Справа № 2-1907-1/10
З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
10 серпня 2010 року Солом’янський районний суд м. Києва
у складі: головуючого судді Соколової В.В.
при секретарі Іконніковій О.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за попереднім договором, -
В С Т А Н О В И В:
25.03.2010 року позивач звернулася до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача на її користь 32000 гривень у зв’язку з невиконанням нею зобов’язання за попереднім договором та суму понесених судових витрат.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги.
Відповідач в судове засідання не з’явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, проте вручити судову повітку не вдалося, оскільки конверт повернувся на адресу суду з відміткою поштового відділення «за закінченням терміну зберігання»(а.с.27,30).
Згідно ч.5 ст. 74 ЦПК України, у разі ненадання особами, які беруть участь у справі, інформації щодо їх адреси, судова повістка надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання). У разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за такою адресою, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином; ч.9 ст. 76 ЦПК України, якщо місцеперебування відповідача невідоме, суд розглядає справу після надходження до суду відомостей щодо його виклику до суду в порядку, визначеному цим Кодексом.
Також, відповідно до ч.4 ст. 169 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Згідно ст. 224 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Представник позивача в судовому засіданні не заперечувала проти проведення заочного розгляду справи.
Таким чином, суд, вважає можливим ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Вислухавши представника позивача, вивчивши матеріали справи та дослідивши письмові докази, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 14 січня 2010 року між позивачем та відповідачем був укладений попередній договір, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 та зареєстровано в реєстрі за номером 22, відповідно до якого сторони зобов'язуються укласти договір купівлі – продажу однокімнатної квартири АДРЕСА_1 на умовах, встановлених цим договором не пізніше 08 лютого 2010 року (а.с.6).
Відповідно до п. 8 попереднього договору, представник позивача до підписання даного договору передала відповідачці, а вона отримала грошову суму, як забезпечений платіж в рахунок подальшого продажу квартири, у розмірі 16000 гривень, що є еквівалентом 2000 доларів США за офіційним курсом НБУ на день укладання договору, що також підтверджується додатковими умовами (а.с.10).
Термін укладання основного договору сплинув 08.02.2010 р.
Згідно п. 1 попереднього договору, продовження терміну укладання основного договору допускається за додатковим погодженням між сторонами, яке має бути викладено у формі додаткового договору.
Проте, на сьогоднішній день відповідач не виконала свої зобов'язання щодо укладання основного договору та всілякими способами уникає його укладання.
Так, відповідно до п. 10 попереднього договору, у випадку невиконання відповідачем своїх зобов'язань за попереднім договором, в тому числі відмова від продажу квартири, тягне за собою наступні наслідки: повернення позивачу грошової суми, отриманої за цим договором, а також сплати штрафу позивачу, який дорівнює 100 % від невиконаного (чи неналежно виконаного) зобов'язання, на протязі одного тижня з дня вимоги, заявленої в будь-який спосіб.
Також судом встановлено, що представник позивача зверталася і до Солом’янського РУ ГУ МВС України в м. Києві (а.с.11).
Як вбачається із постанови про відмову у порушенні кримінальної справи від 19.02.20010 р. між відповідачкою та ОСОБА_4, яка діяла як представник позивачки, склались цивільно - правові відносини і в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_2 за ст. 190 КК України відмовлено. Крім того, в ході перевірки була опитана відповідачка ОСОБА_2, яка пояснила, що хотіла продати свою квартиру по АДРЕСА_1 громадянці ОСОБА_4, у зв'язку з чим уклала попередній договір та взяла як завдаток гроші в розмірі 16 000 гривень. Як пояснила відповідачка, квартиру вона продавати передумала, а гроші представнику позивачки ОСОБА_4 не повернула, оскільки перебуває в скрутному матеріальному становищі. Таким чином, відповідачем не заперечується і визнається той факт, що на підставі п. 8 попереднього договору нею було отримано 16 000 гривень, визнано обов'язок сплати позивачці суми, еквівалентної 32 000 грн., що становить забезпечувальний платіж та штраф за невиконане зобов'язання, передбачене попереднім договором.
Згідно ст. 635 ЦК України, попереднім є договір, сторони якого зобов’язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.
Відповідно ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу. Одностороння відмова від зобов'язань або одностороння зміна його умов не допускається.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ч.2 ст. 635 ЦК України, сторона, яка необґрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства.
Так, пунктом 10 попереднього договору сторони чітко визначили правові наслідки не укладення основного договору (тобто, невиконання зобов'язань за попереднім договором) з вини відповідача, а саме: у випадку невиконання відповідачем своїх зобов'язань за попереднім договором, в тому числі відмова від продажу квартири, тягне за собою повернення позивачу грошової суми, отриманої за цим договором, а також сплати штрафу, який дорівнює 100% від невиконаного (чи неналежно виконаного) зобов'язання, на протязі одного тижня з дня вимоги, заявленої в будь-який спосіб.
Отже, з вищевикладених фактичних обставин вбачається, що саме з вини відповідача основний договір укладено не було, а тому позовні вимоги щодо стягнення з ОСОБА_2 грошових коштів в суму 32000 грн. відповідають чинному законодавству України та підлягають задоволенню.
Згідно ст. 88 ч. 1 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати до яких також, відповідно до ст. п.2 ч.3 ст. 79 ЦПК України, відносяться і витрати на правову допомогу.
Таким чином, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає:
• сума грошових коштів у зв’язку з неналежним виконанням зобов’язання за попереднім договором в розмірі – 32000,00 грн.;
• сума сплачених судових витрат: державне мито – 330, 00 грн.; витрати на інформаційно-технічне забезпечення – 120,00 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 900,00 грн., а тому загальна сума судових витрат становить –1350,00 грн. що підтверджуються відповідними квитанціями (а.с.2,18).
Виходячи з вищевикладеного та керуючись ст.ст. 525, 526, 530, 635 ЦК України, ст.ст. 74,76, 88, 169, 212-215, 209, 223-228, 232 ЦПК України, , суд, -
В И Р І Ш И В:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за попереднім договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка Київської обл., ідентифікаційний № НОМЕР_1, проживає за адресою: АДРЕСА_1) на користь ОСОБА_1 суму грошових коштів у зв’язку з неналежним виконанням зобов’язання за попереднім договором в розмірі – 32000,00грн. а також, суму сплачених судових витрат в розмірі 1350,00 грн. Всього стягнути – 33350(тридцять три тисячі триста п’ятдесят) гривень 00 коп.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом
Суддя: