ОКТЯБРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ПОЛТАВИ

Справа № 1 – 571/10

    В И Р О К

Іменем України

30 вересня 2010 року Октябрський районний суд м. Полтави  у складі:

      головуючого - судді                                           Савченка А.Г.

      при секретарі                                                       Кирпиченко С.Л.

            за участю прокурорів                   Гринь О.В., Радзівона М.О.

    захисників                               ОСОБА_1, ОСОБА_2,

                                  ОСОБА_3, ОСОБА_4,

                                  ОСОБА_5

    потерпілого                           ОСОБА_6

    представника потерпілого                   ОСОБА_7

             підсудних                           ОСОБА_8, ОСОБА_9,

                                  ОСОБА_10, ОСОБА_11

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу  по обвинуваченню  

    ОСОБА_8,   ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, мешканця АДРЕСА_1, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_4, не одруженого, ніде не працює, має спеціальне звання старший лейтенант міліції, не судимого,  

    ОСОБА_10,   ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця і мешканця АДРЕСА_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_4, не одруженого, оперуповноваженого ВКР ПМУ ГУ МВС України в Полтавській області, має спеціальне звання старший лейтенант міліції, не судимого,

    ОСОБА_11,   ІНФОРМАЦІЯ_7, уродженця і мешканця АДРЕСА_3, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_4, одруженого, має на утриманні малолітню дитину, оперуповноваженого ВКР ПМУ ГУ МВС України в Полтавській області, має спеціальне звання старший лейтенант міліції,  не судимого

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 365 КК України  та

    ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_9, уродженця і мешканця АДРЕСА_4, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_11, одруженого,  приватного підприємця,  не судимого

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 296 та ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 365 КК України,

в с т а н о в и в :

    Підсудні ОСОБА_8, ОСОБА_11, ОСОБА_10, працюючи – перший із названих, на посаді старшого оперуповноваженого сектору розкриття незаконних заволодінь автотранспортом відділу карного розшуку (ВКР) Полтавського міського управління (ПМУ) ГУ МВС України в Полтавській області (далі - ПМУ), а двоє останніх, на посадах оперуповноважених ВКР ПМУ та будучи службовими особами, маючи всі троє спеціальні звання старшого лейтенанта міліції, здійснюючи функції представника влади, якими відповідно до ст.1 Закону України «Про міліцію» (далі - Закону) є міліція в Україні і службові особи зобов’язані діяти лише на  підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, положень Закону України «Про міліцію», відповідно до яких основним завданням міліції є запобігання правопорушенням та їх припинення; діяльність міліції будується на принципах законності і свої завдання вона виконує неупереджено, у точній відповідності з законом, у зв’язку з чим ніякі виняткові обставини не можуть бути підставою для будь-яких незаконних дій або бездіяльності міліції, порушуючи дану ними присягу працівника органів внутрішніх справ України - завжди суворо дотримуватися Конституції України та чинного законодавства, з високою відповідальністю виконувати свій службовий обов’язок, всіляко сприяти зміцненню авторитету органів внутрішніх справ, мужньо і  рішуче, не шкодуючи своїх сил і життя, боротися із злочинністю, захищати від протиправних посягань життя, здоров’я, права й свободи громадян, перевищуючи свої службові повноваження, які явно виходять за межі наданих їм прав, діючи всупереч державним та службовим інтересам у вигляді підриву авторитету, престижу та дискредитації правоохоронного органу – міліції, з прямим умислом разом з громадянином ОСОБА_9 вчинили тяжкий злочин за наступних обставин:

    19 лютого 2010 приблизно о 22-й год. 30 хв. навпроти торгового дому «Максі», що по вулиці Майдан Незалежності, 1-а в м. Полтаві, в салоні автомобіля «Ауді» знаходились працівники ВКР ПМУ ОСОБА_10, ОСОБА_8, ОСОБА_11 та їх знайомий громадянин ОСОБА_9, які спілкувались між собою.

      У цей час біля вказаного автомобіля проходив потерпілий ОСОБА_6, який повертався додому з нічної аптеки, де він придбавав ліки для хворої дружини.

    Помітивши через відчинене скло автомобіля ОСОБА_6, ОСОБА_9 з нікчемних спонукань, образливо висловився на адресу останнього. На вислови ОСОБА_9 потерпілий відреагував коректно та відповів, що не бажає виникнення конфліктної ситуації між ними і попрямував далі.

В свою чергу, у ОСОБА_9, який достовірно знав, що знаходиться із своїми знайомими – працівниками ВКР ПМУ, виник раптовий умисел на вчинення дій, спрямованих на грубе, із хуліганських спонукань, порушення громадського порядку, приниження честі та гідності раніше невідомого йому ОСОБА_6, демонстрації останньому свого зневажливого ставлення до існуючих у суспільстві норм поведінки в присутності працівників міліції, що супроводжувалось особливою зухвалістю.

Втілюючи свій злочинний умисел, ОСОБА_9 вийшов з автомобіля та підійшов до ОСОБА_6, а за ним одночасно вийшли ОСОБА_10, ОСОБА_8 та ОСОБА_11

Продовжуючи свої злочинні дії, ображаючи честь та гідність ОСОБА_6, висловлюючись нецензурною лайкою, ОСОБА_9 приблизився до останнього та безпричинно наніс йому два удари кулаком в обличчя.

Підтримуючи незаконні дії ОСОБА_9, замість їх припинення, ОСОБА_10, ОСОБА_8 та ОСОБА_11, не зважаючи на те, що ОСОБА_6 ніяких незаконних дій не вчиняв та прохав припинити будь-які дії стосовно себе, оскільки поспішав принести ліки для хворої дружини, з погрозами застосування насильства, поміщення його в ізолятор тимчасового тримання, пред’явлення обвинувачення у незаконному вживанні наркотиків, вказавши, що він є наркоманом, бо має при собі шприци, наблизились до нього та заблокували його переміщення, оточивши з усіх сторін.

В цей час, ОСОБА_11, діючи з прямим умислом,  перевищуючи свої повноваження працівника міліції, підійшов до ОСОБА_6 та з великою силою наніс йому удар у живіт, від чого останній відчув нестерпний біль. Після цього ОСОБА_11, продовжуючи свої злочинні дії, став тягнути потерпілого за руку у безлюдне, малоосвітлюване місце за бокову стіну торгового дому «Максі». В цей же час, ОСОБА_10, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, діючи в групі та сприяючи вчиненню злочинних дій ОСОБА_11, висловлюючи погрози застосування фізичної сили щодо потерпілого, перемістились за останнім та ОСОБА_6, позбавляючи його змоги уникнути побиття.

Оцінивши дану обстановку як замах до вчинення нападу групою невідомих осіб, двох із яких він знав як працівників міліції, з метою його припинення, а також оцінивши реальні погрози застосування насильницьких дій щодо нього, ОСОБА_6, звільнившись від ОСОБА_11, дістав пістолет травматичної дії, який мав при собі, та попередив нападників про його застосування в разі їх подальшого наближення до нього. Одночасно ОСОБА_6 почав відходити від них та декілька раз повідомив, що він є помічником прокурора м. Полтави і назвав своє прізвище та зробив перший попереджувальний постріл у сніг.

Ігноруючи попередження ОСОБА_6, підсудні ОСОБА_10, ОСОБА_8, ОСОБА_11 та ОСОБА_9, продовжуючи злочинні дії направлені на перевищення службових повноважень, почали стрімко рухатися в його бік. ОСОБА_6 з метою попередження про можливе застосування ним зброї проти вищевказаних осіб, діючи правомірно, зробив два попереджувальні постріли в сніг, одним із яких випадково влучив у ногу підсудного ОСОБА_10, чим нейтралізував його подальші протиправні дії.

Коли ОСОБА_6 зупинився та черговий раз попросив, щоб його не били та відпустили до хворої дружини, яка потребувала його допомоги, ОСОБА_9, ОСОБА_8 та ОСОБА_11 проігнорували прохання ОСОБА_6 При цьому ОСОБА_9 стрімко підбіг до потерпілого, стрибнув на нього та повалив ОСОБА_6 на тротуар. До них підбігли ОСОБА_11 та ОСОБА_8 і останній наступив на руку потерпілого з пістолетом, внаслідок чого пролунав черговий постріл. Потім ОСОБА_8 вибив ногою з рук ОСОБА_6 пістолет, який відлетів в бік.

Далі ОСОБА_8 та ОСОБА_11, перевищуючи свої службові повноваження працівників міліції, разом з ОСОБА_9, одночасно з великою силою почали наносити чисельні удари ОСОБА_6 ногами по голові, тулубу та кінцівках, коли потерпілий лежав на тротуарі, не даючи можливості останньому піднятись.

 У цей час біля міського будинку культури перебували сторонні люди, які намагались зупинити побиття потерпілого повідомленням про виклик працівників міліції та висловлюванням вимог припинити це. З метою запобігти втручанню цивільних осіб у скоєння підсудними злочину та викриттю їх у цьому як працівників міліції, підсудний ОСОБА_11, підійшовши до них, заявив, що він являється працівником міліції та разом з іншими працівниками міліції нібито  вживає заходів до припинення протиправних дій з боку потерпілого.

Після цього підсудні, ігноруючи такі попередження свідків, не припинили своїх злочинних дій, а продовжили наносити удари ОСОБА_6 у різні частини голови та тулубу, в результаті чого ОСОБА_6 знепритомнів.

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 341 від 6 квітня 2010 року та додаткової судово-медичної експертизи № 1404 від 14 липня 2010 року потерпілому ОСОБА_6 спричинені тілесні ушкодження середнього та легкого ступеню тяжкості, а саме: перелом 6-го ребра справа та синець по передній паховій лінії справа, закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку, посттравматична невралгія правого променевого нерву, чисельні гематоми, забійні рани та садна шкіри голови, гематома м’яких тканин правої гомілки, синці та садна шкіри, тулубу, кінцівок. Потерпілому було нанесено не менш ніж 14 ударів.

Після нанесення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_6 підсудні ОСОБА_8, ОСОБА_11 та ОСОБА_9 зв’язали буксировочним тросом руки потерпілого, вчинивши тим самим його незаконне затримання.

Для приховування злочинних дій по вчиненню перевищення своїх службових повноважень як працівників міліції ОСОБА_10, ОСОБА_8 та ОСОБА_11 по прибуттю наряду ПМУ передали ОСОБА_6 слідчо-оперативній групі ПМУ, повідомивши, що він є підозрюваним у вчиненні бійки та незаконному застосуванні вогнепальної зброї, а сами з місця скоєння злочину зникли.

    Допитані в суді підсудні ОСОБА_8, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 вини у вчиненні інкримінованих їм злочинів та заявлених по справі цивільних позовів не визнали, а підсудний ОСОБА_9 визнав частково і показали:

    ОСОБА_8:  19 лютого 2010 року приблизно о 22-й год. 20 хв., щойно закінчивши службу, він разом з підсудними ОСОБА_11 і ОСОБА_10 біля магазину МКС знаходився в автомобілі «Ауді», який належить малознайомій йому особі. В цей час в вікно автомобіля постукав потерпілий, якого до цього часу він не знав, і зробив зауваження з приводу розпивання ними спиртних напоїв, чого вони не робили, і зажадав, щоб вони вийшли з автомобіля. Коли він разом з іншими підсудними вийшов, то потерпілий, зробивши зауваження за вживання алкоголю, зажадав пред’явити посвідчення водія і сплатили штраф за вживання спиртного в громадському місці, одночасно діставши зброю та спрямувавши її в їх напрямку. Припускаючи, що той може застосувати зброю, він вирішив відібрати її, роблячи з цією метою крок в бік і назустріч потерпілому. Коли він це зробив, то пролунав постріл і він почув крик ОСОБА_10 Потерпілий, продовжуючи тримати пістолет в руках і направляючи його в їх бік, продовжував відступати в напрямку вулиці Жовтневої і робити постріли в сніг. Вони наступали на нього, а він, задкуючи дійшов до кіоску по ремонту взуття. Там ОСОБА_11 звалив потерпілого в сніг. Він зразу ж кинувся до того місця і разом з ОСОБА_11 відібрали у потерпілого з рук пістолет, після чого продовжували тримати його. При цьому потерпілому, який заявляв, що являється працівником прокуратури, ударів руками або ногами ні він і ніхто інший із підсудних не наносили. Коли на місце пригоди прибули працівники слідчо-оперативної групи (далі - СОГ),  вони розв’язали руки і дозволили йому встати. Потерпілий зразу ж кинувся до пістолета, який лежав на снігу. З тим, щоб запобігти заволодінню потерпілим зброєю, вони знову збили його і зв’язали руки.  Він категорично заперечив свою причетність до заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень, заявивши, що вони могли бути спричинені останньому при його падінні та ударі об тротуар. Заявив, що потерпілий застосовував зброю, що ними було розцінено як напад  на них, в зв’язку з чим вони і застосували відносно нього насильство. Відмітив, що ніяких явних тілесних ушкоджень у потерпілого в той час він не бачив. Наголосив, що своє перше пояснення про обставини скоєння злочину він дав під впливом обману з боку працівників прокуратури, не знаючи при цьому, що є заява потерпілого про порушення кримінальної справи, а тому ті показання не відповідають дійсності. Коли б знав про це, то відмовився б давати показання взагалі.      

Підсудний ОСОБА_10  в суді про обставини скоєння злочину дав свідчення аналогічні показанням ОСОБА_8, зазначивши, що саме потерпілий безпідставно висловлював незаконні вимоги і погрожуючи зброєю, вимагав вийти з автомобіля. Коли вони вийшли, то потерпілий зробив прицільний постріл йому в ногу, травмувавши його. Далі потерпілий вимагав від підсудних лягти на сніг «та заритись з  головою». Зважаючи на його знервований стан і побоюючись, що і далі може бути вражений пострілом потерпілого, він перейшов на інший бік вулиці і знаходячись там, спостерігав за тим, що відбувається. Перебуваючи там, він чув постріли з пістолета і бачив, що потерпілий продовжував свої протиправні дії. Зазначив, що під час подій, які відбувалися на місці скоєння злочину він не представлявся потерпілому працівником міліції і не чув, щоб це робили інші підсудні, так само як не чув, щоб за час конфлікту потерпілий говорив або наголошував на тому, що являється працівником прокуратури. Знаходження підсудного ОСОБА_9 на місці скоєння злочину пояснив випадковим збігом обставин і категорично заперечив причетність останнього до припинення протиправних дій з боку потерпілого. Відмітив, що в ході досудового слідства він давав показання самостійно і добровільно. Не визнаючи вину, він зазначив, що його батьки відшкодували матеріальну і моральну шкоду потерпілому, але зробили це поза його волевиявленням. Вини своєї він не визнає, пробачення у потерпілого не просив і у вчиненому не кається.

    Аналогічно показанням ОСОБА_8 і ОСОБА_10 про обставини скоєння злочину в суді показав і підсудний ОСОБА_11 , наголосивши, що саме потерпілий безпідставно висловлював незаконні вимоги і погрожуючи зброєю, вимагав виконувати його вказівки. При цьому зробив декілька пострілів в їх напрямку, влучивши один раз в підсудного ОСОБА_10 Він вживав всіх заходів до того, щоб без застосування сили припинити протизаконні дії потерпілого, але той його слухати не хотів і тоді він вирішив, застосувавши прийоми рукопашного бою, обеззброїти його. Вибравши влучний для цього момент, він схопив за руку потерпілого, але вирвати пістолет не зміг, так як той міцно тримав його в руці. Тоді він обхопив його руками за талію і продовжуючи виривати зброю, разом з потерпілим впав на сніг, де продовжував боротьбу з ним. В цей час до них підбіг ОСОБА_8, який допоміг вирвати у потерпілого з рук зброю та відкинути її в бік.  Стверджуючи аналогічно іншим підсудним, він вказав на те, як і чому були зв’язані руки потерпілому та як на місце скоєння злочину прибули працівники СОГ. Заперечив факт нанесення потерпілому ударів кулаками і ногами та спричинення йому тілесних ушкоджень, які виявлені у того, зазначивши, що ці тілесні ушкодження у нього могли виникнути при падінні та ударі обличчям об лід на тротуарі. Наголосив, що під час затримання потерпілого він не представлявся йому працівником міліції і не чув, щоб це робили інші підсудні, так само як не чув, щоб за час конфлікту потерпілий говорив або наголошував на тому, що являється працівником прокуратури, хоча зазначив, що коли почув крики випадкових перехожих, які стояли біля міського будинку культури і вимагали припинити побиття, то підійшов до них і представившись працівником міліції, заявив, що саме це вони і роблять, нібито припиняючи протиправні дії потерпілого. Знаходження підсудного ОСОБА_9 на місці скоєння злочину пояснив випадковим збігом обставин і категорично заперечив причетність останнього до припинення протиправних дій з боку потерпілого.

    Відмітив, що перші пояснення слідчому прокуратури м. Полтави він дав під впливом обману з його боку, а тому викладені в ньому відомості не відповідають дійсності.

    З приводу застосування буксировочного тросу для зв’язування рук потерпілого як спецзасобу, підсудний зазначив, що працівникам міліції в разі їх участі у припиненні протиправних дій осіб, які їх вчинюють, закон дозволяє застосовувати і інші засоби в екстремальних ситуаціях, незважаючи на їх вид і призначення.

Підсудний ОСОБА_9  в суді показав, що 19 лютого 2010 року він з своєю малознайомою дівчиною протягом дня катався на власному автомобілі по місту. Приблизно о 22-й годині вони під’їхали до магазину МКС, що по вулиці Майдан Незалежності, 1-а, де зупинилися і залишаючись в автомобілі розмовляли та слухали музику. Вікна в автомобілі були привідчинені, так як він палив. Хвилин через 20 після цього до місця, де він стояв, приїхав автомобіль «Ауді» і зупинився, з автомобіля ніхто не виходив. Ще через деякий час до автомобіля підійшов потерпілий, який тримав в руці барсетку та кульок, з якого виглядали шприци в упаковці. Потерпілий, підійшовши до автомобіля, в якому знаходились підсудні, запитав, що вони роблять. Відповіді не почув, але почув як потерпілий сказав: «Пиво п’єте?!» Змісту розмови, яка далі відбувалась він не чув, а почув як ОСОБА_6 зажадав, щоб підсудні вийшли з автомобіля. З автомобіля вийшло зразу троє осіб. Далі продовжувалась суперечка між потерпілим та підсудними, в ході якої він почув постріл та крики когось із тих, хто там стояв. Побачив як один із трьох, хто вийшов з автомобіля, впав поруч з переднім правим колесом його автомобіля. Дівчина, яка знаходилась з ним в автомобілі, злякавшись побаченого, вискочила з автомобіля і втекла. Він, продовжуючи сидіти в автомобілі, кричав, звертаючись до підсудних і потерпілого, щоб ті припинили сварку і стрілянину. Потім і сам вийшов з свого автомобіля та пішов за дівчиною, щоб її догнати, не зачинивши при цьому автомобіль, але наздогнати її не зміг. Повернувся до свого автомобіля, щоб його зачинити і коли повертався, то учасників події, на місці, де це відбувалося, вже не було. Біля його автомобіля знаходився підсудний ОСОБА_10 В цей час він чув крики від будинку культури. Хтось кричав, щоб викликали працівників міліції. Тоді він пішов в напрямку кіоску по ремонту взуття і по дорозі зустрів підсудного ОСОБА_11, з яким він був знайомий, і якому розповів, що був очевидцем того, що трапилось. Той у свою чергу попросив його бути присутнім як свідка подій на місці скоєння злочину. На місці події вже були працівники СОГ і помічник прокурора ОСОБА_25, який почав запитувати у нього, де інші підсудні. Він заперечував свою причетність до скоєного, але на нього сумнівно вказував потерпілий, то впізнаючи в ньому одну із осіб, яка його била, то заперечуючи це. Бачив, що обличчя потерпілого було розбите, на ньому була кров. Особисто він потерпілому тілесних ушкоджень не заподіював і не бачив, як це робили інші. З місця події він був доставлений в ПМУ, де дав пояснення по суті того, що відбувалося на місці скоєння злочину.

Незважаючи на заперечення підсудними своєї вини у вчиненні інкримінованих їм злочинів, їх винуватість у цьому підтверджується сукупністю інших, перевірених судом доказів по справі.

    Допитаний по справі потерпілий ОСОБА_6 показав, що 19 лютого 2010 року після роботи він знаходився вдома. На початку 22-ї години дружині стало зле і йому необхідно було сходити в аптеку для придбання ліків. Придбавши ліки і шприци в аптеці на вулиці Чапаєва, він поклав їх до сумки, де знаходився і пістолет травматичної дії, та повертався додому громадським транспортом. Зійшов на зупинці громадського транспорту «Стадіон» і йшов до свого будинку. Проходячи повз магазин МКС, він побачив автомобіль «Ауді», який знаходився на тротуарі. Перед ним стояв і інший автомобіль темного кольору. Обходячи їх, він почув агресивний окрик на свою адресу образливого характеру. Оглянувшись, він побачив, що з відчиненого вікна автомобіля «Ауді» підсудний ОСОБА_9, звертаючись до нього, висловлювався на його адресу брутально.  Він зупинився і сказав, щоб його не чіпали. В цей час двері автомобіля відчинилися і хтось із підсудних зажадав у нього почекати. Першим із автомобіля вийшов підсудний ОСОБА_9, який зразу ж наніс йому один за одним два удари кулаком в обличчя. При цьому він почув, що хтось із підсудних крикнув: «Дивіться, шприци, це нарік». Розуміючи, що на нього здійснюється напад, він сказав, що являється працівником прокуратури. У відповідь підсудний ОСОБА_10 зажадав, щоб він замовк, пригрозивши при цьому вбивством, а хтось інший крикнув, що він не працівник прокуратури, а наркоман, вказавши при цьому на шприци, які були при ньому. Далі ОСОБА_11 наніс йому сильний удар кулаком в живіт. Зрозумівши, що це є напад, він намагався вирватися, але останній схопив його за руку і тягнув за будівлю МКС, заявляючи: «Пішли туди, зараз подивимося твої документи». Усвідомивши, що погрози є реальними і супроводжуються нанесенням йому тілесних ушкоджень, він вирвався від ОСОБА_11 і відбіг від нього на декілька метрів. При цьому дістав пістолет, в черговий раз представився працівником прокуратури і попередив про можливість застосування зброї. Однак підсудні, незважаючи на попередження, нападу не припинили і обступивши його, перекрили йому шляхи для відступу та можливості піти до свого будинку, продовжуючи наступати на нього, брутально лаючись і образливо висловлюючись на його адресу. Зрозумівши, що його попередження не дають бажаного результату, він здійснив попереджувальний постріл в купу снігу, однак, це не мало бажаного наслідку. Продовжуючи відступати, він посковзнувся і в цей час йому було нанесено удар, від якого він впав на сніг. Коли падав, то почув, що відбувся постріл з пістолета, який він тримав в руках. Сталося це випадково. Його почали бити ногами. Пістолета в цей час в руках у нього вже не було, так як він випав при падінні. Йому наносили удари лежачому ногами по тулубу і голові всі підсудні. Від частоти і кількості нанесених ударів він не міг піднятися і знепритомнів. До цього ще почув крик невідомої жінки, яка вимагала припинити побиття і погрожувала викликати міліцію. Коли прийшов до свідомості, то відчув, що ОСОБА_11 і ОСОБА_8 зв’язували йому руки та кидали в обличчя сніг. При цьому обидва підсудних погрожували йому тим, що доставлять в ІТТ, де в нього вилучать наркотики, а потім він буде приносити їм ще гроші, щоб відкупитись.  Від них було чути запах алкоголю. Коли на місце злочину прибули члени СОГ, то підсудні його ще продовжували бити, хоча він неодноразово говорив їм, що являється працівником прокуратури. Підсудні заперечували це і говорили, що затримали наркомана, який їм чинив опір при затриманні. Після прибуття працівників СОГ троє підсудних з місця скоєння злочину зникли на автомобілі. Він же з працівником міліції, який прибув на місце скоєння злочину з власної ініціативи з’їздив в наркологічний диспансер, де пройшов освідування на стан сп’яніння і де було встановлено, що він тверезий. Внаслідок побиття йому були заподіяні тілесні ушкодження у вигляді струсу головного мозку, численні синяки і гематоми, зламано ребро, з приводу чого він протягом місяця лікувався стаціонарно, а потім протягом двох тижнів амбулаторно. Наслідки отриманих ушкоджень, він відчуває і зараз, що проявляється у підвищенні артеріального тиску, головних болях. Після скоєння злочину підсудні продовжували його компрометувати, даючи інтерв’ю в ЗМІ та звинувачуючи його у провокуванні бійки та вчиненні протизаконних дій.

    Заявив, що батьки двох підсудних відшкодували завдані йому злочином збитки, інші підсудні цього не зробили. При цьому він зазначив, що ніхто із підсудних не розкаявся у вчиненому, а тому наполягав на їх суворому покаранні відповідно до вимог закону.

Наголосив, що до 19 лютого 2010 року ні з ким із підсудних він особисто знайомим не був, хоча знав, що двоє із них являються працівниками міліції, так як неодноразово бачив їх у формі в приміщенні прокуратури міста. Саме так і сприймав їх, коли вони застосовували щодо нього насильство та били його. Підкреслив, що удари йому наносили всі підсудні, так як він бачив кожного з них біля себе в цей момент і відчував, що удари наносились від кожного, хто стояв поруч. Це він також бачив, коли під час побиття намагався встати з асфальту.

     Свідок ОСОБА_13 пояснила суду, що 19 лютого 2010 року вона з чоловіком була на фуршеті в міському будинку культури. Приблизно о 23-й год. вони вийшли звідти і в очікуванні таксі, стояли поруч з будинком культури. В цей час вона почула шум вибухів, які нагадували спалахи петард і які доносились з протилежного боку вулиці.  Їх пролунало два чи три. Потім почула і побачила, як 3 чи 4 особи били когось лежачого на тротуарі з протилежного боку вулиці, наносячи удари ногами. Вона почала кричати, щоб ті припинили бійку. В цей час з міського будинку культури вийшла якась жінка і запропонувала викликали міліцію, а сама зникла. Тоді вона по телефону повідомила в чергову частину міліції про побачене і, коли на місце пригоди приїхали працівники міліції, вона разом з чоловіком поїхала додому.  Заявила, що після того як вона закричала і вимагала припинити бійку, до них підійшов один із її учасників, який заявив, що являється працівником міліції та разом з іншими працівниками міліції нібито вживає заходів до припинення протиправних дій з боку особи, яку вони били та з цією метою встановлює очевидців пригоди.    

    Свідок ОСОБА_14 в суді показала, що 19 лютого 2010 року в міському будинку культури, де вона працює методистом, був концерт, відповідальним за організацію і проведення якого була вона. Коли він закінчився, а було це приблизно о 23-й год., вона зібралась їхати додому і викликала таксі. В очікуванні його, вона вийшла на вулицю покурити. Вийшовши, вона побачила на протилежному боці автомобіль і групу із 3-4 осіб, які там знаходились. Зразу ж пролунало два постріли і почалась бійка. Вона крикнула, щоб викликали міліцію. Одна із жінок, яка стояла поруч, сказала, що вже викликали. В цей час від групи, де відбувалась бійка, підійшов один із її учасників і сказав: «Це хорошо, що ви викликали міліцію, але якщо вони приїдуть, то щоб ви сказали, що ми (тобто ті, хто бив) захищались». Вона чітко бачила, що на снігу лежала одна особа, а навколо неї знаходилось та наносило удари ногами не менше трьох осіб. Після прибуття на місце пригоди працівників міліції вона на таксі поїхала додому.  

    Допитана в суді свідок ОСОБА_15, дружина потерпілого, показала, що ввечері 19 лютого 2010 року після 22-ї год. потерпілий на її прохання їздив в аптеку для придбання для неї ліків. Придбавши ліки, він зателефонував з зупинки громадського транспорту і повідомив, що повертається додому. Оскільки після цього його довго не було, вона почала йому телефонувати раз за разом на мобільний телефон аж доки трубку не взяла слідча ОСОБА_16, яка повідомила, що з її чоловіком все гаразд, хоча він попав в «нехорошу ситуацію», не сказавши в яку. Після цього вона зателефонувала своїй сестрі і попросила, щоб та сама або її чоловік сходили на місце пригоди, яке їй вказала слідча, і з’ясували, що там трапилось. Чоловік сестри, сходивши на місце пригоди, повідомив сестрі, а та їй про побиття потерпілого. Останній повернувся додому приблизно о 2-й год. 20 лютого 2010 року. Він був дуже побитий, почував себе вкрай погано. Вона надала йому можливу медичну допомогу, а на ранок він був госпіталізований і проходив стаціонарне лікування.

    Аналогічні показання про ці обставини дала свідок ОСОБА_17, зазначивши, що це їй стало відомо зі слів свого чоловіка та сестри.

    Свідок ОСОБА_16, слідча СВ ПМУ, в суді показала, що 19 лютого 2010 року вона входила до складу СОГ. Приблизно  між 22 і 23-ю годинами вона отримала повідомлення від чергового по управлінню про те, що біля магазину МКС хтось стріляє. Їй було повідомлено і про  те, що на місці пригоди вже є працівники міліції. Прибувши туди,  вона побачила потерпілого, який стояв біля стіни, руки у нього були  зв’язані і заведені за спину, лице його було дуже побитим, було розбиті ніс і губи, були великі синяки біля очей, під оком була розсічена рана, з голови текла кров. Біля місця, де він стояв, був витоптаний сніг, на якому була свіжа кров, поруч з ним лежала барсетка в розкритому виді, біля неї лежали декілька медичних шприців в упаковці, лежав пістолет «Макарова», а також паспорт громадянина України. Навпроти потерпілого обличчям до нього стояв підсудний ОСОБА_8 і дещо на відстані знаходилися підсудні ОСОБА_11 і ОСОБА_9, якого вона на той час не знала. Потерпілого вона впізнати не могла, так як обличчя його було сильно знівечене. Він вів себе неадекватно, кричав, заявляв, що являється працівником прокуратури. Вона в це не повірила, так як його особисто не знала. Підсудні, які знаходились на місці пригоди, сказали, що це затриманий і тому вона зразу сприйняла його як такого. Оскільки вона не знала потерпілого і почула від нього, що він являється працівником прокуратури, то для з’ясування цього питання вона зателефонувала заступнику прокурора м. Полтави ОСОБА_18, який після розмови по мобільному телефону з  нею і потерпілим підтвердив, що останній дійсно являється працівником прокуратури ОСОБА_6  Після  цього вона надала вказівку його розв’язати та на прохання останнього по його мобільному телефону повідомила дружині потерпілого про пригоду та його місцезнаходження. Коли потерпілого розв’язали, то він нахилився і пробував  дістати пістолет, який лежав на снігу біля барсетки. В цей час ОСОБА_11 схопив потерпілого, повалив його на сніг, де з іншим підсудним знову зв’язали руки. Після запевнень потерпілого, що він не буде вчинювати ніяких дій вона надала вказівку розв’язати йому руки та почала з’ясовувати обставини пригоди. Потерпілий стверджував про те, що його побив ОСОБА_9 та інші підсудні, заявляв про болі в області грудної клітини і говорив, що можливо у нього зламані ребра. На той час, крім ОСОБА_9, інших підсудних вже не було. Потерпілий почував себе дуже погано, тримався за голову і говорив, що нічого не пам’ятає. Вона бачила, що він був дуже побитий і, на її думку, вів себе так саме із-за цього. Він відмовлявся від надання йому медичної допомоги. Це вона сприйняла нормально, оскільки розцінила таку його поведінку як небажання публічного розголосу цього факту щодо себе як працівника прокуратури, а тому не наполягала на виклику для нього карети швидкої медичної допомоги. За її вказівкою потерпілий був освідований і було встановлено, що він тверезий. Зазначила, що при виконанні нею слідчих дій ніхто із працівників прокуратури на неї тиску не чинив і все, що відбувалося, вона фіксувала так, як це мало місце в дійсності. При розслідуванні справи за цим фактом всі слідчі дії з її участю проводились у повній відповідності з вимогами КПК і про те, щоб допускались якісь його порушення їй невідомо.

    Будучи допитаним у судовому засіданні свідок ОСОБА_18, заступник прокурора м. Полтави, показав, що 19 лютого 2010 року  приблизно о 23 год. 30 хв. йому зателефонувала слідча ПМУ ОСОБА_16, яка запитала, чи являється працівником прокуратури міста ОСОБА_6 і повідомила, що останній застосовував зброю та запропонувала йому приїхати на місце пригоди до магазину МКС, що на вулиці Майдан Незалежності, 1-а.  На місце пригоди він прибув приблизно о 24-й год. В цей час учасники пригоди стояли біля кіоску «Ремонт взуття». Наблизившись до них, він побачив там потерпілого ОСОБА_6, обличчя якого було розбите і в крові. Поруч біля нього стояла ОСОБА_16 та працівник міліції ОСОБА_19  Про обставини пригоди ОСОБА_16 повідомила тільки те, що на місці пригоди відбулася стрілянина. На його прохання про обставини події потерпілий пояснив йому, що він ходив придбавати ліки для дружини і коли повертався, то його побили працівники міліції, які безпричинно пристали до нього, зазначивши, що коли його почали бити, то він попереджав їх про те, що являється працівником прокуратури. Говорив, що його били три чи чотири особи, наносячи удари як кулаками, так і ногами по голові і тулубу, а також те, що його зв’язували буксировочним тросом. Потерпілий був адекватним і розумів, що з ним сталося і що відбувалося на місці, де він знаходився. Потерпілий був емоційно збудженим, але це було викликано, як йому здалося, подіями, які сталися. На місці пригоди він бачив також розкидані речі потерпілого, його документи, кров на снігу. Там також знаходився підсудний ОСОБА_9, на якого потерпілий вказував як особу, що била його. ОСОБА_6 був в збудженому стані, але наполягав, що ОСОБА_9 бив його, скаржився на біль в грудях і говорив, що можливо у нього зламане ребро.

    Свідок ОСОБА_20, помічник прокурора м. Полтави, в суді показав, що 19 лютого 2010 року приблизно між 22 і 23-ю годинами йому зателефонувала дружина потерпілого і повідомила, що його десь побили невідомі в районі стадіону «Ворскла». Він зразу ж приїхав на місце пригоди. Там він побачив побитого ОСОБА_6, обличчя якого було розбите та в крові, слідчу ОСОБА_16, працівника міліції ОСОБА_19, підсудного ОСОБА_9 На місці пригоди були розкидані речі потерпілого.  У відповідь на його запитання, що трапилось, потерпілий повідомив, що коли повертався додому, то на нього напали невідомі, декого з яких до цього він бачив в міліцейській формі. Ті, хто напав, його жорстоко били, наносячи удари кулаками і ногами по голові і тулубу. Внаслідок побиття йому було розбито обличчя та заподіяні рвані рани, від чого обличчя його було в крові. Скаржився на болі в області грудної клітини. Зазначав, що захищаючись від нападу, він використовував зброю травматичної дії, яка була при ньому. Потерпілий зазначив, що слідча ОСОБА_16 знає тих, хто його побив, але їх вона відпустила.  На місці пригоди в цей час він бачив підсудного ОСОБА_9, який стверджував, що випадково опинився там, хоча потерпілий вказував на нього як особу, яка першою почала його бити та приймала участь у його побитті в подальшому. За вказівкою слідчої та заступника прокурора м. Полтави разом з членом СОГ  ОСОБА_19 він возив потерпілого на освідування в наркологічний диспансер, де було встановлено, що той тверезий Потерпілого він охарактеризував як досить толерантну, порядну особу, яка не схильна до вчинення будь-яких протиправних дій і якому не властива агресивність в поведінці. Знає, що потерпілий має зброю травматичної дії, дозвіл на носіння якої він має, але ніколи до того випадку її не застосовував.    

    Свідок ОСОБА_19, старший інспектор сектору комплектування відділу кадрового забезпечення ПМУ, в суді показав, що 19 лютого 2010 року він перебував в складі СОГ ПМУ і був на чергуванні. Приблизно о 23-й год. від чергового він отримав команду вийти на місце пригоди до магазину МКС, де з його слів відбулась стрілянина. Разом зі слідчою ОСОБА_16 і іншим членом групи вони прибули на місце пригоди. Там знаходився потерпілий, руки якого були зв’язані мотузкою та обличчя якого було розбите і текла кров, а також підсудні ОСОБА_8, ОСОБА_11 та ОСОБА_9 Чи був там підсудний ОСОБА_10, він не пам’ятає. Коли потерпілому розв’язали руки, він кинувся до пістолета, який лежав на снігу поруч з розкиданими документами і барсеткою потерпілого. ОСОБА_8 і ОСОБА_11 схопили його, придавили до снігу, притиснувши при цьому колінами, і знову зв’язали руки мотузкою. Після цього потерпілий заспокоївся, попросив дати змогу повідомити дружині про його затримання, що було зроблено. Було повідомлено також заступнику прокурора м. Полтави. Після прибуття на місце пригоди заступника прокурора м. Полтави ОСОБА_18 і помічника прокурора м. Полтави ОСОБА_20 від слідчої він отримав вказівку звозити потерпілого на освідування для встановлення стану сп’яніння, а також в травмпункт. На автомобілі помічника прокурора ОСОБА_25 він звозив його в наркодиспансер, де той пройшов освідування і було встановлено, що він тверезий, після чого разом з заступником прокурора міста поїхав в ПМУ.  Зазначив, що на місці пригоди слідча ОСОБА_16 розмовляла з усіма учасниками пригоди, в тому числі і з ОСОБА_11, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 Куди і коли зникли з місця пригоди підсудні ОСОБА_8 і ОСОБА_11, він не знає. Ніяких рапортів або документів на місці пригоди підсудні ОСОБА_8 або ОСОБА_11 слідчій не передавали. Потерпілий на місці пригоди в його присутності стверджував про те, що його бив ОСОБА_9    

Аналогічні показання в суді дав свідок ОСОБА_22, оперуповноважений ПМУ. При цьому він також зазначив, що руки потерпілого, коли він прибув на місце пригоди, були зв’язані мотузкою і лице його було розбите. Оскільки він знав його раніше по службі, то на прохання останнього він підтвердив, що той є працівником прокуратури, сказавши про це слідчій. Слідча дала йому вказівку знайти понятих, а коли він це зробив, то вона доручила йому встановити і опитати очевидців даної пригоди. Доки він опитував осіб в міському будинку культури, серед яких були ОСОБА_13 і ОСОБА_14, члени СОГ вже поїхали з місця пригоди. Він також зазначив, що на місці пригоди, крім потерпілого, коли вони туди прийшли, було ще троє осіб, яких він на той час не знав, але йому здалося, що їх знає слідча. Серед розкиданих речей на місці пригоди знаходились шприци в упаковці, пістолет, візитка з атрибутикою прокуратури і інше. Наголосив, що потерпілий був емоційно збуджений, але це, на його думку, було викликано тим станом, в якому він перебував в зв’язку з подіями, які з ним трапились.

Свідок ОСОБА_23, який в складі СОГ виїжджав на місце скоєння злочину і чиї показання були досліджені в суді в порядку ст. 306 КПК України (том 2-й а. с. 69-72), підтвердив факт знаходження на місці пригоди підсудних та потерпілого. При цьому він зазначив, що обличчя потерпілого було дуже побите і в крові, а руки його були зв’язані і заведені за спину. Останній розповів йому про побиття його працівниками міліції, а ті в свою чергу розповідали слідчій ОСОБА_16 про сварку, яка виникла між ними та про те, що під час конфлікту потерпілий застосовував зброю. Про підсудного ОСОБА_9 він стверджував як про особу, яку часто бачив в ПМУ та на ринку.

    Із  показань свідка ОСОБА_24, які він дав в суді,  слідує, що він 19 лютого 2010 року пізно ввечері випадково опинився на місці скоєння злочину, де знаходились потерпілий та працівники прокуратури ОСОБА_18 і ОСОБА_25 Були також члени СОГ – ОСОБА_16, ОСОБА_19 та водій службового автомобіля. Він бачив, що обличчя потерпілого було побите і в крові. На місці пригоди він бачив пістолет. Про те, що сталося там, йому нічого невідомо.

    Аналогічні показання в суді дав свідок ОСОБА_26, який 19 лютого 2010 року  в складі СОГ виїжджав на місце скоєння злочину.

    Допитана в суді свідок ОСОБА_27, знайома підсудного ОСОБА_9, показала, що в той вечір, зустрівшись з підсудним приблизно о 20-й годині, вона знаходилась з ним до пригоди, яка сталася на місці скоєння злочину. При цьому вона зазначила, що після нетривалої автомобільної поїздки по місту вони з ОСОБА_9 на його автомобілі приїхали до магазину «МКС» і зупинились на тротуарі. Чи був там інший автомобіль, вона не бачила із-за того, що була захоплена підсудним і її погляд був зосереджений на ньому. І лише тоді, коли він тривожно поглянув з вікна в бік протилежний від неї, вона почула шум сварки з вулиці і постріл, злякавшись якого, вибігла з автомобіля і побігла в напрямку вулиці Сковороди. Зазначила, що не бачила, щоб хтось в цей час лежав біля їх автомобіля або на місці скоєння злочину. З того часу вона підсудного не бачила і про те, що там трапилось не знала.

    Показання ОСОБА_27 суд оцінює критично, так як вона являється знайомою підсудного ОСОБА_9, з яким протягом незначного часу підтримувала близькі стосунки, а тому може бути особою зацікавленою в вирішенні справи на його користь.

    Свідок ОСОБА_28, старший слідчий прокуратури м. Полтави, в суді показав, що 20 лютого 2010 року він на виконання вказівки прокурора м. Полтави в порядку статті 97 КПК України проводив перевірку за фактом побиття потерпілого ОСОБА_6 підсудними та готував матеріали для порушення кримінальної справи. Особисто він відбирав пояснення у підсудного ОСОБА_8, який свідчення давав добровільно і самостійно, а також у потерпілого ОСОБА_6 Після прийняття рішення про порушення кримінальної справи ним були виконані слідчі дії, пов’язані з допитом підсудних в присутності їх захисників та затримано останніх в порядку статті 115 КПК України. Були проведені і інші слідчі дії. При допиті підсудних ОСОБА_8 і ОСОБА_11 ніякого тиску на них не чинилось, пояснення і показання ними давались добровільно і з їх слів заносились в процесуальний документ, який ним складався. Цей документ підсудними прочитувався і підписувався. Даючи пояснення, підсудні стверджували про те, що під час вчинення інкримінованих їм дій, вони діяли виключно як працівники міліції, припиняючи, як на їх думку, протиправні дії потерпілого. ОСОБА_8 стверджував, що він першим кинувся на потерпілого, щоб вибити у нього з рук зброю. Зазначив, що зміст свідчень підсудних викладений в процесуальних документах відповідно до того, як підсудні про це розповідали з наданням їм можливості уточнити свої показання, що ними і було власноруч зроблено. Всі процесуальні дії з підсудними по справі виконувались відповідно до вимог КПК.

    Свідок ОСОБА_21, слідчий з особливо важливих справ прокуратури Полтавської області, в суді показав, що ним проводилось досудове слідство по кримінальній справі щодо підсудних, яку він прийняв до провадження від слідчого прокуратури м. Полтави. Всі слідчі дії виконувались відповідно до вимог КПК, порушень якого він не допускав. В процесуальних документах всі процесуальні дії зафіксовані відповідно до того, як це мало місце в дійсності.

    Експерт ОСОБА_29 в суді підтвердив факт проведення судово-медичної експертизи потерпілого та висновок, який зроблений ним при її проведенні в частині, що стосується характеру, локалізації, механізму, ступеню тяжкості та давності заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому. Наголосив, що тілесні ушкодження потерпілому наносились з досить  значною силою. Підтвердив, що в ході відтворення обстановки і обставин події злочину, яке проводилось в його присутності з участю  потерпілого, останній дав показання, які в цілому відповідають судово-медичним даним, які були отримані при проведенні судово-медичної експертизи потерпілого. При проведенні судово-медичної експертизи були враховані та описані в висновку всі медичні документи, які були необхідні для надання висновку. З посиланням на медичну документацію наполягав на правильності та обґрунтованості висновку судово-медичного експерта про заподіяння потерпілому поряд з іншими тілесними ушкодженнями перелому 6-го ребра справа. Зазначив, що для надання висновку експерта при проведенні експертизи в якості спеціаліста відповідно до вимог Інструкції про проведення судово-медичної експертизи був залучений рентгенолог.

    Згідно висновку судово-медичної експертизи № 341 від 6 квітня 2010 року потерпілому ОСОБА_6 були спричинені тілесні ушкодження, які по ступеню тяжкості можна розділити на декілька груп:

      до першої групи відносяться: перелом 6-го ребра справа та синець по передній паховій лінії справа оцінюються як ушкодження середнього ступеня тяжкості;

до другої групи відносяться: закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку, посттравматична невралгія правого променевого нерву, гематоми, забійні рани та садна шкіри голови, які оцінюються лише у своїй сукупності та відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров’я;

до третьої групи відносяться: гематома м’яких тканин правої гомілки, яка оцінюється як легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров’я;

 до четвертої групи відносяться припухання м’яких тканин, синці та садна шкіри, тулубу, кінцівок, які оцінюються як легкі тілесні ушкодження.

Тілесні ушкодження всіх чотирьох груп утворились від багаточисельної дії травмуючих факторів, якими могли бути тупі предмети з обмеженою контактуючою поверхнею, пальці рук людини, стиснуті в кулак, нога людини у взутті або предмети з подібними характеристиками, можливо в строк та при обставинах вказаних вище.

Тілесні ушкодження в ділянці верхніх кінцівок могли утворитися при захисті руками від ударів (том 4-й а. с. 102-105).

Відповідно до висновку додаткової судово-медичної експертизи № 1404 від 14 липня 2010 року потерпілому ОСОБА_6 було нанесено не менше, ніж 14 ударів, які діяли з достатньою силою для утворення вищевказаних тілесних ушкоджень (том 8-й а. с. 172-173).

Із висновку судово-психологічної експертизи № 366 від 18 червня 2010 року вбачається, що обставини події, які мали місце 19 лютого 2010 року і внаслідок яких потерпілого ОСОБА_6 було побито підсудними та спричинено тілесні ушкодження, вплинули на його особистість як психотравмуючий фактор. Характер впливу цих обставин на потерпілого  полягає в тому, що йому, внаслідок дій підсудних завдано значних перешкод у життєдіяльності, подолання яких вимагало й вимагає дотепер від нього докладання надлишкових зусиль та дій на межі його психофізичних можливостей для відновлення стану свого здоров’я. Завдання потерпілому тілесних ушкоджень суттєво негативно вплинуло на його психічний стан, призвело до фізичних страждань; наслідки спричинених йому тілесних ушкоджень значно перешкодили оптимальному та звичайному для його особистості соціальному функціонуванню (у праці, спілкуванні зі значним соціальним колом), призвело до порушень життєдіяльності та якості усталеного життя потерпілого. За умов ситуації нанесення тілесних ушкоджень працівниками міліції потерпілому спричинені суттєві моральні страждання, які з огляду на їх тривалість, інтенсивність, стійкість та негативні наслідки для його особистості, є суттєвими  (том 8-й а. с. 70-84).

При огляді місця пригоди (ділянки вулиці Майдан Незалежності від магазину «МКС» до магазину «Венус») були виявлені та вилучені плями крові (том 1-й а. с. 56-60).

Згідно висновку імунологічної експертизи № 325 від 16 березня 2010 року кров потерпілого ОСОБА_6 належить до В? (ПІ) групи, якій властивий антиген В та ізогемаглютинін анти-А. У двох марлевих тампонах, на які проведено змиви речовини червоно-бурого кольору з талого снігу на місці скоєння злочину, представлених на дослідження, знайдена кров людини, де виявлений антиген В. Всі ці сліди крові можуть походити від потерпілого  ОСОБА_6 (том 4-й а. с.131-135).

В ході досудового слідства у підсудних ОСОБА_11 та ОСОБА_8 було вилучено одяг, в який вони були одягнені під час вчинення злочину (том 1-й а. с. 80, 133).

Відповідно до висновків імунологічної експертизи № 326 від 16 квітня 2010 року та № 327 від 19 березня 2010 року на куртці та штанах ОСОБА_8, куртці підсудного ОСОБА_11 знайдена кров людини, де виявлені антигени В і Н. Кров в цих слідах може походити від потерпілого ОСОБА_6 (том 4-й а. с. 146-130, 161-165).

Згідно висновку судово-медичної експертизи № 100 від 22 квітня 2010 року (том 5-й а. с. 133-134) на тілі підсудного ОСОБА_10 виявлено тілесне ушкодження у вигляді рубця в області середньої третини стегна по передній внутрішній поверхні, який утворився у результаті заживання рани, що виникла від дії тупого предмета з обмеженою контактуючою поверхнею і силою достатньою для утворення даного ушкодження. Дане ушкодження могло утворитись у строк вказаний вище і по ступеню тяжкості відноситься до легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров’я.  

Відповідно до висновків судово-медичного експерта № 325 і № 326 від 23 лютого 2010 року у підсудних ОСОБА_8 і ОСОБА_11 будь-яких тілесних ушкоджень, морфологічна характеристика яких би відповідала подіям від 19 лютого 2010 року, не виявлено.

Як встановлено висновками комплексних судових психолого-психіатричних експертиз № 326 від 14 травня 2010 року, № 346 та № 345 від 18 травня 2010 року підсудні ОСОБА_8, ОСОБА_11 та ОСОБА_10 відповідно будь-якими психічними захворюваннями в даний час не страждають і не виявляють ознак тимчасового розгляду психічної діяльності, недоумства чи інших психічних розладів. У період часу, що відноситься до інкримінованого їм протиправного діяння вони також не страждали будь-яким психічним розладом і могли в повній мірі усвідомлювати свої дії та керувати ними. Під дію  частин 2 і 3 ст. 19 та ст. 20 КК України не підпадають. Можуть постати перед слідством і судом, застосування примусових заходів медичного характеру в даний час не потребують (том 5-й а. с. 145-149, 160-164, 176-180).

До свідчень підсудних про те, що вони не били потерпілого суд відноситься критично, оскільки вони протирічать матеріалам справи, зокрема показанням потерпілого, свідків ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_31, ОСОБА_32 та інших, висновкам судових експертиз, а також є суперечливими між кожним з них в частині того, як розпочалось та продовжувалось побиття потерпілого, обставин та причин виникнення конфлікту, надуманість та алогічність якого є очевидною при аналізі їх свідчень.  

Заперечення підсудними своєї вини та причетності до побиття потерпілого суд розцінює як спосіб їх захисту від пред’явленого обвинувачення та намір уникнути відповідальності за скоєне. Під час досудового слідства підсудні давали непослідовні суперечливі показання щодо обставин подій, які відбувались на місці скоєння злочину, затримання потерпілого та дій вчинених ними відносно нього, вказуючи при цьому і на вчинення насильницьких дій щодо потерпілого (том 1-й а. с. 63-65, 66).  Тому послідуючу відмову від цього суд розцінює як захисну позицію кожного з них.

Судом встановлено, що докази вини підсудних по справі зібрані у визначеному кримінально-процесуальним кодексом порядку. Їх твердження про те, що на них чинився психічний тиск з боку слідчого суд розцінює як надумане, оскільки воно спростовується сукупністю зібраних по справі доказів. З цих же підстав суд не приймає до уваги і їх твердження про те, що отримуючи первинні пояснення від них, слідчий вдавався до обману.

В ході проведення відтворення обстановки і обставин події злочину за участю потерпілого ОСОБА_6 та підсудних ОСОБА_8 і ОСОБА_10 вони розказали і показали, як саме відбувались події на місці скоєння злочину та як потерпілий міг отримати тілесні ушкодження, виявлені у нього, а останній, як саме та ким йому були спричинені тілесні ушкодження, що підтверджується дослідженими судом протоколами цієї слідчої дії (том 2-й а. с. 7-26, 27-40, 134-153).

Згідно висновку додаткової судово-медичної експертизи № 1317 від 13 липня 2010 року показання підсудного ОСОБА_8 дані ним у ході проведення відтворення обстановки та обставин події протирічать об’єктивним даним в частині, що стосується механізму нанесення та кількості тілесних ушкоджень, виявлених при проведенні судово-медичної експертизи потерпілого ОСОБА_6 (том 8-й а. с. 161-162).

Показання ж потерпілого ОСОБА_6, про що свідчить висновок додаткової судово-медичної експертизи № 1233 від 24 червня 2010 року (том 8-й а. с. 134-135), які він дав в ході проведення відтворення обстановки та обставин події 16 червня 2010 року загалом не протирічать механізму утворення виявлених у нього тілесних ушкоджень при проведенні судово-медичної експертизи. Перелом 6-го ребра справа у потерпілого не міг утворитися при падінні тіла на площину. Виявлені у нього тілесні ушкодження могли утворитися від багаторазової дії тупих предметів з обмеженою контактуючою поверхнею, якими могли бути пальці рук людини стиснуті в кулак, нога людини у взутті, або предмети з подібними характеристиками, в тому числі при нанесенні ударів декількома особами

Алогічними та об’єктивно неспроможними суд розцінює показання підсудних про обставини виникнення конфлікту між ними і потерпілим, ініціатором якого нібито явився останній, який безпідставно заявив до них вимоги про припинення вживання спиртних напоїв в автомобілі, з якого їх не було видно, та сплату за це порушення штрафу в сумі 320 грн. і передачі його негайно на місці, де вони знаходились. Зважаючи на соціальний статус потерпілого, наявність у нього юридичної освіти і професії, посади, яку він обіймає, обставин виникнення конфлікту, суд приходить до висновку про очевидну надуманість цього факту, який кожним із підсудних трактується по-різному, а тому не приймає до уваги.

    Суд вважає надуманим твердження підсудних про те, що потерпілий з заступником прокурора м. Полтави ОСОБА_18 на місці пригоди обумовили його поведінку під час проведення дослідчої перевірки та в ході розслідування справи, яка не відповідала обставинам того, що відбувалось. Цей факт спростовується як показаннями потерпілого і свідка ОСОБА_18, які категорично це заперечили, так і сукупністю інших доказів по справі. Тому це твердження підсудних суд до уваги не приймає.

    Суд не приймає до уваги також твердження підсудних про те, що потерпілий не мав права застосовувати зброю і повинен був покликати на допомогу сторонніх осіб, які могли опинитися в цей час поруч або вдатися до втечі. Не приймаючи до уваги це твердження, суд виходить з положень частини 2 статті 36 КК України, згідно з якою кожна особа має право на необхідну оборону незалежно від можливості уникнути суспільно небезпечного посягання або звернутися за допомогою до інших осіб чи органів влади.

    Як надумане суд розцінює твердження підсудних про те, що потерпілий міг бути побитий в іншому місці, а на місце злочину прийти вже побитим, оскільки ними ж не заперечується сам факт вчинення щодо потерпілого насильницьких дій з зазначенням того, що вони діяли відносно нього в межах наданих їм повноважень, затримуючи особу, яка вчинила незаконні дії з наркотичними речовинами. Тому тілесні ушкодження потерпілому були заподіяні саме в місці його затримання.

    Аналізуючи наведене, суд приходить до висновку, що побиття потерпілого і заподіяння йому тілесних ушкоджень відбулося на місці скоєння злочину внаслідок нанесення йому ударів предметами з обмеженою контактуючою поверхнею, якими могли бути руки людини, стиснуті в кулак, а також ноги у взутті, що підтверджується показаннями потерпілого, свідків та висновками судово-медичних експертиз і чим спростовуються показання підсудних в частині заперечення ними факту нанесення ударів потерпілому та ствердження ними про можливість отримання ним тілесних ушкоджень внаслідок падіння та ударів обличчям об лід на тротуарі. Суд приймає до уваги показання підсудних в тій частині, в якій вони узгоджуються з іншими доказами по справі, а саме місця скоєння злочину, на яке вказують як потерпілий, так і свідки, допитані в суді.

    Відсутність ушкоджень на руках підсудних після побиття  потерпілого не є свідченням їх непричетності до його побиття, оскільки такі ушкодження не завжди виникають та залишаються на руках. Тому суд не приймає до уваги твердження підсудних про це, як свідчення їх непричетності до побиття потерпілого, оскільки судом встановлено, що в основному тілесні ушкодження потерпілому були заподіяні внаслідок нанесення йому ударів підсудними ногами.

    Таким, що не відповідає дійсності та є надуманим суд розцінює твердження підсудних про те, що рішення про порушення кримінальної справи було прийнято передчасно, так як на час винесення постанови про це підсудні не були освідовані на стан сп’яніння, а потерпілий на наявність у нього тілесних ушкоджень і їх тяжкості, хоча в постанові про це вказується, оскільки справа порушується за наявності в діях ознак, а не складу злочину, а на час прийняття рішення такі дані в розпорядженні прокурора були. Тому суд вважає законним та обґрунтованим прийняття рішення про порушення справи та винесення постанови про це.

    Безпідставними та надуманими суд розцінює твердження підсудних про непослідовність показань потерпілого, яку вони обґрунтовують ймовірністю його тверджень про кількість нанесених йому в процесі побиття ударів, зазначаючи, що вона суттєво відрізняється від встановленої висновком судово-медичного експерта.

Згідно висновку додаткової судово-медичної експертизи потерпілому було нанесено не менше 14 ударів. Тому твердження потерпілого про те, що їх могло бути нанесено більше, не суперечить як висновку експерта, так і об’єктивним обставинам, при яких, захищаючись від побиття, потерпілий не мав змоги рахувати кількість отриманих ним ударів, що було б алогічним, а орієнтовна кількість вказана в висновку, є межовою для найменшої, а не найбільшої кількості отриманих ним ударів.

    Такими ж суд розцінює і їх твердження, в якому вони наголошують на неправдивості показань свідка ОСОБА_13, яка була очевидцем побиття ними потерпілого, заявляючи, що з місця знаходження її в момент скоєння злочину, вона не могла бачити їх дій, а тому, даючи показання про це, говорить неправду, маючи певну зацікавленість на користь потерпілого. Це спростовується як аналізом її показань, так і поведінкою свідка під час подій, які інкримінуються підсудним як скоєння злочину. В судовому засіданні було прослухано запис повідомлення свідка ОСОБА_13 черговому міліції, в якому вона стверджує, що група осіб в місці скоєння злочину б’є лежачого потерпілого, наносячи йому удари ногами, що потім було підтверджено в ході розслідування справи. На час, коли вона повідомляла про злочин, ні потерпілого, ні підсудних свідок не знала, а тому не могла мати будь-якої зацікавленості на чию б то не було користь. Оцінюючи її показання і сприймаючи їх як правдиві та такі, що відповідають дійсності, суд враховує також протокол відтворення обстановки і обставин події з її участю, який був досліджений в суді, де вона повністю підтвердила викладене вище (том 2-й а. с. 124-133).

    Суд вважає, що відтворення обстановки і обставин події злочину з участю як названого свідка, так і підсудних та потерпілого було проведено відповідно до вимог КПК. Суд не приймає до уваги твердження підсудних про те, що ця слідча дія була проведена в інших, ніж під час скоєння злочину умовах, в зв’язку з чим вона не може бути прийнята до уваги як доказ по справі, розцінюючи його як надумане, оскільки під час цієї слідчої дії відтворювались обставини нанесення тілесних ушкоджень потерпілому, їх механізм, а також встановлювалось місце скоєння злочину, а не відтворювалась обстановка на місці його скоєння, що не викликалось необхідністю. Можливість же бачити в нічний час з відстані, на якій знаходилась свідок ОСОБА_13 при наявності освітлення, є очевидною і не потребує перевірки, так як факт перебування її неподалік від місця пригоди і повідомлення нею про обставини вчинення злочину в міліцію в той час, коли він був скоєний, не викликають сумнівів.

    Надуманими суд розцінює твердження підсудних про те, що на час скоєння злочину, вони не перебували при виконанні службових обов’язків, а тому не можуть вважатися особами, які вчинили злочин, перевищуючи свої службові повноваження. Не приймаючи до уваги це твердження, суд виходить з положень, що містяться у примітках 1 і 2 до статті 364 КК України, ч. 2 п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 року № 15 «Про судову практику у справах про перевищення влади або службових повноважень» (далі - Постанова), згідно з якою відповідальність за ст. 365 КК настає лише за умови, що дії службової особи були зумовлені її службовим становищем і пов’язані з її владними чи службовими повноваженнями, а також з положень ч. 2 ст. 10 Закону, відповідно до якої працівник міліції на території України незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу в разі звернення до нього громадян або службових осіб з заявою чи повідомленням про події, які загрожують особистій чи громадській безпеці, або у разі безпосереднього виявлення таких зобов’язаний вжити заходів до попередження і припинення правопорушень, рятування людей, подання допомоги особам, які її потребують, встановлення і затримання осіб, які вчинили правопорушення, охорони місця події і повідомити про це в найближчий підрозділ міліції.

    Судом встановлено і про це стверджують підсудні, що потерпілий ними був сприйнятий як особа, що вчинювала протиправні дії, а тому ними як працівниками міліції вживались заходи до його обеззброєння та затримання. Про це ж вони повідомили і слідчу ОСОБА_16, яка в складі СОГ прибула на місце скоєння злочину, передавши їй потерпілого, у якого були зв’язані руки і заявивши про його затримання за скоєння правопорушення, що підтвердила остання та свідки ОСОБА_19 і ОСОБА_32 в суді. Про свою належність до міліції, а отже і до наявності службових повноважень заявляв підсудний ОСОБА_11 під час скоєння злочину особам, які знаходились неподалік від місця його скоєння і які вимагали припинити побиття потерпілого, що підтвердила під час допиту в суді свідок ОСОБА_13

    ОСОБА_30  того, підсудні ОСОБА_8, ОСОБА_10 і ОСОБА_11 в суді заявили про те, що вони буквально до моменту скоєння злочину перебували на службі і перед його скоєнням тільки но вийшли з службового приміщення.

    Отже, на підставі наведеного, суд встановлює, що виходячи з обставин скоєння злочину, характеру дій підсудних при цьому і їх поведінки, сприйняття їх потерпілим як працівників міліції, про що він знав і на розсудливість яких покладався, повідомляючи, що являється працівником прокуратури і просячи припинити злочинні дії, підсудні діяли як службові особи органів внутрішніх справ, а тому були службовими особами.

    Суд не приймає до уваги також твердження підсудного ОСОБА_9 про те, що він не являється суб’єктом інкримінованого йому за ч. 2 ст. 365  КК України злочину, оскільки не є службовою особою. При цьому суд виходить з того, що підсудному ОСОБА_9 інкримінується пособництво у вчиненні цього злочину.

    Відповідно до ч. 3 п. 3 Постанови організаторами, підбурювачами, пособниками перевищення влади або службових повноважень можуть визнаватись як службові, так і не службові особи. Дії таких співучасників потрібно кваліфікувати за відповідними частинами статей 27 та 365 КК.

    Судом встановлено, що ОСОБА_9, знаючи про те, що інші підсудні являються працівниками міліції і що дії, які вони вчинювали відносно потерпілого носять явно протиправний характер і виходять за межі їх повноважень, разом з ними вчинював дії, спрямовані на подолання опору потерпілого та сприянню його побиттю іншими підсудними, заздалегідь до цього, вчинивши хуліганство.

    Безпідставним та надуманим суд розцінює твердження підсудних про те, що в ході досудового слідства з порушенням встановленого порядку, а саме залучення спеціаліста без постанови на це слідчого, була проведена судово-медична експертиза потерпілого, а тому зроблені експертом висновки про наявність у нього середнього ступеню тяжкості тілесного ушкодження викликає сумніви та не може прийматись до уваги. Сумнівним, на їх думку, висновок експерта є й тому, що в медичній документації потерпілого  неоднозначно вказувалось на наявність у нього перелому іншого, 3-го і 7-го, а не 6-го ребра справа.

        Розцінюючи це твердження як надумане, суд виходить з того, що при проведенні експертизи експерт керувався положеннями Закону України «Про експертизу» та Інструкцією про проведення судово-медичної експертизи, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров’я України від 17 січня 1995 року № 6, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 26 липня 1995 року за № 254/790, п. 2.10. якої встановлює, що при виконанні експертиз, в яких виникла необхідність вирішення спеціальних питань, що не входять до компетенції судово-медичного експерта і потрібна консультація фахівця у відповідній галузі медицини, або у разі потреби у проведенні огляду  особи, яка піддається судово-медичній експертизі у лікаря-фахівця, що працює в іншому закладі охорони здоров’я, судово-медичний експерт за погодженням з особою, яка призначила експертизу, має право залучати цього фахівця для проведення всіх необхідних досліджень, для вирішення питань, поставлених перед експертизою. Цих вимог закону експерт не порушив.

Експертом чітко з посиланням на медичну документацію визначена наявність у потерпілого тілесних ушкоджень і ступеню їх тяжкості. Свідченням цьому є висновок додаткової судово-медичної експертизи потерпілого № 1404 від 14 липня 2010 року, яку було проведено після додаткових обстежень потерпілого та  надання ним відповідних рентгенограм. В ході її проведення було уточнено висновок попередньої судово-медичної експертизи та підтверджено факт наявності у потерпілого перелому 6-го ребра справа, який могло бути заподіяно за обставин, на які вказав потерпілий. Цим висновком було спростовано наявність у останнього переломів інших ребер, в тому числі 3-го і 7-го, на що вказують підсудні, а також можливість спричинення перелому ребра внаслідок падіння та удару об тверду поверхню. Цей висновок було зроблено експертом з залученням фахівця – рентгенолога відповідно до вимог вищеназваної Інструкції.

Тому суд вважає встановленим у визначеному законом порядку факт наявності у потерпілого перелому саме 6-го ребра справа, а отже й середньої тяжкості тілесного ушкодження.

    Суд розцінює  як надумане твердження підсудних про те, що судово-медичне обстеження потерпілого було проведено з порушенням встановленого порядку і за сприяння зацікавлених в цьому осіб. Це спростовується як показаннями судово-медичного експерта в суді та його висновком, так і сукупністю зібраних по справі та перевірених в суді доказів. Тому суд приймає як об’єктивний  висновок судово-медичної експертизи.

    Суд не приймає до уваги як доказ по справі протокол впізнання потерпілим підсудного ОСОБА_9, оскільки впізнання було проведено з порушенням встановленого Кримінально-процесуальним кодексом порядку проведення цієї слідчої дії.  

    Проаналізувавши наведене, суд приходить до висновку, що докази вини підсудних у вчиненні інкримінованих їм злочинів зібрані у визначеному законом порядку, а тому вважає  їх вину у цьому доведеною.

    Суд кваліфікує дії підсудних ОСОБА_8, ОСОБА_10 і ОСОБА_11 за ч. 1 ст. 28 ч, ч. 2 ст. 365 КК України, оскільки кожний із них своїми умисними діями, які виразились у перевищенні своїх службових повноважень як оперуповноважених ВКР ПМУ, тобто умисному вчиненні службовою особою дій, які явно виходять за межі наданих їм прав та повноважень, що супроводжувалось психічним насильством та застосуванням такого насильства, які заподіяли істотної шкоди охоронюваним законом правам та інтересам потерпілого ОСОБА_6, а також державним інтересам у вигляді підриву авторитету та дискредитації правоохоронного органу – міліції, що супроводжувались насильством над потерпілим, вчиненими групою осіб.

    Дії підсудного ОСОБА_9 суд кваліфікує за ч. 1 ст. 296 КК України, оскільки він вчинив умисні дії, спрямовані на грубе, із хуліганських спонукань, порушення громадського порядку, приниження честі та гідності потерпілого ОСОБА_6, демонстрації останньому свого зневажливого ставлення до існуючих у суспільстві норм поведінки в присутності працівників міліції, а також за ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 365 КК України, так як він у співучасті з службовими особами – працівниками ВКР ПМУ   ОСОБА_8, ОСОБА_11 та ОСОБА_10 у групі осіб з ними вчинив пособництво в перевищенні ними службових повноважень, тобто умисному вчинені дій, які явно виходять за межі наданих їм прав чи повноважень, що супроводжувались насильством.

    Кваліфікуючи діяння підсудних за вказаними статтями, суд керується положеннями ч. 1 ст. 275 КПК України про межі судового розгляду, згідно з якою розгляд справи провадиться тільки відносно підсудних і тільки в межах пред’явленого їм обвинувачення.

    Обставинами, які пом’якшують покарання підсудних, суд визнає відшкодування підсудним ОСОБА_9 завданої ним шкоди потерпілому.

Обставин, які пом’якшують покарання інших підсудних, та обставин, які обтяжують покарання всіх підсудних, суд не знаходить.

При призначенні покарання суд враховує характер і тяжкість вчинених підсудними злочинів, конкретні обставини справи, особу кожного із підсудних, те, що кожний із них вперше притягується до кримінальної відповідальності, їх позитивну характеристику за місцем роботи і проживання, наявність на утриманні підсудного ОСОБА_11 малолітньої дитини, поведінку кожного із них під час скоєння злочину і після цього, відверту демонстрацію кожним із них зневажливого ставлення до моральних засад суспільства і норм права і приходить до висновку про необхідність призначення кожному із них покарання у виді позбавлення волі, яке буде необхідним й достатнім для їх виправлення і перевиховання, попередження вчинення нових злочинів та соціальної реабілітації.

Зважаючи на вчинення підсудними ОСОБА_8, ОСОБА_10 і ОСОБА_11 тяжкого злочину, суд вважає за необхідне позбавити їх спеціального звання старшого лейтенанта міліції кожного відповідно до статті 54 КК України.

Оскільки підсудний ОСОБА_9 не являється службовою особою, то суд не застосовує до нього додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю.

Цивільний позов, заявлений потерпілим, суд за його клопотанням залишає без розгляду.

    Цивільний позов прокурора про відшкодування витрат на лікування потерпілого ОСОБА_6 обґрунтований і підлягає задоволенню в повному обсязі.

    Судові витрати в сумі 4749,26 грн. (том 5-й а. с. 32, том 8-й а. с. 69, 106, 120, 146) за проведення по справі судових експертиз підлягають стягненню з підсудних у рівних долях.    

Питання про речові докази суд вирішує відповідно до вимог ст. 81 КПК України.

          Керуючись статтями   321, 323 та 324 КПК України, суд,

з а с у д и в :

ОСОБА_8, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 визнати винними у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 365 КК України, ОСОБА_9 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 296 та ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 365 КК України і засудити їх:

ОСОБА_8, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 за ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 365 КК України   до позбавлення волі строком на чотири роки зі сплатою штрафу в сумі десять тисяч гривень кожного з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах строком на три роки кожного та з позбавленням на підставі статті 54 КК України спеціального звання старший лейтенант міліції кожного.

ОСОБА_9:

за ч. 1 ст. 296 КК України до обмеження волі строком на три роки.

за ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 365 КК України до позбавлення волі строком на три роки шість місяців зі сплатою штрафу в сумі десять тисяч гривень.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України остаточне покарання визначити шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі строком на три роки шість місяців зі сплатою штрафу в сумі десять тисяч гривень.

Строк відбування покарання рахувати:

засудженому ОСОБА_8 з 20 лютого 2010 року, зарахувавши в нього час перебування його під вартою в зв’язку з обранням відносно нього запобіжного заходу у виді взяття під варту по цій справі;

засудженим ОСОБА_10, ОСОБА_33 та ОСОБА_9 з 30 вересня 2010 року. Зарахувати в строк відбування покарання час перебування засуджених під вартою по цій справі: ОСОБА_10 з 10 по 13 квітня 2010 року; ОСОБА_33 з 20 лютого по 9 березня 2010 року; ОСОБА_9 з 20 травня по 1 червня 2010 року.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили, обраний щодо засудженого ОСОБА_8 у виді взяття під варту, залишити без змін, а відносно кожного із інших засуджених змінити: засудженим ОСОБА_11 та ОСОБА_9 з підписки про невиїзд на взяття під варту, а засудженому ОСОБА_10 - з застави на взяття під варту, взявши їх під варту негайно в залі суду.

Внесену засудженим ОСОБА_10 суму 20000 (двадцять тисяч) грн. при обранні відносно нього запобіжного заходу у виді застави, повернути йому.

Заявлений по справі потерпілим цивільний позов, зважаючи на його клопотання про це, залишити без розгляду.

Цивільний позов прокурора про відшкодування витрат на лікування потерпілого ОСОБА_6 задовольнити і стягнути з засуджених солідарно на користь фінансового управління Полтавської ОДА (розрахунковий рахунок 354240002001105 ГУДКУ в Полтавській області, МФО 831019, ЗКПО 01999112) 5464 (п’ять тисяч чотириста шістдесят чотири) грн. 06 коп. шкоди завданої злочином внаслідок стаціонарного лікування потерпілого.

Стягнути з засуджених у рівних долях  по 1187 (одна тисяча сто вісімдесят сім) 31 коп. з кожного судових витрат за проведення по справі судових експертиз.

Речові докази:  хустку, светр, джинсові брюки, пристрій для відстрілу пістолетних патронів травматичної дії калібру 9 мм  ХКРГ № 4414 та 4 патрони, які належать потерпілому ОСОБА_6, чоловічі черевики та куртку шкіряну, які належать засудженому ОСОБА_8, пуховик та черевики, які належать засудженому ОСОБА_11 та які зберігаються в кімнаті речових доказів прокуратури Полтавської області – повернути за належністю, а буксировочний трос, який зберігається там же, - знищити (том 8 а. с. 180-194).

Вирок може бути оскаржено в апеляційний суд Полтавської області через районний суд протягом п’ятнадцяти діб з моменту його проголошення, а засудженими, які перебувають під вартою, - в той же строк з моменту вручення їм копії вироку.

Суддя                                                                                                   А.Г.Савченко