КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2а-7805/09/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Вовк П.В.
Суддя-доповідач: Коротких А. Ю.
ПОСТАНОВА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"16" вересня 2010 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого –судді Коротких А.Ю.,
суддів Зайця В.С.,
Федорової Г.Г.,
при секретарі Вечер А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу представника Київського міського центру зайнятості на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 жовтня 2009 року у справі за адміністративним позовом Київського міського центру зайнятості до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення неправомірно отриманих коштів, -
В С Т А Н О В И В :
У липні 2009 року позивач звернувся до суду з зазначеним позовом про стягнення з відповідача коштів у сумі 8615,72 грн. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач перебуваючи на обліку у центрі зайнятості отримав статус безробітного, у зв'язку з чим йому було призначено виплату допомоги по безробіттю. Однак відповідач протягом періоду перебування на обліку та отримуючи матеріальне забезпечення на випадок безробіття був зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа, що є підставою для стягнення з нього незаконно отриманого матеріального забезпечення.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 жовтня 2009 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, представник позивача подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, що з’явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду –скасуванню з ухваленням нового рішення у справі з таких підстав.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 198, пункту 4 частини 1 статті 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Колегією суддів встановлено, що відповідно до статті 2 Закону України «Про зайнятість населення», згідно з наказом Дарницького районного центру зайнятості № 11866/232 від 28.11.2008 року, відповідачу надано статус безробітного та призначено допомогу по безробіттю.
За наслідками розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», складено акт № 20 від 28.05.2009 року про виявлення факту реєстрації відповідача суб’єктом підприємницької діяльності.
Відповідно до наказу Дарницького районного центру зайнятості № 6355/99 від 28.05.2009 року, згідно з пунктом 1 статті 31 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», відповідачу було припинено виплату допомоги по безробіттю через її призначення на підставі документів, що містять неправдиві відомості.
Як вбачається з свідоцтва про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи, відповідач 01.03.2001 року був зареєстрований суб'єктом підприємницької діяльності у Дарницькій районній у місті Києві державній адміністрації. При цьому, 21.07.2009 року реєстрацію відповідача було припинено на підставі ч. 2 «Прикінцеві положення»Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», який набрав чинності з 01.01.2004, у відповідності до приписів якої у разі внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, державний реєстратор протягом 2004 - 2005 років при надходженні від юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців реєстраційної картки повинен провести відповідні реєстраційні дії.
Суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог у зв’язку з тим, що відповідач у зазначений період через відсутність роботи не мав заробітку або інших передбачених законодавством доходів, самостійно не забезпечував себе роботою, тобто не відносився до зайнятого населення.
Однак, з таким висновком суду першої інстанції не можна погодитись.
Відповідно до підпункту «б»пункту 3 статті 1 Закону України «Про зайнятість населення», в Україні до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві, а також члени особистих селянських господарств, діяльність яких здійснюється відповідно до Закону України «Про особисте селянське господарство».
Згідно з частиною 3 статті 46 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.
Порядок державної реєстрації припинення підприємницької діяльності за судовим рішенням, що не пов'язано з банкрутством фізичної особи - підприємця, здійснюється за процедурами, встановленими частинами дев'ятою - вісімнадцятою статті 47 цього Закону, а саме, для проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем, фізична особа - підприємець або уповноважена нею особа подає державному реєстратору встановлений перелік документів, в тому числі довідки відповідних органів фондів соціального страхування про відсутність заборгованості або про те, що вона не перебувала на обліку.
Як вбачається з матеріалів справи, проведення державної реєстрації припинення відповідачем підприємницької діяльності здійснено 21.07.2009 року.
Таким чином, підстави для надання відповідачу статусу безробітного, відповідно до статті 2 Закону України «Про зайнятість населення», на момент звернення з відповідною заявою до позивача були відсутні, у зв’язку з чим, колегія суддів вважає обґрунтованими позовні вимоги.
Суд першої інстанції не надав належної оцінки фактичним обставинам справи та нормам матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, прийшов до хибного висновку щодо необґрунтованості заявлених позивачем вимог, у зв’язку з чим невірно вирішив спір.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не погоджується з рішенням суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог та доходить висновку про необхідність скасування постанови суду першої інстанції з ухваленням нового рішення у справі про задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд –
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу представника Київського міського центру зайнятості –задовольнити.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 жовтня 2009 року –скасувати.
Адміністративний позов –задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь Київського міського центру зайнятості 8615,72 грн.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Повний текст постанови виготовлений 21 вересня 2010 року.
Головуючий суддя Коротких А.Ю.
Судді: Заяць В.С.
Федорова Г.Г.