У Х В А Л А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні 6 червня 2006 року кримінальну справу за касаційною скаргою ОСОБА_1на вирок Борзнянського районного суду Чернігівської області від 29 червня 2005 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області від 25 серпня 2005 року.

Цим вироком

ОСОБА_1,

23 листопада1961 року народження,

не судиму в силу ст. 89 КК України,

- засуджено за  ч.2 ст. 125 КК України на 150 годин громадських робіт.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1на користь потерпілої ОСОБА_2 242грн. 16 коп. матеріальної шкоди та 500 грн. моральної шкоди.

ОСОБА_2,

18 квітня 1965 року народження,

раніше не судиму,

- виправдано за ч.1 ст.126 КК України.

За вироком суду ОСОБА_1засуджено за те, що вона 05.12.2004 року близько 8 год. по АДРЕСА_1на ґрунті особистих неприязних стосунків умисно нанесла декілька ударів в обличчя та інші частини тіла ОСОБА_2, спричинивши легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров'я.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області від 25 серпня 2005 року апеляцію засудженої ОСОБА_1залишено без задоволення, а вирок Борзнянського районного суду Чернігівської області від 29 червня 2005 року щодо неї - без зміни.

У касаційній скарзі ОСОБА_1стверджує про неправильне застосування судом кримінального закону в частині кваліфікації її дій, оскільки вона діяла в стані необхідної оборони, та про безпідставне і необґрунтоване виправдання ОСОБА_2  у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 126 КК України, та просить судові рішення скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України,  перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи ОСОБА_1, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Висновок суду про винуватість ОСОБА_1у вчиненні зазначеного у вироку злочину ґрунтується на досліджених у судовому засіданні доказах, а саме: на показаннях потерпілої ОСОБА_2, свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4 та самої засудженої ОСОБА_1, даних висновку судово-медичної експертизи.

Як убачається з матеріалів справи і не заперечується ОСОБА_1, вона з ОСОБА_2 тривалий час перебувають у неприязних стосунках, при чому ОСОБА_1неодноразово погрожувала ОСОБА_2 фізичною розправою останній за те, що та ніби-то поширює плітки щодо членів сім'ї ОСОБА_1

05.12.2004р., близько 8 год., коли ОСОБА_2 йшла з водою від подвір'я ОСОБА_5, ОСОБА_1, ображаючи її словами, знову стала погрожувати ОСОБА_2 розправою, тому остання, побоюючись  погроз, попередила ОСОБА_1, щоб та не підходила, проте, не зважаючи на попередження,  ОСОБА_1підбігла до ОСОБА_2, яка з метою уникнути бійки вилила на ОСОБА_1воду, а та схопила її за волосся, повалила на землю та нанесла численні удари руками й ногами по голові та іншим частинам тіла, спричинивши легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров'я. Захищаючись, ОСОБА_2 також хапала ОСОБА_1за волосся, але на прохання останньої відпустила її, після чого ОСОБА_1продовжила побиття ОСОБА_2  Коли на крик ОСОБА_1з двору вийшла її донька ОСОБА_3 і попросила мати припинити бійку, то та залишила ОСОБА_2, яка, піднявшись з землі, пішла до ОСОБА_4, куди через деякий час прибігла ОСОБА_1з палкою та знову погрожувала ОСОБА_2 побити її, але ОСОБА_4 вигнала ОСОБА_1 із двору.

ОСОБА_1не заперечує те, що наносила удари ОСОБА_2

Твердження ОСОБА_1про те, що вона спричинила тілесні ушкодження ОСОБА_2, будучи в стані необхідної оборони, перевірялися  судом першої і апеляційної інстанцій, які обґрунтовано  визнали їх такими, що не знайшли свого підтвердження і спростовані зазначеними вище доказами, якими стверджується, що ОСОБА_2, захищаючись, діяла у стані необхідної оборони. 

Крім того, ні в скарзі, поданій до суду в порядку ст. 27 КПК України, ні в судовому засіданні та в касаційній скарзі ОСОБА_1не навела обґрунтованих доказів наявності в діях ОСОБА_2  ознак злочину, передбаченого ч.1 ст.126  КК України.

Повно та всебічно дослідивши фактичні обставини справи, суд дійшов правильного висновку про те, що дії ОСОБА_1містять складу злочину, передбаченого ч.2 ст. 125 КК України, а   в діях ОСОБА_2.  немає складу злочину, передбаченого ч.1 ст. 126 КК України, внаслідок чого її обґрунтовано виправдано.

Будь-яких істотних порушень КПК України, які тягнуть скасування судових рішень, по справі не встановлено.

Покарання ОСОБА_1обрано відповідно до вимог ст. 65 КК України з урахуванням тяжкості вчиненого злочину, даних про особу засудженої, яка не судима в силу ст. 89 КК України, позитивно характеризується, має на утриманні неповнолітню дитину. Призначене їй покарання є необхідним і достатнім для її виправлення і попередження нових злочинів.

Цивільний позов ОСОБА_2 вирішений по справі відповідно до вимог закону.

Таким чином, при перевірці даної справи не виявлено передбачених ст. 398 КПК України підстав для перегляду судових рішень щодо ОСОБА_1і ОСОБА_2 у касаційному порядку з повідомленням осіб, зазначених у ст. 384 КПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

               у х в а л и л а:

відмовити у задоволенні касаційної скарги засудженої ОСОБА_1.

Судді:

Стрекалова Є.Ф.                                Кліменко М.Р.                            Кармазін Ю.М.