П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Справа № 2а-294/10

                                                                                                                                 2010 р.

08 вересня 2010 року           ТУЛЬЧИНСЬКИЙ  РАЙОННИЙ  СУД  Вінницької  області

                                                    в складі :    головуючого судді            Рибчинського В.П.

                                                    при секретарі                                         Грабовській Н.В.                                                                                       за участю адвоката                                ОСОБА_1

    розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тульчині адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Головного Управління Пенсійного Фонду України у Вінницькій області, Державного казначейства України про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни,

В С Т А Н О В И В:

Позивач  звернувся в суд з даним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що він 1942 року народження і відповідно до ст. 1 Закону України № 2195-ІV від 18 листопада 2004 року «Про соціальний захист дітей війни» є дитиною війни. Ст. 6 вищевказаного закону передбачено, що дітям війни пенсії, або довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком і яка йому не виплачувалась.

Про своє порушене право він дізнався у січні 2010 року з газети «Експрес».

Відповідно до п.12 ст.71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» було зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на 2007 рік.

Проте Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року положення п.12 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» з урахуванням положень ст.111 цього Закону визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).

Відповідно до п.41 розділу ІІ «Про державний бюджет на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено зміни до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» і дітям війни до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни – 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Положення п.41 розділу ІІ «Про державний бюджет на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України» були визнані такими, що не відповідають Конституції України, згідно з Рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 року.

Відповідно до ч.2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти, або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

 Таким чином, з моменту ухвалення зазначених вище рішень Конституційним Судом України відмова Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області у перерахунку та виплаті підвищення до пенсії є протиправною.

В зв’язку з цим просить суд поновити пропущений процесуальний строк для звернення до суду та зобов’язати головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області нарахувати та виплатити йому щомісячну доплату до пенсії за віком відповідно до ст. 6  Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в сумі 4185 гривень.

Позивач в судове  засідання не з’явився згідно поданої заяви, в якій вказав, що позов підтримує, просив справу розглянути у його відсутність.

Представник відповідача Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області позов не визнав, посилаючись на те, що позивач являється дитиною війни і про своє порушене право не міг дізнатись лише у 2010 році, оскільки ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» набрав чинності 01.01.2006 року і на підставі цього закону позивачу нараховувалась щомісячна соціальна державна допомога. У відповідності до ст. 99 ч. 2 КАСУ для звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. У відповідності до ч. 1 ст. 100 КАСУ пропущення строку звернення до суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Просив відмовити в задоволенні позову. Також представником подано суду письмове заперечення (а.с.15-18).

Представник відповідача Державного казначейства України в судове засідання не з’явився, хоча належним чином був повідомлений про день та час розгляду справи.

Суд, заслухавши представника відповідача Головного управління ПФУ у Вінницькій області, дослідивши матеріали справи вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

  Відповідно до ч.1 ст. 46 Конституції України громадяни України мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які набули правового статусу дітей війни, основи їх соціального захисту та гарантії їх соціальної захищеності шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки визначені та закріплені в Законі України «Про соціальний захист дітей війни».

Зокрема ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.

Наявність у позивача права на  призначення йому підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком є визначальною для вирішення даного спору, крім того, це право гарантується Конституцією України  (ст.46).

Судом встановлено, що позивач є громадянином України, якому до 02.09.1945 р. було менше 18 років, тобто відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» він є дитиною війни. Зазначені обставини визнані відповідачем.

З огляду на наведене, позивач має право на отримання державної соціальної допомоги - підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до п.12 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» з метою приведення окремих норм законів у відповідність з цим Законом було зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на 2007 рік.

Проте Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 р. положення п.12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» з урахуванням ст.111 цього Закону визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційними).

Відповідно до п.41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено зміни до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» ) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни – 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Положення п.41 розділу ІІ  Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України» були визнані такими, що не відповідають Конституції України, згідно з Рішенням Конституційного суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином, з моменту ухвалення зазначених вище рішень Конституційним Судом України відмова Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області у перерахунку та виплаті підвищення до пенсії є протиправною.

Тому, в період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по грудень 2009 року включно відповідач був зобов’язаний нарахувати та сплачувати підвищення до пенсії в розмірі, встановленому ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», в редакції Закону, яка діяла до 01.01.2006 року. Оскільки суд не вправі проводити перерахунок пенсії, тому позовні вимоги необхідно задовольнити частково, а саме зобов’язати Головне Управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області нарахувати та виплатити позивачу щомісячну доплату до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2009 року включно з урахуванням фактично отриманих сум.

Враховуючи, що Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області не забезпечене відповідними видатками з Державного бюджету України для виплати позивачу присуджених коштів, то суд вважає, що Державне казначейство України зобов’язане виділити і перерахувати  Головному управлінню пенсійного Фонду України у Вінницькій області необхідні кошти для виплати позивачу нарахованої доплати до пенсії як дитині війни за вказаний період.

Беручи до уваги, що позивач про своє порушене право дізнався у січні 2010 року, суд приходить до висновку, що строк звернення до суду слід поновити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 102,  159, 160 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України , ст. ст. 46, 152 Конституції України, ст. 1, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», суд, –

В И Р І Ш И В :  

Позов задовольнити частково.

Поновити пропущений процесуальний строк для звернення до суду.

Визнати дії Головного Управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо відмови у нарахуванні ОСОБА_2 щомісячної доплати до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2009 року включно протиправними.

Зобов’язати Головне Управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_2 щомісячну доплату до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2009 року включно з урахуванням фактично отриманих сум.

Зобов’язати Державне казначейство України виділити та перерахувати Головному Управлінню Пенсійного фонду України у Вінницькій області необхідні кошти для виплати ОСОБА_2 нарахованої доплати до пенсії як дитині війни за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2009 року включно.

На постанову суду може бути подана апеляційна скарга протягом 10 днів з дня її проголошення.

Суддя: