ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

 

                                           ПОСТАНОВА

 

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2007 року                                                                                       м. Київ

 

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

 

головуючого                                                 Заїки М.М.

суддів                                                            Білуги С. В.

                                                           Гаманка О.І.

                                                                       Загороднього А. Ф.

                                                           Юрченка В. В.                                                                      

 

            при секретарі Проценко О. О.,

            розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1на постанову Гірницького районного суду м. Макіївки Донецької області від 13 лютого 2006 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 18 квітня 2006 року у справі за його позовом до управління праці та соціального захисту населення Гірницької районної адміністрації м. Макіївки про стягнення щорічної компенсації на оздоровлення, -

 

                                                                  в с т а н о в и л а:

 

У листопаді 2005 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до управління праці та соціального захисту населення Гірницької районної адміністрації м. Макіївки про стягнення щорічної компенсації на оздоровлення. Мотивував свої вимоги тим, що він є інвалідом 3 групи та відноситься до категорії осіб, які постраждали під час виконання робіт по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. На підставі Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» він має право на одержання щорічної компенсації на оздоровлення у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат. Незважаючи на вимоги Закону, відповідач виплачує йому щорічну компенсацію у розмірі 21,50 грн., в результаті чого за період 2001-2004 роки недоплата складає 3322 грн., яку просив стягнути на його користь.

Постановою Гірницького районного суду м. Макіївки Донецької області від 13 лютого 2006 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Донецької області від 18 квітня 2006 року, в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати зазначені рішення судів, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, та постановити нове рішення, яким задовольнити позов.

           Колегія суддів, перевіривши доводи касаційної скарги, рішення судів першої та апеляційної інстанцій щодо правильного застосування норм матеріального права, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції було встановлено, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та інвалідом 3 групи. Оскільки за 2001-2004 роки грошова допомога на оздоровлення виплачувалась позивачу відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 26.07.1996р. № 836, а не статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» ОСОБА_1 звернувся до суду.  

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Абзацом 2 частини 4 статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що щорічна допомога на оздоровлення інвалідам III групи виплачується в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат.

Згідно частини 7 статті 48 вищенаведеного Закону розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

Зі змісту вимог законів України про встановлення розмірів мінімальних заробітних плат на 2000 - 2004 роки не вбачається будь-яких обмежень щодо можливостей застосування розміру мінімальної заробітної плати з метою реалізації норми статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Колегія суддів приймає до уваги те, що встановлений у 1996 році постановою КМУ № 836 розмір щорічної допомоги на оздоровлення протягом тривалих років не змінювався і не відповідає розміру, встановленому іншими законами України. Оскільки ні Верховна Рада України, ні Кабінет Міністрів України в наступному будь-яких рішень із цих питань не приймали, то виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами при вирішенні даного спору, застосуванню підлягає саме стаття 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та законодавство щодо розміру мінімальної заробітної плати на 2001-2004 роки, а не Постанова Кабінету Міністрів України «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 26.07.1996р. № 836.

За таких обставин та з урахуванням вимог статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»,  управління праці та соціального захисту населення Гірницької районної адміністрації      м. Макіївки повинно виплатити позивачу щорічну допомогу на оздоровлення за зазначений період, виходячи із суми мінімальної заробітної плати на момент виплати.

Відповідно до частини 2 статті 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.

З урахуванням отриманої ОСОБА_1. суми 21,5 грн. та розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на момент виплати, на користь позивача за 2001-2004 роки підлягає стягненню 3322 грн. 

Обставини справи встановлені судами повно і правильно, але судами невірно застосовано норми матеріального права, а тому касаційна скарга підлягає задоволенню, судові рішення першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з постановленням нового рішення про задоволення позову ОСОБА_1

Керуючись статтями 220, 222, 223, 229 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

 

п о с т а н о в и л а:

 

Касаційну скаргу ОСОБА_1задовольнити.

Постанову Гірницького районного суду м. Макіївки Донецької області від 13 лютого 2006 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 18 квітня 2006 року у справі за його позовом до управління праці та соціального захисту населення Гірницької районної адміністрації м. Макіївки про стягнення щорічної компенсації на оздоровлення скасувати, постановити нове рішення, яким позов ОСОБА_1задовольнити.

Зобов'язати управління праці та соціального захисту населення Гірницької районної адміністрації м. Макіївки виплатити ОСОБА_1 недоплачену щорічну грошову допомогу на оздоровлення відповідно до частини 4 статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за 2001-2004 роки в розмірі 3322 грн.

 

          Постанова оскарженню не підлягає.

 

 

 

 

Головуючий                                                                       Заїка М. М. 

Судді                                                                                     Білуга С. В.

                   Гаманко О. І.

                   Загородній А. Ф.

                    Юрченко В. В.

 

 

 

 

 

 

З оригіналом згідно                          суддя                                    Гаманко О. І.