Справа № 2-3710/10р.

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ  

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

             20 вересня 2010 року Голосіївський районний суд м. Києва в складі:

головуючого                судді Антонової Н.В.

секретаря                                  Клецової Н.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення правового режиму спільного майна подружжя та його поділ, -  

  встановив:  

 В провадження Голосіївського районного суду м. Києва надійшла вище зазначена позовна заява.

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що за час перебування у шлюбі з відповідачем, позивачкою було придбано  певне майно. Так, 17 червня 1996 року позивачка придбала двокімнатну квартиру за адресою : АДРЕСА_1, на підставі договору купівлі-продажу.  

07 червня 2002 року позивачка придбала земельну ділянку адресою: АДРЕСА_2.

25 вересня 2007 року шлюб між позивачем та відповідачем було розірвано.

27 липня 2007 року між позивачкою та відповідачем було укладено договір про визначення місця проживання дітей, витрат на виховання та утримання дітей, поділ спільного майна подружжя. Згідно п. 6 договору, сторони домовилися добровільно поділити спільно придбане за час шлюбу майно наступним чином - двокімнатна квартира АДРЕСА_1, придбана на ім'я позивачки, а також вся побутова техніка та меблі, які перебувають в цій квартирі є особистою приватною власністю позивачки і вважаються такими, що придбані за кошти, які належали їй особисто. Проте, не дивлячись на укладений договір, відповідач заперечує проти особистої приватної власності позивачки на зазначену квартиру, вчиняє дії, направлені на обмеження її права власності.

             Згідно п. 7 договору, сторони домовилися залишити дітям, в рівних частках кожному, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, наступне майно: земельну ділянку загальною площею 0,2991 га , державний акт на право приватної власності на землю ІУ-КВ № 073555, виданий на ім'я ОСОБА_1 13.11.2002р. Віто-поштовою сільською радою народних депутатів Києво-Святошинського району Київської області, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 1597, розташовану на території села АДРЕСА_2 та житловий будинок, розташований на зазначеній земельній ділянці за тією ж адресою. Для цього не пізніше 01 жовтня 2007р. сторони зобов'язувались переоформити вищезазначені земельну ділянку та житловий будинок на дітей в рівних частках, або продати цей будинок протягом року з дня підписання цього договору за вартістю, не менше ринкової, на момент продажу, та придбати дві трикімнатні квартири, оформивши їх відповідно на дітей. До теперішнього часу позивачка з відповідачем не переоформили вищезазначену земельну ділянку та житловий будинок на дітей, не можуть узгодити варіанти продажу земельної ділянки.  

В судовому засіданні представник позивачки уточнив позовні вимоги і просив визначити правовий режим спільно нажитого за час шлюбу майна, а саме, визнати за позивачкою право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1, визнати за позивачкою право власності на 1/2 частини земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2, а саме на частину земельної ділянки за № 19,  а за відповідачем право власності на 1/2 частини земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2, а саме на частину земельної ділянки за № 17.

Відповідач в судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином відповідно до законодавства, про що на а.с. 26 міститься його розписка. Судом вжиті всі можливі заходи для забезпечення його явки відповідно до законодавства, причини неявки суду не відомі. За таких обставин суд, за згодою представника позивача, ухвалив проводити заочний розгляд справи з постановленням заочного рішення.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

В  судовому засіданні достовірно встановлено, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у шлюбі. Від  шлюбу сторони мають двох неповнолітніх дітей, які після розлучення сторін проживають разом з позивачкою  і  перебувають на її утриманні.

Під час шлюбу з відповідачем з  1994 по 2007 р.  позивачкою було придбано майно. Так, 17.06.1996 року позивачка придбала двокімнатну квартиру за адресою :  АДРЕСА_1, на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним  нотаріусом  Київського  міського  нотаріального   округу  Піщенко Т.Г.   за реєстровим № 2-1912 (а.с. 7), яка згідно з договором є об’єктом права приватної власності  ОСОБА_1.

07.06.2002 року позивачка придбала земельну ділянку адресою: АДРЕСА_2, на підставі договорів купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчених приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Апишковою 3.І. за реєстровими № 2892, 2895 (а.с. 9-10).

27.07.2007 року між позивачкою та відповідачем було укладено Договір про визначення місця проживання дітей, витрат на виховання та утримання дітей, поділ спільного майна подружжя, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бібік С.В. за реєстровим № 4337 (а.с.6).

Проте, договір не був виконаний. Зазначена земельна ділянка буда придбана позивачкою та відповідачем за спільні кошти, отже є спільною сумісною власністю.

На земельній ділянці знаходиться недобудований будинок, що підтверджується Інвентаризаційною справою № 362, виданою Києво - Святошинським бюро технічної інвентаризації. 01.11.2007 року (а.с. 11-16).

Згідно Інвентаризаційної справи № 362, недобудований будинок знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, тобто на одній половині земельної ділянки 17-19. Земельні ділянки 17 та 19 є рівними за площею.

Згідно ч. 2 ст. 372 ЦК України, у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

 Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того , що один з них не мав з поважної причини  самостійного доходу. Вважається , що кожна річ , набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування , є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.    

Відповідно до ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.    

Згідно ч. 1 ст. 70 СК України, у разі поділу майна, шо є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо   інше   не   визначено   домовленістю  між  ними     або     шлюбним   договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 СК,   майно,   що є об'єктом права  спільної  сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.  

Крім того, на підставі ст. 88 ЦПК України суд вважає за необхідне стягнути з відповідача судові витрати у справі, а саме судовий збір в розмірі 1700,00 грн. та  витрати на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи у сумі 120, 00 грн..

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 60-61,68-71 СК України, ст. ст.  88, 208-209, 212-215, 224-226 ЦПК України, суд –  

ВИРІШИВ:  

Позов – задовольнити.

           Визначити правовий режим нажитого за час шлюбу майна, а саме, визнати що квартира, за адресою: АДРЕСА_1 є об’єктом особистої власності ОСОБА_1.  

           Визначити правовий режим майна подружжя, а саме визнати об’єктом спільної сумісної власності подружжя  земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частини земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2, а саме на частину земельної ділянки за № 19.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частини земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2, а саме на частину земельної ділянки за № 17.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1700,00 грн. (одна тисяча сімсот грн.)  та  витрати на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи у сумі 120, 00 грн. (сто двадцять грн.).

Заочне рішення може бути переглянуто Голосіївським районним судом за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом десяти днів з дня отримання ним копії рішення.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана позивачем, протягом десяти днів з дня отримання копії рішення до Апеляційного суду м. Києва через Голосіївський районний суд м. Києва.

  Суддя