ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493
ПОСТАНОВА
Іменем України
28.09.10 Справа №2а-8661/10/9/0170
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Цикуренко А.С., при секретарі Павленко Н.О.
розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виноробне підприємство «Діоніс» ЛТД»
до Державної податкової інспекції в м. Сімферополь АР Крим,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Кримелітбуд»
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
за участю представників:
позивача – не з’явився;
відповідача – не з’явився;
третьої особи – не з’явився;
Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Виноробне підприємство «Діоніс» ЛТД» звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Сімферополь АР Крим, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 00211462301/0 (3836/10/1/23) від 23.06.2010 року.
Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 06.07.2010 року відкрито провадження в адміністративній справі.
Ухвалою суду від 09.08.2010 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача залучено Товариство з обмеженою відповідальністю «Кримелітбуд».
Позивач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, про час, дату та місце його проведення повідомлений належним чином, надав клопотання про розгляд справи за відсутності його представника та підтримання позовних вимог у повному обсязі.
Відповідач та третя особа у судове засідання не з’явились, про час, дату та місце його проведення повідомлені належним чином.
Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи достатність доказів, наявних в матеріалах справи, суд вважає за можливе продовжити розгляд справи за відсутності сторін в порядку письмового провадження.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд
ВСТАНОВИВ:
Державною податковою інспекцією в м. Сімферополі АР Крим на підставі направлення № 1027/23-2 від 30.04.2010 року (а.а.10) в період з 30.04.2010 року по 01.06.2010 року було проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Виноробне підприємство «Діоніс» ЛТД» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року.
За результатами перевірки було складено акт № 8726/23-2/30848549 від 08.06.2010 року (а.с.11-13, 39-46), в якому зафіксовано, зокрема порушення позивачем п.4.1, п.п.4.5.1 п.4.5 ст. 4, п.п.7.2.1, п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.3.1 п.7.3, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що виявилось у заниженні податкового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 1440172,00 грн., у тому числі за січень 2009 року в сумі 441270,00 грн., за березень 2009 року в сумі 998902,00 грн.
Висновки відповідача обґрунтовані тим, що під час перевірки правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість встановлено, що підприємством включено до складу податкового зобов’язання з податку на додану вартість суму згідно податкової накладної № 41 від 01.01.2009 року, виписаної на адресу ТОВ «Металлком» на суму 1197344,00 грн. (в тому числі ПДВ 199557,32 грн.) Згідно цієї накладної ТОВ «ВП «Діоніс» ЛТД» на адресу ТОВ «Металлком» було відвантажено лист 0,5 полімер. покр.34т., лист оцинк. 0,45 з кольоровим полімер. покриттям в рулонах (RAL 6005). Ця сума ПДВ включена до складу податкового зобов’язання за січень 2009 року згідно основної декларації № 13566 від 20.02.2009 року.
Згідно уточнюючого розрахунку № 9000924918 від 20.08.2009 року підприємством зменшено суму податкового зобов’язання за січень 2009 року на суму 199557,00 грн. по контрагенту ТОВ «Металлком» і згідно уточнюючого розрахунку № 9000924956 від 20.08.2009 року підприємством збільшено суму податкового зобов’язання за вересень 2008 року на суму 199557,00 грн. по контрагенту ТОВ «Металлком». Документів, що підтверджують вищеназване коригування, а саме Додаток 2 до податкової накладної «Розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної», до перевірки не надано, чим порушено п. 20 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року № 165 та зареєстрованого Міністерством юстиції України 23.06.1997 року за № 233/2037, а також п.п.4.5.1 п.4.5 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість».
З 10.03.2009 року по 26.03.2009 року було проведено планову документальну перевірку ТОВ «ВП «Діоніс» ЛТД» за період з 01.01.2008 року, за результатами якої складено акт № 3012/2307 від 26.03.2009 року. Згідно цього акту перевірки не встановлено відхилень в частині формування валових доходів та податкового зобов’язання з податку на додану вартість. Виходячи з цього, згідно акту № 3012/2307 від 26.03.2009 року, не встановлено заниження податкового зобов’язання з податку на додану вартість на суму 199557,00 грн. в вересні 2008 року.
Таким чином, у порушення п.п.4.5.1 п.4.5 ст. 4, п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено заниження податкового зобов’язання з податку на додану вартість в січні 2009 року у сумі 199557,00 грн.
Крім того, згідно наданих до перевірки документів до складу податкового кредиту за січень 2009 року включено суми податку на додану вартість за податковими накладними минулих звітних періодів на суму 241713,00 грн.: № 6 від 12.01.2008 року, № 83 від 27.12.2007 року, № 03 від 14.02.2008 року, № 04 від 14.02.2008 року, № 11 від 16.02.2008 року, № 08 від 15.02.2008 року, № 05 від 15.02.2008 року, № 02 від 14.02.2008 року, № 06 від 15.02.2008 року, № 06 від 15.02.2008 року, № 09 від 16.02.2008 року, № 12 від 16.02.2008 року, № 13 від 18.02.2008 року, № 01 від 13.02.2008 року, № 23 від 13.02.2008 року, № 153 від 26.02.2008 року, № 157 від 27.02.2008 року.
Однак, за результатами попередньої планової виїзної перевірки (акт № 3012/2307 від 26.03.2009 року), підтверджені суми податкового кредиту за період з 01.01.2008 року по 31.12.2008 року без зазначення фактів заниження податкового кредиту по вищезазначеним накладним. На виконання вимог п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» ТОВ «ВП «Діоніс» ЛТД» до податкових декларацій з податку на додану вартість попередніх податкових періодів не надавало заяв до ДПІ в м. Сімферополі в АР Крим зі скаргами на постачальників за ненадання (несвоєчасне надання) податкових накладних, які є підставою для включення сум ПДВ до складу податкового кредиту. Підприємством не надані документи, які підтверджують факт отримання даних податкових накладних у перевіряємому періоді.
Таким чином, ТОВ «ВП «Діоніс» ЛТД» веде реєстри отриманих та виданих податкових накладних з порушенням вимог п.8-п.10 «Порядку ведення реєстрів отриманих та виданих податкових накладних», затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України 30.06.2005 року № 244 та зареєстрованого в міністерстві юстиції України 18.07.2005 року № 771/11050, у зв’язку з чим сума податкового кредиту за січень 2009 року завищена на 241713,00 грн.
В ході перевірки встановлені взаємовідносин позивача з постачальником ТОВ «Кримелітбуд», ЄДРПОУ 33131619. Згідно Системи автоматизованого співставлення податкових зобов’язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні Державної податкової адміністрації України ТОВ «Кримелітбуд» має стан платника «23», що позначує «Місцезнаходження не встановлено».
Перевіркою достовірності відображених показників у поданих Деклараціях з податку на додану вартість (рядки 10.1-16.2) за період з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року, встановлено, що ТОВ «ВП «Діоніс» ЛТД» віднесло до складу податкового кредиту з податку на додану вартість витрати по сплаті податку на додану вартість за податковою накладною № 5 від 24.03.2009 року, виписаною ТОВ «Кримелітбуд» (ЄДРПОУ 33131619) для ТОВ «ВП «Діоніс» ЛТД» на суму 5993412,00 грн., у тому числі ПДВ – 998902,00 грн.
В результаті перевірки встановлені порушення при заповненні податкової накладної № 5 від 24.03.2009 року, виписаної ТОВ «Кримелітбуд». Враховуючи, що відповідно до Системи автоматизованого співставлення податкових зобов’язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні Державної податкової адміністрації України ТОВ «Кримелітбуд» має стан платника «23», що позначує «Місцезнаходження не встановлено», місцерозташування юридичної особи, вказане у податкових накладних, отриманих від цих постачальників не відповідає дійсності. Крім того, у податковій накладній № 5 від 24.03.2009 року, виписаної ТОВ «Кримелітбуд», відсутні опис (номенклатура) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об’єм).
Таким чином, документ, отриманий ТОВ «ВП «Діоніс» ЛТД» від ТОВ «Кримелітбуд» не відповідають вимогам Закону України «Про податок на додану вартість» та є податковою накладною.
Відповідно до п.п.7.2.1 п.7.2, п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено завищення податкового кредиту на суму 998902,00 грн. за березень 2009 року.
На підставі акту № 8726/23-2/30848549 від 08.06.2010 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0021462301/0 від 23.06.2010 року, яким позивачу донараховано податку на додану вартість у сумі 1440172,00 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції в сумі 720086,00 грн. (а.с.19).
В ході судового розгляду справи судом було перевірено правомірність висновків Державної податкової інспекції в м. Сімферополь АР Крим щодо порушення позивачем вимог закону України «Про податок на додану вартість» та встановлено наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Ст.19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти на підстава, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органу власних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб’єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії) : 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Платники податку на додану вартість, об'єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначені Законом України «Про податок на додану вартість» (далі – Закон).
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем, який є платником податку на додану вартість, 20.02.2009 року до Державної податкової інспекції в м. Сімферополь АР Крим було подано декларацію з податку на додану вартість за січень 2009 року, яку зареєстровано у податковому органі за № 13566 (а.с.90-91).
В п.8.1 декларації № 13566 від 20.02.2009 року позивачем було зазначено суму у розмірі 199557,00 грн., на яку самостійно виправлено помилку, що міститься в раніше поданій декларації. У зв’язку з виправленням помилки, позивачем у рядку 28 декларації було визначено суму самостійно нарахованого штрафу у розмірі 9978,00 грн.
Згідно уточнюючого розрахунку від 20.08.2009 року, позивачем було збільшено суму податкового зобов’язання за вересень 2008 року на суму 199557,00 грн. (а.с.94-95). Вказані дії вчинені позивачем до початку проведення перевірки.
За висновками відповідача, уточнюючи суму податкових зобов’язань з податку на додану вартість за січень 2009 року та вересень 2008 року, позивачем не було враховано вимоги п.п.4.5.1 п.4.5 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», що стало підставою для донарахування контролюючим органом податкових зобов’язань за січень 2009 року на суму 199557,00 грн.
Суд не погоджується з висновками відповідача в зазначеній частині з наступних підстав.
Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності є Закон України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року № 2181-III (далі по тексту – Закон № 2181).
Згідно з п.1.11 ст. 11 Закону № 2181 податковою декларацією, розрахунком є документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).
Відповідно до п.п. 4.1.1. п. 4.1 ст. 4 Закону № 2181 платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом «г» підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті.
У відповідності до п.а) п. 10.1 ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість» особами відповідальними за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, є платники податку.
Спеціальним нормативно-правовим актом, що встановлює форми, порядок та строки подання декларації з податку на додану вартість є наказ Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року № 166, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 09.07.1997 року за № 250/2054 «Про затвердження форми податкової декларації та порядку її заповнення і подання» (далі по тексту – Наказ № 166).
Згідно з п.3.4 наказу № 166 платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в декларації. Дані, наведені в декларації, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника, достовірність даних підтверджується: підписом платника, якщо платник - фізична особа, в інших випадках (особа, яка визначена як платник податку на додану вартість, крім фізичних осіб) - підписами відповідальних посадових осіб (керівника, головного бухгалтера) та печаткою, а в разі подання декларації в електронній формі - електронним підписом осіб (які підписують декларацію), зареєстрованим у порядку, визначеному законодавством.
Якщо платник самостійно виявив помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації, то такий платник зобов'язаний подати в порядку, установленому для подання декларацій з податку на додану вартість (без урахування граничного терміну подання, але з урахуванням строків давності, встановлених статтею 15 Закону № 2181), уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок (далі - уточнюючий розрахунок). Одним уточнюючим розрахунком може бути виправлено помилки лише однієї раніше поданої декларації.
Платник податку має право не подавати вказаний розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі декларації за будь-який наступний звітний (податковий) період (з урахуванням зазначених у першому абзаці строків давності та положень пункту 17.2 Закону № 2181), протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Такий спосіб самостійного виправлення платником помилки може бути застосований у разі виправлення у декларації звітного (податкового) періоду помилок лише однієї раніше поданої декларації (п.4.1 Наказу № 166).
Відповідно до п.п. 4.4.1. п.4.4 Наказу № 166 у разі виправлення помилок у рядках поданої раніше декларації, до яких повинні додаватися додатки, до уточнюючого розрахунку чи декларації, до якої включені уточнені показники, повинні бути подані відповідні додатки, що містять інформацію щодо уточнених показників.
П. 17. 2 ст. 7 Закону № 2181 платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний:
а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі п'яти відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку,
б) або відобразити суму такої недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов'язання з цього податку.
Згідно з даними акту перевірку позивачем було збільшено податкове зобов’язання з податку на додану вартість за вересень 2008 року на суму 199557,32 грн., так як відповідно до видаткової накладної № 1139 від 01.09.2008 року та довіреності ТОВ «Металлком» від 10.09.2008 року № 93 на отримання товару поставка товару здійснена у вересні 2008 року.
Відповідно до п. 4.1. ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)).
Якщо після поставки товарів (послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за поставкою перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів особі, яка їх надала, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.
Якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то:
а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за наслідками податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок відкоригованого значення податку;
б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за наслідками такого податкового періоду у разі, якщо він є зареєстрованим як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів (послуг) (п. 4.5 Закону України «Про податок на додану вартість»).
Згідно з п.п.7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;
- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.
Таким чином, Законом України «Про податок на додану вартість» передбачені альтернативні варіанти формування податкового зобов’язання з поставки товарів: це може бути або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), або дата відвантаження товарів.
Судом встановлено, що включення до складу зобов’язання з податку на додану вартість за січень 2009 року суми у розмірі 199557,32 грн. відбулось на підставі складеної позивачем податкової накладної № 41 від 01.01.2009 року на загальну суму 1197344,00 грн., у тому числі ПДВ - 199557,32 грн., за договором, укладеним з ТОВ «Металлком».
Проте, як вбачається з матеріалів справи, відвантаження товарів за вказаним договором відбулось ще у вересні 2008 року. На підтвердження цього факту позивачем була представлена видаткова накладна № 1139 від 01.09.2008 року (а.с.20), а також довіреність ТОВ «Металлком» від 10.09.2008 року № 93, видана ОСОБА_1 на отримання товару від ТОВ «Виноробне підприємство «Діоніс» ЛТД».
З урахуванням зазначеного вище, керуючись положеннями п.п.7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», який передбачає альтернативний варіант щодо дати виникнення податкового зобов’язання, позивачем було виправлено помилки у декларації з податку на додану вартість за січень 2009 року шляхом зменшення суми податкового зобов’язання на 199557,32 грн. та збільшення на відповідну суму податкового зобов’язання за вересень 2008 року.
Суд також звертає увагу на те, що позивачем самостійно було визначено та задекларовано суму податку на додану вартість за договором, укладеним з ТОВ «Металлком». Тому висновки відповідача про порушення вимог податкового законодавства в частині визначення податкового періоду, в якому мала бути сплачена вказана сума податку, жодним чином не свідчить про заниження податкового зобов’язання та ухилення позивача від сплати податків.
Донарахування ж контролюючим органом суми податку, яку вже було самостійно задекларовано платником податків призведе до подвійної сплати до бюджету суми податку на додану вартість за одним й тим самим договором (базою оподаткування).
Про сумлінне виконання обов’язків щодо сплати податків свідчить також й той факт, що позивачем у зв’язку з виправленням помилки у раніше поданій звітності було самостійно на підставі п. 17.2 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначено суму штрафу, що підлягає сплаті до бюджету.
Таким чином, враховуючи зазначене вище, суд зазначає про безпідставність висновків відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства та донарахування, у зв’язку з цим, податкового зобов’язання в сумі 199557,32 грн.
Що стосується висновків відповідача про порушення позивачем норм законодавства в частині формування податкового кредиту на підставі податкових накладних за попередні звітні періоди, то суд зазначає наступне.
Відповідно до п.1.7. Закону України «Про податок на додану вартість» податковим кредитом є сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Виникнення права на податковий кредит, порядок його нарахування та визначення передбачені ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».
Відповідно до п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, що видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.
Згідно з п.п. 7.2.3 Закону податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.
Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.
Згідно з п.п.7.2.4. п.7.2 ст. 7 Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.
Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами (п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону)
Згідно з п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:
- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Що стосується дати виникнення права на податковий кредит, то законодавцем передбачено альтернативний варіант: це або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека), якщо при цьому використовуються кредитні дебетові картки чи комерційні чеки; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Суд зазначає, що відповідно до п.7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» у платника виникає саме право на податковий кредит з наступом однієї з подій. Таким чином, це право позивача відобразити у податковій декларації податковий кредит. Закон не передбачає обов’язку платника податку взагалі вказувати у податковій декларації податковий кредит, у тому числі з наступом однієї з подій, вказаних у п.7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону. Тому визначення податкового кредиту у відповідному податковому періоді цілком є правом платника податку.
Проаналізувавши наведені норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що в даному випадку достатніми підставами для формування податкового кредиту є наявність податкової накладної, що засвідчує факт сплати отримувачем товару (робіт, послуг) їх вартості з урахуванням податку на додану вартість.
Як вбачається з матеріалів справи позивачем 04.01.2008 року було укладено з ПП «Діоніс» договір купівлі-продажу № ВМ01/2008 ( а.с.74).
21.09.2007 року між ТОВ «Виноробний завод «Ударний» та ТОВ «Виноробне підприємство «Діоніс» ЛТД» було укладено договір купівлі-продажу № 125 (а.с.75).
21.09.2007 року між ТОВ «Виноробний завод «Ударний» та ТОВ «Виноробне підприємство «Діоніс» ЛТД» було укладено договір купівлі-продажу № 115 (а.с.76).
07.02.2008 року між Агрокомбінатом «Виноградний» та ТОВ «Виноробне підприємство «Діоніс» ЛТД» було укладено договір купівлі-продажу виноматеріалу № 20/02-В/М/03 (а.с.77).
21.02.2008 року між ДП «Судак» НПАО «Масандра» та ТОВ «Виноробне підприємство «Діоніс» ЛТД» було укладено договір купівлі-продажу № 27/в-м (а.с.78).
05.11.2007 року між ТОВ «Янтарний» та ТОВ «Виноробне підприємство «Діоніс» ЛТД» було укладено договір купівлі-продажу № 198 (а.с.79).
На виконання перелічених вище договорів купівлі-продажу контрагентами позивача були складені наступні податкові накладні:
- податкова накладна № 01 від 13.02.2008 року на загальну суму 22703,10 грн., з них сума ПДВ – 3783,25 грн. (а.с.96);
- податкова накладна № 02 від 14.02.2008 року на загальну суму 22703,10 грн., з них сума ПДВ – 3783,25 грн. (а.с.96);
- податкова накладна № 03 від 14.02.2008 року на загальну суму 22703,10 грн., з них сума ПДВ – 3783,25 грн. (а.с.97);
- податкова накладна № 04 від 14.02.2008 року на загальну суму 22703,10 грн., з них сума ПДВ – 3783,25 грн. (а.с.97);
- податкова накладна № 05 від 15.02.2008 року на загальну суму 57136,80 грн., з них сума ПДВ – 9522,80 грн. (а.с.98);
- податкова накладна № 06 від 15.02.2008 року на загальну суму 30240,00 грн., з них сума ПДВ – 5040,00 грн. (а.с.98);
- податкова накладна № 07 від 15.02.2008 року на загальну суму 57136,80 грн., з них сума ПДВ – 9522,80 грн. (а.с.99);
- податкова накладна № 08 від 15.02.2008 року на загальну суму 22703,10 грн., з них сума ПДВ – 3783,25 грн. (а.с.99);
- податкова накладна № 09 від 16.02.2008 року на загальну суму 57136,80 грн., з них сума ПДВ – 9522,80 грн. (а.с.100);
- податкова накладна № 11 від 16.02.2008 року на загальну суму 22703,10 грн., з них сума ПДВ – 3783,25 грн. (а.с.100);
- податкова накладна № 12 від 16.02.2008 року на загальну суму 57136,80 грн., з них сума ПДВ – 9522,80 грн. (а.с.101);
- податкова накладна № 13 від 18.02.2008 року на загальну суму 43310,50 грн., з них сума ПДВ – 7218,42 грн. (а.с.101);
- податкова накладна № 23 від 13.02.2008 року на загальну суму 187020,00 грн., з них сума ПДВ – 31170,00 грн. (а.с.102);
- податкова накладна № 6 від 12.01.2008 року на загальну суму 194154,30 грн., з них сума ПДВ – 32359,05 грн. (а.с.103);
- податкова накладна № 83 від 27.12.2007 року на загальну суму 554500,00 грн., з них сума ПДВ – 92416,67 грн. (а.с.104);
- податкова накладна № 153 від 26.02.2008 року на загальну суму 38329,60 грн., з них сума ПДВ – 6388,27 грн. (а.с.105);
- податкова накладна № 157 від 27.02.2008 року на загальну суму 37958,40 грн., з них сума ПДВ – 6326,40 грн. (а.с.100).
Загальна сума податку на додану вартість, сплачена за переліченими вище податковими накладними становить 241713,00 грн.
Відповідачем у судовому засіданні було зазначено про те, що позивачем неправомірно до складу податкового кредиту у січні 2009 року було включено суму податку на додану вартість за переліченими вище податковими накладними, оскільки вони були виписані контрагентами позивача в інші податкові періоди.
Суд не погоджується з таким твердженням відповідача з наступних підстав.
Як було зазначено судом вище, формування податкового кредиту є правом платника податку на додану вартість, яке виникає з наступом однієї з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів, або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Крім того, суд звертає увагу на те, що відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій у разі не підтвердження суми податкового кредиту відповідними податковими накладними.
Що стосується порушення позивачем п.п. 7.2.6 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в частині не подання до податкової декларації за звітний податковий період заяви зі скаргою на постачальника, яким затримано надання податкової накладної, то суд зазначає наступне.
Скарга на постачальників є гарантією податкової дисципліни та права платника податку на отримання податкового кредиту. Однак, закон не зобов’язує платника податків у кожному випадку прострочення надання податкових накладних контрагентом подавати відповідну скаргу до податкового органу.
В даному випадку, позивачем суми податку на додану вартість за переліченими вище податковими накладними були включені до складу податкового кредиту в той період, в якому вони були отримані, а саме у січні 2009 року.
Факт отримання позивачем податкових накладних у січні 2009 року підтверджується наявним в матеріалах справи витягом з реєстру отриманих та виданих податкових накладних ТОВ «Виноробне підприємство «Діоніс» ЛТД» (а.с.84-89).
За таких умов, суд вважає правомірним визначення позивачем у податковій декларації з податку на додану вартість за січень 2009 року суми податкового кредиту у розмірі 241713,00 грн. на підставі 17 податкових накладних, виписаних у 2007-2008 роках та отриманих у січні 2009 року.
Що стосується порушення позивачем п.п.7.2.1 п.7.2, п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в частині включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість за податковою накладною № 5 від 24.03.2009 року, виписаною ТОВ «Кримелітбуд», то суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що 12.02.2009 року між ТОВ «Виноробне підприємство «Діоніс» ЛТД» (замовником) та ТОВ «Кримелітбуд» (підрядником) було укладено договір підряду № 12/02-09 на виконання ремонтно-відновлювальних робіт з відновлення емалевого покриття винних ємкостей в м. Сімферополі по вул. Грибоєдова,7 (а.с.22).
За результатами проведених робіт було складено акт приймання виконаних підрядних робіт № 1 за березень 2009 року та довідку про вартість виконаних підрядних робіт за березень 2009 року (а.с.24-25), відповідно до якого загальна вартість проведених робіт становить 5993412,00 грн., з них сума ПДВ – 998902,00 грн.
З метою розрахунків з замовником та податкової звітності ТОВ «Кримелітбуд» було складено податкову накладну № 5 від 24.03.2009 року на суму 5993412,00 грн., з них сума ПДВ – 998902,00 грн. (а.с.23).
Як вбачається з матеріалів справи сума податку на додану вартість, сплачена за податковою накладною № 5 від 24.03.2009 року була включена позивачем до складу податкового кредиту за березень 2009 року.
Судом було перевірено податкову накладну № 5 від 24.03.2009 року на відповідність вимогам чинного законодавства та встановлено наступне.
Відповідно до п.п.7.2.1. п. 7.2 ст. 7 Закону платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.
Форма податкової накладної та порядок її заповнення затверджені Наказом державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року № 165, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 року за № 233/2037, що містить аналогічні вимоги до змісту податкової накладної.
Судом було перевірено податкову накладну № 5 від 24.03.2009 року на відповідність вимогам чинного законодавства та було встановлено її повну відповідність вимогам п.п.7.2.1. п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а також Наказу Державної податкової адміністрації України «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення» від 30.05.2009 року № 165.
Що стосується посилань позивача на те, що вказана податкова накладна не відповідає закону, оскільки в ній зазначена невірна адреса продавця (ТОВ «Кримелітбуд»), а також опис (номенклатура) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об’єм), то суд зазначає наступне.
Позивачем в порядку ст. 71 КАС України був представлений витяг з ЄДРПОУ серії АГ № 949935 (а.с.36), в якому зазначено адресу ТОВ «Кримелітбуд», а саме: 95053, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Мате Залки, буд. 7 «д», кв. 19. Вказана адреса відповідає тій, яка зазначена у податковій накладній № 5 від 24.03.2009 року.
Крім того, суд звертає увагу на те, що жодним нормативно-правовим актом не передбачено обов’язку платника податку засвідчувати факт місцезнаходження контрагента.
Судом також було перевірено податкову накладну на відповідність вимогам п.п.7.2.1. п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в частині зазначення опису (номенклатури) товарів (робіт, послуг) та їх кількості (обсягу, об’єму).
Так, у податковій накладній № 5 від 24.03.2009 року в графі «номенклатура поставки товарів (послуг) продавця» зазначено: ремонтно-відновлювальні роботи з відновлення емалевого покриття винних ємкостей, у графі «одиниця виміру товару»: шт., у графі «кількість (об’єм, обсяг)»: 1.
За таких умов, суд вважає безпідставними доводи відповідача про невідповідність податкової накладної № 5 від 24.03.2009 року вимогам п.п.7.2.1. п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та неправомірність включення позивачем до складу податкового кредиту суми у розмірі 998902,00 грн. відповідно до вказаної податкової накладної.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Всупереч зазначеній нормі закону, відповідачем не було надано належних доказів правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення № 00211462301/0 від 23.06.2010 року.
З урахуванням викладеного, суд вважає податкове повідомлення-рішення № 00211462301/0 від 23.06.2010 року таким, що прийнято протиправно, у зв’язку з чим підлягає скасуванню.
Керуючись ст.ст. 160-163, 167 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1.Позов задовольнити.
2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополь АР Крим № 00211462301/0 від 23.06.2010 року.
У разі неподання апеляційної скарги, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення.
У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Цикуренко А.С.