№ 2-144/10                                                                                                                                                                                                                                         Р   І   Ш   Е   Н   Н   Я  

    І М  Е  Н  Е  М        У   К   Р   А   Ї   Н   И  

   23 вересня 2010 року.           Орджонікідзівський міський суд Дніпропетровської області в складі суду: головуючого – судді Нижника М.М., при секретарі – Поліщук О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Орджонікідзе цивільну справу за позовом  ОСОБА_1  до  Державного професійно – технічного навчального закладу «Орджонікідзівське професійно – технічне училище», про  поновлення на роботі, про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу  і  відшкодування моральної шкоди, --  

               В  С  Т  А  Н  О  В  И  В:  

       Позивач в судовому засіданні свої позовні вимоги підтримав по підставам вказаним в позовній заяві, просить суд поновити його на роботі на посаді майстра виробничого навчання в Орджонікідзівському ПТУ, стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу в сумі 13188 грн. 33 коп., а також за причинену йому моральну шкоду в сумі 01 грн. 00 коп.

 Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просить суд позовні вимоги позивача залишити без задоволення, так як позивач звільнений з роботи за скороченням штату в відповідності з вимогами п.1 ст. 40 КЗпП України. Позивачу в день його ознайомлення з наказом про скорочення штату не було запропоновано ніякої іншої посади, так як ніяких вакантних посад не було, крім однієї посади шофера категорії «С», але за цією посадою позивач не мав права працювати, так як у нього немає посвідчення водія.

 --  свідок ОСОБА_2 пояснила суду, що наказ про звільнення позивача з роботи підписала вона, так як в цей період часу вона виконувала обов’язки директора училища. Вважає, що позивач був звільнений з роботи законно, в відповідності з вимогами п.1 ст. 40 КЗпП України, по скільки він не мав відповідної вищої освіти для роботи на посаді майстра і не відповідав своїм професійним якостям. В цей же день за скороченням штату було звільнено ще трьох майстрів виробничого навчання в яких була вища освіта і більший трудовий стаж ніж у ОСОБА_1.

 --  свідок ОСОБА_3 пояснила суду, що вона в 17 липня 2007 року, як директор ПТУ, на той час, прийняла ОСОБА_1 на роботу на посаду майстра. Вважає, що ОСОБА_1 як випускник ПТУ мав право працювати на посаді майстра без вищої освіти.  

 Суд заслухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши матеріали справи і оцінивши їх в сукупності прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача в повному обсязі задоволенню не підлягають по слідуючим підставам.  

 Згідно копії наказу ДПТНЗ ОПТУ № 137 про скорочення та проведення у відповідність штатного розпису, від 01 липня 2009 року ( а.с. 27, 28-29) скороченню підлягало чотири одиниці майстрів виробничого навчання, в тому числі і ОСОБА_1

                                  --  2  --

      Згідно розписки позивача ОСОБА_1 (а.с. 31), він ознайомлений з даним наказом про звільнення з роботи за скороченням штату 15 липня 2009 року.

 Підстав про переважне право на залишення ОСОБА_1 на роботі в ході судового слідства не було встановлено, так як за станом на 15 липня 2009 року він не мав вищої освіти і ні в якому ВУЗі не навчався, те що згідно довідки від 14 жовтня 2010 року (а.с. 6), він є студентом Харківського національного університету радіоелектроніки, теж не надає йому переважного права залишення на роботі, так як решту троє скорочених майстрів мали вищу освіту і більший трудовий стаж роботи чим він.

 Що доводів позивача, що його звільнено з роботи не законно без згоди Всеукраїнської незалежної профспілки, членом якої він є, то суд вважає ці доводи безпідставними, так як в ході судового слідства встановлено, що ніякого колективного договору в відповідності з вимогами ст. 12 КЗпП України між вказаною профспілкою, членом якої є позивач і адміністрацією училища не укладено і тому згоди цієї профспілки на звільнення позивача не було потрібно, так як згоду на його звільнення надав профспілковий комітет при училищі (а.с. 35, 64-65).  

 Таким чином суд вважає, що позивач був звільнений з роботи в відповідності з вимогами ст.ст. 40 ч.1 п. 1, 49-2 КЗпП України і тому йому в позові про поновлення на роботі, стягненні середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 13188 грн. 88 коп. і відшкодування моральної шкоди в сумі 1 грн. слід відмовити.

 Так як позивачу відмовлено в задоволенні позову з нього слід стягнути в дохід держави судовий збір в сумі 131 грн. 88 коп. за стягнення середнього заробітку і 17 грн. 00 коп. за відшкодування моральної шкоди, а також витрати за ІТЗ розгляду справи в сумі 120 грн. 00 коп.

 Керуючись ст.ст. ст.40 ч.1 п.1, 231, 232  КЗпП України,  ст.ст. 2, 10, 11, 88, 209, 210, 212-215 ЦПК України, суд,--

                         В  И  Р  І  Ш  И  В:

      Позовні вимоги  ОСОБА_1  до  Державного професійно – технічного навчального закладу «Орджонікідзівське професійно – технічне училище про поновлення на роботі, про стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу і відшкодування моральної шкоди   залишити без задоволення.  

 Стягнути з ОСОБА_1 судові витрати по справі, а саме судовій збір в сумі 148 грн. 88 коп. і витрати за ІТЗ розгляду справи в сумі 120 грн. 00 коп.  

 Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного суду через Орджонікідзівський міський суд в строк 10-ти днів, з дня складання повного рішення,  

                 Суддя:________________________