Р І Ш Е Н Н Я  

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И                               Справа № 2-8/10  

21 вересня 2010 року    Олександрійський міськрайонний суд  Кіровоградської області у складі:  

головуючого - судді Куковенкова С.В.  

при секретарі - Стасенко Ю.С.,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Олександрії об’єднану цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 та ОСОБА_3, третя особа на стороні відповідача – ЗАТ «ОТП банк», про визнання недійсним договору купівлі - продажу торгового центру та позовами ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа – ОСОБА_4, про визнання дійсними договорів купівлі-продажу , -  

    В С Т А Н О В И В:  

  Позивач 02.07.08 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_3, третя особа на стороні відповідача – ЗАТ «ОТП банк», у якому зазначає, що     22 вересня 2006 року між ним та ОСОБА_1 було укладено договір оренди частини торгівельного комплексу за адресою: АДРЕСА_1, який належав відповідачу ОСОБА_1  на праві власності. Даний договір оренди було посвідчено приватним нотаріусом Олександрійського міського нотаріального округу Радовою С.В. і зареєстровано в реєстрі за № 2195.  

Предметом оренди є частина торгівельного комплексу, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, а саме: кімнати позначені на плані літ. «1» - 144,5 кв.м.; «4» - 6,5 кв.м.; «5» - 5,7 кв.м; «6» - 16,5 кв.м.; «7» - 15,4 кв.м.; «І» - 3.2 кв.м. загальною площею 191,8 кв.м., розташовані на першому поверсі торгівельного комплексу і строк дії договору, згідно п. 1.3 договору оренди строк дії договору становить 5 років.  

Згідно п. 2.4.5 даного Договору, у разі продажу речі, переданої у найм (оренду), орендар має переважне право перед іншими особами на її придбання.  

У відповідності до ч. 4 ст. 777 ЦК України наймач, який належно виконує свої обов'язки за договором найму, у разі продажу речі, переданої у найм, має переважне право перед іншими особами на її придбання. Тим більше, що така умова прямо зазначена в договорі оренди, а умови договору є обов'язковими для сторін при його виконанні - ст. 629 ЦК України.  

Відповідачами в період дії даного договору оренди, 08.02.08 року, було укладено договір купівлі-продажу торгівельного комплексу та земельної ділянки за адресою: пр. Леніна 100 «а» в м. Олександрії, частину якого він орендує і переважне право купівлі якого у випадку продажу він має, відповідно до умов договору оренди та норм Цивільного кодексу України.  

Вважає, що при укладанні спірного договору купівлі-продажу торгівельного центру та земельної ділянки від 08.02.2008 року за адресою: АДРЕСА_1 відповідачами порушено його право на переважне право купівлі приміщення вказаного торгівельного центру, передбачені п. 2.4.5. Договору оренди частини приміщення від 22.09.2006р. та вимоги ч. 4 ст. 777 ЦК України.  

Тому, просить суд визнати недійсним договір купівлі - продажу торгівельного комплексу та земельної ділянки, укладений 08 лютого 2008 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3, зареєстрований в реєстрі приватним нотаріусом Олександрійського міського нотаріального округу ОСОБА_6 за № 354 та застосувати наслідки недійсності правочину, зобов'язавши ОСОБА_3 повернути ОСОБА_1 в натурі торгівельний комплекс та земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1, а ОСОБА_1 повернути ОСОБА_3 2 828 000 (два мільйони вісімсот двадцять вісім тисяч) грн.  

Представником позивача позовні вимоги були підтримані в судовому засіданні.  

Відповідач ОСОБА_1 позовні вимоги визнав в повному обсязі. Суду пояснив, що дійсно, між ним та позивачем було укладено договір оренди частини торгівельного комплексу, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, а саме: кімнати, позначені на плані літ. «1» - 144,5 кв.м; «2» - 13,4 кв.м; «3» - 6,0 кв. м; «4» - 6,5 кв.м;  «5» - 5,7 кв.м; «6» - 16,5 кв.м; «7» - 15,4 кв.м; «І» - 3,2 кв.м, загальною площею 211,2 кв.м, який був нотаріально посвідчений. Однією з умов договору оренди було те, що позивач має переважне право купівлі орендованого ним майна у випадку його продажу. Більш того, між ним та позивачем було укладено два договори купівлі-продажу, від 02 серпня 2007 року та від 03 серпня 2007 року, відповідно до яких він продав позивачу все приміщення торгівельного комплексу, який розташований за адресою: АДРЕСА_1. На виконання умов цих договорів він отримав від ОСОБА_2 біля 76 000  грн. в якості передплати. Оскільки торгівельний комплекс перебував в іпотеці у АКІБ «УкрСибБанк», обидва договори з ОСОБА_2 були укладені з відкладальною умовою, що момент переходу права власності до покупця співпадає з припиненням дії договору іпотеки. За домовленістю з позивачем, ці договори повинні були бути нотаріально посвідчені, однак він ухилився від їх нотаріального посвідчення, оскільки відповідач ОСОБА_3 запропонував йому придбати у нього торгівельний комплекс за ціною, яка була значно вищою від пропозиції ОСОБА_2 Не повідомляючи про це ОСОБА_2, він 08 лютого 2008 року уклав з ОСОБА_3 договір купівлі-продажу торгівельного комплексу в цілому.  Таким чином, ним було порушено переважне право позивача на придбання торгівельного комплексу.  

Відповідач ОСОБА_3 позовні вимоги не визнав в повному обсязі, суду пояснив, що ОСОБА_2 було відомо про те, що ОСОБА_1 збирається продавати йому торгівельний центр і він не використав свого права переважної купівлі, яке він мав згідно з договором оренди, тому, що насправді не збирався придбавати цей центр, для цього у нього були відсутні відповідні фінансові можливості.. Про відсутність такого наміру свідчить і те, що коли до нього перейшло право власності на торгівельний центр від ОСОБА_1, ОСОБА_2 уклав з ним новий договір оренди приміщення, від 13 лютого 2008 року, згідно з п. 7.5 якого також передбачалося, що орендар має переважне право купівлі орендованого майна у випадку його продажу. Крім цього, відповідач ОСОБА_3 вважає, що вказаний спір повинен розглядатися господарським судом, оскільки всі сторони процесу є приватними підприємцями і майно, щодо якого виник спір, використовується для здійснення підприємницької діяльності.  

Представники третьої особи на стороні відповідача – ЗАТ «ОТП банк» -  позовні вимоги не визнали з тих підстав, що вони вважають, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 не було припущено порушень вимог закону при укладенні договору купівлі - продажу торгівельного комплексу.  

В ході судового розгляду справи було заслухано пояснення осіб, що беруть участь у справі та допитано свідків ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10  

В судовому засіданні 08.01.09 року представником позивача було змінено позовні вимоги.   Згідно з заявою про зміну позовних вимог, позивач просить визнати  недійсним договір купівлі - продажу торгівельного комплексу та земельної ділянки, укладений 08 лютого 2008 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3,  зареєстрований   в  реєстрі   приватним   нотаріусом  Олександрійського міського нотаріального округу  Стенюхіною І. В.   за    №  354   в   частині   продажу   частини торгівельного комплексу, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, а саме: кімнати позначені на плані літ. «1» - 144,5 кв.м; «2» - 13,4 кв.м; «3» - 6,0 кв. м; «4» - 6,5 кв.м;  «5» - 5,7 кв.м; «6» - 16,5 кв.м; «7» - 15,4 кв.м; «І» - 3,2 кв.м, загальною площею 211,2 кв.м  та застосувати наслідки недійсності договору купівлі-продажу торгівельного комплексу та земельної ділянки, укладеного 08 лютого 2008 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3,  зобов'язавши  ОСОБА_3  повернути ОСОБА_1    в    натурі    частину    торгівельного    комплексу,    який розташований за адресою: АДРЕСА_1, а саме: кімнати, позначені на плані літ. «1» - 144,5 кв.м; «2» - 13,4 кв.м; «3» - 6,0 кв. м; «4» - 6,5 кв.м;  «5» - 5,7 кв.м; «6» - 16,5 кв.м; «7» - 15,4 кв.м; «І» - 3,2 кв.м, загальною площею 211,2 кв.м, а ОСОБА_1  зобов'язати   повернути   ОСОБА_3   частину коштів, які він отримав за цю частину торгівельного  комплексу.  

Також представником позивача було заявлено клопотання про призначення комплексної оціночної  судово – технічної експертизи,  з метою встановлення вартості цієї частини торгівельного комплексу та можливості виділення та експлуатації цієї частини, яке було задоволено ухвалою суду від 26 лютого 2009 року. Згідно з висновками проведеної експертизи, ринкова вартість приміщень торгівельного комплексу, який розташований за адресою: АДРЕСА_1,  позначених на плані літ. «1» - 144,5 кв.м; «2» - 13,4 кв.м; «3» - 6,0 кв. м; «4» - 6,5 кв.м;  «5» - 5,7 кв.м; «6» - 16,5 кв.м; «7» - 15,4 кв.м; «І» - 3,2 кв.м, загальною площею 211,2 кв.м, становить 781 731 грн. і цю частину торгівельного комплексу можливо виділити та експлуатувати окремо.  

В ході подальшого розгляду справи, 19.01.10 року, за клопотанням представника позивача судом було залучено до участі у справі в якості співвідповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_11, які є дружинами відповідно ОСОБА_1 та ОСОБА_3 та відповідно до ст. 60, 61, 63, 65, 67 СК України, ОСОБА_1 на момент укладення спірного договору купівлі-продажу торгівельного центру та земельної ділянки від 08.02.08 року була його співвласником, а ОСОБА_11 є його співвласником на час розгляду справи в суді.  

За клопотанням представника позивача, 27 серпня 2010 року судом було відновлено провадження в об’єднаній цивільній справі за позовами ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа – ОСОБА_4 про визнання дійсними договорів купівлі-продажу, яка була зупинена до вирішення по суті цієї цивільної справи  та обидві цивільні справи  об’єднано в одне провадження.  

Позивач ОСОБА_2 22.08.07 року звернувся до суду з позовом, у якому зазначив, що 02 серпня 2007 року між ним та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу нежитлових приміщень та частини земельної ділянки. За умовами даного договору (п. 5.1 Договору) відповідач повинен був здійснити нотаріальне посвідчення Договору протягом 10 днів з моменту його укладення. Однак, всупереч вказаним положенням Договору нотаріальне посвідчення Договору відповідачем здійснено не було. Дана обставина свідчить про те, що відповідач, як сторона договору, ухиляється від нотаріального його посвідчення. В той же час, сам договір вже частково виконаний як з його боку, так і з боку відповідача. Зокрема, ним вже частково здійснено оплату за договором в розмірі 50000 грн., що підтверджується розписками відповідача.  З боку відповідача, мала місце передача йому частини об'єкту продажу, а саме - приміщень першого поверху будівлі. Посилаючись на положення ст. 220 ЦК України, позивач просить визнати договір купівлі-продажу нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_1, укладений між ним та ОСОБА_1, дійсним.  

10.10.08 року позивач звернувся до суду з позовом, у якому зазначив, що 03 серпня 2007 року між мною та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу частини нежитлового приміщення - торгівельного центру «Оріон» (цокольний поверх) та частини земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, як складається з наступних частин:  

1.   1.     тамбур, площею 9,7 м. кв., на плані позначений цифрою «1»;  

2.   2.     щитова, площею, 4,4 м. кв., на плані позначена цифрою «2»;  

3.   3.     толочна, площею, 6,6 м. кв., на плані позначена цифрою «З»;  

4.   4.     торговий зал, площею 157,8 м.кв., на плані позначений цифрою «4»;  

5.   5.     підсобка, площею 13.2 м.кв., на плані позначена цифрою «5»;  

6.   6.     підсобка, площею 6,2 м.кв., на плані позначена цифрою «6»;  

7.   7.     тамбур, площею 6,1 м.кв., на плані позначений цифрою «7»;  

8.   8.     підсобне приміщення площею 10,6 м.кв., на плані позначене цифрою «8»;  

9.   9.     технічне приміщенні, площею 12.2. м. кв., на плані позначене цифрою «9»;  

10.   10.     овочесховище, площею 7,4 м.кв., на плані позначене цифрою «10»;  

11.   11.     тамбур, площею 7,6 м.кв., на плані позначений цифрою «11»;  

12.   12.     овочесховище, площею 17.1 м.кв., на плані позначений цифрою «12»;  

13.   13.     умивальник, площею 8,0 м.кв., на плані позначений цифрою «13»;  

14.   14.     коридор, площею 31,4 м.кв., на плані позначений цифрою «14»;  

15.   15.     морозильна камера, площею 6,6 м.кв., на плані позначений цифрою «15»;  

16.   16.     морозильна камера, площею 6,6 м.кв., на плані позначена цифрою «16»;  

17.   17.     фруктосховище, площею 11,1 м.кв., на плані позначене цифрою «17»;  

18.   18.     підсобка, площею 5,7 м.кв., на плані позначене цифрою «18»;  

19.   19.     технічне приміщення, площею 17,9 м.кв., на плані позначене цифрою «19»;  

20.   20.     лабораторія, площею 8,7 м.кв., на плані позначена цифрою «20»;  

21.   21.     вбиральня, площею 3,5 м. кв., на плані позначене цифрою «21»;  

22.   22.     вбиральня, площею 3,5 м.кв., на плані позначена літерою «22»;  

23.вбиральня, площею 3,7 м.кв., на плані позначена літерою «23» загальна площа приміщення складає 365,6 м.кв.  

За умовами даного договору (п.5.1), відповідач повинен буз здійснити нотаріальне посвідчення Договору протягом 10 днів з моменту його укладання. Однак, всупереч вказаним положенням Договору нотаріальне посвідчення Договору відповідачем здійснено не було з вини відповідача, оскільки відповідач не з'являвся до нотаріуса більше двох разів для нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу. Дані обставини свідчить про те, що відповідач, як сторона договору, ухиляється від нотаріального його посвідчення. В той же час, сам договір вже частково виконаний як з його боку, так і з боку відповідача. Зокрема, ним вже частково здійснено оплату за договором в розмірі 25000 грн., що підтверджується розписками відповідача. З боку відповідача мала місце передача йому об'єкту продажу, а саме - приміщення цокольного поверху. Тому, позивач просить визнати договір купівлі-продажу частини нежитлового приміщення та земельної ділянки, площею 9/20 за адресою: Кіровоградська область, місто Олександрія, проспект Леніна, буд. 100-а, укладений між ним та ОСОБА_1 03.08.07 р. дійсним та визнати за ним право власності на нежитлове приміщення за адресою: Кіровоградська область, місто Олександрія, проспект Леніна, буд. 100 «а», що складається з вищевказаних 23 приміщень.  

Згідно з ухвалою суду від 16.10.08 року, обидві зазначені вище цивільні справи були об’єднані в одне провадження та згідно з ухвалою від 16.10.08 року.  

Після відновлення провадження у справі, в ході судового розгляду, 21.09.10 року представник позивача підтримав в повному обсязі всі позовні вимоги свого довірителя.  

Відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_4 всі позовні вимоги визнали.  

Представник відповідача ОСОБА_3 – ОСОБА_11, яка також одночасно є відповідачем, від імені свого довірителя та від свого імені позовні вимоги заперечила в повному обсязі.  

Представник ЗАТ «ОТП банк» також не визнав позовні вимоги, вважає, що між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 існує зловмисна домовленість, направлена на протиправне позбавлення ОСОБА_3 його права власності на придбаний торгівельний центр.  

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.  

Судом встановлено, що 22 вересня 2006 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено договір оренди частини торгівельного комплексу за адресою: АДРЕСА_1, який належав відповідачу ОСОБА_1  на праві власності. Даний договір оренди було посвідчено приватним нотаріусом Олександрійського міського нотаріального округу ОСОБА_5 і зареєстровано в реєстрі за № 2195.  

Предметом оренди є частина торгівельного комплексу, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, а саме: кімнати позначені на плані літ. «1» - 144,5 кв.м.; «4» - 6,5 кв.м.; «5» - 5,7 кв.м; «6» - 16,5 кв.м.; «7» - 15,4 кв.м.; «І» - 3.2 кв.м. загальною площею 191,8 кв.м., розташовані на першому поверсі торгівельного комплексу і строк дії договору, згідно п. 1.3 договору оренди строк дії договору становить 5 років.  

Згідно п. 2.4.5 даного Договору, у разі продажу речі, переданої у найм (оренду), орендар має переважне право перед іншими особами на її придбання.  

18 жовтня 2006 року сторонами було внесено зміни та доповнення до зазначеного договору, які були нотаріально посвідчені, відповідно до яких, орендодавець ОСОБА_1 зобов’язався передати орендарю ОСОБА_2 частину торгівельного комплексу, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, а саме: кімнати, позначені на плані літ. «1» - 144,5 кв.м; «2» - 13,4 кв.м; «3» - 6,0 кв. м; «4» - 6,5 кв.м;  «5» - 5,7 кв.м; «6» - 16,5 кв.м; «7» - 15,4 кв.м; «І» - 3,2 кв.м, загальною площею 211,2 кв.м.  

Між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 02 серпня 2007 року та 03 серпня 2007 року було укладено два договори купівлі-продажу, згідно з якими позивач придбав у відповідача ОСОБА_1 дві частини цього ж торгівельного центру, які в сукупності складають єдине ціле. У відповідності з умовами укладених договорів, а саме п. 5.1, відповідач повинен був здійснити нотаріальне посвідчення цих угод в строк не пізніше 10 днів з моменту їх укладення.  

Нотаріальне посвідчення цих договорів не відбулося. Як пояснив в судовому засіданні відповідач ОСОБА_1, він ухилився від нотаріального посвідчення цих угод, оскільки досяг домовленості з ОСОБА_3 щодо продажу йому торгівельного центру на більш вигідних умовах ніж ті, що йому були запропоновані  ОСОБА_2  

Представник позивача наполягає на тому, що відповідно до ч. 2 ст. 220 ЦК України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.  

Однак, суд вважає, що нотаріальне посвідчення зазначених вище договорів відбулося не тільки через ухилення відповідача ОСОБА_1 від їх нотаріального посвідчення, а і через те, що торгівельний центр перебував в іпотеці у АКІБ «УкрСибБанк» на підставі договору іпотеки від 01.06.07 року, укладеним між ОСОБА_1 та  АКІБ «УкрСибБанк».  

Про цю обставину також зазначено в п.п. 4.1 – 4.3 договорів купівлі-продажу від 02 серпня 2007 року та від 03 серпня 2007 року, які позивач просить визнати дійсними.  

Відповідно до п. 2.3.4 Договору іпотеки від 01.06.07 року, Іпотекодавець – ОСОБА_1 - зобов’язаний не здійснювати дій, пов’язаних з переходом права власності на предмет іпотеки, без попередньої письмової згоди Іпотекодержателя - АКІБ «УкрСибБанк».  

З наведеного вбачається, що для укладення та нотаріального посвідчення договорів купівлі-продажу торгівельного центру від 02 серпня 2007 року та від 03 серпня 2007 року, була необхідна письмова згода АКІБ «УкрСибБанк», яка ОСОБА_1 отримана не була.  

Таким чином, суд вважає, що у задоволенні позовних вимог щодо визнання дійсними цих договорів слід відмовити і їх треба розцінювати лише як обставину, яка свідчить про дійсність намірів позивача щодо придбання у ОСОБА_1 приміщення торгівельного центру.  

08 лютого 2008 року між відповідачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу торгівельного комплексу, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 Кіровоградської області. Згідно з п. 3 цього договору, продаж вчинено за 2 828 000 грн., які повністю отримані продавцем до підписання цього договору.  

Пунктом 6 договору купівлі-продажу від 08.02.08 року визначено, що продавець стверджує про відсутність прав третіх осіб на це майно і про те, що в оренду (найм) це майно не передане.  

Проте, це твердження не відповідає дійсності, оскільки на момент укладення оспорюваного договору, ОСОБА_1 було укладено договори оренди приміщень в належному йому торгівельному комплексі не тільки з ОСОБА_2, але й з іншими особами, а саме, ОСОБА_10 та ОСОБА_9, що підтверджується матеріалами справи.  

Проте, лише в договорі оренди, укладеним ОСОБА_1 з ОСОБА_2, було зазначено про право орендаря на переважне право купівлі орендованих ним приміщень у разі відчуження їх орендодавцем, згідно з п. 2.4.5 даного договору.  

Відповідно до ст. 629 ЦК України, умови договору є обов'язковими для сторін при його виконанні.  

У відповідності до ч. 4 ст. 777 ЦК України наймач, який належно виконує свої обов'язки за договором найму, у разі продажу речі, переданої у найм, має переважне право перед іншими особами на її придбання.  

    Таким чином, при укладанні ОСОБА_1 та ОСОБА_3 договору купівлі-продажу торгівельного центру та земельної ділянки від 08.02.08 року за адресою пр. Леніна, 100а в м. Олександрії, було порушене право ОСОБА_2 на переважне право купівлі частини приміщення вказаного торгівельного центру, яке він орендував, передбачене п. 2.4.5 Договору оренди частини приміщення від 22.09.06 р. та вимоги ч. 4 ст. 777 ЦК України.  

У відповідності до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою — третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.  

Згідно   ч.   З   ст.   215   ЦК  України,   якщо   недійсність   правочину   прямо   не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує  його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.  

Таким чином, недійсність договору від 08.02.08 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_3, прямо не встановлена законом, але його недійсність випливає з підстав, встановлених договором оренди від 22.09.06 р. за № 2195 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1  

Про реальність порушення прав позивача та його бажання скористатися своїм правом преважної купівлі частини торгівельного центру свідчить той факт, що він мав намір на придбання всього приміщення торгівельного центру, в зв’язку з чим уклав договори його  купівлі-продажу  з ОСОБА_1 від 02 серпня 2007 року та 03 серпня 2007 року.  

Твердження відповідача ОСОБА_3 про те, що ОСОБА_2 було достеменно відомо про наміри ОСОБА_1 продати йому приміщення торгівельного центру, не знайшли свого об’єктивного підтвердження в судовому засіданні.  

На підставі викладеного, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги в частині визнання частково недійсним договору купівлі-продажу торгівельного комплексу та земельної ділянки, укладеного 08 лютого 2008 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3. В застосування наслідків недійсності оспорюваного правочину слід зобов’язати сторони повернути один одному все, що вони отримали на виконання цього правочину, а саме, слід зобов’язати ОСОБА_3 повернути ОСОБА_1 частину торгівельного комплексу, а саме, кімнат, позначених на плані літ. «1» - 144,5 кв.м; «2» - 13,4 кв.м; «3» - 6,0 кв. м; «4» - 6,5 кв.м;  «5» - 5,7 кв.м; «6» - 16,5 кв.м; «7» - 15,4 кв.м; «І» - 3,2 кв.м, загальною площею 211,2 кв.м, а ОСОБА_1 повернути ОСОБА_3 - 781 731 грн., тобто вартість цього майна, яка визначена згідно з висновком комплексної оціночної  судово – технічної експертизи № 1599-1600/21 від 25.09.09 року.  

Оскільки позовні вимоги частково задовольняються, з відповідачів слід стягнути в дольовому порядку вартість понесених позивачем судових витрат, лише в частині позовних вимог щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу.  

На підставі ст. ст. 203, 215, 216, 236, 777 ЦК України, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212, 214-215, 218  ЦПК України,  –  

  В И Р І Ш И В:  

  Позовні вимоги задовольнити частково.  

Визнати частково недійсним з моменту його укладення договір купівлі-продажу торгівельного комплексу та земельної ділянки, укладений 08 лютого 2008 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Олександрійського міського нотаріального округу Стенюхіною І.В., в частині продажу частини торгівельного комплексу, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 Кіровоградської області, а саме: кімнати, позначені на плані літ. «1» - 144,5 кв.м; «2» - 13,4 кв.м; «3» - 6,0 кв. м; «4» - 6,5 кв.м;  «5» - 5,7 кв.м; «6» - 16,5 кв.м; «7» - 15,4 кв.м; «І» - 3,2 кв.м, загальною площею 211,2 кв.м, вартістю 781731 грн.  

Зобов’язати ОСОБА_1 повернути ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 781731 грн., а ОСОБА_3 повернути у власність ОСОБА_1 зазначену частину торгівельного комплексу.  

Стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_11 на користь ОСОБА_2 – по 438 (чотириста тридцять вісім) грн. 12 коп. з кожного, в рахунок відшкодування судових витрат.  

В іншій частині позовних вимог відмовити.  

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 10 днів після його проголошення до апеляційного суду Кіровоградської області через Олександрійський міськрайонний суд.  

    Головуючий:                                                                                          Куковенков С.В.