Справа № 2-3611/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

17 вересня 2010 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

    головуючого – судді Прасолова В.М.

    при секретарі – Горбуновій Л.С.    

    за участю позивача – ОСОБА_1

    та відповідача – ОСОБА_2

розглянувши у відкритому попередньому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, виселення, суд –

                          ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, в якому просить: визнати ОСОБА_2, ОСОБА_3 та їх неповнолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1,   такими,  що втратили      право      користування      житловим      приміщенням      за      адресою:  АДРЕСА_1; виселити ОСОБА_2, ОСОБА_3 та їх  неповнолітнього  сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1  з квартири, яка розташована за адресою:  АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення.

В обґрунтування своїх позовних вимог вказала, що 26 липня 2010 року, з прилюдних торгів придбала чотирьохкімнатну квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. 10 серпня 2010 року нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Бурлак Р.О. було посвідчено, що ОСОБА_1 належить на праві приватної власності майно, що складається з: квартири, яка знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, АДРЕСА_1, квартира складається з чотирьох кімнат, розташованих на третьому поверсі п'ятиповерхового житлового будинку. Про що видано відповідне нотаріально посвідчене свідоцтво. Після отримання зазначеного свідоцтва, маючи намір потрапити у квартиру, яка належить на праві приватної власності, їй стало відомо про те, що у зазначеному помешканні проживають та прописані ОСОБА_2, ОСОБА_3 та їх неповнолітній син ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1.

Ст. 41 Конституції України передбачає, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Вважає, що не зняття ОСОБА_2, ОСОБА_3 та їх неповнолітнього сина ОСОБА_4 з реєстрації місця проживання та разом з тим виселення вказаних громадян з квартири, створює їй суттєві перешкоди для реалізації своїх майнових прав як власника зазначеного житлового приміщення.

Пункт 1 ст. 319 ЦК України передбачає, що власник володіє, користується і розпоряджається належним йому майном, в даному випадку квартирою, на свій розсуд. Тобто власник може чинити стосовно належної йому речі усе, що не заборонено законом, або не суперечить соціальній природі власності. Також, те що відповідачі та їх неповнолітній син прописані та проживають в квартирі по АДРЕСА_1 не дає реалізувати її права, як власника квартири, що задекларовані ст. 150 ЖК України, відповідно до якої громадяни, які мають у приватній власності квартиру, користуються нею для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

Ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» передбачає, що зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживанням особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою).

У ст. 328 ЦК України зазначено підстави набуття права власності, а саме: право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів; право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або не законність набуття права власності не встановлена судом. Як видно з нотаріально посвідченого свідоцтва відчужувана квартира належала ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності від 25.03.1998 року, виданого Управлінням житлово-комунального господарства Криворізької міської ради, договору про поділ квартири, посвідченого приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Волошко О.М. 26.04.2006 р. за реєстровим № 980, договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Волошко О.М. 28.04.2006 р. за реєстровим № 1062.

Крім того, ст. 109 ЖК України передбачає, що виселення проводиться в добровільному або в судовому порядку. Добровільно виселитись з квартири відповідачі відмовляються.

У попередньому  судовому засіданні позивачка позов підтримала повністю.  

Відповідачка ОСОБА_2 у попередньому судовому засіданні позов визнала повністю.  При цьому пояснила, що визнання позову є щирим та нічиїх прав не порушує.

Відповідач ОСОБА_3 у попереднє судове засідання не з’явився,  подав заяву, згідно якої згоден з задоволенням позовних вимог, просить розглянути справу за  його відсутності.

У попередньому судовому засіданні встановлено, що маються законні підстави для задоволення позову тому що, визнання позову відповідачами не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

    На підставі ст. 88 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідачів солідарно  на користь позивача  витрати по сплаті держмита у розмірі 8грн.50коп. та витрати за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 37грн.00коп.

    Керуючись ст.ст.  8, 10, 11, 130, 208, 212, 214, 215, 88  ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 – задовольнити.

Визнати ОСОБА_2, ОСОБА_3 та їх неповнолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1,   такими,  що втратили      право      користування    житловим приміщенням      за      адресою:  АДРЕСА_1.

Виселити ОСОБА_2, ОСОБА_3 та їх  неповнолітнього  сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1  з квартири, яка розташована за адресою:  АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення.

    Стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3 солідарно на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті держмита у сумі 8грн.50коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 37грн.00коп.    

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом десяти днів з дня його проголошення.  Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.  

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано,  набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий  суддя:                                                     В.М. Прасолов