Справа № 2-3088-1/10
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
11 серпня 2010 року Солом’янський районний суд м. Києва в складі:
головуючого – судді Соколової В.В.
при секретарі Іконніковій О.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до Київського міського центру по нарахуванню соціальних виплат КМДА про захист порушеного права , -
встановив:
26.07.2010 року позивач звернулася до суду з вказаною позовною заявою, до відповідача про зобов’язання здійснити перерахунок розміру грошової допомоги до 05 травня у розмірі чотирьох мінімальних пенсій за віком, встановленого ст.14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», оскільки вона є учасником війни, нагороджена медаллю колишнього СРСР за самовіддану працю в тилу в роки Великої Вітчизняної війни і отримала від Держави соціальну гарантію довічного отримання щорічної до 5 травня разової грошової допомоги. Проте відповідачем неправомірно здійснювалась виплата зазначеної грошової допомоги у значно нижчому розмірі.
Позивач просить суд визнати дії відповідача по застосуванню до правовідносин законодавчих актів, якими зменшено розміри соціальної пільги, належної їй за законом — такими що порушують її конституційні права; зобов'язати відповідача усунути встановлене судом правопорушення та виплатити їй заборгованість, створеної протягом 2008-2010 років та обрахованої за різницею належних до сплати і отриманих в цей період коштів; постановити окрему Ухвалу і направити її в Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат КМДА для вжиття заходів, щодо усунення причин та умов правопорушення, вчиненого протягом 2008-2010 років, а також стягнути з відповідача вартість судових витрат.
Позивач в судовому засіданні підтримала заявлені позовні вимоги та просила про їх задоволення.
Представник відповідача – Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат КМДА заперечував проти задоволення позову, посилаючись на викладені обставини письмово (а.с.11-12).
В запереченнях проти позову наголошується на тому, що позивачу провадилась виплата разової грошової допомоги в 2008-2010 роках, у розмірах, встановлених постановами Кабінету Міністрів України від 18 березня 2009 року № 211 та від 7 квітня 2010 року № 299 „Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2009-2010 роках" відповідно до Законів України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та „Про жертви нациських переслідувань". Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, як орган виконавчої влади керується в своїй роботі діючими нормативними актами і діяв в межах правового поля і вважає, що не має законних підстав для виплати різниці суми щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2008-2010 роки. А тому не вбачають порушення прав позивача.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та надані докази, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є учасником війни, що підтверджується відповідним посвідченням серія В-ІІ № НОМЕР_1 від 12.02.1997 р. ( а.с.5), Указом Президії Верховної Ради СРСР нагороджена медаллю за самовіддану працю в тилу в роки Великої Вітчизняної війни (а.с.6) та перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України та отримує пенсію за віком (а.с.4).
Згідно з приписами ст.14 ч. 4 Закону України « Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» із змінами та доповненнями, що діяли на моменті спірних правовідносин, тобто на 05.05.2008 р. на 05.05.2009 р. та 05.05.2010 р., щорічно до 5 травня учасникам війни, нагородженим орденами і медалями колишнього СРСР за самовіддану працю та бездоганну військову службу в тилу в роки Великої Вітчизняної війни, виплачується разова грошова допомога у розмірі чотирьох мінімальних пенсій за віком.
Як вбачається з довідки Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат від 30.06.2010 № 03/332-08( а.с.4) відповідачем були здійснені виплати не в повному обсязі, як передбачено вимогами Закону, а саме: в 2008 р.- 170,00 грн.; в 2009 р. - 180,00 грн; в 2010 р. - 320,00 грн. (а.с.4).
Розмір мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.28 Закону України «Про загальнообов`язкове пенсійне страхування» визначається в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, встановленого Законом України «Про державний бюджет України» на відповідний рік.
Посилання представника відповідача на ч. 3 цієї статті щодо застосовування прожиткового мінімуму виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом не може бути взято до уваги суду. Оскільки позивач отримує пенсію призначену саме згідно з цим Законом, тобто на неї розповсюджується дія ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».
Крім того, відповідно до ст. 46 ч. 3 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Отже, розмір мінімальної пенсії встановлений Конституцією України, норми якої є нормами прямої дії (ст.8 Конституції України).
Статтею 58 Закону України « Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, з 01.02.2008 по 01.07.2008 затверджено в розмірі 481грн.
Згідно ст.54 Закону України « Про Державний бюджет України на 2009 рік» прожитковий мінімум для зазначеної категорії осіб установлено в розмірах, що діяли в грудні 2008року.
Згідно з ст.22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Згідно з ст.ст.22,64 Конституції України права громадян на соціальний захист, інші соціально – економічні право можуть бути обмежені, в тому числі зупиненням дій законів ( їх окремих положень), лише в умовах повного або надзвичайного стану на певний строк.
Європейський Суд з прав людини у своєму Рішенні у справі «Кечко проти України» констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань. Якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію в даному випадку це надання щорічної разової грошової допомоги учасникам бойових дій, така держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки.
На підставі Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008року № 10-рп/2008 положення п.20 розділу 11 Закону України « Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів» визнано неконституційними.
В судовому засідання встановлено, що позивачкою сума разової грошової допомоги в 2008 році була отримана в квітні місяці, тобто до прийняття Рішення Конституційного Суду України, а тому позовні вимоги, що стосується грошової допомоги за 2008 рік не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст.4 ЦК України основу цивільного законодавства становить Конституція України. Основний актом законодавства України є Цивільний Кодекс України.
Статтею 15 передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, способами захисту якого є, в тому числі визнання права.
Відповідно до ч. 1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно ч. 2ст.15 ЦПК України в редакції Закону України від 18.02.2010 № 1691-YI спори з приводу призначення, обчислення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням та інших соціальних виплат, соціальних послуг, допомоги, захисту , пільг, речового майна, пайків або грошової компенсації замість них розглядаються в порядку цивільного судочинства.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку , що у позивачки виникло право на перерахунок та отримання грошової допомоги до 05 травня, як учаснику війни, нагородженого медаллю колишнього СРСР за самовіддану працю в тилу в роки Великої Вітчизняної війни у розмірі чотирьої мінімальних пенсій за віком, встановленого ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в зв`язку з чим підлягають задоволенню вимоги щодо зобов`язання Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат по перерахунку та виплаті недоплачених сум щорічної разової грошової допомоги до 05 травня, за 2009, 2010 р.
На підставі ст.ст.8,22,46,64 Конституції України, ст.ст.15,16, 257,267 ЦК України, Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», ст.ст.3,15,60,209.212-215,294 ЦПК України,суд,-
в и р і ш и в:
Позов ОСОБА_1 до Київського міського центру по нарахуванню соціальних виплат КМДА про захист порушеного права задовольнити частково.
Зобов`язати Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат здійснити перерахунок щорічної разової грошової допомоги до 05 травня за 2009,2010 рр., відповідно до ст. 14 Закону України « Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», виходячи із встановленого прожиткового мінімуму та здійснити виплату недоплачених сум в встановленому порядку.
В іншій частини позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення рішення до Апеляційного суду м. Києва через районний суд.
Суддя