ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

15 вересня 2010 р.                                                                                    № 8/93

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:

суддів: Коваленка В.М.,

Катеринчук Л.Й.,

Продаєвич Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційні скарги 1. Публічного акціонерного товариства "Перший Український міжнародний банк",

м. Донецьк

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Софі", м. Львів

на постанову

 та постанову господарського суду Львівської області від 06.10.2009

Львівського апеляційного господарського суду від 17.02.2010

у справі № 8/93

за заявою

 про

ліквідатор Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м. Стрий,

Львівська обл.

банкрутство

Бойко Т.Д.

за участю представника

від ПАТ "ПУМБ": Перунов В.В. за дов. від 27.05.2010

ВСТАНОВИВ:

  Постановою господарського суду Львівської області від 06.10.2009 (суддя: Гутьєва В.В.) фізичну особу-підприємця ОСОБА_4 (надалі –ФОП ОСОБА_4) визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Бойко Т.Д. тощо.

За апеляційною скаргою Акціонерного комерційного інноваційного банку "УкрСиббанк" (надалі –АКІБ "УкрСиббанк") вказана постанова переглянута в апеляційному порядку та постановою Львівського апеляційного господарського суду від 17.02.2010 (судді: Михалюк О.В. –головуючий, Новосад Д.Ф., Мельник Г.І.) залишена без змін.

Доповідач: Продаєвич Л.В.

Не погоджуючись із прийнятими у справі постановами, до Вищого господарського суду України з касаційними скаргами про їх скасування та припинення провадження у справі звернулися Публічне акціонерне товариство "Перший Український міжнародний банк" (надалі –ПАТ "ПУМБ") та  Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Софі" (надалі –ТОВ "ТД "Софі").

ПАТ "ПУМБ" посилається на порушення судами попередніх інстанцій приписів Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", не встановлення  при порушенні справи про банкрутство наявності належних доказів у підтвердження того, що вартості усього майна боржника недостатньо для задоволення вимог кредиторів, та дійсних обставин справи стосовно правової природи грошових зобов'язань та правовідносин між кредиторами і боржником, не з'ясування в повному обсязі на підставі інших, крім заяви боржника, належних доказах майнового стану боржника.

ТОВ "ТД "Софі" у своїй касаційній скарзі посилається на порушення судами частини 3 статті 6, частини 2 статті 47, статті 48 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", статті 53 Цивільного кодексу України та вважає, що суд передчасно порушив справу про банкрутство фізичної особи –підприємця.

Відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

Розпорядженням заступника Голови Вищого господарського суду України від 01.09.2010 № 02.01-35/255 змінено склад колегії суддів та призначено колегію суддів у складі: Коваленка В.М. –головуючого, суддів Катеринчук Л.Й. та Продаєвич Л.В.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, взявши до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційних скарг, дійшла до висновку про наявність   підстав для скасування оскаржуваних судових актів з огляду на таке.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 10.08.2009 за заявою ФОП ОСОБА_4, поданою в порядку статті 47 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", було порушено провадження у справі про банкрутство цієї особи.

Господарським судом встановлено, що заява боржника обґрунтована наявністю у нього зобов'язань перед кредиторами: ПАТ "ПУМБ" у сумі 6051488,39 грн., АКІБ "УкрСиббанк" –575162,97 грн., Фондом соцстраху на випадок безробіття –196,72 грн., Фондом соцстраху від нещасних випадків на виробництві –53,96 грн., Пенсійним фондом –43065,60 грн., ДПІ у Стрийському районі Львівської області –96985,00 грн., працівниками –9784,17 грн., та неможливістю здійснити розрахунки у зв'язку з недостатністю майнових активів, сума яких становить 1199447,11 грн.

Врахувавши зазначені обставини, суд першої інстанції визнав ФОП ОСОБА_4 банкрутом.

Указаний висновок суду підтриманий судом апеляційної інстанції, який в оскаржуваній постанові, зокрема, встановив, що заборгованість боржника перед АКІБ "УкрСиббанк" виникла за кредитною угодою, укладеною з ОСОБА_4 як з фізичною особою для особистих потреб, а заборгованість перед ПАТ "ПУМБ" –на підставі кредитного договору від 24.10.2007 №5701427, який надавався на рефінансування заборгованості позичальника за кредитним договором, укладеним з ЗАТ "ОТП Банк" і ФОП ОСОБА_4, з посиланням на інші кредитні угоди.

Проте, погодитися з висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для порушення справи про банкрутство ФОП               ОСОБА_4 колегія суддів Вищого господарського суду України не може з огляду на наступне.

Норми статті 53 Цивільного кодексу України визначають, що фізична особа, яка неспроможна задовольнити вимоги кредиторів, пов'язані із здійсненням нею підприємницької діяльності, може бути визнана банкрутом у порядку, встановленому законом.

За приписами статті 209 Господарського кодексу України суб'єктом банкрутства може бути лише суб'єкт підприємницької діяльності, який у  разі нездатності після настання встановленого строку виконати свої грошові зобов'язання перед  кредиторами може бути оголошений за рішенням суду банкрутом.

Згідно з положеннями статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" боржником є суб'єкт підприємницької діяльності, неспроможний виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами, у тому числі зобов'язання щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів), протягом трьох місяців після настання встановленого строку їх сплати.

При цьому, з урахуванням положень частини 3 статті 6 цього Закону, якими передбачені підстави порушення справи про банкрутство, однією із умов порушення та здійснення провадження у справі є наявність у такого боржника, саме як у суб'єкта підприємницької діяльності, в обов'язковому порядку незадоволених протягом визначеного в цьому Законі строку грошових зобов'язань перед кредиторами, тобто вимоги кредиторів, що покладаються в основу кредиторських вимог у заяві про порушення справи про банкрутство боржника –фізичної особи-підприємця, мають бути пов'язані із здійсненням такою особою підприємницької діяльності.

Частиною 1 статті 47 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлено, що правила, передбачені цією статтею, застосовуються до відносин, пов'язаних з визнанням громадянина - суб'єкта підприємницької діяльності банкрутом.

Необхідними передумовами для звернення із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника відповідно до вказаної статті Закону є наявність у нього заборгованості перед кредиторами, яка ґрунтується на веденні ним підприємницької діяльності.

Даної правової позиції дотримується Верховний Суд України у постанові від 20.11.2007 у справі №6/33.

З'ясування питання про недостатність вартості майна боржника для задоволення вимог кредиторів, а також звернення із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника в порядку статей 47-49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" можливе тільки після оцінки у встановленому законодавством порядку, у т.ч. з урахуванням вимог Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", вартості наявного майна боржника у повному обсязі.

Отже, справа за правилами статей 47-49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" порушується за умов наявності у боржника заборгованості перед кредиторами, яка ґрунтується на веденні ним підприємницької діяльності, неспроможності виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами протягом трьох місяців після настання встановленого строку їх сплати та наявності факту перевищення пасиву над активом боржника.

Вищевказані докази повинні бути надані заявником господарському суду на момент порушення справи про банкрутство у порядку зазначених статей Закону, можливість витребування господарським судом указаних документів після порушення провадження у справі про банкрутство, на відміну від позовного провадження, спеціальним Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не передбачена.

Колегія суддів вважає помилковим твердження апеляційного господарського суду про те, що заборгованість за кредитним договором від 24.10.2007 №5701427, укладеним між гром. ОСОБА_4 та ПАТ "ПУМБ", пов'язана з веденням боржником підприємницької діяльності, оскільки суд, не зважаючи на визначене цільове призначення кредиту: на рефінансування заборгованості позичальника за іншою кредитною угодою та для використання на розсуд позичальника, почав з'ясовувати умови інших кредитних договорів, укладених іншими банками з ОСОБА_4 як з громадянином, так і з підприємцем.

Стосовно інших, указаних у заяві кредиторів, колегія суддів зазначає, що сумарна сума заборгованості ФОП ОСОБА_4 перед ними не підтверджує факту недостатності майна боржника для покриття цих зобов'язань.

Враховуючи викладене, господарський суд передчасно, без належного встановлення доказів у підтвердження підстав для порушення справи про банкрутство, а також без з'ясування наявності чи відсутності на момент порушення справи належних доказів того, що вартості майна боржника недостатньо для задоволення вимог кредиторів, дійшов до висновку про  визнання боржника банкрутом за спрощеною процедурою, яка передбачена статтями 47-49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

З урахуванням відсутності правових підстав для визнання боржника  банкрутом у порядку вказаних статей Закону судові акти підлягають скасуванню з припиненням провадження у справі згідно з  пунктом 1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якого у разі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України, господарський суд припиняє провадження у справі.

За приписами статті 1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, скасувати рішення першої інстанції, постанову апеляційної інстанції повністю або частково і припинити провадження у справі чи залишити позов без розгляду повністю або частково.

Стосовно касаційної скарги ТОВ "ТД "Софі" колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає наступне.

Як вбачається із касаційної скарги, ТОВ "ТД "Софі" оскаржує судові акти у порядку статті 107 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає осіб, що мають право касаційного оскарження.

Правом оскарження судових рішень згідно зі статтею 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" наділені: сторони –кредитор (представник комітету кредиторів) і боржник (банкрут); інші учасники провадження у справі про банкрутство –арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство, Фонд державного майна України, державний орган з питань банкрутства, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа акціонерів або учасників товариств з обмеженою чи додатковою відповідальністю, права яких порушено таким рішенням.

Частина 1 статті 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлює порядок пред'явлення кредиторами своїх вимог до боржника та, зокрема, зобов'язує кредиторів подати письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

У силу особливостей процедури банкрутства коло осіб, які мають право оскаржити судові рішення у справі про банкрутство, звужено до учасників такої справи з метою попередження необґрунтованого втручання інших осіб, які не є учасниками справи, у хід процедури банкрутства.

Відповідно до статті 48 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" якщо у встановлений частиною другою цієї статті строк громадянин-підприємець не подав доказів задоволення вимог кредиторів і в зазначений строк не укладено мирової угоди, господарський суд визнає громадянина-підприємця банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру; копію постанови про визнання громадянина-підприємця банкрутом і інформацію про відкриття ліквідаційної процедури господарський суд направляє всім відомим кредиторам із зазначенням строку пред'явлення кредиторами вимог, який не може перевищувати два місяці.

Як свідчать матеріали справи, у газеті "Урядовий кур'єр" від 15.10.2009 №190 надруковано оголошення про визнання боржника банкрутом, в якому зазначено, що заяви кредиторів приймаються протягом двох місяців з дня прийняття постанови про визнання боржника банкрутом.

З дня публікації відповідного оголошення в офіційних друкованих органах зазначені в ньому відомості набувають загальновідомого значення.

Отже, відповідно до приписів указаних норм набуття статусу кредитора (сторони у справі про банкрутство) виникає після визнання боржника банкрутом та прийняття відповідної постанови, у разі звернення цього кредитора до господарського суду із заявою з грошовими вимогами до боржника.

Матеріали справи не містять доказів щодо звернення ТОВ "ТД "Софі" у встановлені законом порядку та строки до господарського суду із заявою з грошовими вимогами до боржника.

Враховуючи викладені обставини та виходячи із аналізу норм законодавства щодо порядку визначення та визнання кредитором у справі про банкрутство, передбаченого статтями 1, 14, 47-49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ТОВ "ТД "Софі" не набуло статусу кредитора боржника чи іншого учасника провадження у справі про банкрутство.

Оскільки касаційне провадження у справі було порушене за касаційною скаргою особи, яка, як встановлено судом касаційної інстанції,  не має права на оскарження постанов господарських судів у даній справі, касаційне провадження не може бути здійснене і підлягає припиненню в порядку статей 80, 107 Господарського процесуального кодексу України як помилково порушене.

Указане відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній, зокрема, у постанові від 02.03.2010 у справі № 5/131-09.

 Керуючись ст. ст. 80, 1115, 1117, 1119-11111   Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

  ПОСТАНОВИВ:

  Касаційну скаргу  Публічного акціонерного товариства "Перший Український міжнародний банк" –задовольнити.

Припинити касаційне провадження за касаційною скаргою  Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Софі".

Постанову господарського суду Львівської області від 06.10.2009 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 17.02.2010 у справі №8/93 –скасувати.

Провадження у справі №8/93 –припинити.

  Головуючий:                                                                                   В.Коваленко

 Судді:                                                                                         Л. Катеринчук

Л. Продаєвич

  Повний текст постанови

складено 20.09.2010 року.