КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 11/72 Головуючий у 1-й інстанції: Келеберда В.І.
Суддя-доповідач: Коротких А. Ю.
У Х В А Л А
Іменем України
"16" вересня 2010 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого –судді Коротких А.Ю.,
суддів Зайця В.С.,
Федорової Г.Г.,
при секретарі Вечер А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу приватної агрофірми «Колос»на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 травня 2009 року у справі за адміністративним позовом приватної агрофірми «Колос»до Кабінету Міністрів України, третя особа –Міністерство аграрної політики України про визнання постанови незаконною в частині, -
В С Т А Н О В И В :
У березні 2008 року позивач звернувся до суду з зазначеним позовом, в якому (з врахуванням уточнення позовних вимог) просив визнати нечинним п. 2 постанови Кабінету Міністрів України № 171 від 20 лютого 2006 року «Про заходи щодо державного регулювання виробництва і реалізації цукру та цукрових буряків»в частині затвердження мінімальної ціни на цукор квоти «А»в сумі 2,85 грн./кг з ПДВ.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 травня 2009 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду –без змін з таких підстав.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд першої інстанції всебічно, повно та об’єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, яким та наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову.
Колегією суддів встановлено, що постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2006 року № 171 «Про заходи щодо державного регулювання виробництва цукру та цукрових буряків»установлено на період з 1 вересня 2006 року до 1 вересня 2007 року граничний розмір квоти поставки цукру на внутрішній ринок (квота «А») в обсязі 1840 тис. тонн, за межі України за міжнародними договорами та поповнення в разі необхідності квоти «А»(квота «В») в обсязі 185 тис. тонн. Пунктом 2 вказаної постанови затверджено мінімальні ціни на цукрові буряки, які поставлятимуться з 1 вересня 2006 року до 1 вересня 2007 року для виробництва цукру в межах квот «А»і «В», та на цукор квоти «А»на зазначений період з урахуванням базисної цукристості згідно з додатком.
У вказаному додатку визначено мінімальну ціну за 1 тонну цукру 2375 гривень (без урахування податку на додану вартість), та відповідно ціна з урахуванням ПДВ становитиме 2850 грн., що відповідно і є предметом оскарження за поданим адміністративним позовом.
Спірна постанова прийнята Кабінетом Міністрів України відповідно до статей 2 і 6 Закону України «Про державне регулювання виробництва і реалізації цукру».
Згідно зі ст. 2 Закону України «Про державне регулювання виробництва і реалізації цукру», обсяги виробництва цукру, що поставляється на внутрішній ринок України, обмежується квотою "А". Граничні розміри квоти "А" визначаються щорічно Кабінетом Міністрів України. Обсяги виробництва цукру в межах квоти "А" розподіляються між цукровими заводами органом, уповноваженим Кабінетом Міністрів України, на конкурсних умовах. Розподіл обсягів виробництва цукру в межах квоти "А" здійснюється не пізніше 1 січня поточного року. Порядок та умови розподілу обсягів виробництва цукру в межах квоти "А" визначаються Кабінетом Міністрів України. Обсяги вирощування цукрових буряків для виробництва цукру в межах квоти "А" визначаються щорічно Кабінетом Міністрів України або уповноваженим ним органом і розподіляються обласними та районними органами виконавчої влади на конкурсних умовах.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про державне регулювання виробництва і реалізації цукру», мінімальна ціна на цукрові буряки, які поставляються для виробництва цукру квоти "А", і мінімальна ціна на цукор квоти "А" визначаються щорічно Кабінетом Міністрів України за пропозиціями Міністерства агропромислового комплексу України з урахуванням базисної цукристості. Мінімальна ціна на цукрові буряки, які поставляються для виробництва цукру квоти "А", і мінімальна ціна на цукор квоти "А" встановлюються щорічно до 1 січня поточного року із застосуванням щомісячних індексів інфляції. Мінімальні ціни на цукор і цукрові буряки встановлюються на рівні, що забезпечує прибутковість виробництва відповідних видів продукції. У разі зміни кон'юнктури ринку цукру протягом маркетингового року Кабінет Міністрів України може вносити зміни щодо рівня мінімальних цін за пропозицією Міністерства аграрної політики України.
Статтею 4 Закону України «Про ціни та ціноутворення»(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що Кабінет Міністрів України визначає перелік продукції, товарів і послуг, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи на які затверджуються відповідними органами державного управління, крім сфери телекомунікацій; визначає повноваження органів державного управління в галузі встановлення і застосування цін (тарифів), а також по контролю за цінами (тарифами).
Статтями 7, 8 Закону України «Про ціни та ціноутворення»встановлено, що вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів. Державне регулювання цін і тарифів здійснюється шляхом встановлення: державних фіксованих цін (тарифів); граничних рівнів цін (тарифів) або граничних відхилень від державних фіксованих цін і тарифів.
Разом з тим, відповідно до ст. 3 Закону України «Про державну підтримку сільського господарства України», цукор є одним з об'єктів державного цінового регулювання, яке полягає у здійсненні аграрним фондом державних інтервенцій в обсягах, що дозволяють встановити ціну рівноваги (фіксінг) на рівні не нижчому за мінімальну закупівельну ціну та не вищому за максимальну закупівельну ціну.
Приписами пп. 14.1.1. п. 14.1. ст. 14 Закону України «Про державну підтримку сільського господарства України»встановлено, що з метою запобігання створенню штучного дефіциту аграрної продукції в агроспоживаючих регіонах та спекулятивного збільшення цін на продукти першої необхідності на їх території забороняється введення будь-яких адміністративних, кількісних або якісних обмежень при переміщенні аграрної продукції та продуктів її переробки по всій території України.
Згідно з пп. «г»пп. 14.1.1. п. 14.1. ст. 14 Закону України «Про державну підтримку сільського господарства України», вважаються недійсними і не підлягають виконанню рішення Кабінету Міністрів України, інших центральних органів державної виконавчої влади, органів місцевого самоврядування або їх виконавчих органів (державних адміністрацій) щодо запровадження будь-яких видів адміністративного регулювання цін на сільськогосподарську продукцію (у тому числі в окремих регіонах України), не пов'язаних з виконанням норм цього Закону.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що питання щодо застосування у відношенні до позивача положень спірної постанови Кабінету Міністрів України має вирішуватись саме у спорі щодо нечинності (недійсності) прийнятого рішення про застосування штрафних санкцій (від 19.06.2007 року на суму 2054926,36 грн.), або ж в межах справи за вимогами інспекції про стягнення таких санкцій при встановленні обставин реалізації позивачем цукру за цінами на рівні не нижчому за мінімальну закупівельну ціну та не вищому за максимальну закупівельну ціну в кожному конкретному випадку де виявлено порушення позивачем вимог Постанови Кабінету Міністрів № 171 від 20.02.2006 року.
Суд першої інстанції також дійшов обґрунтованого висновку про пропущення позивачем строку на звернення з адміністративним позовом, встановленого ст. 99 КАС України, що є підставою для відмови у задоволенні позову.
За правилами частини третьої статті 100 КАС України позовні заяви повинні прийматися до розгляду адміністративним судом незалежно від закінчення строку звернення до адміністративного суду. Припис частини другої цієї статті щодо розгляду і вирішення справи у разі визнання судом причини пропуску строку звернення до суду поважною стосується саме прийняття судом постанови за результатами розгляду справи, тобто відповідно до встановлених обставин та норм матеріального права. У разі ж відсутності підстав для визнання поважною причини пропуску строку звернення до суду та встановлення факту порушення права суд відмовляє в його захисті саме з підстав пропуску строку.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення позову, погоджується з рішенням суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог та доходить висновку про необхідність залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції –без змін.
Доводи апелянта спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд –
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу приватної агрофірми «Колос»–залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 травня 2009 року –залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Коротких А.Ю.
Судді: Заяць В.С.
Федорова Г.Г.