РІШЕННЯ
Іменем України
(вступна та резолютивна частина)
м. Київ
28 липня 2010 року 09:02 № 2-165-1/10
Солом’янський районний суд м. Києва в складі:
головуючого – судді Мягкохода Ю. В.,
при секретарі – Кузьо В. А.,
за участю:
представника позивача – ОСОБА_1,
представника позивача – ОСОБА_2,
відповідача – ОСОБА_3,
представника відповідача – ОСОБА_4,
представника третьої особи – Сичинської О. О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за об’єднаним позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_3, третя особа: Головне управління юстиції в м. Києві, Дев’ята Київська державна нотаріальна контора про визнання заповіту недійсним, Орган опіки та піклування Солом’янської районної м. Києві державної адміністрації, з позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_3, третя особа: Головне управління юстиції в м. Києві, Дев’ята Київська державна нотаріальна контора про визнання особи такою, що втратила право на спадкування та визнання права на спадщину та позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_6, третя особа: Головне управління юстиції в м. Києві, П’ята Київська державна нотаріальна контора про продовження строку для прийняття спадщини,
Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 79, 212-215, 217 ЦПК України, суд,-
в и р і ш и в :
В задоволенні позову ОСОБА_6 до ОСОБА_3, третя особа: Головне управління юстиції в м. Києві, Дев’ята Київська державна нотаріальна контора про визнання заповіту недійсним, Орган опіки та піклування Солом’янської районної м. Києві державної адміністрації – відмовити.
В задоволенні позову ОСОБА_6 до ОСОБА_3, третя особа: Головне управління юстиції в м. Києві, Дев’ята Київська державна нотаріальна контора про визнання особи такою, що втратила право на спадкування та визнання права на спадщину - відмовити.
Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_6, третя особа: Головне управління юстиції в м. Києві, П’ята Київська державна нотаріальна контора про продовження строку для прийняття спадщини – задовольнити.
Визначити ОСОБА_3 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини ОСОБА_7, померлого ІНФОРМАЦІЯ_3, терміном у три місяці, які відраховувати з моменту набрання цим рішенням законної сили.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Солом’янський районний суд м. Києва.
Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя:
РІШЕННЯ
Іменем України
м. Київ
28 липня 2010 року 09:02 № 2-165-1/10
Солом’янський районний суд м. Києва в складі:
головуючого – судді Мягкохода Ю. В.,
при секретарі – Кузьо В. А.,
за участю:
представника позивача – ОСОБА_1,
представника позивача – ОСОБА_2,
відповідача – ОСОБА_3,
представника відповідача – ОСОБА_4,
представника третьої особи – Сичинської О. О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за об’єднаним позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_3, третя особа: Головне управління юстиції в м. Києві, Дев’ята Київська державна нотаріальна контора про визнання заповіту недійсним, Орган опіки та піклування Солом’янської районної м. Києві державної адміністрації, з позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_3, третя особа: Головне управління юстиції в м. Києві, Дев’ята Київська державна нотаріальна контора про визнання особи такою, що втратила право на спадкування та визнання права на спадщину та позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_6, третя особа: Головне управління юстиції в м. Києві, П’ята Київська державна нотаріальна контора про продовження строку для прийняття спадщини,
в с т а н о в и в:
Позивач звернувся до суду з зазначеним позовом посилаючись на те, що заповіт складений його батьком ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3, на користь ОСОБА_3 від 05.05.2004 р. підлягає визнанню недійсним, оскільки складений з порушенням вимог передбачених Інструкцією про вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, а саме, заповіт не містить точних відомостей про особу якій заповідається майно та відсутні відомості про обов’язкову частку на яку мала право дружина заповідача на момент складання заповіту. Крім цього, позивач вважає, що зазначений заповіт підлягає визнанню не дійсним, оскільки вчинений його батьком в стані, коли він не усвідомлював значення своїх дій, оскільки страждав на психічне захворювання. Також, за об’єднаним позовом, позивач просить визнати відповідачку такою, що втратила право на спадщину, оскільки не прийняла її, а тому він як єдиний спадкоємиць померлого батька, просить визнати право власності на спадщину за ним.
За об’єднаним позовом позивачка ОСОБА_3 просить суд надати їй додатковий тримісячний термін для прийняття спадщини після смерті заповідача ОСОБА_7, посилаючись на те, що достовірно дізналась про існування заповіту на її користь з позову у цій справі, а тому не зверталась до відповідної держнотконтори з заявою про прийняття спадщини. Поряд просить врахувати, що оскільки в заповіті не зазначено її адресу, нотаріус був позбавлений повідомити її про існування цього правочину, а інші спадкоємці з метою усунення її від спадкування, не повідомили її про заповіт.
Представники позивача ОСОБА_6 позови довірителя підтримали та просять їх задовольнити в повному обсязі з підстав викладених у них. В об’єднаному позові ОСОБА_3 просять відмовити, посилаючись на те, що остання знала про існування заповіту, а тому мала можливість своєчасно звернутись до нотконтори з заявою про прийняття спадщини, проте цього не зробила. Також просять застосувати наслідки пропуску ОСОБА_3 позовної давності за позовом поданим нею.
Відповідачка ОСОБА_3 та її представник проти позовів ОСОБА_6 заперечили та просять в її задоволенні відмовити посилаючись на їх безпідставність та надуманість. Свій позов просять задовольнити з підстав наведених у ньому.
Представник тертої особи Органу опіки та піклування Солом’янської районної м. Києві державної адміністрації просить вирішити спір у відповідності до діючого законодавства враховуючи інтереси малолітньої дитини.
Третя особи: Головне управління юстиції в м. Києві, Дев’ята Київська державна нотаріальна контора, П’ята Київська державна нотаріальна контора, участь своїх представників у судовому засіданні не забезпечили, проте відповідно до надісланих листів просять слухати справу у їх відсутність враховуючи надані письмові пояснення в справі.
Суд, заслухавши доводи та пояснення сторін, відібравши покази свідків та експерта, повно, всебічно та об’єктивно з’ясувавши обставини справи та перевіривши їх зібраними доказами в справі, встановив наступне.
Відповідно до заповіту від 05.05.2004 р. посвідченого держнотаріусом Дев’ятої Київської державної нотаріальної контори (а. с. 10), ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, належну йому на праві власності частину АДРЕСА_1 заповів ОСОБА_3.
Дійсно, зазначений заповіт не містить інші відомості про особу на користь якої складено заповіт, крім її прізвища, ім’я та по-батькові. Виходячи з положень Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України затвердженої наказом Мінюсту України № 20/5 від 03.03.2004 р., зазначення інших відомостей про спадкоємця не вимагається. Де поряд слід відзначити, що заповідач може не знати інших відомостей про особу, на яку має намір заповісти своє майно, в протилежному випадку він би був позбавлений права вільно розпорядитись своїм майном шляхом складання заповіту на користь особи про яку не знає інших відомостей, крім прізвища, ім’я та по-батькові.
Як вбачається зі змісту оскаржуваного заповіту, заповідачеві нотаріус роз’яснив положення ст. 1241 ЦК України, що регламентує обов’язкову частку у майні.
Ні підставі наведеного суд прийшов до висновку про безпідставність та надуманість посилань позивача на порушення вимог Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України затвердженої наказом Мінюсту України № 20/5 від 03.03.2004 р., при складанні та посвідченні оскаржуваного заповіту.
Як на додаткову підставу визнання оскаржуваного правочину недійсним, ОСОБА_6 посилається на те, що заповідач у зв’язку психічним захворюванням не усвідомлював зазначення своїх дій, а тому його волевиявлення щодо заповіту не було вільним і не відповідало його волі.
Допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_9, які являються рідними сестрою та братом померлому спадкодавцеві, суду показали, що дійсно брат часто скаржився на незадовільний стан здоров’я, проте його психічний стан не викликав сумнівів, він був адекватним, діяв планово та не виявляв ознак психічних відхилень.
Свідок ОСОБА_10, суду показала, що працювала з 1980 р. цеховим терапевтом при НАУ і з цього часу знала ОСОБА_7, який перебував на обліку та часто приходив на консультації та огляд. Після того, які він дуже часто став приходити зі скаргами на незадовільний стан здоров’я, його направили до психіатра, який поставив йому діагноз фобії на фоні початкового атеросклерозу. ОСОБА_7 перебував на обліку у психіатра з 1987 р. по 1998 р. Знятий з обліку у зв’язку з поліпшенням стану здоров’я.
Свідок ОСОБА_11, суду показала, що знала ОСОБА_7 з 1999 р., з часу початку роботи в книжковому магазині при НАУ в якому працює колишня дружина останнього. Завжди характеризувала його спокійним, проте з часу початку судового розгляду спору між ОСОБА_7 та його дружиною, яку вона супроводжувала до суду, у зв’язку з поганим самопочуттям своєї співробітниці, помітила, особливо перед травневими святами у 2004 р., що він змінився: став агресивним, неадекватним, відмовлявся спілкуватись з дружиною та сином, перестав визнавати останнього, не хотів мирно вирішити справи.
Свідок ОСОБА_12, яка є другом сімї ОСОБА_7, показала, що почала спостерігати у ОСОБА_7 ознаки стану схожого зі станом її психічно хворого сина, якого періодично лікувала. Вважає, що ОСОБА_7 у зв’язку зі своїм психічним станом потребував відповідної медичної допомоги.
Свідок ОСОБА_13, який знав ОСОБА_7 білля 49 років, у зв’язку з пов’язаною професійною діяльністю, показав, що коли в останнє бачив ОСОБА_7 на прикінці серпня 2004 р., останній обмовлявся, був лякливий та метушливий та в цілому не такий як завжди.
З метою з’ясування істини в цій частині, суд, за клопотанням представника позивача, призначив посмертну судово-психіатричну експертизу відносно померлого спадкодавця ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2 на розгляд якої поставив запитання: Чи міг ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2 з врахуванням стану здоров’я усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними при посвідченні заповіту 05.05.2004 р.?
Відповідно до Акту посмертної судово-психіатричної експертизи № 304 від 19.03.1020 р. (а. с. 99-101 том ІІ), ОСОБА_7 в період підписання заповіту (05.05.2004 р.), виявляв ознаки органічного ураження головного мозку судинного ґенезу з не різко вираженими змінами особистості. За своїм психічним станом в той період ОСОБА_7 міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.
В судовому засіданні експерт ОСОБА_14 підтвердив правильність висновку зазначеної експертизи.
Оцінивши покази свідків та результати проведеної судово-психіатричної експертизи, суд вважає безпідставним та надуманим посилання позивача на те, що заповідач ОСОБА_7 при вчиненні спірного правочину не усвідомлював зазначення своїх дій та не керував ними.
Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку про відмову у позові ОСОБА_6 до ОСОБА_3, третя особа: Головне управління юстиції в м. Києві, Дев’ята Київська державна нотаріальна контора про визнання заповіту недійсним, Орган опіки та піклування Солом’янської районної м. Києві державної адміністрації, як безпідставному та надуманому.
Також суд не вбачає і підстав для задоволення позову ОСОБА_6 до ОСОБА_3, третя особа: Головне управління юстиції в м. Києві, Дев’ята Київська державна нотаріальна контора про визнання особи такою, що втратила право на спадкування та визнання права на спадщину, оскільки не звернення спадкоємиці за заповітом - ОСОБА_3 до держнотконтори з заявою про прийняття спадщини не є свідченням того, що остання відмовилась від прийняття спадщини, враховуючи і той факт, що ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом про надання додаткового строку для подання зави про прийняття спадщини, оскільки їй достовірно не було відомо про факт існування заповіту на її користь та інші спадкоємці знаючи про це її не повідомили.
Як вбачається зі спадкової справи № 194 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_7 (а. с. 268-316 том І), заяви про прийняття спадщини подані 11.03.2006 р. сином померлого – ОСОБА_6 та 22.08.2006 р. колишньою дружиною померлого – ОСОБА_1
Відповідно до Свідоцтва про право спадщини за законом від 04.12.2008 р. (а. с. 311), позивач отримав спадщину померлого батька в частині, що не заповідалась.
Як вбачається з відповіді П’ятої Київської державної нотаріальної контори (лист № с/с 194 від 28.01.2009 р. (а. с. 315 том І), як відповідь на лист ОСОБА_3 за вхідним від 27.01.2009 р., адресату повідомлено, що оскільки місце його проживання нотаріусу відомо не було, повідомити його про відкриття спадщини не було можливості. А також повідомлено, що адресат строк для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7 пропустив та має право звернулись до суду за його продовженням.
З огляду на зазначене, позивачка ОСОБА_3 звернулась до суду 04.02.2009 р. з позовом про надання додаткового тримісячного терміну для прийняття спадщини.
Зазначене на думку суду свідчить про достовірність посилань ОСОБА_3 на те, що остання своєчасно не подала заяву про прийняття спадщини після смерті спадкодавця ОСОБА_7, оскільки їй достовірно не було відомо про існування заповіту на її користь, так як нотаріус не мав можливість її про це повідомити, а інші спадкоємці цього не зробили, хоча могли.
Відповідно до ч. 3 ст. 1272 ЦК України, за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
На підставі наведеного, суд вважає за можливим надати ОСОБА_3 додатковий строк для прийняття спадщини після смерті заповідача ОСОБА_7, оскільки вважає, що відведений для цього законом строк позивачка пропустила з поважних причин.
Відповідно до ст. 1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу.
З огляду на наведене та виходячи з того, що оскаржуваний заповіт визнанню не дійсним не підлягає, ОСОБА_3 не прийняла спадщину з поважних причин та не відмовилась від її прийняття, підстав для визнання права власності за ОСОБА_6 за правом спадкування за законом на ? частину квартири АДРЕСА_1 не має, а тому в задоволенні цієї позовної вимоги слід відмовити.
На підставі вищевикладеного, ст. ст. 1223, 1272 ЦК України, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 79, 212-215, 217 ЦПК України, суд,-
в и р і ш и в :
В задоволенні позову ОСОБА_6 до ОСОБА_3, третя особа: Головне управління юстиції в м. Києві, Дев’ята Київська державна нотаріальна контора про визнання заповіту недійсним, Орган опіки та піклування Солом’янської районної м. Києві державної адміністрації – відмовити.
В задоволенні позову ОСОБА_6 до ОСОБА_3, третя особа: Головне управління юстиції в м. Києві, Дев’ята Київська державна нотаріальна контора про визнання особи такою, що втратила право на спадкування та визнання права на спадщину - відмовити.
Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_6, третя особа: Головне управління юстиції в м. Києві, П’ята Київська державна нотаріальна контора про продовження строку для прийняття спадщини – задовольнити.
Визначити ОСОБА_3 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини ОСОБА_7, померлого ІНФОРМАЦІЯ_3, терміном у три місяці, які відраховувати з моменту набрання цим рішенням законної сили.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Солом’янський районний суд м. Києва.
Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя: