Справа № 2а-9/2007р.

ПОСТАНОВА

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"7" лютого 2007року                                 Гайсинський районний суд Вінницької області

в складі: головуючого - судді Панасюка О.С

при секретарі Отрошко Н.М.,

з участю адвоката ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Гайсині справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Гайсинської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_3, про визнання протиправними та скасування рішення виконавчого комітету Гайсинської міської ради від 19.04.1996р. № 102, рішення Гайсинської міської ради від 18.06.1997р. № 125, акту про відведення в натурі земельної ділянки від 24.06.1996р., узгоджувального листа без дати та підпису, державного акту на право власності на землю НОМЕР_1, -

встановив:

25.09.2006р. до суду подано цю позовну заяву.

В судовому засіданні позивач вимоги позову підтримав, вимагав визнати протиправними та скасувати рішення виконавчого комітету Гайсинської міської ради від 19.04.1996р. № 102 про вилучення із користування садиби АДРЕСА_1 земельної ділянки розміром 248 кв.м., що належала ОСОБА_4, за його згодою і надання її власнику садиби АДРЕСА_2 ОСОБА_3, рішення Гайсинської міської ради від 18.06.1997р. № 125, акт про відведення в натурі земельної ділянки від 24.06.1996р., узгоджувальний лист без дати та підпису, державний акт на право власності на землю НОМЕР_1 від 1.07.1997р., відповідно до яких ОСОБА_3 отримав у приватну власність земельну ділянку, розміром 0,0832га у АДРЕСА_2, пояснивши, що рішенням виконавчого комітету Гайсинської міської ради № 102 у відповідності та на виконання якого в подальшому були прийняті чи видані вказані нормативні акти, прийняте неправомочним органом, без врахування його інтересів, як суміжного користувача, який звертався із відповідною заявою про надання цієї земельної ділянки саме йому, крім того, зазначений в рішенні розмір земельної ділянки, що вилучена у ОСОБА_4не відповідає розміру, зазначеному в його та ОСОБА_3 заявах. Також того рішення Гайсинської міської ради № 125 від 18.06.2006р., на підставі якого виданий державний акт на право приватної власності на землю, взагалі відсутнє, а розміри земельної ділянки ОСОБА_3, зазначені в акті про відведення в натурі земельної ділянки та в державному акті на право приватної власності на землю, не відповідають розмірам у відповідних схемах до цих актів.

Представник Гайсинської міської ради позовні вимоги заперечив зовсім, оскільки вважав рішення виконавчого комітету Гайсинської міської ради від 19.04.1996р. № 102, рішення Гайсинської міської ради від 18.06.1997р. № 125 законними і обґрунтованими, постановленим в межах компетенції органу місцевого самоврядування з дотриманням існуючої процедури. Крім того він наполягав на

2

 відмові    у   задоволенні    адміністративного позову, тому що позивач пропустив строк на звернення до адміністративного суду.

Тертя особа без самостійних вимог на предмет адміністративного спору ОСОБА_3 і його представник також не визнавали позовних вимог, оскільки вважали, що будь-які права позивача оспорюваними нормативними актами не порушено, наполягали на відмові у задоволенні позову через пропуск строку звернення до адміністративного суду, оскільки про те, що ОСОБА_3 правомірно користується цією земельною ділянкою з 1996р. без будь-якої зміни її меж позивачу відомо з 1996р.

З'ясувавши позиції сторін, дослідивши матеріали справи, суд визнає за необхідне у задоволенні адміністративного позову відмовити з таких міркувань.

В судовому засіданні беззаперечно доведено, що рішенням виконавчого комітету Гайсинської міської ради від 19.04.1996р. № 102 вилучено із користування садиби АДРЕСА_1 земельну ділянку розміром 248 кв.м., що належала ОСОБА_4, за його згодою і надано її власнику садиби АДРЕСА_2 ОСОБА_3

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Оскільки згідно із заявами ОСОБА_4(а.с.38) та ОСОБА_3 (а.с.39), передана останньому земельна ділянка перебувала в користуванні ОСОБА_4, який від неї добровільно відмовився, про що зазначено в оспорюваному рішенні, то права позивача ним не порушені.

Суд не бере до уваги посилання ОСОБА_1 про те, що ніби то його мати і він в 1996 році звертались із відповідними заявами до Гайсинської міської ради про виділення їм вилученої у ОСОБА_4земельної ділянки, через відсутність будь-яких доказів такого звернення.

Суд також відхиляє посилання позивача, що в результаті передачі ОСОБА_3 земельної ділянки, розміром 248 кв.м., а не 200 кв.м. порушене його право землекористування, оскільки згідно з поясненнями самого ОСОБА_1 межа між земельною ділянкою, що перебуває в його користуванні та земельною ділянкою ОСОБА_3 не порушена з 1996 року.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.17 КАС України, компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), проте акт про відведення в натурі земельної ділянки та узгоджувальний лист не є правовими актами, оскільки самі по собі не впливають на обсяг прав свобод та обов'язків громадянина, а є технічними документами, що засвідчують відповідні факти, на основі яких суб'єкт владних повноважень (Гайсинська міська рада) приймає відповідне рішення - в даному випадку про передачу ОСОБА_3 земельної ділянки у власність, тому вони не можуть бути предметом оскарження в адміністративній справі.

Оскільки рішення Гайсинської міської ради № 125 від 18.06.1997р. та виданий на його підставі державний акт на право приватної власності на землю НОМЕР_1 від 1.07.1997р. закріплюють право приватної власності на земельну ділянку ОСОБА_5, в тому числі і передану відповідно до рішення виконавчого комітету Гайсинської міської ради № 102 від 19.04.1996р. то вони також не впливають на обсяг прав, свобод і обов'язків позивача.

Крім того, відповідно до ч.2 ст.99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була

3

дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, а згідно з ч.1 ст.100 КАС України, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Поясненнями позивача, третьої особи ОСОБА_3, свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 беззаперечно доведено, що ОСОБА_3 користується переданою йому за рішенням виконавчого комітету Гайсинської міської ради № 102 від 19.04.1996р. земельною ділянкою з 1996р., її межі він не змінював і спору щодо суміжного землекористування між ним та ОСОБА_1 не було, натомість позивачу було достовірно відомо, що ця земельна ділянка перебуває в володінні ОСОБА_3 саме з 1996р., тому суд не приймає до уваги посилання ОСОБА_1 на те, що він не пропустив строк на звернення до суду, оскільки про порушення своїх прав дізнався лише 24.07.2006р. з відповіді Гайсинського міського голови на запит адвоката ОСОБА_8 (а.с.12). Крім того ОСОБА_1 в судовому засіданні стверджував, що його мати та він особисто ще в 1996р. звертались із заявами про надання вилученої у ОСОБА_4земельної ділянки, тобто саме тоді він повинен був дізнатися про порушення своїх прав, якщо б таке відбулося.

Оскільки рішення виконавчого комітету Гайсинської міської ради від 19.04.1996р. № 102, рішення Гайсинської міської ради від 18.06.1997р. № 125 та державний акт на право приватної власності на землю НОМЕР_1 від 1.07.1997р. не порушують прав, свобод та законних інтересів позивача, а акт про відведення в натурі земельної ділянки від 24.06.1996р.та узгоджувальний лист без дати та підпису не є правовими актами індивідуальної дії, як такі, що безпосередньо не впливають на обсяг прав, свобод та обов'язків громадянина, позивачем пропущено строк на звернення до адміністративного суду, а представник відповідача та третя особа наполягали на відмові у задоволенні позову з цих підстав, тому позовні вимоги є безпідставними і задоволенню не підлягають.

Також з позивача на користь третьої особи ОСОБА_3 необхідно стягнути сплачені ним судові витрати у виді витрат на правову допомогу адвоката в розмірі 450 грн. на підставі ст.94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 2, 7 - 14, 159 - 163 КАС України, суд, -

постановив:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Гайсинської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_3, про визнання протиправними та скасування рішення виконавчого комітету Гайсинської міської ради від 19.04.1996р. № 102, рішення Гайсинської міської ради від 18.06.1997р. № 125, акту про відведення в натурі земельної ділянки від 24.06.1996р., узгоджувального листа без дати та підпису, державного акту на право власності на землю НОМЕР_1 відмовити повністю через безпідставність позовних вимог.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 450 грн. судових витрат на оплату послуг адвоката.

Заяву про апеляційне оскарження постанови може бути подано протягом десяти днів з часу оголошення рішення, а апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження; апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження до апеляційного суду Вінницької області через Гайсинський районний суд.