У к р а ї н а
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
15.09.10 Справа №1/54/10
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
Головуючий суддя Мойсеєнко Т. В. судді Мойсеєнко Т. В. , Колодій Н.А. , Кричмаржевський В.А.
при секретарі Савченко Ю.В.
за участю представників сторін:
від позивача: Коканов С.О., довіреність № б/н від 18.05.2010 р.
від відповідача: не з’явився;
розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу
Відкритого акціонерного товариства «Запорізька кондитерська фабрика», м. Запоріжжя
на рішення господарського суду Запорізької області від 22.06.2010р. у справі № 1/54/10
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Крахмалопродукт», м.Київ
до відповідача Відкритого акціонерного товариства «Запорізька кондитерська фабрика», м.Запоріжжя
про стягнення суми
Рішенням господарського суду Запорізької області від 22.06.2010р року, у справі №1/54/10 (суддя Немченко О.І. ) позов задоволено частково. З відповідача на користь позивача стягнуто 311239,52 грн. основного боргу, 14799,02 грн. пені, 7780,99 грн. втрат від інфляції, 2165,71 грн. –3% річних, 3359,85 грн. державного мита та 230,84 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Висновки суду першої інстанції ґрунтуються на приписах ст. ст. 11, 526, 551, 610, 611, 625, 626, 629, 655, 692 ЦК України, ,ст. 173, 193, 230 ГК України та ст. 75 ГПК України, умовами договору купівлі - продажу № 2567 від 30.12.2009 р. та фактичними обставинами справи.
Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим актом відповідачем було подано апеляційну скаргу до Запорізького апеляційного господарського суду, в якій останній просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 22.06.2010р року, у справі №1/54/10, у зв’язку з неповним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи, що призвело до порушення при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
У поданій апеляційній скарзі заявник вказує, що судом не взято до уваги положення Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженою Наказом Мінфіну України від 16.05.1996р. № 99, та приписи ч. 3 ст. 237 ЦК України, оскільки прийняв як належний доказ поставки товару видаткові накладні, на яких не зазначено прізвище особи, яка підписала накладну та отримала товар від імені ВАТ «Запорізька кондитерська фабрика». У довіреності № 1942 від 12.01.2010 р. зразок підпису уповноваженої особи на отримання товару від позивача не співпадає з підписом на видаткових накладних. Крім цього, на думку заявника, суд необґрунтовано відмовив відповідачу у клопотанні про розстрочення виконання рішення, оскільки в клопотанні було зазначено, про наявність заборгованості із заробітної плати та надано відповідну довідку із зазначенням суми боргу та копії наказів, якими підтверджується факт простою підприємства та важкого фінансового стану. Отже відмовляючи в задоволенні клопотання, суд порушив право відповідача на першочергове здійснення погашення заборгованості перед працівниками фабрики, що є порушенням ч. 5 ст. 97 КЗпП України.
Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якій вважає рішення суду законним та обґрунтованим, просить залишити без змін, а скаргу –без задоволення. Вважає, що позивачем документально доведений факт наявності заборгованості у сумі 311239,52 грн., та не заперечувалося відповідачем. Також вважає, що суд вірно відмовив відповідачу в задоволенні клопотання про розстрочку, врахувавши ступінь вини відповідача у виникненні спору та його ухилення від виконання взятого на себе зобов’язання.
Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 09.08.10р. у справі №1/54/10 апеляційна скарга прийнята та призначена до розгляду на 15.09.2010 р.
Розпорядженням в.о. голови Запорізького апеляційного господарського суду № 2319 від 15.09.2010р. справу призначено до розгляду у складі колегії суддів: головуючий суддя Мойсеєнко Т.В. (доповідач), суддів: Колодій Н.А., Кричмаржевський В.А. Зазначеною колегією справа прийнята до свого провадження.
Відповідач в судове засідання не з’явився, повноважного представника не направив, про час і місце слухання справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду невідомі.
В судовому засіданні, що відбувалось 15.09.2010р. представник позивача підтримав доводи викладені у відзиві на апеляційну скаргу.
Враховуючи достатність матеріалів для розгляду скарги по суті, колегія суддів, керуючись ст. 75 ГПК України, вважає за можливе розглянути скаргу за відсутності повноважного представника відповідача.
За клопотанням присутнього в судовому засіданні представника позивача апеляційний розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. За його згодою в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду апеляційної інстанції.
Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду в повному обсязі.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення місцевого господарського суду, розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, вислухавши пояснення представника позивача, Запорізький апеляційний господарський суд
ВСТАНОВИВ:
Позовні вимоги заявлені на підставі договору № 2567 від 30.12.2009 р. (надалі - Договір), укладеного між ТОВ «Торговий дім «Крахмалпродукт»(продавець) і ВАТ «Запорізька кондитерська фабрика»(покупець), відповідно до умов якого продавець зобов’язався поставляти патоку крохмальну в.с. (ДСТУ 4498:2005) та крохмаль кукурузний в.с. (ДСТУ 3976-2000) , а покупець - прийняти товар, за цінами та у кількості відповідно до товаросупровідних документів та своєчасно оплатити отриману продукцію.
Як зазначив позивач в позовній заяві, на виконання умов ТОВ «Торговий дім «Крахмалпродукт» було передано відповідачу продукцію на підставі заявки від 11.01.2010 р. за накладними № 20111 від 13.01.2010 р. на суму 103427,54 грн., № 20187 від 18.01.2010 р. на суму 103885,19 грн. та № 20238 від 21.01.2010 р. на суму 103926,79 грн. та товарно-транспортними накладними серія 10ААБ № 211080 від 12.01.2010 р., серія 10ААБ № 211211 від 18.01.2010 р., серія 10ААБ № 212597 від 21.01.2010 р.
В порушення умов договору відповідач товар прийняв, що підтверджується довіреністю № 1942 від 12.01.2010 р., але не оплатив його вартість в повному обсязі у строки встановлені договором.
У зв’язку з цим ТОВ «Торговий дім «Крахмалпродукт»звернулося з позовом до суду про стягнення з відповідача суми основного боргу в сумі 311239,52 грн., а також пені в сумі 15382,91 грн., 3% річних в сумі 2251,16 грн., а також втрат від інфляції в сумі 14628,26 грн.
Позивач заявою вих. № 9539 від 17.06.2010 р. згідно ст. 22 ГПК України зменшив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача 311239,52 грн. основного боргу, 14799,02грн. пені, 7780,99 грн. втрат від інфляції, 2165,71 грн. –3% річних., що і було предметом судового розгляду в даній справі.
Колегія суддів, вивчивши матеріали справи та апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно зі ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні приписи містить ст. 193 Господарського кодексу України.
Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.
У відповідності до п. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно розділу 5 договору, покупець здійснює оплату кожної поставленої партії товару на протязі 10 календарних днів з дати відвантаження товару. Дата відвантаження зазначається в товарно-супровідних документах.
Як свідчать матеріали справи, позивач поставляв відповідачу патоку крохмальну вищого сорту за накладними № 20111 від 13.01.2010 р. в кількості 24,86 тн. на суму 103427,54 грн., № 20187 від 18.01.2010 р. в кількості 24,97 тн. на суму 103885,19 грн. та № 20238 від 21.01.2010 р. в кількості 24,98 тн. на суму 103926,79 грн. та товарно-транспортними накладними серія 10ААБ № 211080 від 12.01.2010 р., серія 10ААБ № 211211 від 18.01.2010 р., серія 10ААБ № 212597 від 21.01.2010 р.,, які залучені до матеріалів справи. В накладних є посилання на договір № 2567 від 30.12.2009 р., як на підставу відвантаження товару та на довіреність №1942 від 12.01.2010 р., як на підтвердження факту отримання товару Вказана довіреність на отримання товару видана відповідачем на ім’я ОСОБА_1
В апеляційній скарзі відповідач посилається на ту обставину, що підпис уповноваженої особи ОСОБА_1 зазначений в довіреності не співпадає з підписами на спірних накладних, а також на те, що в цих накладних не вказані прізвища осіб, що прийняли товар.
Колегія суддів приймає до уваги зазначені обставини, але згідно клопотання відповідача щодо розстрочки виконання рішення (а.с. 83) вбачається, що відповідач погоджується з загальною сумою заборгованості в розмірі 311239,52 грн., тим самим підтверджуючи факт отримання товару. Крім цього позивач надав журнал виданих податкових накладних за січень 2010 р., в якому вказано про видачу відповідачу видаткових накладних № 132 від 13.01.2010 р. на суму 103427,54 грн., № 237 від 18.01.2010 р. на суму 103885,19 грн. та № 315 від 21.01.2010 р. на суму 103926,79 грн.
Доказів оплати вартості товару відповідач суду не надав. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідача 311239,52 грн. основного боргу.
У відповідності зі ст. ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.
Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.
Розділом 8 договору обумовлено, що в разі несвоєчасної оплати товару покупець сплачує продавцю пеню в розмірі 0,1% від вартості неоплаченого у строк товару за кожен день прострочки оплати.
Відповідно до вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Перевіривши розрахунок суми пені, колегія суддів дійшла висновку, що судом вірно стягнута сума пені, нарахована позивачем на суму заборгованості, за період з 24.01.2010 р. по 22.04.2010 р. з урахуванням вимог вищевказаного Закону у розмірі 14799,02 грн.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Слід зазначити, що відповідальність за порушення грошового зобов’язання, передбачена ст. 625 ЦК України, за своєю правовою природою не є мірою відповідальності (неустойкою), а є платою за користування чужими коштами, а отже стягується незалежно від вини боржника.
Перевіривши розрахунки втрат від інфляції та 3% річних, які просив стягнути позивач, за допомогою інформаційно - пошукової системи «Законодавство», колегія суддів дійшла висновку, що судом вірно присуджено до стягнення 7780,99 грн. втрат від інфляції та 3% річних в сумі 2165,71 грн.
Доводи заявника апеляційної скарги стосовно того, що суд безпідставно відмовив в задоволенні зави про розстрочку суми основного боргу не приймаються колегією суддів до уваги, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 121 ГПК України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.
Відповідно до Роз’яснення Вищого Арбітражного суду України від 12.09.1996р. за № 02-5/333 «Про деякі питання практики застосування ст.121 ГПК України», підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів в економіці держави та інші обставини справи.
Всі доводи відповідача щодо наявності, на його думку, підстав для розстрочки виконання рішення суду на 14 місяців, зводяться фактично до тяжкого фінансового становища.
На підтвердження викладених доводів відповідачем посилається на наявність заборгованості із заробітної плати, на підтвердження чого надав довідку про наявність заборгованості із заробітної плати та наказ № 187 від 31.05.2010 р. щодо простою роботи на підприємстві у зв’язку з відсутністю оборотних коштів. Проте, надані до суду документи не підтверджують доводів відповідача, щодо необхідності розстрочення виконання рішення саме на такий строк.
Крім цього, на підтвердження викладених в заяві доводів відповідачем не було надано жодного доказу, як то річного балансу, звіту про фінансові результати роботи підприємства, декларації про доходи, одержані у 2009 р. та першому кварталі 2010 р., тощо, а також не надав жодних доказів про наявність конкретних обставин, які ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення господарського суду.
Так при вирішенні питання про розстрочення виконання рішення суд повинен враховувати матеріальні інтереси обох сторін їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору.
Колегія суддів зазначає, що можливе скрутне фінансове становище підприємства ТОВ «Запорізька кондитерська фабрика»стало внаслідок здійснення останнім підприємницької діяльності і ці обставини не можуть бути підставою для надання розстрочки виконання рішення.
Аналіз матеріалів справи свідчить про те, що саме неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов’язань призвело до виникнення вказаного спору, внаслідок чого позивач був змушений звернутися до суду з відповідним позовом за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
При цьому, відповідачем не наводились будь-які обставини, що б свідчили про відсутність його вини у порушенні взятого на себе договірного зобов’язання. Крім цього, слід зазначити, що з дня винесення рішення пройшло більше двох місяців, але жодних доказів хоча б часткового погашення заборгованості відповідач суду не надав. Колегія суддів звертає увагу відповідача на те, що він не позбавлений можливості, у разі наявності обставин, звернутися до суду за наданням розстрочки на стадії виконання судового рішення.
Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Оскільки доводи заявника апеляційної скарги не ґрунтуються на нормах права, не підтверджені відповідними доказами та спростовані дослідженими обставинами справи, апеляційна скарга залишається судом без задоволення.
Колегія суддів дійшла висновку про відповідність рішення господарського суду Запорізької області нормам чинного законодавства. Підстав для скасування оскаржуваного рішення колегія суддів не вбачає.
Судові витрати по розгляду апеляційної скарги, відповідно до приписів ст.49 ГПК України, покладаються на заявника.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 99, 101 –105, ГПК України, Запорізький апеляційний господарський суд -
ПОСТАНОВИВ
Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Запорізька кондитерська фабрика», м. Запоріжжя залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Запорізької області від 22.06.2010р. у справі №1/54/10 залишити без змін.
Головуючий суддя Мойсеєнко Т. В.
судді Мойсеєнко Т. В.
Колодій Н.А. Кричмаржевський В.А.