито. Зі змісту постанов вбачається, що складу правопорушення, передбаченого ст. 186 КУпАП в діях ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 не встановлено. Зазначені постанови набрали законної сили.
Відповідно до вимог частини 4 ст. 61 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов’язкова для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, з питань чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. У зв’язку з цим адміністративні протоколи, складені на відповідачів, не можуть вважатися допустимими доказами вчинення ними дій, які завдали шкоду позивачу.
Будь-яких інших належних і допустимих доказів вчинення відповідачами дій, наслідком яких стало заподіяння майнової шкоди, позивач не надав.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що суд обґрунтовано відмовив у задоволенні позову ТОВ СКК «Зелений мис», і відповідно до вимог частини 1 ст. 308 ЦПК України відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без змін, як таке, що ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Санаторно-курортний комплекс «Зелений мис» відхилити.
Рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 25 лютого 2010 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Судді: