Справа № 2а-610 / 2010
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 вересня 2010 року Березнівський районний суд Рівненської області
в складі: головуючого судді Мельничук Н.В.
при секретарі Кравчук С.Я.
з участю позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Березне справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління державної автомобільної інспекції УМВС України в Рівненській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення
в с т а н о в и в:
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, вказуючи, що 28 квітня 2010 року приблизно о 12.00 годині, він, керуючи автомобілем « Фольксфаген Т-4» реєстраційний номер НОМЕР_1 на автодорозі Київ- Чоп був зупинений працівниками ДАІ, які пояснили, що він перевищив встановлену швидкість руху, порушення було зафіксоване на прилад « Візир». Цього ж дня відносно нього винесена постанова від 28 квітня 2020 року про притягнення його до адмінвідповідальності за ч.1 ст.122 КпАП України інспектором дорожньо- патрульної служби Рівненської роти ДПС для ОДДЗ Шевчуком Сергієм Анатолійовичем , згідно якої 28 квітня 2010 року о 11 год.58 хв на 329 км. автодороги Київ- Чоп він, керуючи автомобілем , перевищив швидкість руху на ділянці дороги , де встановлено дорожні знааки 3.29 « Обмеження швидкості руху 50 км/ год» та 1.37 ПДР , рухався зі швидкістю 79 км/ год. і піддано штрафу в сумі 300 гривень.
Постанову вважає незаконною, оскільки правил дорожнього руху він не порушував. Вказує, що прилад, яким проводився нагляд за дорожнім рухом не є автоматичним засобом фото- чи відео фіксації, в постанові не зазначено в якому режимі проводився нагляд за дорожнім рухом, не вказано хто саме проводив фіксацію, не зазначено розміри похибок, не долучені фотознімки. Дії відповідача вважає протиправними, а тому постанову про накладення адміністративного стягнення просить скасувати.
В судовому засіданні позивач свої вимоги підтримав у повному об’ємі, просить задовольнити позов.
Відповідач у судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що стверджується повідомленням від 16.09.2010 року, причини неявки суд не повідомив.
Вислухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення по слідуючих підставах.
Постановою про адміністративне правопорушення серії ВК № 092992 від 28 квітня 2009 року ОСОБА_1притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він 28 квітня 2010 року о 11 год.58 хв на 329 км. автодороги Київ- Чоп він, керуючи автомобілем , перевищив швидкість руху на ділянці дороги , де встановлено дорожні знааки 3.29 « Обмеження швидкості руху 50 км/ год» та 1.37 ПДР , рухався зі швидкістю 79 км/ год.
В обгрунтування вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КупАП додано протокол про адміністративне правопорушення ВК № 118530 від 28 квітня 2010 року, в якому зазначено, що швидкість вимірювалась приладом « Візир 0812518. З даного протоколу вбачається, що ОСОБА_1 вину свою у вчиненні правопорушення не визнав. Незважаючи на це інспектором ДПС не запрошено і не допитано жодного свідка події.
Відповідно до п.п.20.1, 20.2 Інструкції з питань діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС України, затвердженої Наказом №111 МВС України 27.03.2009р., технічні засоби для визначення швидкості руху, фіксації порушень правил, норм та стандартів у сфері безпеки дорожнього руху, прилади для виявлення підробок у документах застосовуються згідно з інструкціями, методичними рекомендаціями про порядок їх використання. Працівники підрозділів ДПС, яким видають технічні засоби та прилади, персонально відповідають за їх цілісність та працездатність. Забороняється застосування технічних засобів та приладів, які не сертифіковані в Україні та які не пройшли метрологічної повірки або мають свідоцтво про таку повірку, термін дії якого минув, а також передавати такі прилади для користування безпосередньо на маршруті патрулювання без здійснення контролю командиром підрозділу результатів роботи приладу за зміну.
Тому при оцінці як законності, так і достовірності фіксації порушень правил дорожнього руху необхідно мати відомості про співробітників, які проводять фотофіксацію, та документацію, яка підтверджує сертифікацію даного приладу.
У постанові відсутні вказівки про те, хто проводив фото фіксацію приладом « Візир 0812518, відсутні самі знімки, не вказано розміри похибок.
В ході розгляду справи відповідачем не надано, а судом не здобуто доказів про технічний засіб « Візир 0812518 ”, реквізити документів про допуск даного виду засобу вимірювальної техніки до використання та документ, що підтверджує метрологічний контроль даного приладу відповідно до Закону України “Про метрологію та метрологічну діяльність” та відомості про співробітників, які несли в той час службу в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху на 329 км. автодороги Київ- Чоп.
Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Всупереч вимогам вказаної норми процесуального права відповідач не наводить жодних належних доказів щодо правомірності винесеного ним оскаржуваного рішення. Будь-які інші докази, передбачені ст.251 КУпАП, які б встановлювали наявність адміністративного правопорушення та винність ОСОБА_1 у його вчиненні, в матеріалах справи відсутні.
В постанові про накладення адміністративного стягнення відсутні посилання на конкретні докази, які стверджували б порушення ОСОБА_1 правил дорожнього руху.
За таких обставин позов підлягає до задоволення з покладанням витрат на відповідача.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст.7-12, 17, 18, 158-163 КАС України, суд -
п о с т а н о в и в:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до управління державної автомобільної інспекції УМВС України в Рівненській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення задовольнити .
Скасувати постанову серії ВК № 092992 від 28 квітня 2010 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 Кодексу України про адміністративні правопорушення з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300 гривень.
Звільнити ОСОБА_1 від сплати державного мита на підставі ч.3 ст.288 КпАП України.
Стягнути з відповідача на користь держави судовий збір в сумі 3 (три) грн. 40 коп.
Постанова оскарженню не підлягає.
С у д д я Мельничук Н.В.