Справа № 22-Ц-272.      Головуючий у 1-й інстанції- Волчко А.Я.

Доповідач-Суханова Є.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

22  березня  2007  року колегія  судців  судової палати  з  цивільних  справ Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого-Суханової Є.М.,

суддів-Мережко М.В., Голуб С А.,

при секретарі- Якимець Ю.В.,

розглянула матеріали з апеляційною скаргою ОСОБА_1на постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30 листопада 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1до Боярської міської ради, Києво-Святошинського району Київської області, третя особа ОСОБА_2про визнання рішень виконавчого комітету Боярської ради недійсним;

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Києво-Святошинського районного суду від 30 листопада 2006 року в задоволені позову ОСОБА_1 до Боярської міської ради Києво-Святошинського райну було відмовлено. Не погодившись з висновками, наведеними в постанові суду, апелянт звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду скасувати та ухвалити нову постанову, визнавши недійсним рішення виконкому Боярської міської Ради № 469/30 та 469/28 від 25.12.1995 року про закріплення площ земельних ділянок за ділянками НОМЕР_1 та НОМЕР_2 в садівницькому товаристві „Локомотив2 в м. Боярка.

Відмовляючи в задоволені позову, суд обґрунтовано послався на вимоги ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом-або іншими законами.

Для звернення до адміністративнго суду за Захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до вимог ст. 100 цього Кодексу пропущення строку зверненя до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адмінстративонго позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Як вбачається з матеріалів справи рішенням виконкому Боярської міськради від 25.12.1995 року за № 469/30 позивачці передано у приватну власність для ведення садівництва земельну ділянку площею 495 кв.м в СТ „Локомотив".

Рішенням виконкому Боярської міськради від 25.12.1995 року за № 469/28 сусіду позивачці ОСОБА_3 передано у приватну власність для ведення садівництва земельну ділянку площею 502 кв.м в СТ „Локомотив".

Про те, що площа земельної ділянки позивачки менша ніж у третьої особи, як зазначає ОСОБА_1 у своєму позові, остання повинна була дізнатись ще при ухваленні рішень Боярської міськради у 1995 році, які вона оскаржує. Разом з тим, поважних причин пропуску строку на оскарження рішень позивачка не надали. А оскільки позивачка пропустила строк на звернення з даним позовом до суду, то в

задоволенні її позовних вимог, суд обґрунтовано відмовив., крім цього, він також обґрунтував, що на цьому наполягали третя особа по справі таїї представник.

Апелянт намагаючись спростувати висновки суду, підверджує той факт , що під час складання схеми та узгоджувальних актів вони підписувались між сусідами, на підставі чого й ухвалювались рішення виконкому, які вона просить визнати недійсним. Тобто підверджує факти, встановлені судом про те, що позивачка була обізнана про ухвалення рішень виконкому( та їх зміст) у 1995-1996 роках, ніяких дій по скасуванню або визнанню недійсним рішень виконкому позивачка протягом 12 років не ставила та не навела підстав, які б колегія судів могла визнати поважними.

На підставі наведеного, ст. 189-194 КАС України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1відхилити.

Постанову постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30 листопада 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця.