П О С Т А Н О В А

Копія:

Справа № 2а-509/10

                                                                                                                                 .

14 вересня 2010 року           ТУЛЬЧИНСЬКИЙ  РАЙОННИЙ  СУД  Вінницької  області

                                                    в складі :    головуючого судді            Карнауха А.П.

                                                    при секретарі                                        Нечипорук Т.В.                                                                      

    розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тульчині адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до УДПС роти ДПС м. Вінниці про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

    ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в суд з даним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 21.07.2010 року він був зупинений на а/д «Стрій-Знамянка» інспектором ДПС за порушення ст. 122 ч. 2 КУпАП. Ним було складено протокол про адміністративне порушення та винесено постанову про накладення штрафу в сумі 425 гривень. Мотивовано постанову тим, що він на ділянці дороги, що має дві смуги для руху в одному напрямку, при вільній правій смузі рухався у крайній лівій.

Він з даною постановою не згоден та просить суд скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення, як незаконну.

В судовому засіданні позивач позов підтримав та пояснив суду, що 21.07.2010 року він рухався власним автомобілем Мазда-626, д/н НОМЕР_3 по а/д «Стрій-Знамянка» в м. Вінницю. На правій смузі стояв автомобіль і він був змушений його об’їхати, до того ж дорожнє покриття на даній ділянці дороги перебуває у поганому стані, а саме на ньому багато вибоїн і ям, про що він і зазначив у своєму поясненні в протоколі про адміністративне правопорушення.          

Просив суд позов задоволити повністю та скасувати постанову інспектора роти ДПС, як незаконну.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився повторно без поважних причин, хоча належним чином був повідомлений про день та час слухання справи, що підтверджується розписками-повідомленнями про отримання повістки, які зберігаються в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 128 КАСУ суд вирішив справу на підставі наявних у ній доказів.

В судовому засіданні встановлено наступне: позивач просить скасувати постанову інспектора УДПС роти ДПС м. Вінниці Дідусенка Т.С. про накладення на нього штрафу в сумі 425 грн. за порушення ним ст. 122 ч. 2 КУпАП.

Постанова мотивована тим, що позивач ОСОБА_1 керуючи автомобілем Мазда-626 д/н НОМЕР_3 на ділянці дороги, що має дві смуги для руху в одному напрямку, при вільній правій смузі рухався у крайній лівій.

У п.п. 11.11 ПДР України визначено, що «на дорогах, які мають дві і більше смуги для руху в одному напрямку, виїзд на крайню ліву смугу для руху в цьому ж напрямку дозволяється, якщо праві зайняті….»  

В даному випадку на зазначеній ділянці дороги позивач змушений був здійснити об’їзд автомобіля, який стояв на правій смузі проїзної частини, щоб уникнути зіткнення.

На підставі ст. 71 КАСУ кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги. Позивач довів свою позицію щодо даної справи, дані докази ніким не оспорювались.

Суд, заслухавши позивача, дослідивши матеріали справи, та всі зібрані по справі докази, прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню, так як в судовому засіданні повно і всебічно з’ясовано обставини справи та позов підтверджений належними доказами.

На підставі викладеного, керуючись ст. 293 КУпАП, ст. ст. 159, 160, 161, 162, 163, 171-2  Кодексу адміністративного судочинства України, суд -    

ПОСТАНОВИВ:

    Позов задоволити.

    Скасувати постанову інспектора УДПС роти ДПС м. Вінниці Дідусенка Тараса Степановича АВ № 113008 по справі про адміністративне правопорушення від 21.07.2010 року про накладення на ОСОБА_1 стягнення у виді штрафу в сумі 425 гривень. Провадження у справі за ст. 122 ч. 2 КУпАП закрити.

    Постанова остаточна та оскарженню не підлягає.

Суддя: /підпис/

Вірно:

Суддя Тульчинського

районного суду                                                                А.П. Карнаух.