АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 11- 313/2007р. Головуючий по 1 інстанції
Категорія ст. 309 ч.2, 185 Смоляр А.О.
ч.2 КК Доповідач в апеляційній інстанції
Охріменко І.К.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 квітня 2007 р. колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого Демиденка А.І.
суддів Охріменко І.К., Неділька М.І.
за участю прокурора Гришанової Н.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1. на вирок Придніпровського районного суду м .Черкаси від 31.01.2007 року, яким
ОСОБА_1
ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, українець, громадянин України, не працюючий, не одружений, проживаючий в м.АДРЕСА_2, раніше судимий:
-06.07.1998 року Придніпровським районним судом м.Черкаси за ст..229 6 КК України / в редакції 1960 року / на один рік позбавлення волі; -19.09.2000року Соснівським районним судом м.Черкаси за ст..ст.229-6 4.2,140 ч.2 КК України / в редакції 1960 р./ на 2 роки позбавлення волі; -24.03.2004 року Придніпровським районним судом м.Черкаси за ст..309 4.2 КК України на 2 роки позбавлення волі засуджений за ст.. 185 ч.2 КК України на один рік позбавлення волі, за ст..309 ч.2 КК України на 2 роки позбавлення волі.
На підставі ст..70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1. остаточно призначено до відбування 2 роки позбавлення волі.
Строк відбування покарання ОСОБА_1. визначено рахувати з 15.11.2006 року. Стягнуто з ОСОБА_1. на користь потерпілої ОСОБА_2. 699 грн. в рахунок відшкодування спричиненої їй матеріальної шкоди та судові витрати по справі за проведення судово-хімічної експертизи в прибуток держави в сумі 58 грн.84 коп.
Вирішена доля речових доказів по справі, відповідно до вимог ст. 81 КПК України,-
встановила:
Згідно вироку суду, ОСОБА_1. визнано винним та засуджено за те, що він 13.11.2006 року близько 16 год. 10 хвилин, перебуваючи в приміщенні квартири № АДРЕСА_1, повторно, таємно викрав належний потерпілій ОСОБА_2. мобільний телефон «Самсунг Х620» вартістю 699 грн.
Він же, 13.11.2006 року у невстановленої досудовим слідством особи незаконно повторно для особистого вживання придбав наркотичний засіб - маріхуану, яку переніс та зберігав по місцю свого проживання в м.АДРЕСА_2, де 17.11.2006 року вказаний наркотичний засіб у висушеному вигляді в кількості 7, 92 грам виявили та вилучили працівники міліції.
В своїй апеляції засуджений ОСОБА_1., не оспорюючи доведеності своєї вини у вчинені зазначених злочинів та правильності кваліфікації скоєного, просить пом'якшити призначене йому покарання, застосувавши вимоги ст..69 КК України, посилаючись на незадовільний стан свого здоров'я.
В запереченні на апеляцію помічник прокурора Придніпровського району м.Черкаси Либань І.М., яка підтримувала обвинувачення в суді першої інстанції, вважаючи вирок законним та обгрунтованим, просить його залишити його без змін, а апеляцію засудженого без задоволення.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, міркування прокурора про залишення вироку без змін, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляції, колегія суддів не знаходить підстав для її задоволення.
Висновок суду щодо доведеності вини засудженого ОСОБА_1. у вчиненні зазначених вище злочинів при обставинах, наведених у вироку, відповідає матеріалам справи і ґрунтується на доказах, досліджених в судовому засіданні, в порядку ст..299 ч.3 КПК України, яким суд дав належну оцінку і які не оспорюють ся в апеляції засудженого.
Дії ОСОБА_1. кваліфіковано вірно за ст..ст.185 ч.2, 309 ч.2 КК України, а при призначенні йому покарання суд, відповідно до вимог ст..65 КК України достатньо врахував ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, дані про особу засудженого, зокрема, що останній неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, в тому числі і за вчинення аналогічних злочинів, а також враховано обставини, що пом'якшують покарання засудженого.
При цьому, покарання, яке призначено засудженому, є мінімальним за санкціями ч.2 ст. 185 та ч.2 ст.309 КК України і яке є необхідним й достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.
Доводи апелянта про те, що він має незадовільний стан здоров'я не підтверджені матеріалами справи, тим більше, що в судовому засіданні засуджений не вказував на те, що він має які-небудь захворювання.
Виходячи з наведеного, підстав для пом'якшення ОСОБА_1 покарання, з застосуванням вимог ст..69 КК України, не має.
Керуючись ст.ст.362, 366 КПК України, колегія суддів,-
ухвалила:
Апеляцію засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Придніпровського районного суду м.Черкаси від 31 січня 2007 року стосовно цього засудженого залишити без змін.