Справа № 22ц -1869 / 2007 Головуючий в 1 інстанції - Кривошея С.С.
Категорія -19/21 Доповідач - Глущенко Н.Г.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 березня 2007 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного
суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого - Глущенко Н.Г.
суддів - Григорченка Е.І., Прозорової М.Л.
при секретарі - Білоконь Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою
Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Першотравенську Дніпропетровської області на рішення Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 19 грудня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Першотравенську Дніпропетровської області про відшкодування моральної шкоди, -
ВСТАНОВИЛА:
Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Першотравенську Дніпропетровської області звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 19.12.2006 року скасувати та ухвалити нове рішення про відмову позивачу в його позовних вимогах.
Зазначеним рішенням суду з Відділення виконавчої дирекції ФССНВВПЗ України в м. Першотравенську стягнено на користь ОСОБА_1 22000 грн. у відшкодування моральної шкоди / а. с. 45-46 /.
Як на підстави своєї апеляційної скарги відповідач - Відділення виконавчої дирекції ФССНВВПЗ України в м. Першотравенську посилається на те, що рішення є незаконним та необґрунтованим, оскільки ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального закону / а. с. 49-51 /.
2
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду залишити без змін з наступних підстав.
Суд першої інстанції встановив, що позивач ОСОБА_1 тривалий час працював в підземних та шкідливих умовах, зокрема на шахті "Ювілейна" ВАТ "Павлоградвугілля". За час роботи на підприємстві позивач в результаті нещасного випадку на виробництві отримав 19.10.1984 року травму і йому висновком МСЕК від 06.07.1993 року було встановлено 5% втрати професійної працездатності / а. с.4-5,11 /. Крім того, працюючи на шахті в підземних та шкідливих умовах прохідником позивач отримав професійне захворювання -радикулопатія шийна та попереково-крижова, двосторонній плечелопаточний периартроз, дефартроз ліктьових та колінних суглобів. Висновком МСЕК від 30.10.2003 року позивачу з 14.10.2003 року встановлено 3 групу інвалідності безстроково та встановлено безстроково 60% втрати професійної працездатності, де: 5% - повторно по травмі від 19.10.1984 року і 55% - первинно по професійному захворюванню.
Дані обставини підтверджені поясненнями самих учасників процесу, а також підтверджуються письмовими доказами, які знаходяться в матеріалах справи: довідками МСЕК від 06.07.1993 року та від 30.10.2003 року / а. с. 10-11 /, актом про нещасний випадок на виробництві від 20.10.1984 року / а. с. 4-5 /, актом розслідування професійного захворювання від 24.09.2003 року / а. с. 6-7 /, трудовою книжкою / а. с. 31-35 /, довідками лікувальних установ щодо незадовільного стану здоров'я позивача / а. с. 13-27 /.
В зв'язку з втратою позивачем професійної працездатності Відділенням виконавчої дирекції ФССНВВПЗ України в м. Першотравенську йому було призначено страхові виплати, але моральна шкода позивачу не відшкодована /а. с. 8-9 /.
За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивачу спричинено моральну шкоду, оскільки в зв'язку з отриманим професійним захворюванням йому встановлено 3 групу інвалідності та 55% втрати професійної працездатності в працездатному віці, будучи ще не старою людиною він втратив можливість працювати за станом здоров'я. Профзахворюванням та його наслідками позивачу спричинені фізичні та моральні страждання, а також переживання (хвилювання), оскільки ці обставини привели до порушення нормальних життєвих зв'язків позивача, вимагають від нього додаткових зусиль для організації його подальшого життя.
Виходячи з обставин по справі та наслідків що наступили, керуючись ст.ст. 1,5,6,13,21,28 Закону України „ Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань, що спричинили втрату працездатності" та рішенням Конституційного Суду України від 27.01.2004 року № 1-рп/2004 по справі № 1-9/2004 ( справа про відшкодування моральної шкоди Фондом соціального страхування), - суд першої інстанції прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1, стягнувши на його користь 22000 грн. у відшкодування моральної шкоди.
Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції правильно встановив вище зазначені обставини справи.
З'ясувавши в достатньо повному об'ємі права та обов'язки сторін, обставини по справі, перевіривши доводи сторін та давши їм правову оцінку, суд постановив рішення, що відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами, а також поясненнями самих сторін.
Порушень матеріального чи процесуального закону, які б могли потягнути за собою скасування рішення , судом апеляційної інстанції не встановлено.
Посилання в апеляційній скарзі Відділення виконавчої дирекції ФССНВВПЗ України в м. Першотравенську на відсутність вини Фонду в професійному захворюванні позивача безпідставні, оскільки обов'язок відшкодування шкоди в зазначених випадках законодавцем покладено безпосередньо на спеціально створений для цього Фонд. До того ж позивачу втрата професійної працездатності по профзахворюванню встановлена вперше 30.10.2003
3
року, тобто після вступу в законну силу Закону України „ Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань, що спричинили втрату працездатності" у відповідності з яким всі страхові виплати, у тому числі і моральну шкоду, відшкодовує Фонд, а не підприємство де позивач працював та отримав травму та професійне захворювання.
Доводи в апеляційній скарзі про те, що ст. 77 Закону України "Про Державний бюджет 2006 року" призупинена виплата моральної шкоди з 1 січня 2006 року, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки позивач втратив працездатність у зв'язку з професійним захворюванням до 1 січня 2006 року, він був оглянутий у МСЕК з встановленням розміру працездатності та групи інвалідності 30.10.2003 року / а. с. 10-11 /.
Не можуть бути прийняті до уваги і доводи відповідача, як такі, що суперечать матеріалам справи та діючому матеріальному і процесуальному закону, - про те, що для вирішення питання, щодо наявності спричинення позивачу моральної шкоди ушкодженням здоров'я, необхідні медичні знання, а тому для об'єктивного вирішення спору необхідний висновок медико-соціальної експертизи. До того ж під час розгляду справи відповідач не заявляв клопотання про проведення експертизи на предмет спричинення позивачу моральної шкоди.
Доводи відповідача приведені в апеляційній скарзі є безпідставними, до того ж вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці.
Відповідно ж до ст. 212 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді у судовому засідання всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Таким чином, доводи апеляційної скарги є необґрунтовані, а рішення суду відповідає вимогам закону та матеріалам справи.
Керуючись ст.ст. 303,307,308 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Першотравенську Дніпропетровської області - відхилити.
Рішення Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 19 грудня 2006 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з цього часу.