Справа №2-628/10  

РІШЕННЯ  

іменем України  

01 вересня 2010 року.                                                                            Володимирецький районний суд Рівненської області в складі головуючої судді Іванків О.В.,  

при секретарі Соболевському Т.В.,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Володимирець справу за позовом   ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3   до   Управління Пенсійного фонду України у Володимирецькому районі   про визнання неправомірними дій по відмові у перерахунку пенсій, зобов’язання здійснити перерахунок пенсії, -  

встановив:  

Позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3  звернулись до суду з позовом, в якому зазначили, що вони є постраждалими від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії та інвалідами, інвалідність яких пов’язана з Чорнобильською катастрофою, отримують пенсію по інвалідності та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю, розмір якої є меншим за розмір, визначений чинним законодавством. У перерахунку пенсії відповідач безпідставно відмовив, тому просили визнати цю відмову протиправною, визнати за ним право на отримання пенсії та додаткової пенсії в розмірах, визначених Законом, і зобов’язати відповідача провести перерахунок основної та додаткової пенсії у встановленому Законом розмірі.  

В судове засідання представник позивачів подав заяву, в якій підтримав позовні вимоги повністю, просив розглянути справу у його відсутності.  

Представник відповідача – управління Пенсійного фонду України у Володимирецькому районі – в судове засідання подав заперечення на позов, пояснив, що при розрахунку розміру пенсій особам, які підпадають під юрисдикцію ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» відповідач виходив з механізму обчислення пенсій, затвердженого постановами КМУ №530 від 28.05.2008 р. «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», №654 від 16.07.2008 року «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян», іншими нормативними актами.       З 01.01.2008 року пенсії, призначені відповідно до закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» обчислюються відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік» та про внесення змін до деяких законодавчих актів України. Також, посилаючись на ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ст. 111 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік», Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»,  зазначив, що відсутня затверджена величина мінімальної пенсії за віком,  від якої має бути обраховано розмір пенсії позивача; мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом і для обчислення розміру підвищення до пенсій іншим особам не застосовується; фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України; Законами України про Державний бюджет України на 2007-2010 рр не передбачено фінансування на відповідні періоди. Будь-яких коштів на виплату пенсій в розмірах, про які просить позивач, Пенсійний фонд не отримував. В зв’язку з викладеним просив в задоволенні позову відмовити повністю.  

Заслухавши пояснення сторін по справі, дослідивши та оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову з наступних підстав.  

Судом встановлено, що   ОСОБА_1   є потерпілою від Чорнобильської катастрофи 1-ої категорії, інвалідом 3-ої групи, інвалідність якого пов’язана з наслідками аварії на ЧАЕС, що підтверджується оглянутими в судовому засіданні та долученими до справи посвідченням НОМЕР_1 та довідкою МСЕК НОМЕР_2. З 01.09.2010 року ОСОБА_1 за її заявою призначено пенсію по інвалідності в розмірі фактичних збитків, спричинених аварією на ЧАЕС, на підставі ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», крім того ОСОБА_1 отримує додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров»ю, на підставі статті 50 цього ж Закону.  

ОСОБА_2   є потерпілим від Чорнобильської катастрофи 1-ої категорії, інвалідом 2-ої групи, інвалідність якого пов’язана з наслідками аварії на ЧАЕС, що підтверджується оглянутими в судовому засіданні та долученими до справи посвідченням НОМЕР_4 та довідкою МСЕК НОМЕР_3. З 01.09.2010 року ОСОБА_2 за його заявою призначено пенсію по інвалідності в розмірі фактичних збитків, спричинених аварією на ЧАЕС, на підставі ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», крім того, ОСОБА_2 отримує додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров»ю, на підставі статті 50 цього ж Закону.  

ОСОБА_3   є потерпілим від Чорнобильської катастрофи 1-ої категорії, інвалідом 2-ої групи, інвалідність якого пов’язана з наслідками аварії на ЧАЕС, що підтверджується оглянутими в судовому засіданні та долученими до справи посвідченням НОМЕР_5 та довідкою МСЕК НОМЕР_6. З 04.12.2009 року ОСОБА_3 за його заявою призначено пенсію по інвалідності в розмірі фактичних збитків, спричинених аварією на ЧАЕС, на підставі ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», крім того, ОСОБА_3 отримує додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров»ю, на підставі статті 50 цього ж Закону.  

Таким чином, судом встановлено, що заяви позивачів про призначення їм пенсії по інвалідності в розмірі фактичних збитків, спричинених аварією на ЧАЕС, задоволені відповідачем.  

Ст.50 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачає, що особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров»ю, у відповідних розмірах, зокрема, інвалідам 2 групи – 75% мінімальної пенсії за віком, інвалідам 3 групи – 50% мінімальної пенсії за віком. Виплата зазначеної пенсії відповідно до ст. 53 даного закону здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.  

У відповідності до ст. 54 Закону пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв’язку із втратою годувальника  внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатись за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, або у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно з законодавством.  

В усіх випадках розмір пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим: для 2-ої групи інвалідності – 8 мінімальних пенсій за віком.  

Мінімальний розмір пенсії за віком згідно ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.  

Оскільки величина прожиткового мінімуму для кожної вікової та соціальної групи, в т.ч. і для осіб, що втратили працездатність, щорічно визначається Законом України про Державний бюджет, посилання відповідача на відсутність законодавчо визначеного розміру пенсії за віком є безпідставною  

Як вбачається з листів управління Пенсійного фонду України у Володимирецькому районі №3228/03, №3223/03, 3221/03 від 04 серпня 2009 року, розрахунок розміру основної та додаткової пенсії позивачам проведено Управлінням Пенсійного фонду України у Володимирецькому районі, виходячи з положень Постанов Кабінету Міністрів України №530 від 28.05.2008 року «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» та №654 від 16.07.2008 року «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян», що на час розгляду справи є чинними.  

Разом з тим, вказані постанови Кабінету Міністрів України, на які посилається відповідач в своїх запереченнях, встановлюють розміри сум, з яких проводиться розрахунок пенсій, а також конкретні розміри пенсій, які є істотно меншими, ніж розмір основної та додаткової пенсії, встановлений ст.ст.50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».  

Так, мінімальний розмір пенсії за віком, визначений у відповідності до ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” та Законів України «Про Державний бюджет» на 2009, 2010 рр., в період з 01.11.2009 року по 31.12.2009 року – 573 грн., з 01.01.2010 по 01.04.2010 року – 695 грн., з 01.04.2010 року по 30.06.2010 року – 706 грн., починаючи з 01.07.2010 року – 709 грн.  

Разом з тим, з вказаних вище листів, вбачається, що позивачі отримують основну пенсію, розмір якої є меншим ніж 6 та 8 мінімальних пенсій за віком, та додаткову пенсію, розмір якої є меншим, ніж 50 % та 75% прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність.      

З врахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що положення Постанов Кабінету Міністрів України №530 від 28.05.2008 року та №654 від 16.07.2008 року не відповідають вимогам Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».  

Як вбачається зі змісту ст.8 ЦПК України, суд вирішує справи відповідно до Конституції України, законів України та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта закону України або міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, суд застосовує акт законодавства, який має вищу юридичну силу.  

Враховуючи викладене, виходячи із принципу верховенства права, закріпленого ст.8 Конституції України, суд приходить до висновку, що при розрахунку державної та додаткової пенсій, передбачених ст. ст. 50,54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» відповідач повинен керуватись вимогами Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", який має вищу юридичну силу.  

У відповідності до пункту 28 р.П. Закону України «Про державний бюджет України на 2008 р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 р. №107-У1 до ст.ст.50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" було внесено зміни, згідно з якими о   собам, віднесеним  до категорії 1,  призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах: інвалідам II  групи  - 20 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; для інших інвалідів,  щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою по II  групі  інвалідності  пенсія не може бути меншою 120   процентів   прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.  

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008р. №10-рп/2008 положення пункту 28 розділу II Закону України «Про державний бюджет України на 2008р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007р. визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).  

Відповідно до п. 6 резолютивної частини цього рішення, рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнаних неконституційними. Вказане рішення набуло чинності з 22.05.2008 року.  

Крім того, як вбачається зі ст.71 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", дія положень цього Закону не може призупинятись іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону.  

Таким чином, з 22.05.2008 року відновлено в повному обсязі дію ст.ст.50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", яка діяла до внесення змін, у зв’язку з чим нарахування та виплата пенсії має здійснюватись згідно з положенням вказаного Закону  

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.  

Відповідно до ст.63 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» фінансування виплат, передбачених даним Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. У зв’язку з викладеним, відповідач  за відсутності фінансування з Державного бюджету України, вважає свої дії правомірними.  

Разом з тим, пунктом 3 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України  № 1261 від 24.10.2007 р., до основних завдань Пенсійного фонду України віднесено, зокрема,  забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок  коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством. У п.8 вказаної Постанови до джерел формування коштів Пенсійного фонду України відносяться також кошти державного бюджету та державних цільових фондів, що перераховуються до Фонду у випадках, передбачених законодавством. Відповідно до Указу Президента України № 121/2001 від 01.03.2001 Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, що здійснює керівництво та управління солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для їх виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, інших соціальних виплат.  

Враховуючи, що позивачі отримують пенсію, і звернулись до суду з позовом про приведення її розміру у відповідність до вимог чинного законодавства, , суд, керуючись положеннями Указу Президента України № 121/2001 від 01.03.2001 р. та зазначеної вище Постанови КМУ№1261, приходить до висновку, що саме органами Пенсійного фонду України позивачу має виплачуватись пенсія як інваліду 2-ої групи захворювання якого пов’язано з наслідками аварії на ЧАЕС.  

  Доводи відповідача щодо неможливості задоволення позовних вимог у зв’язку з відсутністю бюджетних коштів, призначених на ці виплати, судом не приймаються до уваги. Суд вважає необхідним визначити, що реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання суб’єктами владних повноважень на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов’язань, не приймається до уваги. Так, у справах «Кечко проти України» та «Бурдов проти Росії» Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань.  

Суд також не бере до уваги посилання відповідача на те, що відсутній нормативно-правовий акт, який визначав би порядок реалізації ст.ст.50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Керуючись принципом верховенства права, суд з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, зазначає, що правовідносини, які виникають в процесі реалізації права на отримання пенсії певного розміру, що встановлений Законом, будуються на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акта, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. Як свідчить позиція Суду ЄС у справі Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office) принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію, а саме в даному випадку – це надання особам, що постраждали від аварії на ЧАЕС відповідних їх статусу соціальних гарантій, то така держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, зокрема, щодо фізичних осіб без завчасного повідомлення про зміни в такій політиці чи поведінці, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.  

За таких обставин суд вважає, що невизнання відповідачем права позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на отримання державної та додаткової пенсії в розмірах, визначених законом, порушує законні права позивачів, є неправомірним, у зв’язку з чим позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 в цій частині ґрунтуються на законі і підлягають задоволенню.  

З метою захисту та поновлення порушених прав позивачів, у відповідності до чч.1,2 ст.16 ЦК України суд вважає за необхідне визнати право позивача на отримання пенсії та додаткової пенсії в розмірах, визначених Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", і зобов’язати відповідача перерахувати та виплатити ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 пенсію та додаткову пенсію.    

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.8,19,21 Конституції України, ст.ст. 50,54,63, 67, 71 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", ст.28 Закону  України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», бюджетним законодавством України, ст.ст.15,16 ЦК України, ст.ст.8, 14, 209-212 ЦПК України, суд, -   вирішив:    

  Позов   ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3   задовольнити частково.  

Визнати право   ОСОБА_1   як інваліда 3-ої групи, на отримання державної пенсії в розмірі, визначеному ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а саме в розмірі 6 розмірів мінімальної пенсії за віком, та додаткової пенсії в розмірі, визначеному ст.50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а саме в розмірі 50% прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, починаючи з 01 вересня 2010 року.    

Зобов’язати Управління Пенсійного Фонду України у Володимирецькому районі Рівненської області здійснити перерахунок та виплатити   ОСОБА_1   додаткову пенсію у відповідності до ст.50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», починаючи з 09 серпня 2009 року, виходячи із розрахунку 50% (п’ятдесяти відсотків) встановленого законодавством розміру мінімальної пенсії за віком, виходячи з розмірів прожиткового мінімуму, для осіб, які втратили працездатність, встановлених чинним законодавством протягом вказаного часу, з урахуванням фактично виплачених сум додаткової пенсії.  

Визнати право   ОСОБА_2   як інваліда 2-ої групи, на отримання державної пенсії в розмірі, визначеному ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а саме в розмірі 8 розмірів мінімальної пенсії за віком, та додаткової пенсії в розмірі, визначеному ст.50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а саме в розмірі 75% прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, починаючи з 01 вересня 2010 року.    

Зобов’язати Управління Пенсійного Фонду України у Володимирецькому районі Рівненської області здійснити перерахунок та виплатити   ОСОБА_2   додаткову пенсію у відповідності до ст.50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», починаючи з 01 серпня 2009 року, виходячи із розрахунку 75% (сімдесяти п’яти відсотків) встановленого законодавством розміру мінімальної пенсії за віком, виходячи з розмірів прожиткового мінімуму, для осіб, які втратили працездатність, встановлених чинним законодавством протягом вказаного часу, з урахуванням фактично виплачених сум додаткової пенсії.  

Визнати право   ОСОБА_3   як інваліда 2-ої групи, на отримання державної пенсії в розмірі, визначеному ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а саме в розмірі 8 розмірів мінімальної пенсії за віком, та додаткової пенсії в розмірі, визначеному ст.50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а саме в розмірі 75% прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, починаючи з 04 грудня 2009 року.    

Зобов’язати Управління Пенсійного Фонду України у Володимирецькому районі Рівненської області здійснити перерахунок та виплатити   ОСОБА_3   пенсію у відповідності до ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», починаючи з 04 грудня 2009 року, виходячи із розрахунку 8 (восьми) розмірів мінімальної пенсії за віком, та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, починаючи з 01 серпня 2009 року в розмірі 75% (сімдесяти п’яти відсотків) встановленого законодавством розміру мінімальної пенсії за віком, виходячи з розмірів прожиткового мінімуму, для осіб, які втратили працездатність, встановлених чинним законодавством протягом вказаного часу з урахуванням фактично виплачених сум.  

Судові витрати розподілити між сторонами наступним чином. Управління Пенсійного фонду України у Володимирецькому районі звільнити від сплати судового збору на підставі п.34) ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито». Стягнути з Управління Пенсійного фонду України у Володимирецькому районі в користь ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2 понесені ними при подачі позову та документально підтверджені витрати в сумі 37 (тридцять сім) грн. кожному.  

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Рівненської області через Володимирецький районний суд. Апеляційна скарга може бути подана сторонами протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення..  

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.  

Головуюча: