Справа № 2-1528/10

                                                                              ЗАОЧНЕ  Р І Ш Е Н Н Я

                                                                            І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

03 серпня 2010  року

Новокаховський міський суд Херсонської області в складі:

головуючого судді: Непомнящої Н.О.

при секретарі: Биковій Ю.В.

з участю  позивача: ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні  в м. Нова Каховка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на жилий будинок,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся з вказаним позовом до відповідача, посилаючись на те, що в 11 жовтня 2001 року він з ОСОБА_3 уклав на товарній біржі  угоду купівлі-продажу будинку № АДРЕСА_1, проте у нотаріальному порядку цю угоду не посвідчили, що у теперішній час перешкоджає позивачу належним чином розпоряджатися житлом. З цих підстав просить визнати угоду дійсною, визнати право власності на будинок № АДРЕСА_1.

В судовому засіданні позивач позов підтримав з підстав, зазначених в позовній заяві.

Відповідач в судове засідання не з’явився з невідомих суду причин –про ден, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомив.

Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.ст. 224 – 226 ЦПК України.

Заслухавши позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що 11.10.2001 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на регіональній універсальній товарній біржі «Таврійська» був укладений договір купівлі-продажу будинку № АДРЕСА_1 набувачем якого за договором є позивач.

15.11.2001 року право власності на будинок на підставі вказаного договору було зареєстровано за позивачем  в КП «Каховське БТІ» під реєстраційним номером 1769/7.

Спірні правовідносини сторін з приводу купівлі-продажу спірного житла  регулюються нормами ЦК 1963 року та законодавчими актами, які діяли станом на 03.01.2001 року.

Відповідно до ст. 47 ЦК України редакції 1963 року нотаріальне посвідчення угод обов’язкове лише у випадках, визначених в законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими  ч. 2 ст. 48 ЦК.  Якщо одна із сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухилилася від нотаріального  оформлення угоди,  суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду визнати угоду дійсною, в цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України «Про товарну біржу» від 10.12.1991 року угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню. Наявність вказаного положення у спеціальному законі «Про товарну біржу» зумовило недодержання умови ЦК щодо обов*язкового нотаріального посвідчення угоди купівлі-продажу сторонами.

Актами цивільного законодавства  України є Цивільний кодекс та інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції та Цивільного кодексу.

Цивільний кодекс України 2003 року у п. 3 ч. 2 ст. 4  ввів важливу новелу, зі змісту якої випливає верховенство ЦК щодо всіх інших законів у частині норм цивільного права, що включаються у них.

Натомість Цивільний кодекс України 1963 року не містив аналогічного положення, тому норма ст. 47 ЦК 1963 року та норма ч. 1 ст. 15 Закону України «Про товарну біржу» створили колізію у цивільному законодавстві, оскільки за змістом суперечили одна одній та мали однакову юридичну силу.

З огляду на положення ЦК 1963 року підстав вважати пріоритетною норму саме ЦК України на час укладення договору не було, тому суд вважає, що позивач правомірно набув право власнсоті на будинок на підставі договору купівлі-продажу, укладеного на товарній біржі, оскільки діяв добросовісно, у спосіб, визначений Законом «Про товарну біржу», і підстави вважати цей договір нікчемним відсутні, тим більше, що право власності на нерухоме майно на підставі цього договору в подальшому було зареєстровано позивачем в КП «Каховське БТІ».

При цьому суд враховує, що за новим ЦК України редакції 2003 року з підстав недодержання вимог закону про нотаріальне посвідчення правочину нікчемними є тільки правочини, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов’язковому нотаріальному посвідченню. Вирішуючи спір про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню дійсним судам необхідно враховувати, що норма частини 2 ст. 220 ЦК не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і  державній реєстрації, оскільки на момент вчинення таких правочинів відповідно до ст.ст. 210 та 640 ЦК України пов’язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов’язків для сторін.

Проте, до спірних правовідносин, слід застосувати норму ч. 2 ст. 47  ЦК України в редакції 1963 року, оскільки вони виникли до набрання чинності новим ЦК .

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе, з метою захисту порушеного права власності позивача, враховуючи принцип справедливості судового рішення визнати укладений 11.10.2001 року на товарній біржі договір купівлі-продажу будинку  дійсним на підставі ч. 2 ст. 47 ЦК України в редакції 1963 року, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин.

З наведених підстав позивач, який правомірно набув право власності на будинок на підставі договору купівлі-продажу, є добросовісним набувачем, тому позовні вимоги про визнання його права власності на спірне майно є законними та обґрунтованими.

Керуючись ст. 10, 11, 60, 61, 209, 212-215, 223, 224-226 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Визнати  договір купівлі-продажу від 11.10.2001 року  будинку під номером АДРЕСА_1 Херсонської області, укладений на регіональній універсальній товарній біржі «Таврійська» між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 дійсним.

Визнати за ОСОБА_1 в порядку правомірного набуття на підставі договору купівлі-продажу від 11.10.2001 року право власності на нерухоме майно  - будинок під номером АДРЕСА_1 Херсонської області.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем шляхом подачі апеляційної скарги  протягом десяти днів з дня його оголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте Новокаховським міським судом за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії .

    У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржено відповідачем в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення через Новокаховський міський суд.

          Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду апеляційним судом.

            Суддя                                                                                                    Н.О.Непомняща